Постанова

від 23.07.2008 по справі 2а-451/08

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 2а-451/08 р

Справа №

2а-451/08 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

23 липня 2008 року                                                                                                          

м. Черкаси

            Соснівський

районний суд м. Черкаси у складі:

                        головуючого

судді                          Токової С.

Є.,

                        при

секретарі                                  

Сємьоновій І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства

внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання рішення не чинним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до

відповідача, просить визнати протиправним рішення керівництва УМВС України в

Черкаській області щодо неможливості визнати його учасником бойових дій. Позов

обґрунтовує тим, що, у 1989 р. проходив службу у Черкаському пожежно-технічному

училищі МВС СРСР (далі ЧПТУ). У цьому ж році на території республік

Азербайджану та Вірменії відбувся збройний конфлікт між вірменським та

азербайджанським населенням, для припинення якого були введені війська та

підрозділи МВС СРСР. У зв'язку з такими подіями за рішенням Уряду СРСР та

розпорядженням МВС СРСР в складі окремого батальйону, сформованого з числа курсантів

та офіцерів училища на підставі наказу ЧПТУ № 122 від 30.06.1989 р. "Про

створення окремого батальйону для виконання завдання МВС СРСР у Закавказькому

регіоні", був направлений на службу на територію Нагірно-Карабахської

автономної області Азербайджанської РСР (далі НКАО) для виконання спеціального

завдання в умовах надзвичайного стану та збройних конфліктів для нормалізації

обстановки, відновлення законності і правопорядку в республіках Закавказзя.

Зокрема з лютого 1989 р. по квітень 1989 р. проходив службу у складі першого

батальйону на території НКАО, з 20 квітня 1989 р. по липень 1989 р. - другий

батальйон, з 01 липня 1989 року по вересень 1989 року - третій батальйон. Під

час проходження служби ним в бойовій

екіпіровці з бойовою зброєю, а також правом її застосування, виконувалися

завдання по охороні державних установ, військових комендатур, територіальної

оборони населених пунктів, осіб партійно-радянського та господарського активу.

Крім того брав участь у військових операціях, здійснював оборону на

блок-постах, проводив вилучення зброї,

забезпечував громадський порядок у населених пунктах. При несенні служби у

зазначені періоди неодноразово, ризикуючи життям, попереджав кровопролиття

серед озброєного населення ворогуючих сторін. Про це свідчить рід заохочень та

нагород, якими за сумлінне виконання службових обов'язків по виконанню

спеціальних завдань в м. Баку та інших населених пунктах та проявлені при цьому

стійкість і мужність ОСОБА_1 було нагороджено. Згідно наказу ЧПТУ № 80

о/с від 31.07.1989 р. повернувся зі службового відрядження з НКАО. Таким чином

вважає, що є достатньо документально

підтверджених доказів для визнання його учасником бойових дій. При цьому ствердив,

що комісія при прийнятті рішення, беручи до уваги Постанову КМУ від 08.02.1994р.

№ 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", безпідставно

вважає, що серед переліку держав, яким надавалась

допомога різними військовими формуваннями, в тому числі МВС СРСР, і періодів бойових

дій на їх території не вказано Вірменію та Азербайджан. Просить врахувати, що у

вказаній постанові КМ України є вказівка на інші країни, бойові дії на

території яких проводились після грудня 1979 р., однак комісія необґрунтовано

вважає, що у Генеральному штабі Збройних сил України відсутня інформація про

бойові дії на території республік Закавказзя, що в подальшому стало підставою

для відмови у визнанні його учасником бойових дій. У підтвердження вимог

покликається на копії наказів та інші документи.

У судовому

засіданні позивач свої вимоги підтримав по наведеним вище мотивам. Просить

позов задовольнити.

Представник

відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що у зв'язку з

поступленням до ГУМВСУ у Черкаській області заяви ОСОБА_1, про визнання його

учасником бойових дій комісією при ГУМВС України у Черкаській області з питань

розгляду матеріалів про визнання учасників

бойових дій обґрунтовано вирішено відмовити у наданні статусу учасника бойових

дій, оскільки згідно Постанови КМУ від 08.02.1994р. НКАО

Азербайджанської РСР не входить в перелік держав, де велися бойові дії. Крім

того в згаданому переліку в графі інші країни - після грудня 1979р. в примітці

№ 6 вказано, що Генеральним Штабом Збройних Сил колишнього СРСР і після 1979р.

направлялись військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії,

але Генштаб ЗС України не володіє такою інформацією. Тому таким особам пільги

надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального Штабу

Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях. Оскільки позивач

направлявся на службу в НКАО Азербайджанської

РСР МВС СРСР, яке не було підпорядковане Генштабу ЗС СРСР, то Підстав для

надання позивачу статусу учасника бойових дій немає. Тому вважає, що у задоволенні

позову слід відмовити.

Перевіривши

матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши представлені суду

документи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом

встановлено, що листом від 04.06.2008 року ГУМВС України в Черкаській області з

питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій позивачу було

відмовлено у наданні йому статусу учасника бойових дій. Однак, при вирішенні

спору суд враховує наступні обставини.

П.2 ч.І ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту" передбачено, що учасниками бойових дій визнаються

особи, які працювали чи перебували у відрядженні у державах, де в цей

період велися бойові дії і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової

діяльності військ.

Суд визнає загальновідомими та такими, які не потребують доказування ті

факти, що у період з 1988 р. до 1991 р., тобто у час, що передував

відокремленню колишніх союзних республік СРСР та створення на їх території

незалежних держав, у кавказьких республіках виникали

непоодинокі етнічні конфлікти, що супроводжувались збройними сутичками. Збройні

Сили СРСР і органи внутрішніх справ у цих регіонах виконували бойові завдання,

метою яких були захист мирного населення та приборкання конфліктуючих

сторін. На час існування СРСР та партійної ідеології, яка панувала в той

період, органи влади не визнавали, що у республіках СРСР могли вестись бойові

дії, і реальна інформація про їх трагічні наслідки замовчувалась.

Згідно наказу

начальника Черкаського пожежно-технічного училища МВС СРСР ім. М. С. Урицького

від 30.06.1989 р. № 122 позивач ОСОБА_1. з 

лютого по квітень 1989 р. в складі 

військової об'єднаної групи ніс службу у складі першого батальйону, з 20

квітня по липень 1989 року - другий батальйон, з 01 липня по вересень 1989 року

- третій батальйон сформованого з числа курсантів та офіцерів училища. На

підставі наказу ЧПТУ МВС СРСР від 08.06.1989 № 60 о/с, ОСОБА_1. відряджений для

несення служби по завданню МВС СРСР для забезпечення охорони громадського порядку

в республіках Закавказзя.

Таким чином, безперечно, позивач мав право на носіння і використання зброї

в умовах надзвичайного стану на території НКАО. При цьому

враховується, що згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 12.01.1989р.

„Про введення особливої форми правління в Нагірно-Карабахській автономній

області Азербайджанської РСР" по своїй суті з 20.01.1989р. на території

НКАО було введене надзвичайний стан у зв'язку з загостренням міжнаціональних

відносин і встановленню громадського порядку шляхом приборкання ворогуючих

сторін.

Також суд

приймає до уваги те, що позивач за зразкове виконання військового і службового обов'язку наказом № 55 від 20.04.1989

року командира військової частини № 3405 генерал-майора Червоткіним Л. Я. був нагороджений нагрудним знаком “За

відмінне виконання обов'язків на службі“, а також, відповідно до наказу ЦК

ВЛКСМ СРСР від 05.06.1989 року, за відвагу та сумлінне виконання військового

обов'язку з охорони громадського порядку й захисту конституційних прав

радянських громадян на Закавказзі нагороджений нагороджений грамотою ЦК ВЛКС.

Крім того, факт

перебування позивача на території НКАО підтверджується наказом ЧПТУ МВС СРСР №

ім. М. С. Урицького по особовому складу № 80 від 31.07.1989 р., де зазначено

про його повернення зі службового відрядження по завданню МВС СРСР.

Таким чином безспірно встановленим є факт перебування позивача на території

НКАО Азербайджанської РСР у період міжнаціонального конфлікту між вірменським і

азербайджанським населенням автономії, де в цей час відбувались бойові дії,

участь у військових операціях з метою приборкання ворогуючих сторін і

забезпечення громадського порядку в умовах надзвичайного стану.

При цьому слід врахувати, що у переліку держав і періодів бойових дій на їх

території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №63

від 08.02.1994 р. "Про організаційні

заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту" серед держав, яким надавалась

допомога різними військовими формуваннями

МВС СРСР на їх території не вказано Азербайджанську РСР. Однак у вказаній Постанові

КМУ існує вказівка, що бойові дії велися і в інших країнах після грудня 1979р.,

але інформацію про участь в них надає Генеральний Штаб Збройних Сил колишнього

СРСР відносно військових фахівців. Щодо

осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які

приймали участь в бойових діях, питання отримання офіційних документів

законодавством не визначено.

Враховуючи

вищенаведене, суд вважає, що дії керівництва ГУМВС України в Черкаській області

з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій, підтверджені

листом від 04.06.2008 р. про відмову

позивачу ОСОБА_1. у наданні статусу учасника бойових дій протиправним,

зобов'язавши відповідача визнати позивача учасником бойових дій та видати йому

посвідчення встановленого зразка. Тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.

10, 11, 69-72, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту", Постановою Кабінету

Міністрів України "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України

"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 63

від 08.02.1994 р., суд, -

В И Р І Ш И В :

  Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління

Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання рішення

не чинним задовольнити.

Визнати

протиправним рішення комісії при Головному управлінні Міністерства внутрішніх

справ України в Черкаській області з питань розгляду матеріалів про визнання

учасників бойових дій від 04.06.2008 р. про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу

учасника бойових дій.

Зобов'язати

комісію при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області з питань розгляду матеріалів

про визнання учасників бойових дій визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій

та видати йому посвідчення встановленого зразка.

Постанова може

бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд

першої інстанції шляхом подання протягом 

10 днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням після цього в 20 денний строк

апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Головуючий:                                                                           

                                        С. Є.

Токова