Рішення

від 26.10.2007 по справі 2-1382/07

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №2-1382/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ    

УКРАЇНИ

26

жовтня 2007 року   Новомосковський

міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого                                                                                                     Кислого

М. М. ,

секретаря                                                                                                          БулавіновоїЄ.І.,

позивача                                                                                                            ОСОБА_1

представника

позивача                                                                                    ОСОБА_2,

відповідача                                                                                                       ОСОБА_3,

представника

відповідача                                                                                ОСОБА_4

третьої

особи                                                                                                    ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну

справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми,  -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2007 року ОСОБА_1звернувся до Новомосковського міськрайонного

суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, 

обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, 

що 09 серпня 2006 року уклав угоду з боржником ОСОБА_3 про

позику грошових коштів у сумі 15655 грн. Договір позики був укладений відповідно

до  ст. 

1047 ЦК України у письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом

Новомосковського нотаріального округуОСОБА_5

Згідно договору позики ОСОБА_3 зобов'язаний повернути йому

отриману від нього суму грошей до 10 вересня 2006 року включно,  але у вказаний у договорі час відповідач

гроші не повернув. На його звернення до відповідача ОСОБА_3,  останній заявив,  що не має можливості повернути грошову суму,  зустрічі уникає,  а тому позивач просить стягнути з відповідача

грошову суму в розмірі 15655 грн.

Позивач ОСОБА_1у судовому засіданні позовні вимоги

підтримав та просить суд стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 15655

грн. Крім того ОСОБА_1в судовому засіданні пояснив,  що гроші відповідачу передав в кабінеті

нотаріуса,  але не знає чи бачив це

нотаріус.  ОСОБА_3гроші не перераховував.

Представник позивачаОСОБА_2 в судовому засіданні позов

підтримав,  просив його задовольнити і

стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 15655 грн.,  оскільки договір позики нотаріально

посвідчений.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не

визнав,  пояснив при цьому,  що від позивача ОСОБА_1 ніяких грошей,  ні в кабінеті нотаріуса,  ні за його межами не отримував. ОСОБА_1разом

із ОСОБА_6змусили його підписати письмову угоду у нотаріуса,  оскільки до цього ОСОБА_1погрожував

йому,  аОСОБА_6 вдарив кулаком в

обличчя,  а потім ногою в бік. 12.08.2006

року звернувся з заявою до міліції,  але

в порушенні справи відмовлено.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні

вважає позовні вимоги не обгрунтованими і такими,  що не підлягають задоволенню,  оскільки ОСОБА_1погрозами та насильством

примусив відповідача підписати договір позики. Крім того представник вважає,  що фактично договір не укладався,  оскільки згідно до ч. 2  ст. 

1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших

речей. ОСОБА_3 гроші від ОСОБА_1 не отримував і це встановлено в судовому засіданні.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7  суду показала,  що в серпні 2006 року ОСОБА_8їй

розповів,  що бачив як ОСОБА_1та його

знайомийОСОБА_6 насильно водили її чоловіка до нотаріуса. Коли батько подзвонив

ОСОБА_3 на мобільний телефон,  то

відповідав йому ОСОБА_1Після того,  коли

чоловік (ОСОБА_3) повернувся додому,  їй

стало відомо,  щоОСОБА_6 вдарив його і разом

з ОСОБА_1вимагали гроші в розмірі 15 тис. грн., 

забрали мобільний телефон,  а

також борсетку з грошима у сумі 800-1000 грн. Пізніше чоловік звернувся в

міліцію.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 суду показав,  що в серпні 2006 року до нього прийшла невістка

та розповіла,  що ОСОБА_1та його знайомий

штовхали сина під боки і вимагали підписати якісь документи. Коли став дзвонити

на телефон сина,  то відповів ОСОБА_1і

сказав,  що все гаразд. Коли син

(ОСОБА_3) приїхав додому він розповів, 

що його змусили підписати документ, 

згідно з яким він винен ОСОБА_1 З тис. 

доларів США.

Допитаний в якості свідкаОСОБА_8суду показав,  що він був з ОСОБА_3 на будівництві,  де підійшов ОСОБА_1зі ОСОБА_6,  та став розмовляти з ОСОБА_9,  про що йшла розмова не чув.ОСОБА_6 махнув

рукою на ОСОБА_3,  після чого ОСОБА_1,  ОСОБА_6та ОСОБА_9 пішли

кудись разом.  Він чекав на ОСОБА_3

близько двох годин,  потім закрив

будівництво і пішов до нього додому,  де

розповів його дружині,  що ОСОБА_3 забрав

ОСОБА_1та ОСОБА_6

Допитаний в якості свідкаОСОБА_6 суду показав,  що ходив разом з ОСОБА_1та ОСОБА_3 до

нотаріуса для підстраховки,  щоб все було

завірено документально. До ОСОБА_3 ні фізичного ні психічного примусу не

застосовував. Передавав у нотаріуса ОСОБА_1гроші в сумі 8 тис.  грн., 

в офісі,  який розташований по

АДРЕСА_5,  на 2-му поверсі,  прямо в кабінеті. Чи бачила нотаріус передачу

грошей не знає,  але ОСОБА_3

перерахував гроші у нотаріуса і витратив на це 2 - 3 хвилини.

2

Залучена

судом у якості третьої особи - приватний нотаріусОСОБА_5 суду пояснила,  

що 09.08.2006 року посвідчувала договір позики між сторонами. В її кабінеті ОСОБА_1та інші

особи,   грошей в сумі 15655 грн.

ОСОБА_3. не передавали.

Суд,   вислухавши

пояснення сторін,   показання

свідків,   дослідивши матеріали справи і

оцінивши всі докази в сукупності дійшов до наступного.

Позивач,   в якості

доказу,   та обґрунтування позовних

вимог,   надав суду копію договору позики

від 09.08.2006 року (а.с.  5) і просить

суд позов задовольнити. В пункті 2 договору вказано,   що гроші передаються позичальнику при

підписанні договору. Як вже вказувалось вище,  

приватний нотаріусОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила,   що її кабінеті ОСОБА_1та інші особи,   грошей в сумі 15655 грн. ОСОБА_3. не

передавали.

При цьому суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_6 про те,   що ОСОБА_3отримав гроші в кабінеті нотаріуса і на їх перерахунок

витратив 2-3 хвилини,   оскільки його

показання спростовуються поясненнями приватного нотаріуса,   та самим договором,   в якому відсутні відомості про передачу

грошей позикодавцем і отримання грошей позичальником (а.с.  5).

Разом з тим,   суд

враховує той факт,   що 12.08.2006 року

відповідач ОСОБА_3 звертався з заявою до органів МВС і просив притягнути до

відповідальності ОСОБА_1,   та його

товариша ОСОБА_6,   які шляхом погроз

заставили його підписати доручення по будинку на суму 15650 грн. в кабінеті

нотаріуса (а.с.  41). Таким чином,   копія протоколу усної заяви (повідомлення)

про злочин (а.с.  41),   також свідчить про то,   що ОСОБА_3 під впливом тиску,  

проти своєї волі підписав угоду,  

оскільки він навіть не зміг вірно назвати в заяві підписаний ним у

нотаріуса документ і назвав його як доручення на будинок. При прийнятті рішення

суд також враховує стан здоров'я відповідача (а.с.  28),  

а також те,   що ОСОБА_3 є інвалідом 3 групи (а.с.  26) і спостерігається психіатром в

Новомосковській районній лікарні (а.с. 

27).

Відповідно до ч. 2 

ст.  1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання

грошей або інших речей.

Суд не встановив факту передачі грошей відповідачу,   а тому договір позики не можна вважати

укладеним.  Позовні вимогиОСОБА_10 суд

вважає не обґрунтованими,   а позов

таким,   що не підлягає задоволенню.

Позивач ОСОБА_1у відповідності до ч. 3  ст.  10

ЦПК України,   не довів ті

обставини,   на які він посилався як на

підставу своїх вимог і у суду нема підстав для їх задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено,   суд у відповідності зі  ст. 

154 ЦПК України вважає,   що заходи

забезпечення позову в вигляді арешту майна ОСОБА_3 повинні бути скасовані.

Крім того,   у

відповідності до  ст.  88 ЦПК України позивач ОСОБА_1повинен

сплатити на користь держави судовий збір у розмірі 78,  55 грн.,  

оскільки повинен був сплатити у відповідності до Декрету Кабінету

Міністрів України 1% від суми позову,   а

фактично сплатив при подачі заяви лише 78 грн. (а.с.  2),   а

також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі

15 грн.,   оскільки при подачі позову

ОСОБА_1сплатив лише 15 грн. (а.с.  3).

На підставі

викладеного,   керуючись  ст.  

ст.  1046,   1051 ЦК України,    ст.   ст. 

212,   213,   215 ЦПК України суд, 

вирішив:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми у розмірі 15655 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 78,  55 грн. державного мита,   та 15 грн. за інформаційно-технічне

забезпечення.

Заходи забезпечення позову

в вигляді арешту майна ОСОБА_3 - скасувати.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути

подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на

рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.