Ухвала

від 04.06.2015 по справі 804/15237/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2015 року справа № 804/15237/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-технологічна компанія „ЦитадельВ» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі №804/15237/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-технологічна компанія „ЦитадельВ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельно-технологічна компанія „ЦитадельВ» (далі за текстом - ТОВ „БТК „ЦитадельВ» ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська), в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними і скасувати: податкове повідомлення-рішення форми „РВ» від 26.04.2013р. №0000442205 про збільшення сум грошових зобов'язань позивача з оплати податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 301033,75 грн. (податок на прибуток 301033,75 грн. в т.ч. штрафні санкції 60206,75 грн.) та податкове повідомлення-рішення форми „РВ» від 26.04.2013р. №0000432205 про збільшення сум грошових зобов'язань позивача з оплати податку на додану вартість на загальну суму 130317,50 грн. (податок на додану вартість 130317,50 грн. в т.ч. штрафні санкції 26063,50 грн.) Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ „БТК „ЦитадельВ» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 12.12.2006р. як юридична особа за адресою: 49000,м. Дніпропетровськ, Ленінський район, пр.Петровського, буд. 43, перебуває на обліку як платник податку у ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію від 12.12.2006р., копією довідки про взяття на облік, копією довідок з ЄДРПОУ від 01.03.2011р.та від 20.06.2013р., копією статуту позивача та копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

У період з 14.03.2013р. по 26.03.2013р. ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська на підставі наказу від 13.03.2013р. №219, згідно із п.п.78.1.1. п.78.1ст.78 Податкового Кодексу України проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ „БТК „ЦитадельВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПНВП „ТехнікаВ» , ПП „Транс-Атлантіка СервісВ» , ТОВ „ДидактикаВ» , та ПП „Екостан СервісВ» за період з 01.03.2012р. по 31.08.2012р. та з 01.10.2012р. по 31.10.2012р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.03.2013р. № 966/22-5/34775663, відповідно до висновків якого встановлено нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами постачальниками за період з 01.03.2012р. по 31.08.2012р. та з 01.10.2012р. по 31.10.2012р. та встановлено юридичну дефектність первинних документів навіть у разі їх наявності, в порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України позивачем занижено ПДВ в розмірі 1326 грн. у жовтні 2012р. з ПП „Екостан СервісВ» ; в порушення п.п.185.1 Податкового Кодексу України завищено податкові зобов'язання на суму 1326 грн., в т.ч. з ПП „Рембудкомплект - ПлюсВ» у сумі 1326 грн.; в порушення п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 104254 грн. з березня по серпень 2012р.; в порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. Податкового Кодексу України підприємством занижено суму податку на прибуток всього в сумі 240827 грн. за І-Ш квартали 2012р.

Як вбачається з зазначеного акта перевірки, підставою для наведених висновків слугували відсутність у позивача доказів щодо перевезення товару, його зберігання, прийняття, придбання товару і послуг не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, а тому відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати коштів, а тому перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська 26.04.2013р. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми „РВ» :

- № НОМЕР_1, яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 130370,50 грн., в тому числі за основним платежем - 104254,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 26063,50 грн.;

- № НОМЕР_2, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 301033,75 грн., в тому числі за основним платежем - 240827,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 60206,75 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на непідтвердженність позивачем реальності здійснення господарських операцій по правовідносинах з його контрагентами.

Колегія суддів погоджується з такими висновами суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в УкраїніВ» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. ( далі за текстом - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій формі, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Відповідно до підпункту 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до підпункту „аВ» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Позивачем, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами у спірний період, надані первинні бухгалтерські документи, а саме: копії договорів купівлі-продажу, поставки, копії договорів підряду, копії рахунків на оплату товару(виконаних робіт/послуг), копії платіжних доручень та виписки банку про перерахування коштів, копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт, копії актів прихованих робіт, копії податкових декларацій з ПДВ та про прибуток, фотокартки, копії посвідчень на відрядження посадових осіб контрагентів позивача, які відряджалися до м.Керчі, копії податкових накладних, копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, копії наказу на відрядження директора позивача та копія відповідного відрядження директора позивача до м.Керчі, копію видаткових касових ордерів, а також пояснення директора ТОВ „БТК „ЦитадельВ» ОСОБА_1

Як встановлено судом та підтверджено представниками відповідача, у штаті підприємства позивача перебуває дві особи, а саме: директор підприємства і бухгалтер, інші працівники у штаті підприємства відсутні, що також підтверджується відповідними копіями наказів.

У спірний період, 03.08.2012р. та 06.08.2012р. позивач уклав з ПНВП „ТехнікаВ» договори поставки №ВЛ-4216, №К03/14, за умовами якого позивач як покупець придбав у постачальника (ПНВП „ТехнікаВ» ) рубероїд в асортименті згідно зі специфікацією № 1, при цьому, зі змісту п.5.3 договорів було передбачено, що товар постачається на склад покупця на умовах самовивозу товару.

Під час судового розгляду справи позивачем не було надано доказів транспортування товару. Посилання представника позивача на те, що рубероїд перевозився транспортом постачальника, а директор приймав вказаний товар у м.Керчі особисто у постачальника, на підтвердження чого надано копію відрядження, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, з огляду на те, що надана копія відрядження не містить відміток про знаходження його у місті Керчі на підприємстві замовника робіт - у Відокремленому структурному підрозділу Керченське локомотивне депо „ДП „Придніпровська залізницяВ» .

Крім того, позивачем не надано доказів актів приймання-передачі товару позивачем від постачальника - ПНВП „ТехнікаВ» .

Також не може бути прийнято до уваги і посилання позивача на надану суду копію додаткової угоди № 1 до договору від 06.08.2012р. №ВЛ-4216 за якою змінено умови п.5.3 договору в частині поставки товару на склад за адресою м.Керч, вул.Вокзальне шосе, буд.76, всі витрати та обов'язки пов'язані з транспортуванням товару, компенсуються постачальником власними коштами, оскільки зазначена копія додаткової угоди не надавалась до податкової інспекції до перевірки, а була надана суду після з'ясування питання щодо умов перевезення товару, які передбачені договором та фактичні дії, які були здійснені сторонами на виконання цих договорів з урахуванням надання пояснень представником позивача з приводу поставки даного товару постачальником товару і не на склад позивача, а на будівельний майданчик, що знаходиться у м.Керчі.

Враховуючи наведе, колегія суддів дійшла висновку, що фактично перевезення товару згідно умов договорів шляхом самовивозу не відбувалося, а доказів поставки даного товару постачальником у м.Керч з урахуванням віддаленості від позивача, який знаходиться у м.Дніпропетровську позивачем не доведено належними доказами.

Не можуть бути прийняті в якості доказової бази і письмові пояснення директора позивача ОСОБА_1 з приводу постачання товарів постачальником, оскільки судом відповідні пояснення від даної особи не витребовувались та вказані пояснення не можуть бути належними доказами у справі з урахуванням того, що дана особа є посадовою особою даного підприємства, усвідомлює свою відповідальність та зацікавлена у ході вирішення даної справи.

Судом встановлено, що у спірний період позивач придбавав у ТОВ „ДидактикаВ» вітрини для магазинів, які в подальшому, як зазначили представники позивача, були продані іншому підприємству - ТОВ „ОмегаВ» .

На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем надано лише фотокартку вітрин та письмові пояснення директора ОСОБА_1

Так, судом першої інстанції вірно зазначено, що пояснення директора підприємства не можуть бути належними доказами вчинення реальності вчинення господарської операції з урахуванням зацікавленості даної посадової особи у вирішенні даної справи, а фотокартка не містить відомостей про те, що це саме ці вітрини, які були придбані саме позивачем.

Позивачем не підтверджено і реальність здійснення господарської операції щодо придбання у ПП „Екостан СервісВ» будівельних матеріалів за договором поставки №ИЮ/1835 від 05.10.2012р. з урахуванням того, що за умовами поставки одночасно з передачею кожної партії продукції постачальник зобов'язувався передати покупцеві, зокрема: товарно-транспорту накладну або накладну на відпуск товару; податкову накладну, рахунок - фактуру.

Однак, на підтвердження реальності здійснення господарської операції за вищевказаним договором позивачем не надано жодного документу про транспортування даного товару та передачі рахунку-фактури, що свідчить про відсутність реальності здійснення вказаних поставок з урахуванням того, що, як зазначив представник позивача в судовому засіданні, поставки будівельних матеріалів відбувалися постачальником товарів прямо на будівельний майданчик у м.Керчі.

До того ж, судом враховується також і наявність у штаті позивача лише двох працівників (директора і бухгалтера), які не здатні реально виконувати будь-які роботи з приймання товарів та надання послуг, а також віддаленість контрагентів один від одного, що виключає можливість здійснення вказаних вище господарських операцій у вищевказаних об?ємах виконаних робіт.

Водночас, суд не вбачає доцільності в укладенні договору №ТАС-07/32 від 25.06.2012р. укладеного з ПП „Транс Атлантіка СервісВ» за умовами якого дане підприємство як підрядник брав на себе зобов'язання за завданням позивача як замовника на свій ризик виконати роботи по об'єкту „Капітальний ремонт мяких покрівель будівель Керченського локомотивного депоВ» , розташованого у м.Керчі з метою отримання прибутку згідно до вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України з огляду на те, що одним із видів діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель, таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач фактично мав можливість виконати вказані роботи по капітальному ремонту власними силами.

Окрім того, за умовами договору №ПР/Т-12327/НЮ від 25.06.2012р. укладеного з ДП „Придніпровська залізницяВ» як замовником будівельних робіт та позивачем як підрядником будівельних робіт, позивач брав на себе зобов'язання виконати будівельні роботи на свій ризик, з власних матеріалів щодо капітального ремонту м'яких покрівель будівель Керченського локомотивного депо, при цьому, умовами вказаного договору не передбачалося залучення до виконання вказаних будівельних робіт будь-яких третіх осіб - субпідрядних організацій, а тому посилання позивача на виконання вказаних будівельних робіт ПП „Транс Атлантіка СервісВ» замість позивача є безпідставними та не можуть свідчити про здійснення господарської операції за вказаними договорами з метою отримання прибутку.

Надані позивачем фотокартки про виконання будівельних робіт не можуть служити належними доказами реальності виконання будівельних робіт позивачем чи контрагентами позивача на його замовлення з огляду на те, що вказані фотокартки не містять періоду виконання робіт, місця виконання робіт та іншого, а з їх змісту можна дійти висновку про те, що невідомі особи проводять ремонтні роботи невідомої покрівлі у невідомий період.

Надані позивачем в якості доказу копії відряджень посадових осіб ПП „Транс-Атлантіка СервісВ» до м.Керчі не можуть свідчити про реальність господарської операції, вчиненої позивачем, з огляду на те, що дані документи не є бухгалтерськими документами позивача, отримані позивачем у невідомий спосіб, а тому у відповідності до вимог ч.3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Крім того, позивачем під час судового розгляду не було доведено належними та допустимими доказами і отримання прибутку від здійснення вказаних вище господарських операцій та використання даних робіт і послуг у своїй господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операціях по правовідносинах з вищевказаними контрагентами, а сам факт складання між сторонами податкових накладних не може свідчити про реальність здійснення господарської операції за вказаними договорами з урахуванням вимог ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» .

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. № К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-технологічна компанія „ЦитадельВ» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі №804/15237/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров