Постанова

від 06.07.2015 по справі 5023/1543/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р. Справа № 5023/1543/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників:

апелянта – не з'явився,

позивача – не з'явився,

відповідача – не з'явився,

3-ої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України (вх.№3428 Х/1-12) на ухвалу господарського суду Харківської області від 15 квітня 2015 року по справі № 5023/1543/12,

за скаргою Приватного малого підприємства “Форма” на дії органу державної виконавчої служби (вх.№35 від 23.02.2015р.) по справі,

за позовом Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, м. Київ,

до Приватного малого підприємства “Форма”, м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроімпорт”, м. Харків,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2015 року (суддя Аюпова Р.М.) скаргу Приватного малого підприємства "Форма" на дії органу державної виконавчої служби (вх. № 35 від 23.02.2015р.) - задоволено. Визнано недійсною постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 06.02.2015 р. про стягнення з Приватного малого підприємства "Форма" (код ЄДРПОУ 21223000) виконавчого збору в розмірі 274862,40 грн.

Державна виконавча служба України з ухвалою суду першої інстанції не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 15.04.2015 року по справі №5023/1543/12, у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Державна виконавча служба України та сторони повідомлені належним чином про час та місце слухання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Своїх представників в призначене судове засідання не направили. Ухвала суду, що направлена на адресу третьої особи повернулася з позначкою пошти в зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Зважаючи на відсутність заяв та клопотань та враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників апелянта та сторін за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 21.05.2012р. у справі № 5023/1543/12 позов задоволено повністю. В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроімпорт” перед Публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” за кредитним договором на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії №6/КЛВ-07 від 20 квітня 2007 року, яка на момент розгляду справи становить 62362119,51 грн., звернуто стягнення на: нежитлову будівлю, загальною площею 455,5 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Студентська, будинок 5/2-А, і належить Приватному малому підприємству “Форма”, шляхом його реалізації на прилюдних торгах за початковою вартістю 2748624,00 грн. В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроімпорт” перед Публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” за кредитним договором на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії №6/КЛВ-07 від 20 квітня 2007 року, яка на момент розгляду справи становить 62362119,51 грн., звернуто стягнення на: земельну ділянку, загальною площею 0,0624 га (кадастровий номер №6310136600:03:008:0027), цільове призначення (використання) якої експлуатація та обслуговування адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Студентська, 5/2а, і належать Приватному малому підприємству “Форма”, шляхом його реалізації на прилюдних торгах за початковою вартістю 161703,00 грн. Стягнуто з Приватного малого підприємства “Форма” на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” судовий збір у розмірі 64380,00 грн.

На виконання вищезазначеного рішення суду, було видано відповідні накази від 06.06.2012 р.

Постановою від 12.06.2013 р. Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження № 38381195 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 06.06.2012 р., виданого на виконання рішення господарського суду від 21.05.2012 р. по справі № 5023/1543/12.

22.01.2015 р. нежитлову будівлю, загальною площею 455,5 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Студентська, будинок 5/2-А, на яку звернуто стягнення, в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроімпорт” перед Публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” за кредитним договором на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії №6/КЛВ-07 від 20 квітня 2007 року, було реалізовано з аукціону, відповідно до процедури, встановленої Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014р. № 656/5.

Відповідно до наданого організатором торгів протоколу № 41929 проведення прилюдних торгів від 22.01.2015р., відбулися торги з реалізації вказаного нерухомого майна. Переможцем торгів визнано ТОВ “Торговий Дім “Рітейл”, ціна продажу майна склала 2611192,80 грн., з яких 2480633,16 грн. надійшло на депозитний рахунок ДВС України.

19.02.2015 р. державним виконавцем зроблено розпорядження про перерахування стягнутих коштів: 2232442,73 грн. перераховано стягувачу, 248049,19 грн. виконавчий збір перераховано Державному бюджету, 141,24 грн. витрати на проведення виконавчих дій.

06.02.2015 р. Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про стягнення з Приватного малого підприємства "Форма" 274862,40 грн. виконавчого збору. Дана постанова була отримана боржником 16.02.2015 р.

Приватне мале підприємство «Форма» не погодилося із постановою Відділу примусового виконання рішень ДВС України від 06.02.2015 року та звернулося із скаргою до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи скаргу погодився із скаржником, що відповідно до ст. 41 Закону України „Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення, за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України „Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. В рішенні суду по даній справі визначено спосіб реалізації предмету іпотеки за іпотечним договором, а саме шляхом проведення прилюдних торгів. Суд першої інстанції також зазначив, що законодавством України не передбачено порядок, згідно до якого скаржник (боржник - іпотекодавець) мав би можливість самостійно, у добровільному порядку у відведений для цього строк - сім днів з моменту винесення (отримання) постанови, виконати рішення, як встановлено в постанові та передбачено ч. 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження", оскільки реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться виключно шляхом продажу на прилюдних торгах, в порядку виконавчого провадження.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі законодавства України, що регулюють спірні відносини, заслуговують на увагу. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора, у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна, переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Особливості звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса або за рішенням суду, встановлені ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5.

Як зазначено в ч. 1, 8 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження", звернення стягнення на заставлене майно, в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Як свідчать матеріали справи, п. 2.1.4. договору іпотеки, укладеним між іпотекодержателем (стягувачем по справі) та іпотекодавцем (боржником, скаржником) сторони узгодили, що у випадку невиконання основного зобов'язання, іпотекодержатель (стягувач) має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

В п. 4.5 вказаного договору іпотеки зазначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде встановлено цим договором.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про іпотеку" визначено:

- майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи – боржника,

- іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;

- боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання.

В розумінні Закону України "Про іпотеку", боржник та майновий поручитель є різними особами, оскільки боржником є особа, яка має заборгованість перед кредитором, а майновий поручитель - це особа, яка, шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна забезпечила виконання зобов'язання боржника перед кредитором.

У даних спірних відносинах ПМП "Форма", який виступає боржником у виконавчому провадженні в розумінні вказаного Закону виступає іпотекодавцем та майновим поручителем.

Боржником у спірних правовідносинах виступало ТОВ "Агроімпорт" і саме вказане товариство має право до дня продажу предмета іпотеки виконати вимогу за основним зобов'язанням, яке відповідно до рішення суду становить 62362119,51 грн., тоді, як за змістом ч. 1 ст. 11 Закону України „Про іпотеку" майновий поручитель, несе відповідальність перед стягувачем за невиконання боржником основного зобов'язання, виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Положення ч. 3 ст. 42 Закону України „Про іпотеку", які визначають, що майновий поручитель може виконати основне зобов'язання за боржника, у даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки стягувач - іпотекодержатель і іпотекодавець в договорі іпотеки встановили способи задоволення вимог іпотекодержателя, про що зазначалось вище.

Відтак, чинне законодавство передбачає можливість добровільного задоволення вимог іпотекодержателя, що складають суму боргу по кредитному договору, а не добровільне виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, початкова вартість якого зазначена в рішенні суду.

Отже, добровільне виконання саме рішення суду відповідачем за правилами, визначеними ст. 42 Закону України „Про іпотеку" є неможливим, оскільки положення цієї статті вказаного Закону передбачають добровільне виконання вимог позивача про погашення заборгованості за основним зобов'язанням у розмірі 62362119,51 грн.

В свою чергу, законодавець відрізняє поняття „добровільне виконання основного зобов'язання" та „добровільне виконання рішення суду", які не є тотожними за своєю суттю.

Наразі слід зазначити, що стягувач, який виступає іпотекодержателем, обрав спосіб задоволення своїх вимог, а саме шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу на прилюдних торгах, про що було винесено судом відповідне рішення. В свою чергу зазначене виключає можливість задоволення боржником вимог стягувача у інший спосіб, ніж той, що обрано самим стягувачем і встановлений рішенням суду. Більш того, неможливим є добровільне виконання цього рішення суду боржником, оскільки згідно з п. 1.2. Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014р. № 656/5, прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, за заявкою державного виконавця, організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір. При встановленні державним виконавцем строку на добровільне виконання рішення останнім не визначено, яким чином боржник може добровільно виконати рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Таким чином, оскільки за рішенням суду за позовом банку звернуто стягнення саме на предмет іпотеки, за визначеною в рішенні суду початковою ціною реалізації, то виконання цього рішення суду повинно бути здійснене саме за рахунок цього майна та вказаною початковою ціною у спосіб, визначений в рішенні суду, тобто шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в порядку, передбаченому діючим законодавством.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 06.02.2015р. винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України без врахування конкретних обставин справи та вимог Закону України «Про іпотеку».

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи тому ухвала господарського суду Харківської області від 15.04.2015 року у справі № 5023/1543/12 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області 15.04.2015 року у справі № 5023/1543/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 08.07.2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.