Ухвала

від 02.08.2016 по справі 317/2570/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 317/2570/14 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/2925/16 Громова І.Б.

Доповідач: Бєлка В.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 серпня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

Маловічко С.В.

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року по справі за позовом прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області, треті особи: Обслуговуючий садівничий кооператив "Козацька садиба", Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області, про визнання частково незаконним та скасування розпорядження Запорізької районної адміністрації, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію державного акта, витребування та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року прокурор Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області, треті особи: ОСК "Козацька садиба", Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області, про визнання частково незаконним та скасування розпорядження Запорізької районної адміністрації, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію державного акта, витребування та повернення земельної ділянки, посилаючись на те, що перевіркою проведеною прокуратурою Запорізького району встановлено, що розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2006 року № 14/33 затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 4,8969 га (сіножаті) в оренду громадянам - членам ОСК «Козацька садиба» для ведення садівництва, розташованої на землях запасу Долинської сільської ради, за межами населеного пункту на 49 років.

На підставі вказаного розпорядження 06.04.2006 між Запорізькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСК «Козацька садиба» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований 31.05.2006 року за № 040626000005.

Відповідно до пунктів 1.7 вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 за рахунок земель запасу Долинської сільської ради Запорізького району, розташовану за межами населеного пункту.

Згідно п. 2 договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,8969 га, в тому числі: 4,8969 га - сіножаті.

Розпорядженням голови Запорізької райдержадміністрації від 06.12.2006 № 14/486 внесено зміни до розпорядження від 03.03.2006 № 14/33 в частині площі земельної ділянки, а саме зменшено загальну площу земельної ділянки з 4,8969 га на 4,7263 га.

На виконання вказаного розпорядження 14.12.2006 року між Запорізькою райдержадміністрацією та ОСК «Козацька садиба» укладено додатковий договір про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки, яким пункт 2 договору оренди від 06.04.2006 викладений в наступній редакції: «в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,7263 га, в тому числі: 4,7263 га - сіножаті».

Пунктом 14 договору оренди земельної ділянки від 06.04.2006 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення садівництва.

Вищезазначений договір оренди земельної ділянки 20.09.2010 розірвано, про що Запорізькою районною державною адміністрацією та ОСК «Козацька садиба» складено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Розпорядженням голови Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 № 2/12 передано безоплатно у власність 42 громадянам земельні ділянки загальною площею 3,6541 га (сади) за рахунок земель обслуговуючого кооперативу «Козацька садиба», розташованих за межами населених пунктів Долинської сільської ради.

У додатку до вказаного розпорядження визначено, що у власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,0859 га для ведення садівництва.

На підставі розпорядження голови Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 № 2/12 відповідачем ОСОБА_3 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 від 05.04.2007р.

Разом з тим, встановлено, що розпорядження голови Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 № 2/12 в частині передачі земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_3) площею 0,0859 га для ведення садівництва відповідачу ОСОБА_3 є незаконним та підлягає скасуванню, а державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на його підставі - визнанню недійсним.

Так, у вказаному розпорядженні зазначено, що за рахунок земель ОК «Козацька садиба» у власність громадян передаються земельні ділянки, які перебували у користуванні останніх з підстав їх членства у кооперативі.

Однак відповідно до вимог ч.2 ст. 126 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час прийняття розпорядження № 2/12 від 09.02.2007) право оренди землі повинно було оформлятися договором, який реєструється відповідно до закону.

З вищенаведеного вбачається, що оскільки стороною - орендарем договору оренди земельної ділянки від 06.04.2006 року є ОСК «Козацька садиба», а не члени зазначеного кооперативу, членство ОСОБА_3 у кооперативі не є підставою для виникнення у останнього права користування спірною земельною ділянкою та на момент приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_3) площею 0,0859 га, остання у його користуванні не перебувала.

Вважає, що межі земельної ділянки, переданої розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 09.02.2007 № 2/12 у власність ОСОБА_3, до її передачі останньому, визначені не були.

Так, відповідно до проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСК «Козацька садиба» земельної ділянки загальною площею 4,8969 га, затвердженим розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2006 № 14/33 було сформовано єдину земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 площею 4,8969 га, частина якої (площею 3,6541 га) в подальшому була розподілена на 42 окремі земельні ділянки, до числа яких входить і спірна земельна ділянка.

Вважає, що спірна земельна ділянка до її передачі у власність ОСОБА_3, в користуванні останнього не перебувала, приватизація вказаної земельної ділянки мала здійснюватись із розробленням проекту землеустрою.

Вказує, що ні проект землеустрою, ні технічна документація щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблялися, та Запорізькою районною державною адміністрацією не затверджувались. Більш того, навіть дозвіл на розробку проекту землеустрою або технічної документації Запорізькою райдержадміністрацією не надавався. Свої твердження вважає підтвердженими листами Запорізької районної державної адміністрації № 0993/05-25, № 0993/05-25/1 від 15.04.2014, листом Головного управління Держземагентства у Запорізькій області № 10-8-0.3-1568/2-14 від 17.04.2014 та є вважає порушенням порядку безоплатної передачі земельних ділянок, встановленого Земельним кодексом України.

Зазначає, що відповідно до пункту 3.40 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затвердженого наказом Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 17.04.1992 № 44 будівництво нових дачних та садівницьких поселень на територіях, де діють планувальні обмеження, встановлені чинним законодавством, санітарними нормами та правилами, а також на резервних позаміських територіях, які передбачені містобудівною планувальною документацією для подальшого розвитку міст та поселень, інженерної і транспортної інфраструктури, не допускається.

Вказує, що розпорядження Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 № 2/12 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0859 га є незаконним та підлягає скасуванню.

Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий 05.04.2007 у порушення ст.ст.116,118 ЗК України, та на підставі незаконного розпорядження, що є підставою для визнання його недійсним.

Зазначає, що запис про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 05.04.2007 під № 010726000397 підлягає скасуванню.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 «Про безоплатну передачу громадянам - членам ОСК «Козацька садиба» у власність земельних ділянок для ведення садівництва» в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0859 га за рахунок земель ОК «Козацька садиба», розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий ОСОБА_3 05.04.2007 року; скасувати запис про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 05.04.2007 року під № 010726000397; витребувати у ОСОБА_4 та зобов'язати його повернути на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3) площею 0,0859 га, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), ОСК «Козацька садиба» діл. № НОМЕР_5.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2015 року апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задоволено частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року у цій справі скасовано та ухвалено нове рішення наступного змісту.

Позов заступника прокурора Запорізької області задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 «Про безоплатну передачу громадянам - членам ОСК «Козацька садиба» у власність земельних ділянок для ведення садівництва» в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0859 га за рахунок земель ОК «Козацька садиба», розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий ОСОБА_3 05.04.2007 року.

Витребувано у ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та зобов'язати його повернути на користь Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3) площею 0,0859 га, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), ОСК «Козацька садиба» діл. № НОМЕР_5.

В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року касаційну скарга ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У апеляційній скарзі заступник прокурора Запорізької області зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заявлених прокурором вимог, суд виходив з того, що зі змісту позовної заяви та наданих позивачем доказів не вбачається наявність факту порушення або оспорювання прав держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області або інших осіб, а тому заявлені вимоги визнав безпідставними.

Висновки суду погоджуються з фактичними обставинами справи і є обґрунтованими.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Запорізької РДА № 14/33 від 03 березня 2006 року затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 4,8969 га (сіножаті) в оренду громадянам - членам ОСК Козацька садиба" для ведення садівництва, розташованої на землях запасу Волинської сільської ради, за межами населеного пункту на 49 років.

На підставі вказаного розпорядження 06 квітня 2006 року між Запорізькою РДА та ОСК „Козацька садиба" було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, згідно п.14 якого земельна ділянка передається в оренду для ведення садівництва.

Розпорядженням голови Запорізької РДА від 06 грудня 2006 року за № 14/486 внесено зміни до розпорядження № 14/33 від 03 березня 2006 року в частині визначення площі земельної ділянки, а саме, зменшено її розмір з 4,8969 га до 4, 7263 га. На виконання вказаного розпорядження внесено відповідні зміни до договору оренди земельної ділянки, зокрема, визначено розмір переданої в оренду земельної ділянки 4, 7263 га - сіножаті.

Розпорядженням голови Запорізької РДА № 2/12 від 09 лютого 2007 року передано безоплатно у власність 42 громадянам земельна ділянка загальною площею 3, 6541 га за рахунок земель ОСК „Козацька садиба", що розташовані за межами населених пунктів Волинської сільської ради.

У додатку до вказаного розпорядження зазначено, що у власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,0859 га для ведення садівництва.

Останнім на підставі вказаного розпорядження 9 лютого 2007 року отримано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯГ № 710720ивід 5.04.2007 року.

Спірна земельна ділянка була відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2010 року № 2143, посвідченого приватним нотаріусом Чорненькою О.М. та перейшла у власність ОСОБА_4.

Заявлений у червні 2014 року позов прокурор обгрунтовував незаконністю передачі земельної ділянки площею 0,0859 га у власність ОСОБА_3 на підставі розпорядження Запорізької РДА від 09 лютого 2007 року, вважаючи, що відповідач не був землекористувачем спірної земельної ділянки, проект землеустрою та технічна документація щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблялися та не затверджувалися, цільове призначення не визначалося, що було встановлено проведеною 17 квітня 2014 року перевіркою дотримання вимог земельного законодавства за участю спеціалістів Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області.

Встановивши фактичні обставини справи на підставі доказів, оцінених у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, суд дійшов висновку, що при передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки та видачі йому державного акта про право власності на землю були дотримані вимоги діючого на той час законодавства, а тому доводи прокурора про те, що втручання в право власності останнього відбулося в зв"язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку визнав недоведеними.

При цьому суд керувався не тільки нормами земельного законодавства, а і положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предметом безпосереднього регулювання яких є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Так, статтею 19 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено категорії земель, на які за основним цільовим призначенням вони поділяються, зокрема, землі сільськогосподарського призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

За правилами ч.1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

З матеріалів справи вбачається, що ОСК „Козацька садиба" було передано в оренду земельну ділянку з цільовим призначенням - ведення садівництва і саме з таким цільовим призначенням у подальшому були передані земельні ділянки у власність членам кооперативу, зокрема, ОСОБА_3, про що зазначено у тексті самого розпорядження Запорізької РДА № 2/12 від 09 лютого 2007 року про приватизацію земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян з підстав їх членства в ОСК „Козацька садиба".

У зв"язку з цим доводи позивача щодо зміни цільового призначення зазначених земель та порушення Запорізькою РДА порядку встановлення та зміни їх цільового призначення суд правомірно визнав безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об"єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Безоплатна приватизація земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян(ч.3 ст. 116 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачено ст. 118 ЗК України. Згідно ч.ч.1,2 названої статті у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний термін на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначено ст. 121 ЗК України.

Посилання позивача на те, що приватизація земельної ділянки ОСОБА_3 відбувалася із порушенням вказаних норм Земельного кодексу, суд не визнав переконливими.

У відповідності із ст. 36 Конституції України громадяни України мають право на об"єднання в громадські організації, в тому числі і садівницького товариства. Діяльність таких товариств регулюється їх Статутами, прийнятими загальними зборами членів товариств і зареєстрованих у встановленому порядку.

За положеннями ст. 35 ЗК України кожний член садівницького товариства має право вимагати визнання за ним права власності на земельну ділянку, якою він користується, з оформленням на нього особисто права власності на земельну ділянку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був членом ОСК „Козацька садиба", створеного 05.07.2005 року.

Згідно Статуту вказаного кооперативу, останній є обслуговуючим кооперативом, предметом діяльності якого є вирощування(виробництво) членами кооперативу на виділених їм ділянках фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції. Право кожного члена кооперативу оформити виділену йому земельну ділянку у власність передбачено п.5.5 Статуту.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу від 21.12.2006 року(протокол № 5) було затверджено генеральний план забудови території ОСК „Козацька садиба", здійснено розподіл земельних ділянок між членами кооперативу та затверджено їх реєстр, згідно якому ОСОБА_3 виділено у користування земельну ділянку № НОМЕР_5 площею 0,0859 га.

Затверджений рішенням зазначених зборів генеральний план забудови був виконаний на підставі договору № 089106 від 18.09.2006 року Державним науково-дослідним та проектним інститутом „ Дніпроелектроконструкція" і відповідно до вказаного плану, оглянутого у засіданні апеляційного суду, встановлювалися межі як земельних ділянок, що перебувають у користуванні членів кооперативу, так і земель загального користування, що спростовує доводи про те, що земельна ділянка № НОМЕР_5 площею 0,0859 га ОСОБА_3 в натурі не виділялась і у його користуванні не перебувала, як і доводи про відсутність передбачених ч.2 ст. 118 ЗК України технічних матеріалів на підтвердження розміру земельної ділянки для прийняття органом виконавчої влади рішення щодо приватизації земельної ділянки.

Спірна земельна ділянка була відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2010 року № 2143, посвідченого приватним нотаріусом Чорненькою О.М. та перейшла у власність ОСОБА_4.

Крім того, заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_4 заявляла клопотання про застосування позовної давності до вимог, заявлених прокурором у червні 2014 року щодо скасування прийнятого більше 7 років тому розпорядження Запорізької РДА Запорізької області від 09.02.2007 року № 2/12 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0859 га, який вважала пропущеним.

Розглянувши спір по суті і правомірно не визнаючи при цьому пропуск строку давності самостійною підставою для відмови у позові, суд одночасно надав правильну оцінку доводам позивача про дотримання ним вказаних строків.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після споєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу(п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі „ВАТ Нафтова компанія „Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93,22095/93 у справі „Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналась або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положення ст. 268 ЦК України передбачає винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема, у п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України за своєю суттю направлений на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов"язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави і її органів яв суб"єктів владних повноважень, положення п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України не поширюється на позови прокуратури, які пред"являються від імені держави і направлені на захист прав державної власності, порушеного незаконними правовими актами органів державної влади.

На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України і на підставі ч.1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб"єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі № 6-68 цс15, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції і правомірно була врахована судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Ті докази та обставини, що наведені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки, достатніх підстав для зміни чи скасування судового рішення у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України вони не містять.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: