Рішення

від 04.10.2007 по справі 2-1230/2007

СТАХАНОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-1230 за 2007 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

04 жовтня 2007 року                                 Стахановський міський суд Луганської області

у складі:

головуючого

судді БОНДАРЕНКО Н.О.

при

секретарі               ПОЛТАВСЬКІЙ А.К.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в залі суду в м. Стаханові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові про стягнення

донарахованих щомісячних страхових виплат ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Стахановського

міського суду Луганської області із позовом до відповідача про стягнення донарахованих

щомісячних страхових виплат.

В обґрунтування заявлених позовних

вимог позивач зазначив, що у зв'язку зі стійкою втратою працездатності йому, як потерпілому на

виробництві, з 06.02.2002 р. призначені та виплачуються страхові виплати. Щомісячні страхові виплати

виплачувалися позивачу з його середнього заробітку

250,10 грн. і щомісячні страхові виплати складали 50,02 грн. В березні 2002 р. втрачений заробіток

позивача був відкоригований на коефіцієнт зросту реальної заробітної плати в галузях національної

економіки в 2001 p., який дорівнював 1,193; в березні 2003 р. - на

коефіцієнт-1,182; в березні 2004 р. - на коефіцієнт 1,152; в березні 2005 р. - на коефіцієнт

1,238; в березні 2006 р. - на коефіцієнт 1,203. Однак на час проведення коригування втраченої

заробітної плати відповідач, з точки зору позивача, повинен був брати коефіцієнти зросту не реальної

заробітної плати, а

коефіцієнт зросту номінальної заробітної плати. Коефіцієнти зросту номінальної заробітної плати складали: у 2001 p.- 1,352; у 2002 p.- 1,210; у 2003 р.-1,228; у 2004 р.-1,275; у 2005 р.-1,367.

З 01.03.2002 р. відповідач зробив

нарахування страхової виплати позивача із застосуванням коефіцієнту 1,193 , що склало 59,67

грн. (із розрахунку: 50,02 грн. х 1,193 = 59,67

грн.). З точки зору позивача відповідачу треба було застосовувати для перерахунку коефіцієнт 1,352. Таким чином страхова

виплата позивача повинна була скласти

67,63 грн. (із розрахунку : 50,02 грн. хі,352=67,63 грн.). В результаті за

період з

01.03.2002   р.

по 01.03.2003 р. позивач щомісячно недотримував страхові виплати в розмірі

7,96 грн. ( із розрахунку : 67,63

грн.-59,67грн. = 7,96 грн.), а за весь зазначений період

недотримав страхові виплати в сумі

95,48 грн. (із розрахунку : 7,96 грн. х 12 міс.= 95,48

грн.).

З 01.03.03.р. відповідач в

вищевикладеному порядку зробив перерахунок страхової виплати позивача, відкоригувавши її на коефіцієнт

зростання реальної заробітної плати 1,182 і виплачував позивачу щомісячні страхові виплати в розмірі 70,53грн.

Але він повинен був застосувати коефіцієнт

зростання середньої ( номінальної) заробітної плати в галузях національної економіки, а саме 1.210.

Таким чином страхова виплата повинна була

скласти 81,83 грн. ( із розрахунку : 67,63 грн. х 1,210 = 81,83 грн.). За

період з

01.03.2003     р. 

по 01.09.2004 р.  позивач

щомісячно недоотримував по  11,3  грн.  (

із розрахунку : 81,83 грн. - 70,53 грн. =

11,3 грн.), а за весь зазначений період недоотримав 135,63 грн. (із

розрахунку : 11,3 грн. х 12міс. = 135,63грн.).

З 01.03.2004 р. відповідач зробив

перерахунок страхових виплат позивачу відкорегувавши втрачений ним заробіток на коефіцієнт

1,152 і виплачував позивачу щомісячні страхові Оплати в розмірі 81,26 грн. Але він повинен був

застосувати коефіцієнт зростання середньої

(номінальної) заробітної плати в галузях національної економіки, а саме 1,228. Таким чином, щомісячні

страхові виплати за зазначений період повинні були складати 100,49 грн. ( із

розрахунку : 81,83 грн. х 1,228 = 100,49 грн.) В результаті позивач щомісячно недоотримував

страхові виплати в сумі 19,23грн. ( із розрахунку ; 100,49 грн. - 81,26 грн. = 19,23грн.), а за

весь зазначений період - в розмірі 230,73 грн. (із

розрахунку : 19,23 грн. х 12 міс.= 230,73 грн.).

З 01.03.2005 р. відповідач зробив

перерахунок страхових виплат позивачу відкоригувавши їх на коефіцієнт 1,238 і виплачував

позивачу страхові виплати в розмірі 100,6 грн. З точки зору позивача,

відповідач повинен був застосувати коефіцієнт росту середньої ( номінальної )

плати , який дорівнював 1,275. Отже страхова виплата після перерахунку повинна

була скласти 128,12 грн. (із розрахунку : 100,49 грн. xl,275 = 128,12 грн.). Таким чином, за

період з 01.03.2005 р. по 01.03.2006 р. позивачу щомісячно було не донараховано по 28,06 грн. ( із

розрахунку : 128,12 грн. - 100,6 грн. = 28,06 грн. ), а за весь зазначений період 336,72 грн.

(із розрахунку : 28,06 грн. х12міс = 336,72 грн. ).

З 01.03.2006 р. при проведенні перерахунку

відповідач користувався коефіцієнтом зростання реальної заробітної плати у

галузях національної економіки, який дорівнював 1,203 і на підставі проведеного перерахунку,

сплачував позивачу щомісячні страхові виплати

в розмірі 121,02 грн. З точки зору позивача, відповідач повинен був застосовувати коефіцієнт росту номінальної

середньої плати в галузях національної економіки,

який дорівнював 1,367 і щомісячні страхові виплати позивача повинні були складати 175,14 грн. ( із розрахунку : 128,12 грн.

х 1,367 = 175,14 грн.) Таким чином, щомісячно

позивачу було недонараховано по 54,12 грн. ( із розрахунку : 175,14 грн. -121,02 грн.= 54,12 грн. ), а за весь зазначений

період - 595,32 грн. ( із розрахунку 54,12 грн. х 11 міс.= 595,32 грн.).

Всього позивачу за період з

01.03.2002 р. по 01.02.2007 р. було не донараховано щомісячних страхових виплат

в сумі 1 393,88грн. (із розрахунку: 95,48 грн. + 135,63грн.+ 230,73грн.+ 336,72 грн.+595,32 грн.

= 1 393,88 грн.). Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1

393,88 грн. не донарахованих щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2002 р. по 01.02.2007

p.; зобов'язати відповідача з 01.02.2007 р.

виплачувати позивачу щомісячні страхові виплати в розмірі 175,14 грн. до

наступного перерахунку.

В судовому засіданні позивач був

відсутній, надавши суду заяву про слухання справи за його відсутністю. На підставі ч.2 ст. 158

ЦПК України заява судом прийнята.

Представник позивача заявлені

позивачем вимоги визнав у повному обсязі і надав суду пояснення, які повністю співпадають з

доводами, викладеними в позовній заяві. Просить

позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

N Представник відповідача в судовому

засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала

і суду повідомила, що щомісячні страхові виплати нараховувалися та сплачувалися позивачу у відповідності до вимог

діючого законодавства. Просить в задоволенні позову відмовити у повному

обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК

України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, наданих сторонами.

Судом досліджені всі докази, надані сторонами, Клопотання про витребування та дослідження в

судовому засіданні інших доказів не надійшло. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і

досліджених під час судового розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача та

представника відповідача, дослідивши письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності

суд приходить до наступних висновків:

3

Відповідно до вимог ст. ст. 31, 32 частини VI Допомога в

разі виробничої травми Європеського кодексу соціального забезпечення (

Страсбург, 16.04.1964 р.) кожна договірна сторона забезпечує захищеним особам

надання допомоги в разі виробничої травми або професійного захворювання.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 46 Конституції України

громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у

разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності...

У відповідності до ст.1 розділу 1 Основ законодавства

України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державне

соціальне страхування -це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає

надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у

разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності...

Завданням страхування від нещасного випадку на

виробництві є, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на

виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

(далі Закон ), відновлення здоров'я та працездатності потерпілого на

виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань. Статтею 28 ч. 1

Закону передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які, згідно із ст.

21 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує

застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового

випадку. У відповідності з п.1ч.2ст.28 Закону одним із видів зазначених

страхових сум є страхова виплата втраченого заробітку ( або відповідної його

частини ) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності

(далі щомісячна страхова виплата).

В судовому засіданні встановлено, що з 2002р. позивачу

встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 20%, що підтверджено копією

довідки МСЕК ( а.с.12-13 ). У відповідності до вимог п.1ч.2ст.28 Закону позивач

отримував від відповідача щомісячні страхові виплати, що підтверджено копіями

постанов про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати ( а.с.

7-11,23-25).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 29 Закону перерахування сум

щомісячних страхових виплат проводиться ... у разі зростання у попередньому

календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки

за данними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке

перерахування проводиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена

раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідач у

відповідності до вимог ч.2 ст. 29 Закону проводив щорічно станом на 01 березня

перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу, але застосовував при цьому

коефіцієнт зростання реальної заробітної плати у відповідному періоді в галузях

національної економіки, що не відповідає вимогам Закону, т.я. в зазначеній вище

статті не йдеться мова про підвищення саме реальної заробітної плати в галузях

національної економіки.

Державний комітет статистики України у своїх

методологічних роз'ясненнях зазначає наступне:

середньомісячна ( номінальна ) заробітна плата робітників визначається

шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці за відповідний період на

середньодобову кількість робітників і на кількість місяців в періоді. Фонд

оплати праці - це нарахування робітникам в грошовій чи натуральній формі за

відпрацьований час чи виконану роботу, премії, доплати, надбавки, а також інші

види оплати за невідпрацьований час. Фонд оплати праці включає обов'язкові

відрахування : податок на доход фізичних осіб, відрахування на

загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке здійснюють працівники;

- реальна заробітна плата - це показник, який характеризує купівельну

спроможність номінальної заробітної плати під впливом    змін споживчих цін на товари та

4

послуги   та

рівня податків та обов'язкових платежів. Індекс реальної заробітної

плати   

характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати у

звітному періоді порівняно з базовим. Визначається

він шляхом поділення індексу

нарахованої до виплати номінальної заробітної плати

( без урахування податків на

доход фізичних осіб та відрахувань у фонд

соціального страхування ) на індекс

споживчих цін за той же період.

Таким  

чином,   фактичне   зростання  

середньої   заробітної   плати  

у   галузях

національної економіки у попередньому календарному

році більш повно відображається

саме коефіцієнтом зростання номінальної заробітної

плати, а не коефіцієнтом зростання

реальної заробітної плати і для проведення

перерахунку щомісячних страхових виплат,

який передбачений ч.2 ст. 29 Закону, виходячи із

змісту зазначеної частини статті, слід

використовувати   

саме    коефіцієнт       зростання    номінальної   заробітної   

плати   у

попередньому календарному році у галузях

національної економіки, який зазначається за

даними центрального органу виконавчої влади з

питань статистики.

Посилання представника відповідача

на ті доводи, що перерахунок щомісячних страхових виплат проводився позивачу у

відповідності до Постанов Правління Фонду соціального страхування від нещасного випадку на

виробництві та професійного захворювання України «Про перерахування сум щомісячних страхових виплат

потерпілим ( членам їх сімей )» за відповідний

період не можуть бути прийняті судом до уваги, т.я постановою Київського Апеляційного господарського

суду від 14.06.2005 p., яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду

України від 06.09.2006 р. по справі за позовом громадської організації

«Товариства інвалідів праці» Державної холдінгової компанії «Павлоградвугілля» до Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

України про визнання недійсними нормативних актів, Постанови Правління Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві

та професійних захворювань України № 15 від 14.03.2002 р. «Про перерахунок страхових виплат потерпілим ( членам

їх сімей ) з 01.03.2002 p.», № 3 від 04.03.2003 р. «Про перерахунок страхових виплат

потерпілим ( членам їх сімей ) з 01.03.2003 р.» визнані такими, що не

відповідають вимогам ч.2 ст. 29 Закону саме в частині посилання в зазначених Постановах на

коефіцієнт зростання реальної заробітної плати у відповідному календарному

періоді в галузях національної економіки, замість коефіцієнту зростання номінальної заробітної плати.

Відповідно до п.3, 5 ч.1 ст.268 ЦК

України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,

іншим ушкодженням здоров'я та на вимогу страхувальника ( застрахованої особи ) до страховика в разі

здійснення страхової виплати ( страхового

відшкодування ). Крім того, відповідно до абзацу 2 п.23, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про

практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 p., якщо потерпілому або особам, які мають право на

відшкодування шкоди, з вини власника чи відповідних органів своєчасно не

визначено або не виплачено сум такого відшкодування, то ці суми, обчислені у відповідності до

нормативних актів, виплачуються без обмеження будь яким строком....

Посилання представника відповідача, під час

розгляду справи, на Постанову Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань України № 24

від 27.04.2007 р. ( далі Постанова ) відповідно до якої затверджено Порядок

призначення, перерахування та проведення страхових виплат, а саме п.6.4.2 абз.3

відповідно до якого визначені коефіцієнти, які треба застосовувати для періодів

з 2002 по 2007 р., не може бути прийнятий судом до уваги з наступних підстав: право Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України самостійно встановлювати

коефіцієнт підвищення страхових

виплат було закріплено тільки в березні 2007 p., коли до ст. 17 Закону України « Про

загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності» було внесено відповідні зміни. Зазначена Постанова була

прийнята 27.04.2007 р.

и зареєстрована в Міністерстві юстиції України тільки

22.06.2007 р. Таким чином, на підставі загальних норм законодавства зазначені

зміни до Закону та Постанова розповсюджуються на правовідносини, які виникли

після набрання ними чинності, тобто на правовідносини що виникли після 3 липня

2007 р. У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє

принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції

України і повинні відповідати їй. Згідно зі ст. 58 Конституції України закони

та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків,

коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, абзац

3 п. 6.4.2 Постанови в якому зазначені коефіцієнти, які треба було

використовувати під час проведення перерахунків щомісячних страхових виплат у

2002-2007 роках не може використовуватися стосовно зазначених періодів і

зазначені коефіцієнти не можуть бути прийняті судом до уваги, т.я. застосування

цих коефіцієнтів, як зазначено вище в рішенні, погіршує стан осіб, які за

Законом мають право отримувати щомісячні страхові виплати у зв'язку з втратою

працездатності, в тому числі і позивача, а у відповідності до вимог ст. З

4.1   Конституції України людина, її

життя і здоров'я... визнаються в Україні найвищою

соціальною цінністю. Норми Конституції є нормами прямої

дії, декларують рівні

конституційні права та свободи перед Законом, крім того

при прийнятті нових Законів

Конституція не допускає звуження змісту та обсягу

існуючих прав та свобод.

Розрахунки не донарахованих і невиплачених щомісячних страхових

виплат позивачу, наведені   позовній

заяві, відповідають вимогам діючого законодавства.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що

позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у

повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору та витрат на

інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи слід віднести за рахунок

держави.

Керуючись ст.ст. 31,32 чистини VI Допомога в разі виробничої травми Європейського кодексу

соціального забезпечення ( Страсбург, 16.04.1964 p.);

ч.1 ст.3, ч.іст.8, ч.іст.46, ст. 58 Конституції України;

ст.1 розділу 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне

соціальне страхування; п.2 ч.1 ст.1, ч.1, п.1 ч.2 ст.28,

ч.2  ст.29 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного

захворювання, що спричинило втрату

працездатності»; ст. 268 ч.1 пр.3,5 ЦК України; абз.2

п.23 Постанови Пленуму

Верховного Суду України « Про практику розгляду судами

цивільних справ за позовами

про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 p.; ст.ст.

10,11,60, 212-215, 292,294 ЦПК

України суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України в м. Стаханові на користь ОСОБА_1 1 393,88 грн. в рахунок

відшкодування не донарахованих сум щомісячних страхових виплат за період з

01.03.2002 р. по 01.02.2007 р.

Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.

Стаханові виплачувати ОСОБА_1 з 01.02.2007 р. щомісячні страхові виплати в

розмірі 175,14 грн.

6

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів, з дня

його проголошення,

шляхом подання письмової заяви 

про  апеляційне  оскарження та шляхом  подання

протягом 20 днів, з дня подання заяви про

апеляційне оскарження, апеляційної скарги до

Апеляційного суду Луганської області через Стахановський

міський суд Луганської

області.