Ухвала

від 28.04.2015 по справі 308/678/13- ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/678/13- ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2015 року місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши заяву прокурора м. Ужгорода про забезпечення позову у справі за позовом прокурора м. Ужгорода до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи, без самостійних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення Ужгородської міської ради, Державного акта на право власності на земельну ділянку та договору дарування, -

встановив:

Прокурор м. Ужгорода звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради , ОСОБА_1, ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання визнання незаконним рішення Ужгородської міської ради, недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та договору дарування.

Дана справа розглядалась судами різних інстанцій.

На адресу суду 27.04.2015 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту та заборони відповідачам та іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню спірної земельної ділянки площею 0,0379 га в м. Ужгороді по вул. Підгірній, 4 , кадастровий номер 2110100000:05:002:0188, у будь-якій формі до набрання рішенням законної сили. В обґрунтування заяви вказує на те, що позов слід забезпечити з метою запобігання заподіянню шкоди правам та інтересам сторін, упереджуючи можливі негативні наслідки.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.

Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 151 - 153 ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обов'язковості до виконання судових рішень, встановленої статтею 124 Конституції України.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

З матеріалів позову вбачається, що між сторонами виник спір щодо визнання недійсним рішення Ужгородської міської ради в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, Державного акта на право власності на земельну ділянку та договору дарування земельної ділянки.

Згідно ч.1, ч.5 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, а про вжиття заходів забезпечення позову, суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому згідно до п. п.1,2 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом, щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання, або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову як обгрунтована підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що між сторонами виник спір, спір перебуває на розгляді в суді, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову є підставною і підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 151-153, 208-210, 294 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Заяву прокурора м. Ужгорода про забезпечення позову у справі за позовом прокурора м. Ужгорода до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи, без самостійних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення Ужгородської міської ради, Державного акта на право власності на земельну ділянку та договору дарування - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0379 га в м. Ужгороді по вул. Підгірній, 4, кадастровий номер 2110100000:05:002:0188.

Заборонити Ужгородській міській раді, ОСОБА_1, ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії по відчуженню земельної ділянки площею 0,0379 га в м. Ужгороді по вул. Підгірній, 4, кадастровий номер 2110100000:05:002:0188.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу для виконання надіслати МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області та Реєстраційній службі в особі Ужгородського міськрайонного управління ючтиції Закрпатської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення . У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи , яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_7