Ухвала

від 13.10.2015 по справі 814/1319/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1319/15

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ТВКом" до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про визнання неправомірною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

31.05.2012 року приватне підприємство "ТВКом" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило визнати неправомірною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва № Ю84/26 від 07.05.2012 року на суму 43017,31 грн. та УПФ в Центральному районі м. Миколаєва не вважати заборгованістю, яка виникла у Приватного підприємства "ТВКом", м. Миколаїв в І кв.2005 р., в зв'язку з неперерахуванням Державним казначейством частини єдиного податку до Пенсійного фонду, що призвело до нарахування фінансових санкцій та страхових внесків.

В обґрунтування вимог зазначено, що замість відрахувань від суми єдиного податку, сплаченого позивачем за грудень 2004 року, Держказначейством було здійснено відрахування з Єдиного податку, сплаченого за березень 2005 року (в 1-му кварталі 2005р. підприємства, які перебували на спрощеній системі оподаткування, сплачували єдиний податок у розмірі 50% від установленого, а внески до ПФ на доходи працівників у розмірі 32% сплачували у повному обсязі).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року постанова суду першої інстанції скасована та відмовлено ПП «ТВКом» у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.04.2015 року скасовано рішення судів першої та другої інстанції та направлено справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 року позов ПП "ТВКом" задоволено.

Не погоджуючись з постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 року Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва подало апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, апелянтом ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 року та ухвалення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Приватному підприємству "ТВКом".

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За період до 01 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок обчислення та сплати страхових внесків. Абзацом першим частини шостої цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до частини першої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з частиною другою даної статті суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Із набранням 01 січня 2011 року чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведена норма була скасована.

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за органами Пенсійного фонду збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій (пені) за несплату заборгованості зі страхових внесків, яка виникла до 01 січня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва було прийнято вимогу № Ю 84/26 про сплату позивачем суми боргу в розмірі 43017,31 грн., у тому числі недоїмку по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 33683,95 грн., штраф у сумі 4402,97 грн. та пеню у сумі 4930,39 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з картки особового рахунку страхувальника недоїмка по внесках у позивача виникає в лютому 2005 року. При сплаті позивачем страхових внесків за поточні місяці, відповідачем зараховуються поточні платежі у погашення недоїмки за попередні періоди відповідно до п.5 ст.106 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» № 1058 від 09.07.2003 р. (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Судом першої інстанції також зазначено, що в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що заборгованість, яка виникла у позивача перед Пенсійним фондом виникла, в зв'язку з неперерахуванням Державним казначейством у І кв.2005 р. суми єдиного податку до пенсійного фонду, зазначені обставини підтверджуються листом УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва від 31.01.2005 року № 902/04.

Так, відповідно до Указу Президента України В«Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництваВ» № 707/98 від 03.08.1998 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки.

В судовому порядку було встановлено, що позивачем за грудень 2004 року було сплачено 100% єдиного податку в сумі 8851,00 грн., з яких Держказначейством до Пенсійного фонду не було відраховано 42% в сумі 3717,42 грн. згідно до ст. 3 Указу Президента України №727 від 03.07.1998р. з внесеними до нього змінами від 28.06.1999р. Замість відрахувань від суми єдиного податку, сплаченого позивачем за грудень 2004 року, Держказначейством було здійснено відрахування з Єдиного податку, сплаченого за березень 2005 року (в 1-му кварталі 2005р. підприємства, які перебували на спрощеній системі оподаткування, сплачували єдиний податок у розмірі 50% від установленого, а внески до Пенсійний фонд на доходи працівників у розмірі 42% сплачували у повному обсязі).

Факт виникнення у зв'язку з цим заборгованості у приватного підприємства "ТВКом" з 2005 року підтверджується численними судовими рішеннями за позовами ПП «ТВКом» про скасування вимог про стягнення недоїмок, прийнятими на користь позивача.

Слід зазначити, що ПП «ТВКом» надало суду докази своєчасної сплати сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за спірний період - серпень-грудень 2010 року, а саме: копії платіжних доручень, якими підтверджується факт перерахування внесків до Пенсійного фонду за серпень - грудень 2010 року у загальній сумі 33683,95 грн.

Крім того, згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року по справі №2-а-1943/12/1470 було відмовлено у задоволенні позову Управління ПФ України в Центральному районі м. Миколаєва до ПП «ТВКом» про стягнення боргу по страхових внесках на суму 33683,95грн. Так, в ході розгляду цієї справи судом не прийняті доводи позивача про наявність заборгованості підприємства у зв'язку з не перерозподілом Держказначейством коштів, які надходили від підприємства у грудні 2004 - січні 2005 року.

Зважаючи на все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оскаржуваної вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва № Ю84/26 від 07.05.2012 року, оскільки позивачем не порушено строків сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП «ТВКом».

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В.Бойко

Суддя: Т.М.Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв