Постанова

від 13.10.2015 по справі 5021/1720/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 5021/1720/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача, за участю представників: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного

управління ДФС у Сумській області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015

та ухвалу господарського суду Сумської області від 02.06.2015

у справі №5021/1720/12 господарського суду Сумської області

за заявою голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою

відповідальністю "Смоковниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смоковниця"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.06.2015 (суддя Костенко Л.А.) в задоволенні заяви № 1137/10/18-19-10 від 13.05.2015 Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Смоковниця" в сумі 1190,00 грн. у справі № 5021/1720/12 - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 (колегія суддів у складі: Фоміна В.О. - головуючий, Пуль О.А., Шевель О.В.) ухвалу господарського суду Сумської області від 02.06.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція (ДПІ) у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області просить скасувати вказані вище ухвалу суду першої інстанції від 02.06.2015 та постанову суду апеляційної інстанції від 07.07.2015, прийняти нове рішення, яким визнати поточні кредиторські вимоги ДПІ у м. Сумах у сумі 1190,00 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів. В обґрунтування посилається на невірне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 1, 14, 23, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "Смоковниця" порушено ухвалою господарського суду Сумської області від 21.11.2012 відповідно до ст. 51 Закону.

Постановою господарського суду Сумської області від 03.12.2012 боржника - ТОВ "Смоковниця" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Іваненко Н.О.

08.12.2014 ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області звернулася із заявою №62360/18-19-25.02-15 від 28.11.2014 про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 1919,80 грн. Зазначена заява відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" направлена господарським судом ліквідатору для розгляду. Заява розглянута ліквідатором та відмовлено ДПІ у м. Сумах у визнанні заявлених вимог.

14.05.2015 до суду від кредитора - ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області надійшла уточнена заява №1137/10/18-19-10 від 13.05.2015, в якій ДПІ просить суд прийняти заяву і додатково включити в реєстр вимог кредиторів поточні вимоги ДПІ у м. Сумах до боржника ТОВ "Смоковниця" в сумі 1190, 00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство; поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

Статтею ст. 23 Закону передбачено наслідки визнання боржника банкрутом, зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Системний аналіз норм статті 1, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25 Закону свідчить, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Отже, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не виникає будь-яких нових поточних зобов'язань, у т.ч. зі сплати обов'язкових платежів, що можуть бути заявлені в порядку статті 23 Закону про банкрутство.

У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління -ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство. Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону).

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 5021/321/12 від 13.05.2014, № 14/025 від 27.05.2014, яка згідно зі ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та судів України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Розрахунку суми податкового боргу, кредиторські вимоги ДПІ нараховані на підставі податкових повідомлень-рішень від 14.02.2013 та від 28.10.2013, та складаються із штрафних санкцій у розмірі 1190,00 грн. за неподання податкової звітності з ПДВ.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судів, що заявлені ДПІ у м. Сумах про вимоги у розмірі 1190,00 грн. не є поточними, оскільки нараховані після визнання боржника банкрутом, в той час як з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тобто з 03.12.2012, нові грошові зобов'язання, в силу ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не виникають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані ухвала та постанова судів попередніх інстанцій у даній справі про відмову ДПІ у м. Сумах у визнанні поточних грошових вимог до боржника відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 та ухвалу господарського суду Сумської області від 02.06.2015 по справі №5021/1720/12 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.