Постанова

від 20.05.2015 по справі 814/1319/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

20 травня 2015 року Справа № 814/1319/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Єрзікова О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "ТВКом", АДРЕСА_1,Миколаїв,54001

доУправління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва, пр. Жовтневий, 55-є,Миколаїв,54018

провизнання неправомірною та скасування вимоги від 07.05.12р. № Ю84/26, зобов’язання вчинити певні дії, За участю представників:

позивача: ОСОБА_1

позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "ТВКом" (далі-позивач, підприємство) звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва з вимогами визнати неправомірною та скасувати вимогу № Ю84/26 від 07.05.2012 р. на суму 43017,31 грн. та зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва не вважати заборгованістю, яка виникла у Приватного підприємства "ТВКом", м. Миколаїв в І кв.2005 р., в зв’язку з неперерахуванням Державним казначейством частини єдиного податку до Пенсійного фонду, що призвело до нарахування фінансових санкцій та страхових внесків..

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що замість відрахувань від суми єдиного податку, сплаченого позивачем за грудень 2004 року, Держказначейством було здійснено відрахування з Єдиного податку, сплаченого за березень 2005 року (в 1-му кварталі 2005р. підприємства, які перебували на спрощеній системі оподаткування, сплачували єдиний податок у розмірі 50% від установленого, а внески до ПФ на доходи працівників у розмірі 32% сплачували у повному обсязі)..

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких він позов не визнає, просить в позові відмовити, оскільки позивач повинен був сплатити страхові внески до Пенсійного фонду за 2004 р. - І кв.2005 р. в повному обсязі відповідно до вимог чинного на той час законодавства. Відповідно до Закону України В«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуванняВ» позивач є страхувальником та зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

Дослідивши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Відповідач 07.05.2012 р. прийняв вимогу № Ю 84/26 якою вимагає від позивача сплатити суму боргу на суму 43017,31грн, у тому числі недоїмку по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 33683,95грн., штраф у сумі 4402,97грн. та пеню у сумі 4930,39грн..

Позивач є платником єдиного податку.

Відповідно до Указу Президента України В«Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництваВ» № 707/98 від 03.08.1998 р. ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки.

Позивачем за грудень 2004 року було сплачено 100% єдиного податку в сумі 8851,00 грн., з яких Держказначейством до Пенсійного фонду не було відраховано 42% в сумі 3717,42 грн. згідно до ст. 3 Указу Президента України №727 від 03.07.1998р. з внесеними до нього змінами від 28.06.1999р.

Замість відрахувань від суми єдиного податку, сплаченого позивачем за грудень 2004 року, Держказначейством було здійснено відрахування з Єдиного податку, сплаченого нами за березень 2005 року (в 1-му кварталі 2005р. підприємства, які перебували на спрощеній системі оподаткування, сплачували єдиний податок у розмірі 50% від установленого, а внески до Пенсійний фонд на доходи працівників у розмірі 42% сплачували у повному обсязі).

Відповідно до ст.45 Закону України В«Про Державний бюджет України на 2005 р.В» № 2285 від 23.12.2004 р. установлено, що до доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2005 році належать: у повному обсязі єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва, фіксований податок та фіксований сільськогосподарський податок.

На підставі цієї норми Державне казначейство не перерахувало пенсійному фонду 42% від суми єдиного податку, сплаченого позивачем за грудень 2004 р. в сумі 3717,42 грн.

Згідно з картки особового рахунку страхувальника недоїмка по внесках у нього виникає в в лютому 2005 р. Потім позивач продовжує сплачувати страхові внески за поточні місяці, але відповідач зараховує поточні платежі у погашення недоїмки за попередні періоди відповідно до п.5 ст.106 Закону України В«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуванняВ» № 1058 від 09.07.2003 р. (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), якою передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що заборгованість, яка виникла у позивача перед Пенсійним фондом виникла, в зв’язку з неперерахуванням Державним казначейством у І кв.2005 р. суми єдиного податку до пенсійного фонду, зазначені обставини підтверджуються листом УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва від 31.01.2005 року № 902/04.

Відповідно до ст.1,2 Закону України В«Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 рокуВ» суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV ( 2285-15 ), не вважати заборгованістю. Донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.

Отже, не перераховані Державним казначейством кошти з суми єдиного податку, згідно вищезазначеного Закону не вважаються заборгованістю та нарахування позивачу фінансових (штрафних) санкцій є протиправним.

Крім того, до матеріалів справи було долучено постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.14г. по справі №2- а-1943/12/1470, якою позов Управління ПФ в Центральному районі м. Миколаєва до даного підприємства про стягнення боргу по страхових внесках на суму 33683,95грн. залишено без задоволення.

З вищевказаною постанови вбачається, що судом не прийняті доводи позивача про наявність заборгованості підприємства у зв’язку з не перерозподілом Держказначейством коштів, які надходили від підприємства у грудні 2004 - січні 2005 року, та що ніякої заборгованості у підприємства станом на грудень 2010р. не існує.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати неправомірною та скасувати вимогу Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва № Ю84/26 від 07.05.2012 р. на суму 43017,31 грн.

3. Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва не вважати заборгованістю, яка виникла у Приватного підприємства "ТВКом", м. Миколаїв в І кв.2005 р., в зв’язку з неперерахуванням Державним казначейством частини єдиного податку до Пенсійного фонду, що призвело до нарахування фінансових санкцій та страхових внесків.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ТВКом" (код ЄДРПОУ 20919352) судові витрати у розмірі 96грн. 57коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є. В. Марич