Постанова

від 07.07.2015 по справі 5021/1720/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р. Справа № 5021/1720/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Пуль О.В., суддя Шевель О.В.

при секретарі Курченко В.А.

сторони не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДПІ в м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області (вх. № 3409 С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 02.06.2015 року у справі №5021/1720/12

за заявою Голови ліквідаційної комісії ТОВ «Смоковниця» ОСОБА_1, м. Суми

до ТОВ «Смоковниця», м. Суми

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.06.2014 року у справі №5021/1720/12 (суддя Костенко Л.А.) в задоволенні заяви № 1137/10/18-19-10 від 13.05.2015 року ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області про визнання поточних кредиторських вимог в сумі 1190,00 грн. відмовлено.

ДПІ в м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області з ухвалою суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 02.06.2015р. по справі №5021/1720/12, прийняти постанову, якою визнати вимоги ДПІ в м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області в сумі 1190,00 грн. як поточні та включити їх до реєстру вимог кредиторів банкрута.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 07.07.2015 року, відповідно до Розпорядження Секретаря другої судової палати від 03.06.2015р. у наступному складі суду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

06.07.2015р. від боржника надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 10255).

06.07.2015р. від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, за наявними матеріалами справи (вх. 10256).

В судове засідання 07.07.2015 року сторони не з'явились, боржник про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що явку сторін судом обов'язковою не визнано, колегія суддів розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (В редакції закону до 19.01.2013 року набуття чинності внесених змін).

Постановою господарського суду Сумської області від 03.12.2012р. боржника - ТОВ «Смоковниця» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_1

08.12.2014р. до господарського суду Сумської області звернулась ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області з заявою №62360/18-19-25.02-15 від 28.11.2014р. про визнання поточних кредиторських вимог до боржника ТОВ «Смоковниця» у розмірі 1919,80 грн. Зазначена заява відповідно до ст. 51 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» направлена господарським судом ліквідатору для розгляду. Заява розглянута ліквідатором та відмовлено ДПІ у м. Сумах у визнанні заявлених вимог.

14.05.2015р. до господарського суду Сумської області від кредитора ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області надійшла уточнена заява №1137/10/18-19-10 від 13.05.2015р., в якій ДПІ просить суд прийняти заяву і додатково включити в реєстр вимог кредиторів поточні вимоги ДПІ у м. Сумах до боржника ТОВ «Смоковниця» в сумі 1190, 00 грн.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, дійшов висновку, що вимоги ДПІ не підлягають задоволенню, оскільки не мають характеру поточних та виникли після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, а враховуючи приписи статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» нарахування ДПІ штрафних санкцій, які є предметом заяви, в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, згідно з частиною 1 статті 23 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» , закінчується технологічний цикл із виготовлення продукції, і підприємницька діяльність банкрута завершується. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі, а порядок їх виконання визначений відповідними нормами Закону про банкрутство. Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (частина дев'ята статті 30 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» ).

Системний аналіз норм статті 1, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, які є спеціальними, а отже пріоритетними у застосуванні відносно інших законодавчих актів України в правовідносинах банкрутства, свідчить, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

За змістом вищевказаних норм в ліквідаційну процедуру до банкрута поточні вимоги можуть заявлятися за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до Розрахунку суми податкового боргу, кредиторські вимоги ДПІ нараховані ДПІ на підставі податкових повідомлень-рішень від 14.02.2013р. та від 28.10.2013р. та складаються із штрафних санкцій у розмірі 1190,00 грн. за неподання податкової звітності з ПДВ.

З огляду на вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені ДПІ до включення до реєстру вимоги у розмірі 1190,00 грн. не є поточними вимогами у розумінні вищенаведених норм права, оскільки нараховані після визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури, а тому не можуть бути задоволенні судом.

Даний висновок узгоджується також з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема, у постановах від 19.08.14 у справі №5021/1365/2011, від 21.04.2015р. у справі №29/5005/6381/2011р.

До того ж правомірним також є висновок господарського суду Сумської області стосовно того, що нарахування штрафних санкцій, які є предметом судового розгляду, здійснено ДПІ в порушення норм ст. 12 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» .

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.11.2012р. у справі про банкрутство ТОВ «Смоковниця», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №15 визначено, що пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Отже, в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів штрафні санкції не нараховуються.

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваної ухвали нормам чинного законодавства та матеріалам даної справи на підставі чого, ухвалу господарського суду Сумської області від 02.06.2015р. у справі №5021/1720/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 02.06.2015р. по справі №5021/1720/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 08.07.2015р.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Шевель