Ухвала

від 12.05.2015 по справі 0870/727/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"12" травня 2015 р. справа № 0870/727/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 р. у справі № 0870/727/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

27.01.2012 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати дії відповідача із винесення податкових повідомлень-рішень № 0000331702/0, № 0000542301/0 від 19.04.2010 року та № 0000331702/1, № 0000542301/1 від 30.07.2010 року незаконними та протиправними;

- податкові повідомлення-рішення № 0000331702/0 від 19.04.2010 року, № 0000542301/0 від 19.04.2010 року скасувати;

- податкові повідомлення-рішення № 0000331702/1 від 30.07.2010 року, № 0000542301/1 від 30.07.2010 року скасувати.

Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000542301/0 від 19.04.2010 року, № 0000542301/1 від 30.07.2010 року, винесені відповідачем, частково, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 381 409 грн., у тому числі - 254 273 грн. за основним платежем та 127 136,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000331702/0 від 19.04.2010 року, № 0000331702/1 від 30.07.2010 року, винесені відповідачем, частково, в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 603 436 грн., у тому числі - 201 145,65 грн. за основним платежем, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 402 291,13 грн.

Постанова суду вмотивована тим, що первинні бухгалтерські документи, досліджені судом, частково суперечать висновкам акту перевірки 410/23/20502092 від 06.04.2010 року, що підтверджується висновками судово-економічної експертизи № 1235/1536-13 від 20.11.20013 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем в бухгалтерському обліку не відображено дохід на суму кредиторської заборгованості суб'єкта господарювання перед іншими юридичними особами по балансовому рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», що залишилась непогашеною після закінчення строку позовної давності в розмірі 22 152,73 грн., яка у відповідності до п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року є безповоротною фінансовою допомогою. Також зазначає, що позивач не мав права відносити до валових витрат компенсацію вартості товарів, послуг, які отримав фактично безоплатно, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведених в п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а по закінченню терміну позовної давності позивачу необхідно було відкоригувати валові витрати на зменшення. Окрім того, зазначає, що позивачем порушено п.п 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року та Порядок надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2035 від 26.12.2003 року, в результаті чого позивачем безпідставно застосовано податкову соціальну пільгу до доходу звільненим працівникам, яке призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 103,94 грн. Зазначає також, що в ході перевірки позивачем не надано документів, які б підтвердили природу виникнення заборгованості та терміну її виникнення по балансовому рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» по фізичних особах: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін, повідомлені належним чином про день, час та місце судового засідання, до судового засідання не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період часу з 01.03.2010 року по 29.03.2010 року відповідачем, на підставі направлень № 225 від 01.03.2010 року та № 336 від 22.03.2010 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки № 410/23/20502092 від 06.04.2010 року.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення з боку позивача, зокрема:

- п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п 5.2.1, п.п. 5.2.2 п. 5.2, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 457414 грн. та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 320100 грн.;

- п.п. 3.1.3 п. 3.1. ст.. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 201145,65 грн.;

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000542301/0 від 19.04.2010 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 320 100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 211033,5 грн.;

- № 0000331702/0 від 19.04.2010 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем на суму 201 249,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 402 499,18 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги, за результатами розгляду якої скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Окрім того за результатами розгляду первинної скарги відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000542301/1 від 30.07.2010 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 320 100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 211 033,5 грн.;

- № НОМЕР_1 від 30.07.2010 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем на суму 210 249,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 402 499,18 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000331702/0 від 19.04.2010 року та № 0000331702/1 від 30.07.2010 року колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000331702/0 від 19.04.2010 року позивачеві визначено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем на суму 201 249,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 402 499,18 грн.

Суть порушення, на думку податкового органу, полягає в тому, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат у деклараціях «інші витрати», а саме повернення фінансової допомоги іншим особам на загальну суму 1 340 970,95 грн.

В акті перевірки зазначено, що в позивача по рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» на 01.01.2008 року значиться кредиторська заборгованість по фізичним особам: ОСОБА_3 - 79 375,68 грн., ОСОБА_1 С,Г. - 482 281,62 грн., ОСОБА_1 - 780 798,65 грн., яка не підтверджена бухгалтерськими документами, в результаті чого відповідачем встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 201 145,65 грн.

Відповідно до договорів про тимчасову фінансову безвідсоткову допомогу на поворотній основі за 2004-2009 роки, що укладені між позивачем та фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_1 (учасниками товариства) та ОСОБА_2, займодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на поворотній безвідсотковій основі, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти в повному обсязі частками в готівковій формі. Займодавець має право вимагати повернення боргу в любий час, а позичальник зобов'язаний в семиденний термін виконати вимоги займодавця. Договір діє з моменту його підписання з обох сторін до повного виконання умов договору.

Суд першої інстанції виходив з того, що оприбуткування грошових коштів, отриманих від засновників в якості поворотної фінансової допомоги в бухгалтерському обліку відображалось бухгалтерською проводкою Дебет 301 «каса в національній валюті» - Кредит 377 «розрахунки з іншими дебіторами», а повернення даних коштів відображалось бухгалтерською проводкою Дебет 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» - Кредит 301 «Каса в національній валюті», а тому висновки відповідача, викладені в акті перевірки, що в даному випадку мали місце дарунки позивача фізичним особам є необґрунтованим та суперечить обставинам справи.

Відсутність підпису касира на прибуткових касових ордерах за наявності підпису бухгалтера не є, на думку колегії суддів, порушенням, яке свідчить про невідповідність цих документів вимогам закону та позбавляє їх доказової сили, оскільки це можна розцінювати лише як порушення бухгалтерської дисципліни.

Як вбачається з прибуткових касових ордерів, які знаходяться в матеріалах справи, надходження зворотної фінансової допомоги за 2004 рік становить 1 342 657 грн. 60 коп., у тому числі від: ОСОБА_1 - 780 798 грн. 03 коп., ОСОБА_2 - 482 483 грн. 89 коп.; ОСОБА_3 - 79 375 грн. 68 коп.

За даними видаткових касових ордерів, головних книг, даних оборотно - сальдових відомостей ТОВ "Мрія" установлено, що підприємством повернуто зворотну фінансову допомогу за 2008 - 2009 pp. у сумі 1 340 970 грн. 95 коп. таким фізичним особам: ОСОБА_3 - 79 375 грн. 68 коп.; ОСОБА_2 - 480 796 грн. 62 коп.; ОСОБА_1 - 780 798 грн. 65 коп.

Згідно висновків додаткової судово-економічної експертизи №1535/1536-13 від 20.11.2013, висновки акту перевірки відповідача щодо порушення вимог пп.3.1.3 п. 3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003, у результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 201 145,65 грн. документально не підтверджуються.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 0000331702/0 від 19.04.2010 року в частині визначення позивачеві суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 201145,65 грн., а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 402291,13 грн. є безпідставним.

Однак спірним податковим повідомлення-рішенням № 0000331702/0 від 19.04.2010 року визначено суму грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб, яке включає в себе нарахування податку за безпідставне застосування податкової соціальної пільги в розмірі 103,94 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000331702/0 від 19.04.2010 року та № 0000331702/1 від 30.07.2010 року в частині нарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб у сумі 103,94 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 207,88 грн., який в апеляційному порядку не оскаржується.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000542301/0 від 19.04.2010 року та № 0000542301/1 від 30.07.2010 року колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного:

Податковим повідомлення-рішенням № 0000542301/0 від 19.04.2010 року позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 320 100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 21 033,5 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до висновку додаткової судово-економічної експертизи № 1535/1536-13 від 20.11.2013 року суму погашеної кредиторської заборгованості перед фізичними особами, як повернення зворотної фінансової допомоги, сформованої у 2004 році, правомірно віднесено до валових витрат.

Відповідно до акту перевірки позивачем в бухгалтерському обліку не відображений дохід на суму кредиторської заборгованості суб'єкта господарювання перед іншими юридичними особами по балансовом) рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", що залишилася непогашеною після закінчення строку позовної давності, на суму 22152 грн. 73 коп., в тому числі по постачальниках :

- перед приватним підприємцем Дегтярьовим, м. Мелітополь, за придбане дизпаливо в березні 2006 року на суму 3 456 грн. 53 коп.;

- перед приватним підприємцем Удовиченко, код ДРФО НОМЕР_2, м.Мелітополь, за придбаний кремній технічний в лютому 2006 року на суму 2 350 грн. 08 коп.;

- перед ЗАТ "Мелітопольспецекскавація", код ЄДРПОУ 01241473, м.Мелітополь, за отримані послуги екскаватора в березні 2006 р оку на суму 2 600 грн. 25 коп.;

- перед ТОВ "Інтер-Тех 99", код ЄДРПОУ 30240973, м.Запоріжжя, придбаний кремній технічний в травні 2006 року на суму 8 549 грн. 07 коп.;

- перед приватним підприємцем Сиганевич, код ДРФО НОМЕР_3, м. Харків, за придбану тару в квітні 2006 року на суму 5 196 грн. 80 коп..

В бухгалтерському обліку списання зазначеної кредиторської заборгованості по балансовому рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" не проводилось.

Претензії від зазначених платників податку на стягнення заборгованості суб'єктом господарювання в ході перевірки не надано.

Також, в акті перевірки зазначено, що при перевірці правильності визначення валових витрат встановленого на порушення п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2 ст.5, Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР підприємством завищено валові витрати на суму кредиторської заборгованості за придбані товари (роботи, послуги), по якій сплинув термін позовної давності без врахування ПДВ за І квартал 2009 року у розмірі 7 006 грн., за півріччя 2009 року у розмірі 18 461 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не проводилось здійснення компенсації вартості товарів, послуг, які отримано фактично безоплатно, а тому він не вправі був відносити їх вартість до валових витрат, з огляду на положення пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". По закінченню терміну позовної давності протягом періоду позивачу необхідно було відкоригувати валові витрати на зменшення за І квартал 2009 року на суму 7 005 грн. 72 коп. (8 406 грн. 86 коп./1,2), за півріччя 2009 року на суму 18 460 грн. 61 коп. (22 152 грн. 73 коп./1,2). Даний висновок обґрунтовано не наданням позивачем документів, які б підтверджували або спростовували термін погашення такої кредиторської заборгованості (договори, угоди, акти звірки взаєморозрахунків, платіжні документи, тощо). В зв'язку з чим зроблено висновок, що по закінченню терміну позовної давності, строк якої встановлено ст. 257 Цивільного кодексу України, якщо боржник не розрахувався за отриманий раніше товар, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою у відповідності до п.п 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

За даними акту перевірки встановлено порушення пп.1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого не відображений валовий дохід від списання кредиторської заборгованості в 1 кварталі 2009 року у розмірі 8 406,86 грн., в 1 півріччі 2009 року у розмірі 22 153 грн.

Таким чином, при визначенні валових витрат позивачем враховано повернення фінансової допомоги у 2008-2009 pp., відображеної по рахунках бухгалтерського обліку по дебету рахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" і кредиту рахунку 301 "Каса в національній валюті" у розмірі 2 522 833,87 грн.

При узагальненні даних відхилень валових доходів та валових витрат встановлено заниження об'єкта оподаткування у 2008 році на 263 310 грн. та заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2009 році на 123 319 грн.

Згідно висновку додаткової судово-економічної експертизи № 1535/1536/13 від 20.11.2013 року висновки акта перевірки № 410/23/20502092 від 06.04.2010 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Мрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року» щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 320100 грн., документально підтверджується частково на загальну суму 65827 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового обґрунтування висновків акту перевірки відповідача № 410/23/20502092 від 06.04.2010 року в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 123319 грн. та про часткове заниження податку на прибуток на суму 65827 грн., що підтверджено висновками судово-економічної експертизи №1535/1536-13 від 20.11.2013 року.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо завищення з боку відповідача суми штрафних (фінансових) санкцій, розмір якої визначено Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, згідно якого у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення № 0000542301/0 від 19.04.2010 року та № 0000542301/1 від 30.07.2010 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 531 133,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 320 100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 211 033,5 грн. підлягає частковому скасуванню в частині нарахування податку на прибуток у сумі 254 273 грн. за основним платежем та у сумі нарахування штрафних (фінансових) санкцій) у сумі 127 136,5 грн.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 р. у справі № 0870/727/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун