Постанова

від 30.06.2015 по справі 910/5840/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа№ 910/5840/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Самсіна Р.І.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання - Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Левінта 777"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015

у справі № 910/5840/15-г (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левінта 777"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія"

про розірвання договору, стягнення 73 144,84 грн. та зобов'язання повернути земельну ділянку

за участю представників:

від прокуратури: Одуденко А.В.,

від позивача: не з'явились,

від відповідача: не з'явились,

від третьої особи: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Оболонського району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до ТОВ "Левінта 777" про розірвання договору оренди земельної ділянки по вул. Мате Залки, 10-Г, в Оболонському районі міста Києва, укладеного між позивачем та відповідачем та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 19.03.2008 за № 78-6-00521 у книзі записів державної реєстрації договорів; стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 73 144,84 грн.; зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 5 032 кв.м, вартістю 3 815 144,82 грн., кадастровий номер 8000000000:78:121:0065, яка розташована по вул. Мате Залки, 10-Г, в Оболонському районі міста Києва, по акту приймання-передачі у стані, придатному для її подальшого використання.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач порушив істотні умови договору оренди земельної ділянки, що є підставою для його розірвання та повернення орендованої відповідачем земельної ділянки позивачу. Крім того, прокуратура вказує на наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за користування вказаною ділянкою.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2015 у справі № 910/5840/15-г позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ТОВ "Левінта 777" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані посиланням на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, наявність порушень норм матеріального та процесуального права, невідповідність практиці Вищого господарського суду України. Так, аналіз норм діючого законодавства та умов договору свідчить, що підставою для розірвання договору є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена договором, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато. За твердженням скаржника, відповідач розпочав роботи, спрямовані на забудову земельної ділянки, а саме уклав договір про спільну діяльність із ТОВ "Енергія", розроблено проектну документацію, отримано дозвільні документи тощо. Суд першої інстанції, на думку скаржника, не врахував, що відповідач використовує земельну ділянку шляхом укладення договору про сумісну діяльність з ТОВ "Енергія", на яке покладався обов'язок сплати орендної плати, у зв'язку з чим відповідач не мав документів про фактичний розмір заборгованості. Крім того, суб'єктом стягнення є не позивач, а ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві. Скаржник також зазначає, що суд не дав оцінки пропозиції відповідача укласти мирову угоду, яка викладена у відзиві, не врахував, що не було досудового врегулювання спору, а трирічний строк давності щодо зобов'язання забудови земельної ділянки за три роки минув 18.03.2011, тому претензії прокурора, на думку ТОВ "Левінта 777" є необґрунтованими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 апеляційну скаргу ТОВ "Левінта 777" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.06.2015.

В судове засідання 30.06.2015 представники сторін та третьої особи не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

30.06.2015 через канцелярію суду ТОВ "Левінта 777" була подана заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що відповідач бажає прийняти участь у розгляді апеляційної скарги, проте представники ТОВ "Левінта 777", які володіють обставинами справи та можуть представляти інтереси товариства в судовому засіданні, 30.06.2015 будуть знаходитись у службовому відрядженні. Проте, доказів на підтвердження даної обставини ТОВ "Левінта 777" суду не надало.

Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційних скарг, а також відсутність доказів на підтвердження неможливості забезпечення явки в судове засідання представників відповідача, колегія суддів визнала за можливе розглянути заяву за відсутності представників сторін та третьої особи, відхиливши клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник прокуратури вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, вказавши на її безпідставність.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно з приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Київської міської ради № 1094/1755 від 12.07.2007 відповідачу передано в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,52 га по вул. Мате Залки, 10-Г в Оболонському районі міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2008 № 36/144 визнано укладеним, з дня набрання рішенням законної сили, договір оренди земельної ділянки для будівництва житлових будинків з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Мате Залки, 10-г, у Оболонському районі м. Києва між ТОВ "Левінта 777" та Київською міською радою в редакції, яка підписана ТОВ "Левінта 777".

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 18.03.2008 за № 78-6-00521 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Факт отримання земельної ділянки відповідно до договору оренди земельної ділянки № 78-6-00521 від 18.03.2008 відповідачем визнається.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає, а відповідач приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену у п. 2.1 договору, з кадастровим номером 8000000000:78:121:0065, розміром 5032 кв.м, з цільовим призначенням - для будівництва житлових будинків з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом, по вул. Мате Залки,10-г, у Оболонському районі м. Києва.

Строк дії договору сторонами погоджено п. 3.1, відповідно до якого договір укладено на 10 (десять) років.

Розділом 4 договору передбачено, що визначена договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок 33210812700006, КЕКД 13050200 у ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019. Отримувач: УДК у Оболонському р-ні м. Києва, ідентифікаційний код 26077916. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов'язані з виконанням договору, вирішуються орендарем в установленому законодавством України порядку.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) від 27.02.2015 № 05707-3017, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на вул. Мате Залки, 10-г у Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер - 8000000000:78:121:0065), площею 5032 кв.м, становить 3 815 144,82 грн.

Довідкою ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві підтверджено наявність заборгованості ТОВ "Левінта 777" з орендної плати за період з 02.03.2014 по 23.02.2015 в сумі 73 144,84 грн.

Орендна плата за землю, згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі", це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір та форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про плату за землю", використання землі в Україні є платним.

Місцевим господарським судом встановлено та не заперечується скаржником, що відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати у встановлені терміни в повному обсязі не виконав, станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за період з 02.03.2014 по 23.02.2015 з орендної плати за договором становить 73 144,84 грн., яка не сплачена станом на час прийняття судового рішення.

За встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, про задоволення в повному обсязі вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, підставно відхиливши доводи відповідача про покладення виконання зобов'язання по сплаті орендних платежів за земельну ділянку на третю особу, з якою відповідачем укладено договір про спільну діяльність, оскільки це суперечить умовам договору № 78-6-00521 від 18.03.2008, рішенню Київської міської ради № 1094/1755 від 12.07.2007 та вимогам чинного законодавства.

У п. 1.3 постанови від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п. 288.1 ст. 288 ПК України). У зв'язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 288 ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК України порядку.

Отже, заступником прокурора Оболонського району міста Києва вірно визначено позивача у даному спорі, оскільки орендодавцем за договором № 78-6-00521 від 18.03.2008 є Київська міська рада.

Істотною умовою договору оренди землі, відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а ст. 96 ЗК України встановлено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно із ст. 141 ЗК України, систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. При цьому судами також повинні досліджуватися якісні характеристики об'єкта будівництва, обсяг будівництва, а також реальні строки здачі в експлуатацію об'єкта, що має визначатися проектом будівництва, який відповідно повинен бути предметом вивчення судом. (п. 2.22 - 2.23 постанови від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Положеннями п. 8.1 договору встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, дострокового розірвання договору. Відповідно до п. 11.5 договору, він може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.

Пунктом 8.4 договору визначено обов'язок орендаря, зокрема, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; своєчасно вносити орендну плату.

За результатами проведеного Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) обстеження спірної земельної ділянки складено акт № 188/05 від 26.02.2015, в якому вказано, що земельна ділянка вільна від забудови та за цільовим призначенням не використовується.

Таким чином, місцевим господарським судом встановлено порушення відповідачем приписів п. 8.4 договору та невиконання передбачених договором обов'язків, зокрема, щодо забудови земельної ділянки у трирічний строк та своєчасного внесення орендної плати.

Колегія суддів вказує на безпідставність доводів скаржника про необґрунтованість позовних вимог в частині розірвання договору з огляду на те, що трирічний строк давності щодо зобов'язання забудови земельної ділянки за три роки минув 18.03.2011, оскільки зобов'язання орендаря щодо забудови земельної ділянки не виконано й на даний час. Як стверджує ТОВ "Левінта 777", ним лише розпочато роботи, спрямовані на забудову земельної ділянки, а саме укладено 19.02.2009 договір про спільну діяльність із ТОВ "Енергія", розроблено проектну документацію, отримано дозвільні документи тощо. Проте, доказів наявності проектної документації та оформлення відповідних дозволів відповідач суду не надав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про розірвання договору обґрунтовані, законні, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані належним чином відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання договору оренди землі повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, встановлений ст. 34 Закону України "Про оренду землі".

Також п. 7.1 договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 5 032 кв.м, вартістю 3 815 144,82 грн., кадастровий номер 8000000000:78:121:0065, яка розташована по вул. Мате Залки, 10-Г, в Оболонському районі міста Києва, за актом приймання-передачі у стані, придатному для її подальшого використання.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, місцеві господарські суди приймають у порядку, передбаченому ГПК України, до свого провадження як позови з вимогами, що ґрунтуються на визнаних претензіях позивача, так і позови, щодо вимог яких не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Колегія суддів також зазначає, що пропозиція відповідача укласти мирову угоду має адресуватись не суду, а стороні спору, суд може відповідно до ст. 78 ГПК України розглянути питання про затвердження мирової угоди тільки в разі її укладення сторонами та зверненням до суду з відповідною заявою.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Левінта 777" на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 у справі № 910/5840/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 у справі № 910/5840/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Р.І. Самсін

А.І. Тищенко