Ухвала

від 10.06.2015 по справі 2а-1870/2260/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/9991/21925/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.07.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012

у справі № 2а-1870/2260/11 Сумського кружного адміністративного суду

за позовом фізичної особи-підприємця (СПД) ОСОБА_4

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.07.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0007801711/0 від 09.12.2010 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 33972,13 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0007791711/0 від 09.12.2010 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 45296,17 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій - 22648,08 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов`язання із податку на додану вартість, з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 29.11.2010 № 467/17-1/2386812338/500, про порушення позивачем норм пунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а саме: 1) завищено валові витрати за 2009-2010 роки на суму 289804,51 грн.; 2) завищено податковий кредит на загальну суму 57504,00 грн. у податковому обліку за березень, травень, червень, липень,серпень 2009 року, березень, квітень 2010 року.

За результатами перевірки ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.12.2010: № 0007801711/0 - про донарахування позивачу грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 43470,68 грн. та № 0007791711/0 - про донарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 86256,00 грн. (у т.ч. 57504,00 грн. - основний платіж та 28752,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Еліт-Агро-Транс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 02.03.2009, згідно з умовами якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує товар (сільськогосподарська продукція: люпин, пшениця, кукурудза, жито).

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Еліт-Агро-Транс» (перевізник) укладено договір від 19.06.2009, згідно з умовами якого перевізник приймає на себе зобов'язання надати послуги з транспортування вантажів замовника автомобільним транспортом, а замовник - прийняти та оплатити вказані послуги.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.3 цього пункту визначено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР).

Згідно із пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункту 5.2.1 пункту 5.1 ст.5 вказаного Закону).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 вказаної статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підставі досліджених у судовому процесі доказів (копій договорів від 02.03.2009 та від 19.06.2009, податкових накладних № 292 від 08.07.2009, № 329 від 24.07.2009, № 116 від 02.03.2009, № 291 від 03.07.2009, № 305 від 23.06.2009, № 299 від 19.06.2009, б/н від 31.08.2009, видаткових накладних, актів приймання-передачі робіт від 23.06.2009, від 19.06.2009, від 31.08.2009) суди попередніх інстанцій встановили факт поставки товару (сільськогосподарська продукція: люпин, пшениця, кукурудза, жито) та послуг з перевезення вантажів від ТОВ «Еліт-Агро-Транс» на користь позивача. Оцінка судом доказів у справі відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України.

Відповідно до встановлених фактів суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про правомірне збільшення позивачем в податковому обліку податкового кредиту на суму 45296,17 грн. та валових витрат на 226480,83 грн., що відповідає вище наведеним нормам матеріального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев