Постанова

від 25.07.2011 по справі 2а-1870/2260/11

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2011 р. Справа № 2a-1870/2260/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської міжрайонної податкової інспекції (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнень просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0007801711/0 від 09.12.2010року (повторно направлене податкове повідомлення-рішення №0007801711/1 від 12.01.2011 року) та №0007791711/0 від 09.12.2010 року (повторно направлене податкове повідомлення-рішення №0007791711/1 від 12.01.2011 року) а також податкову вимогу від 27.04.2011 №593. Позовні вимоги обгунтовуються наступним.

29.11.2010 року за результатами планової виїзної перевірки був складений ОСОБА_4 про результати виїзної планової перевірки фізичної особи ОСОБА_3. У відповідному ОСОБА_4 перевірки було встановлено заниження податку на додану вартість та заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 в періоді який перевірявся. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення №0007801711/0 від 09.12.2010 року та податкове повідомлення-рішення №0007791711/0 від 09.12.2010 року якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 43470,68 грн., та за платежем податку на додану вартість на загальну суму 86256 грн. Позивач не погоджується із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що орган державної податкової служби невірно визначив суму податкового зобов'язання. Відповідачем, всупереч податковому законодавству безпідставно не визнано понесені позивачем витрати при здійсненні господарської діяльності як валові витрати у сумі 49 458, 66 грн. по договору маркетингових досліджень з ПП «БК Форум-Плюс», у сумі 15000 грн. по договору з ПП ОСОБА_5, по договору з ПВКП «Сталекс» у сумі 6000 грн. Позивач зазначає, що зобов'язання по цим договорам виконано у повному обсязі та сплачено податки особами які отримали дохід. Посилання відповідача на відсутність у актах прийому-передачі виконаних робіт зв'язку наданих послуг з господарською діяльністю є безпідставними, оскільки такий зв'язок має просліджуватися у звітах про проведену роботу та які не прийняли до уваги перевіряючі при вибірковому ознайомленні.

Відповідно до ст.13 розділу IV Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю «... до складу валових витрат безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» ...».

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств » визначено поняття господарської діяльності і значення якого використовується у цьому Законі, а також в Законі України «Про податок на додану вартість», а саме господарська діяльність це «... будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи». При цьому діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг. Отже, для включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які, зокрема, підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Твердження перевіряючих щодо нікчемності правочину купівлі-продажу укладеного між мною та ПП «Еліт-Агро-Транс» від 19.06.2009 року б/н, про заволодіння дохідної частини бюджету посилаючись на те, що дана угода не спричинила реального настання правових наслідків - є суб'єктивними та повністю протилежним документальним доказам - первинній документації

А отже, вказаний вище договір не є нікчемним, а тому визнання недійсним такого договору можливе лише судом.

Отже витрати у сумі 226480,85 грн., понесені у зв'язку з вчиненням правочину купівлі-продажу укладеного між мною та ПП «Еліт-Агро-Транс» від 19.06.2009 року б/н є правомірними, пов'язані з господарською діяльністю є обґрунтованими та такими які відповідають податковому, господарському та цивільному законодавству, а отже законно включені до валових витрат.

Твердження відповідача про те, що є відсутній факт використання товару придбаного у ТОВ «Лан» відповідно до накладної № 13 від 03.03.2009 року, а саме 15000 кг овса та 2800 кг проса, у господарській діяльності відповідного періоду є помилковими та такими які суперечать фактам котрі підтверджують первинні документи-накладна № 39 від 30.04.2010 року та накладна №41 від 30.04.2010 року. Також позивач вважає податкову вимогу незаконної, так як сума визначена оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженою, в зв'язку з оскарженням.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити виходячи з наступного.

За висновком акта перевірки документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» в результаті завищення ФОП ОСОБА_3 валових витрат за 2009 - 2010 роки на суму 289804,51 грн., встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 43470,68 гривень.

Зокрема, перевіркою встановлено, що протягом 2009 року ФОП ОСОБА_3 мав взаємовідносини з приватним підприємством «Еліт-Агро-Транс». Загальна вартість витрат відображених підприємцем ОСОБА_3 в складі валових по зазначених договорах з ПП «Еліт-Агро-Транс» - 226480,83 грн. Відповідач зазначає, що у ПП «Еліт-Агро-Транс» відсутні необхідні умови для виконання задекларованих та визначених видів діяльності та укладених угод, а саме: відсутність трудових ресурсів, основних фондів та обладнання, ухилення від проведення перевірок та надання документів, аналізу баз даних та податкової звітності, в зв»язку з чим зроблено висновок про нікчемність наведених угод.

Крім цього, перевіркою встановлено безпідставне віднесення до складу валових витрат у 2010 році витрат у сумі 49458,66 грн. у зв'язку з придбанням заявником маркетингових послуг у приватного підприємства «БК Форум-Плюс». Відповідач вважає, що у ФОП ОСОБА_3 не було необхідності користуватися послугами ПП «БК Форум-Плюс», так як із деякими, визначеними у актах виконаних робіт підприємствами вже існували господарські зв'язки. Крім того, як зазначено в акті перевірки, зміст первинних документів (актів виконаних робіт) не містить інформації про вивчення ринків збуту, відсутня інформація щодо того, у чому конкретно виражалися отримані підприємцем маркетингові послуги, відсутні звіти про маркетингові дослідження з конкретним переліком послуг. За таких же обставин перевіркою визнано неправомірним включення в 2010 році до валових витрат витрати в сумі 8865 грн. у зв'язку зі сплатою коштів платнику єдиного податку - приватному підприємцю ОСОБА_5 за надання маркетингових послуг згідно договору №04/01-2010 від 4 січня 2010 року. Актом перевірки також констатовано, що ФОП ОСОБА_3 в складі валових витрат за 2010 рік неправомірно відображену витрати в сумі 5000 грн. за маркетингові послуги від ПВКП «Сталекс», згідно акту надання послуг № 32 від 23 квітня 2010 року.

За наслідками перевірки зменшено, віднесену в 2009 році до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 45296,17 грн., унаслідок визнання нікчемними правочинів ФОП ОСОБА_3 з ПП «Еліт-Агро-Транс» та порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Також, в порушення вимог підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону підприємцем до складу податкового кредиту було безпідставно включено податок на додану вартість в сумі 9891,74 грн., по податкових накладних, виданих ПП «БК Форум-Плюс», за надання маркетингових послуг, не підтверджених належним чином оформленими первинними документами та в сумі 1000 грн. у зв'язку з безпідставним віднесенням ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої ним за придбання маркетингових послуг у ПВКП «Сталекс».

На порушення вимог підпункту 7.4.3. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження податку на додану вартість за березень 2009 року на суму 3700 грн. у результаті завищення сум податкового кредиту в зв'язку з придбанням сільськогосподарської продукції в ТОВ «Лан» відповідно до податкової накладної №13 від 3 березня 2009 року, використання якої, в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, документально не підтверджено. Щодо оскарження податкової вимоги, відповідач зазначає, що сума боргу вважається узгодженою, відтак на вказану суму боргу була сформована податкова вимога.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, на підставі направлень від 16.09.2010 року №0171-608, від 15.11.2010 року №0171-772, Конотопською МДПІ була проведена виїзна планова перевірка фізичної особи ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої був складений ОСОБА_4 від 29.11.2010 року за №467/17-1/2386812338/500 (далі ОСОБА_4 перевірки т.1 а.с. 18-56). На підставі матеріалів перевірки Конотопською МДПІ 9 грудня 2010 року були прийняті повідомлення - рішення №0007801711/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 43470,68 грн. та № 0007791711/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 86256 грн., у тому числі основного платежу в сумі 57504 грн. та штрафних санкцій у розмірі 28752 гривень (т.1. а.с. 77-78).

Позивач, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями скористався процедурою адміністративного оскарження передбаченою п.п. 5.2.2. п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але рішеннями Конотопської МДПІ та ДПА в Сумській області його скарги були залишені без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлені порушення вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого позивачем завищено валові витрати за 2009 - 2010 роки на суму 289804,51 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2009 рік на суму 33972,13 грн., за І півріччя 2010 року на суму 9498,55 грн., а всього на суму 43470,68 гривень. Також перевіркою встановлено, що внаслідок порушення ФОП ОСОБА_3 вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість на загальну суму 57504 гривень.

Зокрема, перевіркою встановлено, ФОП ОСОБА_3 було укладено з приватним підприємством «Еліт-Агро-Транс» (код ЄДРПОУ 35972541, м. Харків) договір без номера від 2 березня 2009 року купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та договір надання транспортних послуг без номера від 19 червня 2009 року. Загальна вартість витрат відображених підприємцем ОСОБА_3 в складі валових по зазначених договорах з ПП «Еліт-Агро-Транс» за 2009 рік склала 226480,83 грн., у тому числі по придбанню товарів - 148322,50 грн., по придбанню автопослуг - 78158,33 гривень, та віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 45296,17 грн. В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про нікчемність зазначених угод, при цьому відповідач зазначає, що у ПП «Еліт-Агро-Транс» відсутні необхідні умови для виконання задекларованих та визначених видів діяльності та укладених угод, а саме: відсутні трудові ресурси, основні фонди та обладнання, ухилення від проведення перевірок та надання документів, а також згідно акта перевірки ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова від 28 травня 2010 року №987/23-03-05/35972541 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Еліт - ОСОБА_4 - Транс» (код 35972541) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період 7 липня 2008 року по 29 квітня 2010 року», угоди, укладені протягом указаного періоду ПП «Еліт-Агро-Транс» із покупцями товарів, у тому числі з ФОП ОСОБА_3, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому визнані нікчемними відповідно статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та вважає їх безпідставними виходячи з наступного. Згідно договору купівлі-продажу від 02.03.2009 б/н продавець - ПП «Еліт-Агро-Транс» здійснює продаж, а покупець ФОП ОСОБА_3 приймає та оплачує товар: сільськогосподарська продукція (люпин, пшениця, кукурудза, жито) (т.1.а.с. 142). Відповідно до договору про надання транспортних послуг б/н від 19.07.2009, перевізник - ПП «Еліт-Агро-Транс» приймає на себе обов»язок по наданню послуг по транспортуванню вантажів Замовника - ФОП ОСОБА_3 автомобільним транспортом. (т.1.а.с. 143)

Як вбачається з матеріалів справи, виконання договору купівлі-продажу укладеного між позивачем та ПП «Еліт-Агро-Транс» підтверджується податковими накладними № 292 від 08.07.09, № 329 від 24.07.09, № 116 від 02.03.09, № 291 від 03.07.09, № 305 від 23.06.09 (т.1. а.с. 129-134), видатковими накладними, ОСОБА_4 приймання-передачі робіт від 23.06.09 та квитанціями до них. Виконання договору про надання транспортних послуг від 19.06.2009 року підтверджується актами приймання-передачі робіт від 19.06.09 та від 31.08.09, податковими накладними № 299 від 19.06.09, б/н від 31.08.09 (т.1. а.с. 135. 138), та квитанціями до них.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає, що документи (видаткові, податкові накладні, акти приймання товару та послуг) щодо операцій купівлі - продажу та надання транспортних послуг між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Еліт-Агро-Транс» мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для зарахування вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту. Пункт 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.,7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Отже, зважаючи, що підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена позивачем до податкового кредиту. Крім того, як вбачається з довідки про результати невиїзної позапланової перевірки СПД ОСОБА_3 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Еліт-Агро-Транс», розбіжностей з відомостями отриманими від ПП «Еліт-Агро-Транс» не встановлено (т.1. 57-58), як не було встановлено і розбіжностей по Додатку 5 до декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковій платіжними та іншими документами,

Суд зауважує, що витрати по придбанню товарів та транспортних послуг у ПП «Еліт-Агро-Транс», що віднесені ФОП ОСОБА_3 до складу валових витрат, підтверджені належним чином оформленими розрахунковими та платіжними документами (платіжними дорученнями, видатковими накладними), а отже, суд вважає, що ці дії позивача є такими що відповідають вимогам законодавства. Також, суд зазначає, що санкції, передбачені ст. 208 ГК України не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Жодного доказу який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо пов'язана зі спірним правочином і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача та приймали в ній участь не надано.

Також, посилання відповідача на акт перевірки ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова від 28 травня 2010 року №987/23-03-05/35972541 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Еліт - ОСОБА_4 - Транс» (код 35972541) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період 7 липня 2008 року по 29 квітня 2010 року» (т.1. а.с. 94-104) суд вважає безпідставним, так як висновки цього акту зроблені податковим органом лише на підставі того, що ПП «Еліт - ОСОБА_4 - Транс» не надало документів для перевірки а також на тому, що підприємство «проводило транзитні фінансові потоки». З цього питання суд зазначає, що законодавством саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів. Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про нікчемності договорів між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Еліт-Агро-Транс» ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Згідно, ч.2. ст.71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже суд приходить до висновку, що податковий орган не довів суду правомірність висновків викладених в акті перевірки щодо нікчемності укладеного позивачем правочину, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім цього, перевіркою встановлено в 2010 році віднесення до складу валових витрат вартість придбаних позивачем маркетингових послуг: у приватного підприємства «БК Форум-Плюс» в сумі 49458,66 грн.; у приватного підприємця ОСОБА_5 в сумі 8865 грн.; у ПВКП «Сталекс» в сумі 5000 грн. Також, позивачем до складу податкового кредиту було включено податок на додану вартість в сумі 9891,74 грн., (у тому числі: за березень 2010 року в сумі 4321,67 грн., за квітень 2010 року в сумі 5570,07 грн.) по податкових накладних, виданих ПП «БК Форум-Плюс», за надання маркетингових послуг, та за квітень 2010 року в сумі 1000 грн. по податковим накладним виданих ПВКП «Сталекс» за придбання маркетингових послуг. В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про безпідставність віднесення вказаних сум до складу валових витрат та податкового кредиту та про порушення в зв'язку з цим підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд погоджується з такими висновками податкового органу виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач уклав договори про надання маркетингових послуг без номера від 1 березня 2010 року з ПП «БК Форум-Плюс» (код ЄДРПОУ 35796862, м. Полтава), №04/01-2010 від 4 січня 2010 року з приватним підприємцем ОСОБА_5, а також як пояснив позивач, усний договір з ПВКП «Сталекс». Згідно договору про надання маркетингових послуг без номера від 1 березня 2010 року з ПП «БК Форум-Плюс» (т.1. а.с. 121), Замовник доручає, а виконавець зобов»язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника, а замовник зобов»язується прийняти та оплатити виконану роботу. Об'єктом інформаційних та маркетингових послуг є товар :кукурудза, пшениця, жито. Загальна сума договору складає 100000 грн.

П.3 вказаного договору визначено, що маркетингові дослідження здійснюються по наступним напрямкам:

- можливості та перспективи ведення комерційних операцій;

- визначення діючих та потенційних конкурентів;

- загальна характеристика умов роботи конкурентів;

- загальна характеристика обігу продукції конкурентів;

- розрахунки цін, відомості про їх динаміку за два попередні роки;

- ступінь розвитку комерційної інфраструктури;

- попит на продукцію перспективи його розвитку;

- відомості про потенційних споживачів;

- можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній;

- прогноз стану кон»юктури ринку на наступні два роки;

- можливий варіант бізнес-плану на впровадження продукції;

- стан і практика застосування господарського законодавства.

При цьому, згідно п. 4 договору виконавець зобов»язаний надати результати досліджень та варіант бізнес-плану з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень; навести в результатах досліджень адреси, приклади розрахунків, схеми та ін. Згідно актів виконаних робіт від 30.04.2010 (т.1.а.с. 122) та від 30.03.2010 (т.1.а.с. 125), замовник (ПП «БК Форум - плюс») надало інформаційні послуги та сприяли укладенню договорів купівлі - продажу з рядом підприємств, при цьому як зазначено в акті перевірки, і не спростовано позивачем, із деякими, визначеними у актах виконаних робіт підприємствами (ТОВ «Вагро» та ПП «Юліс-Агро»), у позивача уже існували господарські зв'язки, а з ТОВ «ДАК «Хліб України» таких зв'язків у перевіряємому періоді не було. Оплата за надані послуги була проведена готівкою.

Відповідно до договору на надання послуг № 04/01-2010 від 04.01.2010, Виконавець (ФОП ОСОБА_4Д.) бере на себе обов»язок за рахунок замовника (ФОП ОСОБА_3А.) виконати маркетингові послуги по продажу та закупівлі зерна (т.1. а.с.126). Вартість послуг договором не визначена. Отримання послуг оформлено актами надання маркетингових послуг (т.1. а.с.127-128).

Що, стосується взаємовідносин з ПВКП «Сталекс» як зазначалося вище, письмовий договір взагалі не укладався, отримання послуг оформлено актом надання послуг №32 від 23.04.2010, в якому взагалі не можливо встановити в чому саме полягали надані послуги (т.2.а.с. 86).

Отже, суд погоджується з твердженням відповідача, що зміст первинних документів (актів виконаних робіт) не містить інформації про вивчення ринків збуту, відсутня інформація щодо того, у чому конкретно виражалися отримані підприємцем маркетингові послуги, відсутні звіти про маркетингові дослідження з конкретним переліком послуг. Первинні документи по зазначених послугах не містять даних, які б свідчили про зв'язок указаних послуг із господарською діяльністю підприємця та про те, що у звітному податковому періоді за участі вказаних операцій було безпосередньо отримано дохід.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача, що маркетингові послуги отримані позивачем фактично не призвели до встановлення нового раніше не відомого контрагента, а отже не пов'язані з господарською діяльністю, знаходження внаслідок маркетингових досліджень саме нового покупця, з яким були відсутні будь-які господарські відносини, є необхідною умовою для віднесення відповідних витрат до складу валових витрат, витрати на маркетинг можуть відображались у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо). Для включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні були документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які, зокрема, підтверджували факт отримання маркетингових послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Суд вважає, що акти наданих маркетингових послуг не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак не можуть вважатись первинними документами бухгалтерського обліку, які відображають зміст і суть проведеної господарської операції, та не можуть бути підставою для віднесення вказаних сум до складу валових витрат та податкового кредиту, отже в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Посилання позивача на звіти по проведеним маркетинговим дослідженням (т.2 а.с 2-21) та маркетингові замовлення (т.2. а.с. 87-92) суд вважає безпідставним, так вказані документи на час проведення перевірки були відсутні.

Також, в акті перевірки зазначено, що на порушення вимог підпункту 7.4.3. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження податку на додану вартість за березень 2009 року на суму 3700 грн. у результаті завищення сум податкового кредиту в зв'язку з придбанням сільськогосподарської продукції в ТОВ «Лан» відповідно до податкової накладної №13 від 2 березня 2009 року, використання якої, в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, документально не підтверджено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрофірми Лан» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з СПД ОСОБА_3 за період з 01.10.2008 по 30.06.2010, згідно вказаної податкової накладної позивачем було придбано овес, просо та пшеницю. (т.1. а.с. 106-108). Згідно підрахунку залишків товарів, складеного самим позивачем, ні станом на 01.01.2010, ні станом на 01.07.2010 пшениця, овес та просо в залишках товару відсутні, та документів щодо їх продажу ні під час перевірки, ні під час адміністративного оскарження позивачем надано не було.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Тобто, враховуючи відсутність на час перевірки у позивача документального підтвердження використання вказаного товару в господарській діяльності, та відсутність цього товару в залишках товарно-матеріальних цінностей, суд вважає що позивачем безпідставно було віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість згідно вищевказаної податкової накладної.

Отже, позовні вимоги в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Щодо оскарження позивачем податкової вимоги від 27.04.2011 №593 на суму боргу 129327,30 грн., суд зазначає, що вказана сума податкового боргу складається з сум податків визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №0007801711/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 43470,68 грн. та № 0007791711/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 86256 грн., у тому числі основного платежу в сумі 57504 грн. та штрафних санкцій у розмірі 28752 гривень.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, були оскаржені платником податків в межах процедури адміністративного оскарження відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст.56 Податкового кодексу України.

Рішенням Конотопської МДПІ від 12.01.2011 року №451/п/25-10/37ск, прийнятим за розглядом первинної скарги СПД-фізичної особи ОСОБА_3, податкові повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 09.12.10 залишені без змін, а скарга -без задоволення.

Повторна скарга СПД -фізичної особи ОСОБА_3 залишена без задоволення рішенням ДПА у Сумській області від 24 березня 2011 року №4921/П/25-005-26/41ск., яке вручено позивачу 05.04.2011 року згідно повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пп.56.17.1 ст.56 Податкового кодексу України (далі -ПКУ) процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу, у разі коли така скарга не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов»язання платника податків.

Відповідно до пп.56.6 ст.56 ПКУ у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною заявою 18.04.11, відповідно оскаржуване податкове зобов'язання узгодилось 15.04.11.

Згідно пп.57.3 ст.57 ПКУ у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов»язання платник податків зобов»язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10-ти календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Згідно пп. 14.1.175 ПКУ податковий борг - сума грошового зобов»язання, самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк. Відповідно до пп.59.1 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов»язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає такому платнику податків податкову вимогу. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов»язання. Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача про те , що виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку, а відтак позовні вимоги в цій частині суд вважає такими, що задоволенню не підлягають.

Отже, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визначення податкового зобов»язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 33972,13 грн., та податку на додану вартість в сумі 45296,17 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 22648,08 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007801711/0від 09.12.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 33972,13 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007791711/0 від 09.12.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 45296,17 грн. та застосованих штрафних санкцій - 22648,08 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити. < Сума стягнення (цифрами) > < Текст >

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 29 липня 2011 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек