Постанова

від 16.12.2015 по справі 5023/1543/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 5023/1543/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу від та на постанову відГосподарського суду Харківської області 15.04.2015 Харківського апеляційного господарського суду 06.07.2015 за скаргоюПриватного малого підприємства "Форма" на діїВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі Господарського суду№ 5023/1543/12 Харківської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" доПриватного малого підприємства "Форма" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт" прозвернення стягнення на предмет іпотеки у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача - третьої особи - скаржника повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ:

06.02.2015 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчуком Т.В. винесено постанову про стягнення з Приватного малого підприємства "Форма" 274 862,40 грн. виконавчого збору.

23.02.2015 Приватне мале підприємство "Форма" звернулося до Господарського суду Харківської області із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій просило визнати недійсною постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Т.В. від 06.02.2015 про стягнення виконавчого збору у розмірі 274 862,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2015 у справі № 5023/1543/12 (суддя Аюпова Р.М.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 (колегія суддів у складі: Черленяк М.І.- головуючий, судді Івакіна В.О., Ільїн О.В.) визнано недійсною постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Т.В. від 06.02.2015 про стягнення виконавчого збору у розмірі 274 862,40 грн.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.04.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 у справі № 5023/1543/12, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Приватного малого підприємства "Форма".

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України із клопотанням про заміну Державної виконавчої служби України на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в порядку ст. 25 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши подане клопотання, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки постановою Кабінету Міністрів України № 17 від 21.01.2015 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" ліквідовано Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) та установлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної виконавчої служби, яка ліквідується.

Однак, як роз'яснено в п. 9.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відповідно до положень ст. 121-2 ГПК України представляти в судах державну виконавчу службу мають органи, зазначені у статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", при цьому, ст. 3 названого Закону передбачено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Згідно із ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону ; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2012 у справі № 5023/1543/12 в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт" перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за кредитним договором на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 6/КЛВ-07 від 20.04.2007, яка на момент розгляду справи становить 62 362 119, 51 грн., звернуто стягнення на: нежитлову будівлю, загальною площею 455,5 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Студентська, 5/2-А, і належить Приватному малому підприємству "Форма", шляхом її реалізації на прилюдних торгах за початковою вартістю 2 748 624, 00 грн.; в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт" перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за кредитним договором на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 6/КЛВ-07 від 20.04.2007, яка на момент розгляду справи становить 62 362 119, 51 грн., звернуто стягнення на: земельну ділянку, загальною площею 0,0624 га (кадастровий номер №6310136600:03:008:0027), цільове призначення (використання) якої експлуатація та обслуговування адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Студентська, 5/2а, і належать Приватному малому підприємству "Форма", шляхом її реалізації на прилюдних торгах за початковою вартістю 161 703, 00 грн.

Таким чином, рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2012 у справі № 5023/1543/12 було встановлено спосіб реалізації майна - предмета іпотеки - шляхом його реалізації на прилюдних торгах, відповідно до обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення.

У постанові старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження № 38381195 від 12.06.2013 визначено спосіб виконання боржником рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2012 у справі № 5023/1543/12 - стягнення заборгованості за рахунок реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Водночас, як правомірно зазначено судами попередніх інстанцій, державний виконавець, вказуючи у постанові про відкриття виконавчого провадження про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у 7-ми денний строк з моменту винесення (отримання) постанови, не зазначив яким чином боржник може добровільно виконати рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2012 у справі № 5023/1543/12 в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт" перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за кредитним договором на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 6/КЛВ-07 від 20.04.2007, яка на момент розгляду справи становить 62 362 119, 51 грн ., звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ціна продажу предмета іпотеки склала 2 611 192, 80 грн., з яких 2 480 633, 16 грн. надійшло на депозитний рахунок Державної виконавчої служби України.

Частиною 5 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчук Т.В., виносячи постанову про стягнення з Приватного малого підприємства "Форма" виконавчого збору, не врахував положення ч. 5 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" та стягнув суму виконавчого збору у розмірі 274 862,40 грн., яка не є пропорційною сумі 2 480 633, 16 грн. стягнутою у результаті реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, та якої недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у органу державної виконавчої служби були відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення з Приватного малого підприємства "Форма" виконавчого збору у розмірі 274 862,40 грн., та правомірно визнали недійсною постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Т.В. від 06.02.2015 про стягнення виконавчого збору.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Отже, ухвала господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.04.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 у справі № 5023/1543/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ