Ухвала

від 09.07.2015 по справі 308/678/13- ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/678/13- ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2015 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючої-судді - ОСОБА_1,

при секретарі - Вайда Я.П.

за участю прокурора - Дробиняк Ю.М.

представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом прокурора м. Ужгорода до Ужгородської міської ради , ОСОБА_4, ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконним рішення Ужгородської міської ради, недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та договору дарування,-

В С Т А Н О В И В :

Прокурор м. Ужгорода звернувся з позовом до Ужгородської міської ради , ОСОБА_4, ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання визнання незаконним рішення Ужгородської міської ради, недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та договору дарування.

В позові прокурор зазначив, що звернувся до суду в інтересах держави і свій позов обгрунтував

тим, що на його думку рішенням Ужгородської міської ради незаконно передано земельну ділянку у приватну власність площею 0,0379 га за адресою м. Ужгород, вул. Підгірна 4, в зв'язку з чим територіальна громада м. Ужгорода протиправно позбавлена права володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою . Крім того, в позові прокурор зазначив, що відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі , мотивуючи його тим, що прокурор в своєму позові не обгрунтував в чому полягають інтереси держави в даній справі, а також не надав документів , які підтверджують неможливість громадян, права чи інтереси яких порушено, самостійно здійснювати представництво своїх інтересів. На думку представника відповідача у прокурора не було правових підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави, на що зокрема вказав і Вищий Спеціалізований Суд України в своїй ухвалі скасовуючи рішення першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції. Крім того, на думку представника відповідача - адвоката ОСОБА_3 дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки прокурор оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, а отже підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому на підставі п.1 ст. 205 ЦПК України просив закрити провадження у справі.

Прокурор Дробиняк Ю.М. проти задоволення клопотання заперечив, вказуючи, що позовна заява відповідає вимогам закону і має місце порушення інтересів територіальної громади м. Ужгорода.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання , суд виходить з наступного.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки передбачені ст. ст. 20, 33, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 45 ЦПК України, відповідно до якої прокурор може звертатися до суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина або держави і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, у яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, у зв'язку з чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювативідповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до вимог ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Крім того, судом відзначається, що прокурор, самостійно визначаючи представництво в суді інтересів громадянина або держави (ч. 5 ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру"), не повинен підміняти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органи виконавчої влади, зокрема державного контролю, органи місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, які також можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

За змістом закону (абз.1 ст.45 ЦПК України), неможливість самостійного звернення особи до суду, прокурор зобов`язаний обгрунтувати і підтвердити документами, виключно при представництві фізичних осіб в суді.

Представник відповідача звертаючись до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, просив суд закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 205 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Що стосується посилань представника відповідача на те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки прокурор оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, а отже підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Згідно ч.1 ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін '' суб'єкт владних повноважень'' позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу,інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень ( п. 7 ч.1 ст.3 КАС)

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Варто також зазначити, що згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ » від 01.03.2013 року №3, судам роз'яснено, що при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ » від 01.03.2013 року №3 - земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю . Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші).

Аналогічні висновки викладені у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України № 21-493а14 від 11.11.2014 року.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, прокурор м. Ужгорода звернувся до суду з вимогами про визнання незаконним рішення Ужгородської міської ради якою передано земельну ділянку у приватну власність площею 0,0379 га за адресою м. Ужгород, вул. Підгірна 4, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та договору дарування .

Таким чином даний спір є приватноправовим, а відтак повинен розглядатися в порядку передбаченому ЦПК України.

Зважаючи на викладене суд вважає, що відсутні правові підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України , а відтак у задоволенні клопотання представника відповідача -адвоката ОСОБА_3 щодо закриття провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 205, 208-210, 293, 294 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені клопотання представника відповідача - адвоката ОСОБА_3 щодо закриття провадження у справі за позовом прокурора м. Ужгорода до Ужгородської міської ради , ОСОБА_4, ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконним рішення Ужгородської міської ради, недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та договору дарування на підставі п.1 ст. 205 ЦПК України - відмовити.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1