Постанова

від 01.07.2015 по справі 922/1486/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р. Справа № 922/1486/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Мошенець Д.В.

першого відповідача - Балла В.В.,

другого відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3222 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2015 року у справі

за позовом Сільськогосподарського ТОВ "Ржавчик", с. Ржавчик,

до

1) ТОВ "Лозівський молочний завод", м. Гадяч,

2) ТОВ "Топфармінг", с. Ржавчик,

про стягнення 412 195,27 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ржавчик", звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з 1-го відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", заборгованості за прострочення оплати за поставлений товар у розмірі 389552,49 грн., 3% річних у розмірі 3096,69 грн. та інфляційних втрат у розмірі 19546,09 грн. Позивач також просить стягнути з 2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Топфармінг", солідарно заборгованість у сумі 1000,00 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.

24.04.2015р. позивачем було подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме, у зв'язку з перерахуванням 3% річних та інфляційних втрат, позивач просив стягнути з 1-го відповідача заборгованість за прострочення оплати за поставлений товар у розмірі 388552,49 грн., 3% річних у розмірі 4618,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 87625,05 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.04.2015р. заяву позивача про збільшення позовних вимог було прийнято судом та розгляд справи продовжено з її урахуванням.

30.04.2015р. позивачем подано до суду заяву про виправлення арифметичної помилки в заяві про збільшення розміру позовних вимог від 24.04.2015р., яка виникла при складанні суми інфляційних втрат з урахуванням збільшення розміру позовних вимог за період з 16.12.2014р. по 23.04.2015р. З урахуванням збільшення розміру позовних вимог, позивач просить викласти резолютивну частину позовної заяви у наступній редакції:

"2. Стягнути з ТОВ "Лозівський молочний завод" на користь СТОВ "Ржавчик" заборгованість у сумі 388552,49 грн. за прострочення оплати за поставлений товар, 3% річних у розмірі 4618,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 86103,41 грн.

3. Стягнути з ТОВ "Топфармінг" на користь СТОВ "Ржавчик" солідарно заборгованість у сумі 1000,00 грн.

4. Судові витрати покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог».

У судовому засіданні, яке відбулося 14.05.2015р., була оголошена перерва до 15.05.2015р. до 12:00 год.

Після перерви представник позивача звернувся до суду із заявою про викладення уточнених позовних вимог у наступній редакції:

"2. Стягнути з ТОВ "Лозівський молочний завод" на користь СТОВ "Ржавчик" заборгованість у сумі 388552,49 грн. за прострочення оплати за поставлений товар, 3% річних у розмірі 4618,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 86103,41 грн.

3. Стягнути солідарно з ТОВ "Лозівський молочний завод" та ТОВ "Топфармінг" на користь СТОВ "Ржавчик" заборгованість у сумі 1000,00 грн.

4. Судові витрати покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог».

Заяву позивача про уточнення позовних вимог було прийнято господарським судом першої інстанції та розгляд справи продовжено з її урахуванням

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.05.2015 року (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги до 1-го відповідача задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ржавчик" заборгованість за прострочення оплати за поставлений товар у розмірі 388552,49 грн.; 3% річних у розмірі 4618,33 грн.; інфляційні втрати у розмірі 86103,41 грн.; витрати з оплати судового збору в розмірі 9585,48 грн.

Позовні вимоги про солідарне стягнення з 1-го та 2-го відповідачів задоволені повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Топфармінг" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ржавчик" заборгованість у розмірі 1000,00 грн.; витрати з оплати судового збору в розмірі 20,00 грн.

Перший відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

В судовому засіданні представник першого відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Протягом серпня 2014 року - січня 2015 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ржавчик" (позивач) на підставі відповідних видаткових накладних здійснював систематичні поставки товару (молоко коров'яче сире незбиране ДСТУ 3662-97) Товариству з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" (1-му відповідачу).

Так, за вищевказаний період позивачем було поставлено 1-му відповідачу товар на загальну суму 1907552,49 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0000434 від 31.08.2014р., № РН-0000450 від 30.09.2014р., № РН-0000537 від 03.10.2014р., № РН-0000542 від 07.10.2014р., № РН-0000561 від 11.10.2014р., № РН-0000573 від 14.10.2014р., № РН-0000575 від 15.10.2014р., № РН-0000590 від 17.10.2014р., № РН-0000591 від 19.10.2014р., № РН-0000600 від 25.10.2014р., № РН-0000605 від 29.10.2014р., № РН-0000650 від 26.11.2014р., № РН-0000653 від 30.11.2014р., № РН-0000661 від 06.12.2014р., № РН-0000663 від 10.12.2014р., № РН-0000670 від 14.12.2014р., № РН-0000687 від 20.12.2014р., № РН-0000694 від № РН-0000026 від 02.01.2015р., № РН-0000028 від 04.01.2015р., № РН-0000027 від №РН-0000035 від 14.01.2015р., № РН-0000045 від 24.01.2015р.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищевказані видаткові накладні, на підставі яких виникли господарські правовідносини між позивачем та 1-м відповідачем та на підставі яких здійснювалися поставки товару, відповідають усім вимогам, передбаченим в ст. 9 вищезазначеного закону та містять усі істотні умови поставки товару.

Факт отримання товару за даними накладними 1-м відповідачем не заперечується.

Проте, 1-й відповідач вважає, що спірна поставка товару здійснювалася відповідно до Договору № 0808-1 від 08.08.2014р. та Протоколів погодження ціни до вказаного Договору. Саме з посиланням на цей Договір 1-м відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару (молока коров'ячого сирого незбираного) за видатковими накладними.

У ході розгляду справи судом було встановлено, що 08.08.2014р. між позивачем та 1-м відповідачем дійсно було укладено Договір № 0808-1, предметом якого є систематична поставка молока коров'ячого незбираного ДСТУ 3662-97.

Але з видаткових накладних, за якими було передано товар 1-му відповідачу, а також довіреностей на їх підписання, спеціалізованих накладних на молочну продукцію тощо вбачається, що дані товаророзпорядчі документи не містять посилань на Договір поставки № 0808-01 від 08.08.2014р.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про неможливість застосування до правовідносин з поставки товару, які виникли між сторонами, положень Договору, на який посилається 1-й відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки видаткові накладні, за якими було отримано відповідачем поставлений товар, не містять будь-яких посилань на Договір № 0808-01 від 08.08.2014р., колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає неможливим застосування до спірних правовідносин положень Договору № 0808-01 від 08.08.2014р., а відтак посилання 1-го відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на положення даного Договору є безпідставними та не доведеними належними доказами.

Також безпідставними є і посилання 1-го відповідача на те, що ціна, вказана позивачем у видаткових накладних, не відповідає Протоколам погодження цін, які є додатком до Договору поставки № 0808-1 від 08.8.2014р., з огляду на наведене вище обґрунтування неможливості застосування положень даного Договору до спірних правовідносин.

Узгодженість сторонами саме вказаної у накладних ціни за одиницю товару підтверджується наступним.

1-му відповідачу, TOB "Лозівський молочний завод", при отриманні поставленого товару надавалися приймальні квитанції за Формою № 3-ПК (MC), затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України № 176 від 01.07.2002р., за кожен місяць здійснення поставок (з серпня 2014 року по січень 2015 рік, включно).

У відповідності до п. 1 Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф-N 3-ПК (MC)), затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України № 176 від 01.07.2002р., приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (MC) (z0722-02) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.

Згідно п. 1. 4. зазначеної Інструкції, приймальник - юридична або фізична особа, яка здійснює приймання молочної сировини на молокоприймальному пункті або переробному підприємстві від сільськогосподарських підприємств.

У даному випадку приймальником товару є TOB "Лозівський молочний завод".

Пунктом 2.1. вищезазначеної Інструкції визначено, що приймальну квитанцію за формою N 3-ПК (MC) підписує керівник та головний бухгалтер молокопереробного підприємства. На переробному підприємстві протягом поточного місяця або періоду по кожному господарству на підставі товарних накладних (форма N 1-ТН (MC) заповнюється нагромаджувальна відомість у комп'ютерному виконанні або з використанням іншої обчислювальної техніки.

Дані з нагромаджувальної відомості за місяць по сільськогосподарському підприємству вносяться до приймальної квитанції.

З отриманих позивачем від 1-го відповідача приймальних квитанцій вбачається, що всі вони відповідають положенням зазначеної Інструкції. На вказаних приймальних квитанціях стоять підписи керівника TOB "Лозівський молочний завод" Ю.І.Зіменкова та головного бухгалтера вказаного товариства, печатка TOB "Лозівський молочний завод". У приймальних квитанціях вказана якість, кількість та сума без урахування дотацій та податку на додану вартість (ПДВ), і з урахуванням таких.

Таким чином, 1-й відповідач, прийнявши поставлений товар та передавши вказані приймальні квитанції, погодився з цінами, вказаними у видаткових накладних, а отже зобов'язався оплатити поставлений товар.

Проте, товар було оплачено 1-м відповідачем лише частково - на суму 1518000,00 грн. При цьому, банківські виписки, що підтверджують часткову оплату товару, свідчать про внесення 1-м відповідачем оплати за Договором поставки № 0808-01 від 08.08.2014р., правовідносини за яким не охоплюються предметом спору.

У зв'язку з цим, на підставі заяви позивача за № 54 від 27.02.2015р. між позивачем та 1-м відповідачем було проведено зарахування платежів 1-го відповідача на загальну суму у розмірі 1518000,00 грн., сплачених останнім на підставі Договору № 0808-01 від 08.08.2014р., поставки за яким не здійснювались, на оплату товару, поставленого за накладними, стягнення заборгованості за якими становить предмет спору, що розглядається.

Слід зазначити, що матеріалами справи підтверджується та не спростовується 1-м відповідачем, що жодних заперечень проти такого зарахування 1-м відповідачем позивачу заявлено не було.

Після здійснення даного зарахування заборгованість TOB "Лозівський молочний завод" перед СТОВ "Ржавчик" за поставлений товар (молоко коров'яче сире незбиране) склала 389552,49 грн.

Однак, на сьогоднішній день зазначена заборгованість залишається не погашеною.

Колегія суддів не погоджується з доводами 1-го відповідача про те, що у нього відсутні зобов'язання зі сплати отриманого товару через ненадання позивачем ветеринарних свідоцтв на партії молока, поставлені протягом вересня 2014 року - лютого 2015 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

З матеріалів справи вбачається та це не заперечується жодною із сторін, що TOB "Лозівський молочний завод" прийняв поставлений позивачем товар, та використав його у власних господарських цілях.

Жодних вимог про надання будь-яких товаросупровідних документів або повідомлень про відмову у прийнятті товару від 1-го відповідача до позивача не надходило.

Поставка товару здійснювалася на підставі видаткових накладних, які були погоджені з 1-м відповідачем, та які містять усі істотні умови для даного виду договорів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що на підставі наявних у матеріалах справи доказів місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що з боку позивача мала місце фактична поставка товару; даний товар був фактично прийнятий відповідачем на умовах, визначених у видаткових накладних, у зв'язку з чим у нього виник обов'язок перед позивачем (постачальником) з оплати отриманого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з 1-го відповідача 389552,49 грн. заборгованості за фактично отриманий товар.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про визнання вимоги про стягнення з 1-го відповідача 4618,33 грн. - 3% річних та 86103,41 грн. інфляційних законними та обґрунтованими.

Таким чином, загальний розмір заборгованості 1-го відповідача перед позивачем склав 480274,23 грн., у тому числі: 389552,49 грн. основного боргу, 4618,33 грн. - 3% річних та 86103,41 грн. інфляційних втрат.

27.02.2015р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Топфармінг" (2-й відповідач) було укладено Договір поруки, за яким 2-й відповідач поручився перед позивачем за виконання грошових зобов'язань боржника - ТОВ "Лозівський молочний завод", що виникли з оплати товару, поставленого позивачем 1-му відповідачу, на підставі видаткових накладних № РН-0000670 від 14.12.2014р., № РН-0000687 від 20.12.2014р., № РН- 0000694 від 28.12.2014р., № РН-0000026 від 02.01.2015р., № РН-0000028 від 04.01.2015р., № РН-0000027 від 10.01.2015р., № РН-0000035 від 14.01.2015р., № РН-0000045 від 24.01.2015р.

Відповідно до п. 1.2. вказаного Договору, сторони домовились, що даною порукою зобов'язання боржника, вказані у п. 1.1. цього Договору, забезпечуються лише частково в межах суми, яка становить 1000,00 грн.

Згідно п. 2.1. Договору поруки, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, поручитель зобов'язується нести відповідальність солідарно з боржником.

Таким чином, солідарному стягненню з 2-го відповідача підлягає заборгованість у розмірі 1000,00 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов провомірного висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ржавчик" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом не було витребувано доказів на підтвердження правових позицій сторін, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

З викладеного вбачається, що саме на сторону покладається обов'язок подання доказів на підтвердження своєї правової позиції.

З приводу додатково поданих разом з апеляційною скаргою доказів (податкові накладні, вимога) колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи те, що апелянт не обґрунтував неможливість подання таких доказів суду першої інстанції, ці додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2015 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06.07.2015 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Івакіна В.О.