Постанова

від 30.06.2015 по справі 820/3627/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 червня 2015 р. № 820/3627/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій Г.А.,

за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Південна залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної Фіскальної служби про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Південна залізниця" звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної Фіскальної служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.04.2015 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ «Строительство и монтаж», ТОВ НДІП «Ельдорадо», ТОВ «Центр гальмівного устаткування», ТОВ «Мастер Клін», ТОВ «Компанія Алегробуд», ТОВ «Промікс-М», ТОВ»Інрекс», ТОВ «Домограф», ТОВ «ПБК «Техно-Інжінірінг» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, з огляду на те, що підприємством, ніби то, не надано документальне підтвердження факту здійснення господарських операцій. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагента позивача. Так, відповідно до інформації, отриманої від інших податкових інспекцій встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Строительство и монтаж», ТОВ НДІП «Ельдорадо», ТОВ «Центр гальмівного устаткування», ТОВ «Мастер Клін», ТОВ «Компанія Алегробуд», ТОВ «Промікс-М», ТОВ»Інрекс», ТОВ «Домограф», ТОВ «ПБК «Техно-Інжінірінг» ланцюгу постачання, через відсутність відповідної первинної документації на підтвердження відповідної «ділової мети» господарських операцій, що в свою чергу призвело до встановлення нікчемності договірних відносин та позбавлення права ДП «Південна залізниця» на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вищезазначеним контрагентом.

У судовому засіданні 30.06.2015 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено зі змісту пояснень податкового органу, на підставі наказу № 69 від 12.02.2015 року та направлень від 16.02.2015 року № 60,61. 62, 63, 64, виданих СДПІ з ОВП у м. Харкові, фахівцями відповідача на підставі п.п.78.1.11, п.78.1, ст.78 Податкового кодексу України, з 16.02.2015 року по 10.03.2015 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Південна залізниця» з питання взаємовідносин з ТОВ «Строительство и монтаж», ТОВ «Енергорезерв», ТОВ НДІП «Ельдорадо», ТОВ «Центр гальмівного устаткування», ТОВ « Новабуд-Інвест», ТОВ «Мастер Клін», ТОВ «Компанія Алегробуд», ТОВ «Промікс-М», ТОВ»Інрекс», ТОВ»Укрспецеко», ПП»Компанія «БІР», ТОВ «ТК «Славенергопром», ТОВ»завод Трансспецтехніка», ТОВ» ТК «Профіт-Трейд», ТОВ «Домограф», ТОВ «ПБК «Техно-Інжінірінг», ТОВ «Український сервісний спеціальний ремонт», за результатами якої був складений акт від 24.03.2015 року № 64/28-09-49-15/01072609.

Під час перевірки було встановлено на наступні порушення по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Строительство и монтаж», ТОВ НДІП «Ельдорадо», ТОВ «Центр гальмівного устаткування», ТОВ «Мастер Клін», ТОВ «Компанія Алегробуд», ТОВ «Промікс-М», ТОВ»Інрекс», ТОВ «Домограф», ТОВ «ПБК «Техно-Інжінірінг», а саме:

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 та п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010і року № 2755-УІ , в результаті чого встановлено заниження підприємством ПДВ на загальну суму 1 490 961, 00грн.;

- п. 50.2 ст. 50 ПК України, в результаті чого встановлено неправомірність подання уточнюючих розрахунків № НОМЕР_2 від 26.02.2015 року за вересень 2014 року та № НОМЕР_3 від 26.02.2015 року за жовтень 2014 року в період проведення даної позапланової виїзної документальної перевірки в частині взаємовідносин з ТОВ «Центр гальмівного устаткування» за період вересень та жовтень 2014 року

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2015 року № НОМЕР_1.

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність перевірки під час розгляду даної справи висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Південна залізниця» пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 09.09.1997 ркоу за № 3287, на податковий облік до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові взято 01.09.2000 року за № 113.

Щодо зауважень контролюючого органу з приводу порушень підприємством вимог п. 50.2 ст. 50 ПК України, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, 26.02.2015 року підприємством ДП «Південна залізниця» надано уточнюючі розрахунки з додатками за вересень 2014 року (№ НОМЕР_2) та за жовтень 2014 року (№-. НОМЕР_3). Зазначеними уточнюючими розрахунками збільшено податковий кредит по підприємству-постачальнику ТОВ „Центр гальмівного устаткування" (код ЄДРПОУ 39205387) за вересень 2014 року на суму ПДВ 89204,82 грн. (з урахуванням частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях 85,52% у 2014 році - 70897,60 грн.) та за жовтень 2014 року на суму ПДВ 98010,00 грн. (з урахуванням частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях 85,52% у 2014 році - 76016,55 грн.).

З 16.02.2015 року по 10.03.2015 року тривала позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Строительство и монтаж» (код ЄДРПОУ 31298427) за вересень 2014 року, ТОВ «Енергорезерв» (код ЄДРПОУ 31642172) за жовтень 2014 року, ТОВ НДІП «Ельдорадо» (код ЄДРПОУ 34330054) за жовтень 2014 року, ТОВ «Центр гальмівного устаткування» (код ЄДРПОУ 39205387) за вересень, жовтень 2014 року, ТОВ «Новабуд-Інвест» (код ЄДРПОУ 37832928) за жовтень 2014 року, ТОВ «Мастер Клін» (код ЄДРПОУ 32425492) за вересень, жовтень 2014 року, ТОВ «Компанія Алегробуд» (код ЄДРПОУ 38260232) за вересень 2014 року, ТОВ «Промікс-М» (код ЄДРПОУ 39231679) за вересень 2014 року, ТОВ «Інрекс» (код ЄДРПОУ 3^172383) за вересень 2014 року, ТОВ «Укрспецеко» (код ЄДРПОУ 37102691) за жовтень 2014 року, ПП «Компанія «БІР» (код ЄДРПОУ 36457368) за жовтень 2014 року, ТОВ «ТК «Славенергопром» (код ЄДРПОУ 38177155) за жовтень 2014 року, ТОВ «Завод Трансспецтехніка» (код ЄДРПОУ 36878537) за жовтень 2014 року, ТОВ « ТК «Профіт - Трейд» (код ЄДРПОУ 39185366) за жовтень 2014 року, ТОВ «Домоград» (код ЄДРПОУ 32894728) за жовтень 2014 року, ТОВ «ПБК «Техно-Інжінірінг» (код ЄДРПОУ 37738378) за жовтень 2014року, ТОВ «Український сервісний спеціальний ремонт» (код ЄДРПОУ 38278166) за жовтень 2014 року.

Контролюючий орган зазначив, що Підприємством ДП «Південна залізниця» неправомірно подано уточнюючі розрахунки №9024439927 від 26.02.2015 року за вересень 2014р. та № НОМЕР_3 від 26.02.2015 за жовтень 2014р. в період проведення даної позапланової виїзної документальної перевірки в частині взаємовідносин з підприємством-постачальником ТОВ «Центр гальмівного устаткування» (код ЄДРПОУ 39205387) за період вересень та жовтень 2014р., чим порушено п.50.2 ст.50 Податкового Кодексу України від 02.12.10р.№ 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 50.2 ст. 50 ПК України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до вимог п. 50.3 ст. ПК України, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.Таким чином, з правового аналізу вищезазначеної норми права випливає, що законодавцем чітко та неоднозначно визначено необхідність проведення лише позапланової перевірки платника податків за відповідний період, у разі подання платником податків уточнюючого розрахунок до податкової декларації, за перевіряємий період. Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 17.02.2015 року по справі № К/800/26544/14.

Щодо виявлених контролюючим органом порушень платником податків вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 та п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Південна залізниця» в особі начальника відокремленого підрозділу «Локомотивне депо»Основа» (Покупець) та ТОВ»Промікс-М» укладено аналогічні за своїм змістом договори поставки № П/Т-14032/ТЧ-3 від 07.08.2014 року, № 12082014 від 12.08.2014року, виконання яких підтверджується специфікацією № 1 від 07.08.2014 року, платіжним дорученням № 2771 від 22.09.2014року, видатковою накладною. № 122 від 16.09.2014року, № 91 від 03.09.2014року, № 90 від 03.09.2014року, № 92 від 03.09.2014року, платіжне доручення № 28/78 від 29.09.2014року, податковою накладною від 16.09.2014року № 36, № 14 від 03.09.2014року, № 13 від 03.09.2014року, № 12 від 03.09.2014року, специфікацією № 1 від 12.08.2014року, видатковими накладними № 123-126 від 16.09.2014року, сертифікатом якості № 157 від 17.06.2013 року, податковими накладними № 42-44 від 29.09.2014 року, № 45 від 30.09.2014року, № 122 від 16.09.2014 року , платіжними дорученнями, ТТН № 56564, рахунки на оплату, сертифікат якості (т. 2 а. с. 123-135, 147-151, 153-157, 160-163, т. 4 а.с. 28-29, 33, т.6 а.с. 212-216),

Рух товару на складі підтверджується рахунком № 63101 та картками складського обліку матеріалів (т.2 а.с 136-140, 152, 158-159), інвентарною карткою обліку основних засобів (т. 6 а.с. 218).

Факт прийняття товару відповідною уповноваженою особою підтверджується посвідченням про відрядження, звітом про відрядження, витягом з журналу реєстрації довіреностей (т.6 а.с. 219-222, 235-236).

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до пояснень ДП «Південна залізниця» ВП «Локомотивне депо Основа» від 19.02.2015 року № 31 (т. 2 а.с. 116-117), запасні частини були використані при виконанні технічного обслуговування та ремонтів тепловозів в 4 кварталі 2014 року та відображені в бухгалтерському обліку проведеннями: Д-т 23500 «Надання послуг локомотивної тяги» К-т 2070 «Запасні частини» на суму 14400 грн.; Д-т 23630 «Ремонт рухомого складу» К-т 2070 «Запасні частини» на суму 57600 грн.;запасні частини були використані при виконанні ремонтів тепловозів в січні 2015 року та відображені в бухгалтерському обліку проведеннями: Д-т 23630 «Ремонт рухомого складу» К-т 2070 «Запасні частини» на суму 28800 грн. Залишок запчастин по вище вказаним накладним станом на 17.02.2015 року находиться в депо на суму 43200 грн.

Необхідність укладення вищезазначеного договору зумовлена необхідністю забезпечення безперебійного процесу перевезень, що унеможливлюється з огляду на відсутність новий автозачепниз пристроїв на складі та необхідністю виконання плану ремонту тяглового рухомого складу, а також подальшого використання у виробництві, що підтверджуєьбся листом від 24.04.2015 року (т.4 а.с. 20), актами на демонтаж автозчепних пристроїв (т.4 а.с. 22-24) та рапортом про сприяння в заміні зношених автозчепів (т. 4 а.с. 27)

На підтвердження доцільності обрання саме даного контрагента на виконання ремонтних робіт позивачем надано протокол засідання робочої групи експлуатаційного вагонного депо Основа 07.08.2014 року, лист-пропозицію ТОВ «Проміс-М» від 05.08.2014 року № 05-08-5 (т.4 а.с.16-17), протоколом від 11.08.2014року засідання експертно-договірної комісії відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Гребінка» державного підприємства «Південна залізниця» щодо укладення договору на постачання запасних частин для ремонту локомотивів від 11.08.2014року (т.4 а.с. 25)

В подальшому автозчепи СА було використано локомотивним депо Гребінка при організації власної господарської діяльності, а саме: проведено поточний ремонт за програмою ПР-3 тепловозів 2ТЕ116 №1483 приписки ТЧ-3 Основа відповідно до лімітної карти №26 від 24.09.2014 р. на суму 57600,00 грн. в кількості чотири одиниці, поточний ремонт за програмою ПР-3 електровозів ВЛ80 №1486 приписки ТЧ-12 Гребінка відповідно до лімітної карти №28 від 24.09.2014 року на суму 28800,00 грн. в кількості дві одиниці.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Домоград», суд зазначає наступне.

Між ТОВ ДП «Південна залізниця» (замовник) та ТОВ «Домоград» (Підрядник) укладено договір підряду № П/НА-1455/НЮ від 31.01.2014року (т. 2 а.с. 184-191).

Відповідно до п.1.1 договору, підрядник зобов'язується виконати на свій ризик із свого матеріалу, своїми силами та засобами реконструкцію приміщень служб, підрозділів та інженерних мереж відповідно до проектно-кошторисної документації.

Склад та обсяги робіт, що є предметом договору, визначається на підставі проектно-кошторисної документації (п.1.3 Договору).

Робота вважається виконаною після підписання акту приймання виконаних робті замовником (п. 5.2 Договору).

На підставі підписаних обома сторонами актів виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робті проводиться оплата на протязі 60 банківських днів (п. 4.2.2 Договору)

На підтвердження виконання умов якого позивач надав, договірну ціну, Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014року, акти 3 1, № 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014року, податкову накладні, платіжні доручення, акт готовності об'єкта до експлуатації (т.2 а.с., 184-193, 201-202, 231-250, т.3 а.с.1-21, 250, т.4 а.с. 1-2).

Факт погодження питання щодо укладення вищезазначеного договору саме з ТОВ «Домоград», підтверджується протоколом від 23.01.2014року засідання експертно-договірної комісії відокремленого підрозділу «Господарська служба» державного підприємства «Південна залізниця» по розгляду господарських договорів з метою отримання згоди на укладення договору та проколом № 7/10 від 28.01.2014 року засідання договірної комісії Південної залізниці з питань капітальних вкладень, капітального ремонту будівель, споруд, обладнання, закупівлі за напрямком фінансування «інші» по розгляду матеріалів, підготовлених відокремленим підрозділом «Господарська служба» державного підприємства «Південна залізниця» з метою укладення договору. (т. 2, а.с. 194-195).

Окрім того, позивачем також надано листи-звернення з прохання про надання тимчасових пропусків працівникам ТОВ «Домоград» для виконання ремонтних робіт (т.6 а.с. 181-186).

Також, суд зазначає, що діяльність ТОВ «Домоград» з проведення ремонтних робіт відповідає статутній діяльності підприємства, що підтверджується залежним позивачем статутом ТОВ «Домоград», ліцензією Державної архітектурно-будівельної інспекції України (т.2 а.с. 207-226, 227-228) та проведена у відповідності до видів діяльності підприємства за КВЕД -2010 (довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 896424 -т.2 а.с. 226).

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган, як на підстави відсутності ознак реальності господарський операцій між позивачем та ТОВ «Домоград», вказав на відсутність акту готовності об'єкта до експлуатації та відсутність документів, які підтверджують якість використаних матеріалів (т.1 а.с. 135).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що позивачем, на спростування вищезазначених тверджень контролюючого органу, надано до суду акт готовності об'єкта до експлуатації (т.3 а.с. 250-т.4 а.с. 1-2).

З приводу господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Мастер Клін», суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ДП «Південна залізниця» (Замовник) та ТОВ «Мастер Клін» (Виконавець) укладено ряд аналогічних за своїм змістом договорів надання послуг № П/ДН-4-14315/НЮ від 24.03.2014року, № П/ДН-4-14316/НЮ від 24.03.2014року, на підтвердження виконання якого позивачем надано перелік і графік надання послуг, технічні вимоги, калькуляції по прибиранню приміщень і прилеглої території, випискою по рахунку, рахунками на оплату, актами прийому-здачі виконаних робіт, податковими накладними (т.3 а.с. 69-88).

На підтвердження факту попереднього погодження питання щодо необхідності комплексного прибирання на території вокзалів станції Прилука та Полтава-Київська, позивачем надано протокол засідання робочої групи ВП «Полтавська дирекція залізничних перевезень»ДП «Південна залізниця» від 08.01.2014 року ( т. 3 а.с. 59).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що контролюючим органом під час проведення перевірки не зазначено жодних зауважень щодо дефектності чи наявності розбіжностей у наданих позивачем необхідних первинних документів (т. 1 а.с. 74-80).

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Інрекс», судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між ДП «Південна залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Полтавська дистанція електропостачання» (Замовник) та ТОВ «Інрекс» (Виконавець) укладено договір на виконання робіт по вирубці чагарника на ділянці ст. Ромодан-ст. Лубни № 4/03-79/12 від 12.08.2014року (т.2 а.с. 168-171), на підтвердження виконання якого позивачем надано протокол узгодження договірної ціни від 12.08.2014року, графік виконання робіт по вирубці чагарника, локальний кошторис № 2075, відомість об'єктів робіт, акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.09.2014року, податкову накладну № 3 від 01.09.2014року, платіжне доручення № 1828 від 17.09.2014року, № 1868 від 22.09.2014року, № 1958 від 01.10.2014року, № 2073 від 15.10.2014року (т.3 а.с. 229-232, 234-249, т.2 а.с. 174-182).

З правової оцінки спірних господарських правовідносинам, які виникли між позивачем та ТОВ «НДІП «Ельдорадо» , вбачається наступне .

Матеріалами справи підтверджено, що між ДП «Південна залізниця» ( в особі начальника відокремленого підрозділу «Моторвагонне депо «Люботин» ДП «Південна залізниця» ОСОБА_4 в якості Покупця) та ТОВ «НДІП «Ельдорадо» (Постачальник) укладено ряд аналогічних за своїм змістом договорів поставки № П/НРП-01/1413/РП4-4 від 15.10.2014року (т.1 а.с. 240-243), № П/РПС-114024 від 09.10.2014року (т. 3 а.с. 173-177) , № РП42-14/22 від 28.02.2014року (т.3 а.с. 193-194) , відповідно до яких постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.

Підтвердження якості товару з боку постачальника є надання покупцю сертифікатів якості, які надаються разом з товаром(п. 2.2 Договору).

Відповідно до приписів п. 5.2. Договору, прийом товару здійснюється покупцем при наявності товаросупровідних документів: товарно-транспортної накладної, пакувальних аркушів, податкової накладної на кожну партію товару, документів, що підтверджують якість товару.

На підтвердження факту виконання вищезазначених умов договорів, позивачем надано до суду специфікаю № 1 (т.2 ас. 1, т. 3 а.с. 177, 195), ТТН від 22.10.2014 року № 2210/2 (т.2 а.с. 4) , податкова наклад на № 84 від 22.10.2014 року (т.2. а.с. 3), видаткова накладна № 84 від 22.10.2014 року (т.2 а.с. 5), графік погрузки та вигрузки, штатний розпис ВП «Моторвагонне депо Люботин» (т.5 а.с. 167-176), рахунки на оплату (т.6 а.с. 198, 200), витяг з журналу довіреностей (т.6 а.с. 199), рахунок на оплату № 122 від 08.09.2014року на суму 4764. 00грн., платіжне доручення № 1845 від 29.10.2014року, податкову накладну № 90 від 29.10.2014року, видаткову накладну № 188 від 29.10.2014року, платіжне доручення № 1847 від 30.10.2014року, податкову накладну № 91 від 30.10.2014року, видаткову накладну № 189 від 30.10.2014року, специфікацію № 1 (т.3 а.с. 177, 195) , платіжне доручення № 1959 від 31.10.2014року, рахунок на оплату № 143 від 17.10.2014року, податкову накладну № 83 від 20.10.2014року, видаткову накладну № 83 від 20.10.2014року, повідомлення про відвантаження товару, рахунок на оплату № 146 від 22.10.2014 року (т. 3 а.с. 177-180, 182-183, т.6 а.с. 198, 201, т.3 а.с. 195-216), паспорта якості товарів, сертифікати відповідності (т.6 а.с. 202-207).

Факт оплати за придбані ТМЦ підтверджується платіжним дорученням № 2089 від 28.11.2014 року та заявкою на виділення фінансування для придбання запасних частин (т.3 а.с. 222-224, 179).

Наявність необхідного кваліфікованого персоналу та складських приміщень підтверджується штатним розписом підприємства (т.6 а.с. 168-176) та технічним паспортом на виробничий будинок (сараїв-кладових та гаражів-т. 6 а.с. 208-211).

Окрім того, факт надходження та оприбуткування придбаних ТМЦ у власність позивача також підтверджується бухгалтерською довідкою за період з 01.10.2014року по 30.11.2014 року (т.2 а.с. 7-13), а також довідкою ВП «Моторвагонного депо полтава» ДП «Південна залізниця» від 18.02.2015 року від 4166 (т.3 а.с. 191-192), вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. 2, а.с. 39-73, т.3 а.с. 184, 178).

В якості доказу використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності позивач надав розхід ТМЦ на об'єктах витрат за період з 01.11.2014року по 28.02.2015року та накладні вимоги (т.2 а.с. 23- 33, 36-73) та з 01.10.2014 року по 20.02.2015 року (т. 2 а.с. 8-10).

Необхідність укладення даного договору зумовлена зношеністю механічних елементів, які потребували заміни, що підтверджується дефектним актом від 07.10.2014року, нормативом виробничих запасів та номенклатурою не знижувального запасу (т.3 а.с. 169-172), розрахунком потреби матеріально-технічних ресурсах (т.3 а.с. 218-221).

Окрім того, факт завчасного погодження на укладення вищезазначених правочинів з ТОВ «НДІП «Ельдорадо» підтверджується, к тому числі і протоколом засідання робочої групи Моторвагонного депо Люботин від 14.10.2014року (т.3 а.с. 217), протоколом засідання робочої групи Моторвагонного депо Полтава Південної залізниці з метою отримання згоди на укладання договору від 13.10.2014 року (т. 3 а.с. 187), протоколами засідання робочої групи Моторвагонного депо Полтава Південної залізниці з метою отримання згоди на укладання договору від 13.10.2014 року (т.3 а.с. 188-190).

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Центр гальмівного устаткування», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ДП «Південна залізниця» (Замовник) та ТОВ «Центр гальмівного устаткування» (Виконавець) укладено ряд аналогічних за своїм змістом договорів поставки № Т4-12-14 від 18.09.2014року (т.3 а.с. 90-92) та № П/НРП-01/1414/РПЦ-4 від 20.10.2014року (т.3 а.с. 142-146), у відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації, яка є невідємною частиною договору

Підтвердження якості товару з доку постачальника є декларація про відповідність та сертифікат якості, які надаються при постачанні кожної партії товару( п.2.2. договорів).

Ціни в рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України (п. 3.3 договорі).

Позивачем надано до матеріалів справи документи, які підтверджують факт виконання умов вказаних правочинів, а саме специфікацію № 1 , платіжні доручення, видаткові накладні, ТТН, відомості про вантаж, податкові накладні, сертифікати якості, акти вхідного контролю, декларація про відповідність, свідоцтва про приймання, (т.3 а.с. 93-110), рахунки на оплату (по договору № Тч-12-14 від 18.09.2014 року ( т.6 а.с. 187-192), листи з проханням відвантажити товар на Головний матеріально-технічний склад -станція Основа (т.6 а.с. 193-195), специфікацію № 1, податкові накладні, витяг з журналу реєстрації довіреностей, рахунок на оплату № 66 від 13.11.2014року, видаткові накладні № 59 від 22.10.2014 року, № 60від 31.10.2014 року, акти прийому-передачі товарів, сертифікати відповідності завода-виробника ТОВ «Красилівський ливарний завод», (т. 3 а.с. 147, 149-150, т.5 а.с.144-147, т.3 а.с. 151, 153, 152,154, т.5 а.с. 148-150), накладну № РН-0041 від 30.10.2014року.

Використання придбаного товару підтверджується розходом ТМЦ по об'єктах витрат (т.3 а.с. 162167).

Факт попереднього погодження необхідності укладення вищезазначених правочинів саме з даним контрагентом підтверджується протоколом засідання експертно-договірної робочої групи відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Купянськ» державного підприємства «Південна залізниця» від 17.09.2014року (т.4 а.с. 32) та протоколом засідання робочої групи моторвагонного депо Люботин південної залізниці з метою отримання згоди на укладення договору від 18.10.2014 року (т.3 а.с. 141).

Також, на підтвердження необхідності придбання ТМЦ за вищезазначеними правочинами, позивачем надано акти від 14.11.2014 року та від 08.11.2014 року про необхідність заміни тормозних колодок (т. 6 а.с. 151-152), розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах (т. 6 а.с. 153-154).

Окрім того, на підтвердження наявності складських приміщень та права власності на нерухоме майно, позивачем надано до суду свідоцтва про право власності на нерухоме майно (т. 6.а.с. 223-226), технічні паспорти на нежилі приміщення (т. 6 а.с. 155-166, 227-234).

Як вбачається з акту перевірки (т.1 а.с. 39, 43, 92, 58), контролюючий орган зауважив, що по вищезазначеним контрагентам ТОВ «НДІП «Ельдорадо», ТОВ «Центр гальмівного устаткування» та ТОВ «Промікс-М», позивачем не надано ТТН, які б підтверджували фактичне транспортування товару на адресу покупця.

Суд вважає за доцільне зазначити, що дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України № 228/253 від 07.08.96 р. В«Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботиВ» зупинена публікацією в В«Урядовому кур'єріВ» від 07.03.2000 р. № 43 Державним комітетом України з питань регуляторної реформи та підприємництва відповідно до Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 В«Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльностіВ» . Відновлення дії зазначеної Інструкції можливе лише у разі внесення змін, зазначених у рішенні Держпідприємництва від 16.10.98 р. № 17-02/10 В«Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 В«Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльностіВ» Мінтрансом України та Держкомстатом УкраїниВ» . Отже, дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим. Дані обставини свідчать про те, що твердження відповідача про обов'язковість оформлення ТТН, які виключно мають підтвердити факт поставки товарів на користь позивача, є хибними,а тому судом до уваги не приймається.

Надаючи правовий аналіз спірним правовідносинам, які виникли між позивачем та його контрагентами ТОВ «СТРОИТЕЛЬСТВО И МОНТАЖ» та ТОВ «Компанія Алегробуд», на підставі договорів підряду, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Так, між ДП «Південна залізниця» в особі начальника відокремленого підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Куп'янськ» (Замовник) та ТОВ «Компанія «Алегробуд» (Підрядник) укладено договір підряду № П/в -14/152/НЮ від 11.08.2014року (т. 2 а.с. 76-80).

Відповідно до умов вказаного договору, підрядник зобов'язується виконати на свій ризик та власними силами та засобами із свого матеріалу роботи з ремонту будівель ПТО Лозова експлуатаційного вагонного депо Куп'янськ відповідно до дефектного акту, який видається підряднику замовником.

Виконані роботи приймаються замовником з обов'язком складанням відповідного акту приймання виконаних робіт(п. 5 Договору).

Договірна ціна робіт (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору складає 479609, 75грн (п. 3.1 Договору).

Розрахунки між сторонами проводяться на підставі підписаних сторонами актів виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3)(п. 4. 1 Договору).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що істотні умови, дотримання яких є необхідною умовою підтвердження виконання умов договору підряду, визначена ст. ст.837- 854Цивільного кодексу України.

Зокрема, у відповідності до вимог ст. 837 ЦК України,за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно, ст.839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до вимог ст. 843-844 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Окрім того, ст.853 ЦК України визначено за замовником обов'язок прийняти роботу, виконану підрядником

Так, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Також, у відповідно до приписів ст. 857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Таким чином, зважаючи на приписи вищезазначених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що обставина відсутності документів, які підтверджують якість використаних матеріалів, на яку посилався контролюючий орган під час проведення перевірки, не визначена законодавцем, як істотні умови договору підряду, згідно ст.837- 854Цивільного кодексу України.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного правочину та дотримання істотних умов договору підряду, позивачем надано Договірну ціну, платіжне доручення, рахунок № 63101, довідку про вартість виконаних робіт за вересень 2014 року, акт прийому виконаних робіт за вересень 2014 року (без зазначення номеру акту та дати підписання замовником), локальний кошторис, податкову накладну № 516 від 30.09.2014року(т.2 а.с. 31-114), дефектний акт від 05.08.2014року (т.4 а.с. 13-15), зауважень та дефектів у яких у контролюючого органу не виникло (т.1 а.с. 80-90).

Факт необхідності обрання саме даного контрагента на виконання ремонтних робіт позивачем надано протокол засідання робочої групи експлуатаційного вагонного депо Куп'янськ від 28.07.2014року (т.4 а.с.11-12).

Окрім того, слід відмітити, що наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливають на оподаткування таких операцій, а тому посилання відповідача (т.1 а. с. 44, 46, 135) на відсутність вказаних первинних документів, судом до уваги не приймається.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Південна залізниця» (Замовник) та ТОВ «СТРОИТЕЛЬСТВО И МОНТАЖ» (Підрядник) укладено договір підряду № П/НА-14196/НЮ від 03.03.2014 року, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати на свій ризик із свого матеріалу, своїми силами та засобами реконструкцію кімнат та допоміжних приміщень відповідно до проектно-кошторисної документації, яка надається Замовником, а Замовник зобов'язується прийняти на оплатити роботу, виконану підрядником відповідно до договору.

Згідно п. 1.3 Договору, склад та обсяги робіт визначаються на підставі проектно-кошторисної документації.

Виконані роботи приймаються Замовником з обов'язком складанням відповідного акту-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками замовника та підрядника (п. 5.11 Договору).

Ціна договору визначається відповідно договірної ціни (додаток № 1), що є невідємною частиною договору та визначається на основі кошторису та складає 5813004, 00грн.

Факт реальності виконання умов договору та дотримання необхідних істотних умов договору підряду, підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт, актами №8/ 1, 8/2 прийому виконаних робіт, податковою накладною № 1 від 04.09.2014 року на суму 3 914 204, 28грн., випискою з банку, актом готовності об'єкта до експлуатації від 31.12.2014року (т.1 а.с. 183-184,207-237, т. 4 а.с. 3-5).

Окрім того, позивачем також надано листи-звернення з прохання про надання тимчасових пропусків працівникам ТОВ «Строительство и монтаж» для виконання ремонтних робіт третього поверху (т.6 а.с. 177-180).

Також, суд зазначає, що на підтвердження факт попереднього погодження на укладення правочину між ДП «Південна залізниця» та ТОВ «СТРОИТЕЛЬСТВО И МОНТАЖ», позивачем залучено до матеріалів справи протокол № 10/12 від 24.02.2014 року «Засідання договірної комісії Південної залізниці з питань капітальних вкладень, капітального ремонту будівель, споруд, обладнання, закупівлі за напрямком фінансування «інші» по розгляду матеріалів, підготовлених відокремленим підрозділом «Господарська служба» державного підприємства «Південна залізниця» з метою укладення договору та протокол від 17.02.2014 року «Засідання експертно-договірної комісії відокремленого підрозділу «Господарська служба» державного підприємства «Південна залізниця» по розгляду господарських договорів з метою отримання згоди на укладення договору» (т.1 а.с.185-188).

Окрім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи ліцензії № 559594 від 12.10.2010 року та додатку до вказаної ліцензії з переліком робіт підприємства (т.1 а.с. 193-195), господарська діяльність ТОВ «СТРОИТЕЛЬСТВО И МОНТАЖ» безпосередньо пов'язана із створенням об'єктів архітектури, що підтверджується

Додатково суд зауважує, що як вбачається з змісту акту перевірки (т.1 а.с. 31), у податкового органу виникли зауваження щодо відсутності акту готовності об'єкта до експлуатації. Однак, позивачем в ході судових засідань надано до суду вищезазначений акт готовності об'єкта до експлуатації (т. 4 а.с. 3-5), зауважень до якого у контролюючого органу під час судових засідань не виникло.

Щодо особливостей господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «ПБК»Техно-Інжинірінг», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Південна залізниця» (замовник) та ТОВ «ПБК «Техно-Інжінірінг» (підрядник) укладено договір № 120-2/7 від 27.12.2013року та додаткові угоди № 1, 2 від 14.04.2014року, 18.07.2014року року (т.3 а.с. 24-27, 37-38 41) на виконання проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п. п. 1.1-1.2 договору, підрядник зобов'язується за завданням замовника розробити проектно - кошторисну документацію по об'єкту «об'єкти реконструкції та технічного переоснащення будівлі вокзалу Харків - пасажирський по Привокзальному майдану 1 у м. Харкові». Наукові, технічні та інші вимоги до проектно-кошторисної документації, що становлять предмет договору, відповідають завданню на проектування (додаток № 10, який становить невід'ємну частину договору.

Приймання і оцінка розробленої проектно-кошторисної документації здійснюється відповідно до вимог завдання на проектування (п. 1.4 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, ціна визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток «) та зведеним кошторисом (додаток № 3).

Поряд з цим суд звертає увагу, що істотні умови договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт передбачені ст. 887-891 ЦК України.

Зокрема, у відповідності до вимог ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт: 1) сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом; 2) використовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підрядника, лише для цілей, встановлених договором, не передавати проектно-кошторисну документацію іншим особам і не розголошувати дані, що містяться у ній, без згоди підрядника; 3) надавати послуги підрядникові у виконанні проектних та пошукових робіт в обсязі та на умовах, встановлених договором; 4) брати участь разом з підрядником у погодженні готової проектно-кошторисної документації з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; 5) відшкодувати підрядникові додаткові витрати, пов'язані із зміною вихідних даних для проведення проектних та пошукових робіт внаслідок обставин, що не залежать від підрядника (ст. 889 ЦК України).

Позивачем, на підтвердження виконання умов вищезазначеного договору та дотримання істотних умов договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт у відповідності до вимог ЦК України, надано завдання на проектування, протокол погодження договірної ціни, зведений кошторис, календарний план робіт, платіжні доручення, податкова накладна № 1 від 29.10.2014 року, акт здачі-приймання проектної документації № 10 (т.3 а.с. 28-45), а також необхідну робочу документацію, у т.ч. робочі креслення, об'єктні кошториси (т. 4 а.с. 92-250, т.5 а.с.1-228, т. 6 а.с. 1-143)

В обґрунтування попереднього погодження на укладення вказаного правочину, позивачем надано до суду лист -звернення на отримання дозволу на укладення договору на виконання проектних робіт (т.4 а.с. 6-7), порівняльну таблицю цінових пропозицій (т.4 а.с. 8) та протокол засідання договірної комісії № 37/12 від 27.12.2013року (т.4 а.с. 9-10), робочу документацію (т.4 а.с. 167-215, 234-240), відомість ресурсів (т.5 а.с. 2-60), об'єктні кошториси (т.5 а.с. 62-142).

Доказів того, що отриманий від вищезазначених контрагентів товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ДП «Південна залізниця» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування.

Окрім того, суд зазначає, що ні Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, до яких належать ЗУ В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.95р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Крім цього правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, не вимагається підтвердження витрат на оплату юридичних, інформаційних, консультаційних, аудиторських послуг додатковими документами. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання (отримання) юридичних, інформаційних, консультаційних, аудиторських послуг.

Статтею 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.95р. № 88 визначено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні документи містять усі необхідні обов`язкові реквізити, а відповідачем не надано до суду доказів того, що вказані документи не мають юридичної сили або були визнанні недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

Також, суд звертає увагу, що законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

ОСОБА_5 адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 В«Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової службиВ» зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Окрім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Суд також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Строительство и монтаж», ТОВ НДІП «Ельдорадо», ТОВ «Центр гальмівного устаткування», ТОВ «Мастер Клін», ТОВ «Компанія Алегробуд», ТОВ «Промікс-М», ТОВ»Інрекс», ТОВ «Домограф», ТОВ «ПБК «Техно-Інжінірінг» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу

Тако, суд звертає увагу, що у відповідності до ст. 1 Закону України В«Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до КонвенціїВ» , ст. 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також Юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також В«Протокол 1 до КонвенціїВ» ), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: В«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного праваВ»

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також В«ЄСПЛВ» ). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі В«БулвесВ» АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що В«власністьВ»може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні В«правомірні очікуванняВ»отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі В«Щокін проти УкраїниВ» (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: В«Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише В«на умовах, передбачених закономВ»і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію В«законівВ» . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття В«законуВ» ) вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.В»

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Також суд вважає за потрібне зазначити, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах акту складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним

Окрім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі В«БулвесВ»АД проти БолгаріїВ»ЄСПЛ дійшов такого висновку: В« ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власностіВ» .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами ТОВ «Строительство и монтаж», ТОВ НДІП «Ельдорадо», ТОВ «Центр гальмівного устаткування», ТОВ «Мастер Клін», ТОВ «Компанія Алегробуд», ТОВ «Промікс-М», ТОВ»Інрекс», ТОВ «Домограф», ТОВ «ПБК «Техно-Інжінірінг» і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Окрім того, оскільки фактичними підставами для винесення контролюючим органом висновку щодо формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України слугували висновки інших податкових інспекцій щодо контрагентів позивача та базувались актах перевірок таких контрагентів позивача, то суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Також, судом не приймається до уваги посилання відповідача на протоколами допиту свідків від 31.03.2015 та від 02.04.2015 року, як на підставу відсутності реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Домоград» за перевіряємий період, оскільки по-перше вказаний протокол датується 31.03.2015 року, у той час як перевірка була проведена в період з 16.02.2015 року по 10.03.2015 року, а по-друге відповідачем не надано до суду належних доказів безпосередньої причетності опитаних свідків до господарської діяльності підприємства та доказів на підтвердження обставин., на які посилались свідки під час допиту.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, приймаючи до уваги те, що судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то поданий позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Південна залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної Фіскальної служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної Фіскальної служби від 07.04.2015 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТДержавного підприємства "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609) судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 03.07.2015 року.

Суддя Горшкова О.О.