Рішення

від 22.02.2007 по справі 4/52-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/52-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

22.02.2007                                                                                Справа №  4/52-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом   державного  підприємства  "Дельта-лоцман"  м.Миколаїв

до товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Посейдон"  м.Херсон          

третя особа на стороні відповідача  без самостійних вимог на предмет спору -  державне підприємство "Дніпро-Бузький морський торговельний порт"  м.Миколаїв

про    стягнення  25.606,36дол.США та 10.875грн.86коп.

за участю  представників сторін:

від  позивача -  уповноважена особа Кошева А.В.

від  відповідача  -  заступник директора  Козак С.Г.

від 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору-уповноважена особа

                                                                                            Зінченко Ю.В.

                                                  в с т а н о в и в:

          Позивач звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача 24927,76дол.  США, посилаючись  на заборгованість  відповідача з канального збору за безпечне проведення Бузько-Дніпровсько-Лиманським і Херсонським  каналами суден  під  агентуванням  відповідача.  Крім того, він  просить  стягнути  пеню в сумі 678,60дол. США.

В засіданні  22.02.2007року позивач відповідно до  ст.22 ГПК України подав заяву про  збільшення позовних  вимог. Він  просить  додатково,  до  заявлених  в позовній заяві вимог, стягнути  з  відповідача 10504грн.04коп. основного  боргу та 371грн.82коп. пені, посилаючись  на те, що  відповідачем не  сплачені також  рахунки  з канального  збору за проходження  суден  під  прапором України  Бузько-Дніпровсько-Лиманським  і Херсонськими  каналами  06.09.2006року та 08.09.2006року.

Підставою позовних вимог позивач зазначив невиконання відповідачем обов'язків по своєчасних розрахунках за надані послуги відповідно до укладеного сторонами договору № 415/04 від      28.12.2004 року.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що в період з 04.05.2006 р. по 02.10.2006року послуги  за договором від 28.12.2004 року позивачем не  надавалися, оскільки   Бузько-Дніпровсько-Лиманський  канал  та Херсонський морський канал   знаходились на балансі державного підприємства "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" і саме ДП "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" у вищезазначений період  надавав йому послуги по  проходженню  суднами  зазначених  каналів. Усі збори, сума яких є предметом спору, відповідач перераховував на рахунок державного підприємства "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" на підставі укладеного  з  ним договору №112  від 11.05.2006року  та підписаних  актів виконаних  робіт.

За  заявою  позивача та державного підприємства  "Дніпро-Бузький морський торговельний порт"  суд на підставі ст. 27 ГПК України  ухвалою  від 06.02.2007року залучив державне підприємство  "Дніпро-Бузький морський торговельний порт"  до  участі у справі, як  третю особу на стороні відповідача,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Третя особа  позовні вимоги відхиляє, оскільки  вважає, що  у зв'язку з  реорганізацією позивача шляхом приєднання до державного підприємства  "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" Бузько-Дніпровсько-Лиманський і Херсонський морський  канали  в період  з 04.05.2006року по  02.10.2006року знаходилися на балансі третьої  особи, утримувалися нею,  саме нею  надавалися відповідачу послуги  з безпечного  проходу суден  під  агентуванням  відповідача по  цих  каналах на підставі договору  №112 від 11.05.2006року, тому вважає, що  правові підставі стягнення канального  збору за період  знаходження каналів на його  балансі у позивача відсутні. Крім  того, він  вважає  безпідставними  посилання позивача на те, що  канальний збір  є  обов'язковим платежем та вважає  його  послугою, яка  надається  як цільовий портовий збір  на підставі укладеного  між  сторонами господарського  договору.

Дослідивши  матеріали  справи, заслухавши представників сторін, суд  дійшов до  висновку про  те, що  позовні вимоги задоволенню  не  підлягають  з  урахуванням  наступного.

28.12.2004року  між  державним  підприємством «Дельта - лоцман» (позивач) та  ТОВ «Судноплавна компанія «Посейдон»(відповідач) укладено  договір  №415/04. Відповідно до  цього  договору позивач прийняв на себе зобов'язання  за заявками  відповідача надавати  послуги з  лоцманського  проведення, регулювання руху  суден  та надавати   право  проходження  по Бузько-Дніпровсько-Лиманському  і Херсонському морському каналах. Відповідач, який діє  від  імені і за дорученням судновласника,  зобов'язаний за умовами пункту 1.1 договору  прийняти  і оплатити  надані позивачем послуги.

Звертаючись  з  позовною  заявою, позивач зазначає, що передбачені договором послуги з лоцманського  проведення та регулювання руху суден надавалися  відповідачу в період з 22.12.2005року по 21.09.2006року  державним  підприємством «Державна морська лоцманська служба», а позивачем  в цей же період  надавалися  лише послуги з  безпечного  проходження суден   по Бузько-Дніпровсько-Лиманському  і Херсонському морському каналах.

Оскільки за надані послуги  з безпечного  проведення суден  під  агентуванням  відповідача  по Бузько-Дніпровсько-Лиманському  і Херсонському морському каналах в період  з  06.09.2006року по  19.09.2006 року  розрахунки  відповідач не  здійснив, позивач просить стягнути 24927,76дол.США  та 10504грн.04коп. основного  боргу, а також  нараховану ним пеню  за несвоєчасне  перерахування грошових  коштів в сумі 678,60дол. США та 371грн.82коп.

За нормою  статті 509 ЦК України  зобов'язанням  є  правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити  на користь другої  сторони певну дію ( передати  майно, виконати  роботу, надати  послугу, сплатити  гроші тощо) або  утриматися від  певної  дії, а кредитор  має  право  вимагати  від  боржника виконання  його  обов'язку. Зобов'язання виникають  з  підстав, встановлених  статтею 11 ЦК України, зокрема –із актів цивільного  законодавства,  договорів та інших  правочинів,  а також  завдання  майнової (матеріальної)  шкоди  іншій особі.

Договір  від 28.12.2004року  є  договором про надання послуг, тому правовідносини  сторін  регулюються, серед  іншого, главою 63 ЦК України.

Відповідно до  статті 901 ЦК України за договором про  надання послуг  одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням  другої  сторони (замовника) надати  послугу, яка  споживається  в процесі вчинення певної  дії або  здійснення певної  діяльності, а замовник зобов'язується оплатити  виконавцеві  зазначену послугу, якщо  інше не встановлене  договором. При цьому, положення   зазначеної  норми   застосовуються до  всіх  договорів про  надання  послуг, якщо  це  не  суперечить  суті зобов'язання.

Згідно зі статтею 902 ч.1 ЦК України виконавець  повинен  надати  послугу особисто.

Документального  підтвердження того, що  в період з  06.09.2006року по  19.09.2006 року позивач  саме за завданням  відповідача  надавав йому послуги  з безпечного  проведення суден  під  агентуванням  відповідача  по Бузько-Дніпровсько-Лиманському  і Херсонському морському каналах позивач суду не  надав як  при  подачі позову, так і на вимогу суду, зазначену в ухвалі від 06.02.2007року.

Не надано  ним і  документального  обгрунтування підстав надіслання відповідачу рахунків  для оплати  суми, яка  є  предметом спору, в той час як відповідно до  пункту 2.2.2 договору від 28.12.2004року  такою  підставою   є  підписана  уповноваженими  особами  відповідача інформація для виставлення рахунку (додаток №2 до договору), яка  подається відповідачем до   відходу судна  і за достовірність  якої  він  несе  відповідальність.

За посиланням  відповідача така інформація в спірний період  ним позивачу не  надавалася. Посилання  ж  позивача на те, що  зазначена інформація ним  отримана від ДП «Державна  морська лоцманська служба»не є  належним  доказом по  справі в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки  саме  інформація, надана позивачу  відповідачем  відповідно до  пункту 2.2.2 договору надає  йому право  на  виставлення рахунку для оплати вартості наданих  послуг.

Крім  того, матеріалами  справи  підтверджується, що  у зв'язку з реорганізацією  позивача шляхом приєднання його  до  третьої особи, Бузько-Дніпровсько-Лиманський  і Херсонський морські канали в період  з 04.05.2006року по  02.10.2006року знаходилися на балансі третьої  особи та утримувалися нею. Між  третьою   особою  та відповідачем 11.05.2006року укладено  договір  №112 про  агентування на комплексне  обслуговування суден. Відповідно до  пункту 2.2.3 зазначеного договору      саме  ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»надає  з  моменту укладення договору  відповідачу послуги  з безпечного  проходу суден  під  агентуванням  відповідача по  цих  каналах  та проводить з  ним розрахунки  на підставі виставлених  рахунків відповідно до  інформації про  виставлення рахунку,  яка  надається йому відповідачем.  Із  наданих  відповідачем та третьою особою  доказів  встановлено, що   в період, за який позивачем виставлені рахунки  відповідачу, відповідач  надавав інформацію   для виставлення рахунку третій особі,  отримав від  неї  послуги по  безпечному проходу суден  Бузько-Дніпровсько-Лиманським  і Херсонським морськими каналами  і здійснив повні розрахунки  за ці послуги.

Жодних  доказів, які б  свідчили  про  те, що  між  позивачем і відповідачем існували  господарські  відносини  в період  з  11.05.2006року по 22.09.2006року і позивачем надавалися будь-які послуги, суду не  надано. І лише 22.09.2006року ці відносини  відновилися шляхом укладення між  позивачем та відповідачем нового договору  №85/П-06, предмет  якого  аналогічний  предмету договору  від 28.12.2004року.

Відповідно до  пунктів 1, 7 статті 193 ГК України  суб'єкти  господарювання та інші  учасники  господарських  відносин  повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до  вимог  закону, інших  правових  актів, договору. Одностороння відмова від  виконання  господарського  зобов'язання  не  допускається, крім  випадків, передбачених  законом. При  цьому, відповідно до  частини 8 зазначеної  норми, управнена сторона, приймаючи  виконання господарського  зобов'язання на вимогу зобов'язаної  сторони повинна видати  письмове посвідчення виконання зобов'язання  повністю  або  його  частини.

Документального  обгрунтування надання передбачених  договором від 28.12.2004року  послуг  відповідачу в спірний період, отримання від  нього  будь-яких  підтверджень  прийняття цих  послуг  та інформації  для виставлення рахунку  позивач суду не  надав.

Його  посилання на те, що  канальний збір  не є  послугою, а відноситься до  обов'язкових платежів, а  тому він  здійснюється  за сам  факт проходження  каналу судном і    ніякого  підтвердження надання цієї  послуги не  потрібно, не  відповідає вимогам закону  та договору. Так, статтею 84 Кодексу  торговельного  мореплавства України  встановлено, що  у  морському порту  справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний     та санітарний. Таким чином, канальний збір, як  і інші збори, віднесено  законом до  цільових  портових зборів в розумінні послуг і будь-якого  виключення  для канального  збору цією  нормою  не  передбачено.

Крім того, перелік обов'язкових  платежів і зборів а також  порядок їх  стягнення  встановлено   законом України «Про  систему оподаткування»від  18.02.1997року №77/97-ВР. Цим законом не  визначено, що  канальний збір  є  обов'язковим збором, а тому він  підлягає  стягненню  на  підставі  вимог  закону і договору.  

Статтею  903 ЦК України зазначено,  якщо  договором передбачено  надання послуг  за плату, замовник зобов'язаний  оплатити  надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що  встановлені договором.                                            

Позивачем не  надано  документального  обгрунтування надання послуг на суму позову за   завданням  відповідача. Не  надано  ним і обгрунтування підстав надіслання  відповідачу рахунків на оплату цих  послуг, а також  того, що  канальний збір  є  обов'язковим збором і сплачується  відповідачем за сам  факт  проходження судна Бузько-Дніпровсько-Лиманським  і Херсонським морськими каналами, чим не  доведено  своє  право  на стягнення  боргу та обов'язок відповідача його  оплатити.

З урахуванням  викладеного, правові  підстави  стягнення суми  позову відсутні.

На підставі ст. ст. 509, 526, 901, 903 Цивільного Кодексу України  та керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд  

в и р і ш и в:

          1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

                         Суддя                                                               З.І. Ємленінова

                                                                                         Рішення оформлено  відповідно до  

                                                                                ст.84 ГПК України 28.02.2007 року.