Постанова

від 25.04.2007 по справі 4/52-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/52-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.04.07                                                                                       Справа №4/52-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1341 від  24.04.2007 року  справу  № 4/52-07 передано  для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. /доповідач/, судді:  Колодій Н.А., Радченко О.П., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

при секретарі: Акімовій Т.М.,

за участю представників:

від позивача: Кошева А.В. – довіреність № 8 від 24.11.2006 р.;

від відповідача: Свєчніков В.В. – протокол № б/н від 09.07.2006 р.;

     Білий П.П. – довіреність № 1408 від 23.04.2007 р.;

від третьої особи: Опанюк Д.Г. – довіреність № 90/01-09 від 19.01.2007 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Дельта-лоцман», м. Миколаїв на рішення господарського суду Херсонської області від 22.02.2007 року у справі  № 4/52-07

за позовом: Державного підприємства «Дельта-лоцман», м. Миколаїв

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Посейдон», м. Херсон

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Дніпро-Бузький морський торговельний порт», м. Миколаїв

про стягнення 25606,36 дол. США та 10875,86 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.02.2007 року у справі         № 4/52-07 (суддя Ємленінова З.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано документального   підтвердження надання передбачених договором від 28.12.2004р. послуг відповідачу в спірний період, отримання від нього будь-яких підтверджень прийняття цих послуг та  інформації для виставлення рахунку, а його посилання на те, що канальний збір не є послугою та відноситься до обов”язкових платежів, а тому він здійснюється за сам факт проходження каналу судном і ніякого підтвердження надання цієї послуги не потрібно, судом не прийнято до уваги, оскільки це посилання не відповідає вимогам закону та договору.

Державне підприємство «Дельта-лоцман» не погодилося з постановою суду та звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 22.02.2007 року у справі  № 4/52-07 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Посейдон» на користь Державного підприємства «Дельта-лоцман» заборгованості з канального збору в сумі 24927,76 доларів США та пеню в сумі 678,60 доларів США, всього - 25606,36 дол. США та 10875,86 грн. При цьому вважає, що рішення господарського суду прийнято з  порушенням норм процесуального права, неправильним застосування норм матеріального права, а також  висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Також, зазначає, що при постановленні рішення по справі суд припустився порушення вимог частини першої статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи і частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та прийняття неправильного рішення. Вказує на те, що судом не надано належної оцінки тому факту, що чинне законодавство України не вимагає від отримувача портових зборів підтвердження надання за їх справляння будь-яких послуг. Зазначає, що канальний збір є цільовим портовим збором, який справляється на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1544 від 12.10.2000р. (а не на підставі господарського договору) для забезпечення виконання функцій з забезпечення безпеки мореплавства, в розмірах та на користь суб'єктів, визначених цією постановою. Вважає безпідставним застосування судом глави 63 Цивільного кодексу України до правовідносин сторін. Вказує, що відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, надані відповідачем та третьою особою договір, акти виконаних робіт, та докази оплати канального збору на користь іншої особи, ніж встановлено чинним законодавством, не можуть бути прийняті судом, оскільки не відповідають правилам допустимості. Звертає увагу на те, що  у спірний період позивач не надавав послуг, а договором регулювався механізм сплати канального збору, порядок надання інформації по проходу суден, виставлення рахунків та відповідальність за невиконання зобов”язань. Вказує на те, що незалежно від того на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної  власності, а тому не слід ототожнювати балансоутримувача каналу з отримувачем канального збору. Вважає, що за період з травня по вересень 2006р.  ним  забезпечено проходження каналом суден, канальний збір склав 2163575,97грн. та 7417410,08 дол.США,  з яких сплачено відповідачем 2091187,42грн. та 5854253,45 дол.США Не погоджується з ствердженням відповідача та  3-ї особи стосовно того, що у зв”язку з процесом ліквідації та переведенням персоналу на роботу до 3-ї особи  на стороні відповідача ДП “Дельта-лоцман” не надавало та не могло надавати відповідачу зазначені канали для забезпечення проходження суден, оскільки  підтримання каналів у належному стані для забезпечення безпеки мореплавства з 1998р. завжди здійснювалося не силами персоналу підприємства, а на підставі договорів  з підрядними  організаціями.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Посейдон» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. При цьому вважає, що господарським судом вірно визначена правова природа відносин сторін, що склалися за зазначеним договором № 415/04: цей договір є договором про надання послуг, тому правовідносини сторін регулюються, серед іншого, главою 63 ЦК України. Також, вважає, що господарським судом вірно встановлено, що позивач не надав суду документального підтвердження того, що в період з 06.09.2006р. по 19.09.2006р. позивач надавав відповідачеві послуги з безпечного проведення суден під агентуванням відповідача по Бузько-Дніпровсько-Лиманському та Херсонському морському каналах, а також не надав  і документального обґрунтування підстав надіслання відповідачу рахунків для оплати суми, яка є предметом спору. Зазначає, що посилання позивача у обґрунтування своїх апеляційних вимог на те, що підставою для сплати канального збору є сам факт проходження судна каналом, тому будь-яке інше підтвердження отримувачем збору надання за його справляння послуг, зокрема, актів прийому-передачі, не потрібне, також є безпідставними. Вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, передбачених законодавством підстав для його скасування або зміни не має.

Державне підприємство «Дніпро-Бузький морський торговельний порт» у своєму відзиві на апеляційну скаргу теж просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду  - без змін. При цьому вказує на те, що канальний збір не є збором у розумінні Закону України «Про систему оподаткування» і не є фіскальним платежем. Зазначає, що висновок позивача про те, що цільові портові збори «... не є доходом підприємства від господарської діяльності...» є безпідстав ним та надуманим, а суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо пра вової природи канального збору як плати за послугу по забезпеченню безпе ки суден при проходженні каналами. Вказує, що твердження позивача, як на підставу для отримання ним зборів, на п.18 Положення про портові збори є помилковим. Зазначає, що обов'язок справляння канального збору покладено на підприємства, що мають у господарському віданні (на балансі) канали та утримують ці судноплавні шляхи.

В судовому засіданні 25.04.2007 р. представники сторін підтримали свої доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї.

За заявою представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів  запису судового процесу.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення або ухвалу в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

По закінченні судового засідання 25.04.2007 року, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                        ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Дельта-лоцман», м. Миколаїв звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Посейдон», м. Херсон з позовом про стягнення 24927,76 доларів США заборгованості, 678,60 доларів США пені, 10504,04 грн. заборгованості та 371,82 грн. пені у звязку з невиконанням відповідачем обов'язків по розрахунках за надані послуги, відповідно до укладеного сторонами договору № 415/04 від 28.12.2004 р. (з урахуванням уточнень до позову).

Рішенням господарського суду Херсонської області в задоволенні позовних вимог відмовлено, з чим не погодився позивач по справі та звернувся з апеляційною скаргою про його скасування.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як свідчать матеріали справи, 28.12.2004 року між державним підприємством «Дельта - лоцман» (позивач) та ТОВ «Судноплавна компанія «Посейдон» (відповідач) укладено договір № 415/04. Відповідно до цього договору позивач прийняв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати послуги з лоцманського проведення, регулювання руху суден та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-Лиманському і Херсонському морському каналах. Відповідач, який діє від імені і за дорученням судновласника, зобов'язаний за умовами пункту 1.1 договору прийняти і оплатити надані позивачем послуги.

Згідно змісту позовної заяви, передбачені договором послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден надавалися відповідачу в період з 22.12.2005 року по 21.09.2006 року державним підприємством «Державна морська лоцманська служба», а позивачем в цей же період надавалися лише послуги з безпечного проходження суден по Бузько-Дніпровсько-Лиманському і Херсонському морському каналах.

Оскільки за надані послуги з безпечного проведення суден під агентуванням відповідача по Бузько-Дніпровсько-Лиманському і Херсонському морському каналах в період з 06.09.2006 року по 19.09.2006 року розрахунки відповідач не здійснив, позивач просить стягнути 24927,76 дол. США та 10504 грн. 04 коп. основного боргу, а також нараховану ним пеню за несвоєчасне перерахування грошових коштів в сумі 678,60 дол. США та 371 грн.82 коп.

           З урахуванням змісту  зазначеного договору за правовою природою цей договір є угодою про надання послуг. Отже, правовідносини сторін за цим договором регулюються нормами гл. 63 Цивільного  кодексу  України.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором. При цьому, положення, зазначеної норми застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У відповідності з приписами  ч.1 ст. 902 ч.1  Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до п.1.1. Розділу 1 того ж Договору,  позивач по справі  зобов'язався за заявками відповідача по справі надавити послуги з лоцманського проведення, регулювання руху суден та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-Лиманському і Херсонському морському каналах, а відповідач по справі  зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг «підприємства» (позивача) є «судновласник» (судновласник, оператор, фрахтувальник, вантажовідправник, вантажоодержувач або інший платник зборів, за дорученням якого діє «агент» (відповідач)). «Агент» (відповідач) діє від імені та за дорученням «судновласника».

Позивач зазначає в позовній заяві, в апеляційної скарги та наполягав в судовому засіданні про надання відповідачу послуг по проходженню по Бузько-Дніпровсько-Лиманському і Херсонському морському каналах. Однак, про цьому, документального підтвердження того, що в період з 06.09.2006 року по 19.09.2006 року позивач саме за завданням відповідача надавав йому послуги з безпечного проведення суден під агентуванням відповідача по Бузько-Дніпровсько-Лиманському і Херсонському морському каналах позивач суду не надав як при подачі позову, так і на вимогу суду, зазначену в ухвалі від 06.02.2007 року та на вимоги апеляційної інстанції.

До того ж, згідно п.2.1.2. Договору № 415/04 від 28.12.2004 р., позивач  зобов”язався надавати рахунки для сплати зборів і платежів за користування  наданими  послугами. При цьому, рахунки для сплати зборів за лоцманські послуги, послуги РС РРС і проходження їх по Бузько-Дніпровсько-Лиманському і Херсонському морському каналах  повинні направлятися поштою або вручатися відповідачу під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятися факсом.

Однак, позивачем не було надано  доказів та документального обґрунтування підстав надіслання відповідачу рахунків для оплати спірної суми, в той час як відповідно до умов договору (п.2.2.2. договору) такою підставою є підписана уповноваженими особами відповідача інформація для виставлення рахунку (додаток № 2 до договору), яка подається відповідачем до відходу судна і за достовірність якої він несе відповідальність.

Відповідач стверджує, що така інформація в спірний період ним позивачу не надавалася. Посилання ж позивача на те, що зазначена інформація ним отримана від ДП «Державна морська лоцманська служба» не є належним доказом по справі в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки саме інформація, надана позивачу відповідачем відповідно до пункту 2.2.2. договору надає йому право на виставлення рахунку для оплати вартості наданих послуг.

За приписами п.п. 1 та 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання господарського зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. При цьому, відповідно до частини 8 зазначеної норми, управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Як свідчать матеріали справи, документального обґрунтування надання передбачених договором від 28.12.2004 року послуг відповідачу в спірний період, отримання від нього будь-яких підтверджень прийняття цих послуг та інформації для виставлення рахунку позивачем не представлено.

Позивач також посилається на те, що канальний збір, за який на його думку рахується заборгованість за відповідачем, не є послугою, а відноситься до обов'язкового платежу, а тому його сплата повинна здійснюватися за сам факт проходження судном каналу, а отже не потрібно ніякого підтвердження надання цієї послуги. При цьому, свої посилання обґрунтовує ст.84 Кодексу торговельного мореплавства України.

Колегія суддів не погоджується з цими доводами позивача, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.84 Кодексу торговельного мореплавства України (надалі – КТМ України), канальний портовий збір належить до цільових портових зборів.

Згідно ч.4.2 ст.84 КТМ України передбачає, що розмір портових зборів встановлюється Кабінетом Міністрів України, а використання допускається виключно за їх цільовим призначенням.

Розмір канального збору встановлений Положенням про портові збори, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. №1544 (надалі – Положення  №1544).

За своїм змістом портові збори не є безумовною платою, як податкові платежі. Портові збори є платою за фактично надані послуги.

Також, відповідно до ст.26 Конвенції ООН з морського права від 10.12.1982р. (ратифікована Законом України від 03.06.1999 р. № 728-ХІV) іноземне судно, яке проходить через територіальне море, може обкладатися тільки зборами в оплату за конкретні послуги, надані цьому судну.

П.5.16  ст.16  Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що портовими зборами оплачуються послуг, що надаються суднам.

П. 11 Положення № 1544 передбачено  нарахування із сум портових зборів податку на додану вартість (базою для нарахування ПДВ є операції з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг).

Окрім того, ч.2 п.3.1.1 Порядку обліку та використання коштів від портових зборів (надалі – Порядок № 783), який затверджений наказом Міністерства транспорту України від 25.08.2004 р. № 783, визначено, що нарахування доходів від портових зборів відображається в бухгалтерському обліку по кредиту субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».

Відповідно до примітки 4 пункту 1 (Загальна частина) Положення про портові збори, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1544, порядок обчислення і справляння зборів поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які виконують роботи та надають послуги у морських портах (причалах) незалежно від підпорядкованості цих портів (причалів).

Отже, з приписів зазначеного законодавства, випливає, що справляння портових зборів здійснює особа, яка надає відповідні послуги суднам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1996 р. № 640 «Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних» (зі змінами та доповненнями) визначено, що БДЛК та ХМК належать до морських судноплавних шляхів.

П.2. постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.1998 р. №2098 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2006р. №953, визначено, що функції з утримання судноплавних шляхів здійснюються за рахунок канального збору.

Відповідно до п.1.2 Порядку №783, цей Порядок є обов”язковим для застосування усіма суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1544 «Про портові збори» справляють із суден відповідні портові збори.

Згідно п.2.4. цього Порядку кошти від канального збору використовуються: на утримання, обслуговування, ремонт та забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах загальнодержавного значення і підхідних каналах  портів, очищення їх від наносів і підтримку їхніх габаритів у межах паспортних значень;  на днопоглиблювальні роботи, пов'язані з підтримкою та/або поліпшенням проектних глибин на каналах;  на утримання, обслуговування та ремонт засобів навігаційного обладнання на каналах;  на будівництво (придбання, виготовлення), модернізацію, реконструкцію каналів та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі;  на утримання персоналу, що здійснює технічний нагляд за експлуатацією каналів.

Ст. 84 КТМ України не визначає конкретного отримувача зборів, а лише передбачає,   що портові збори мають цільове призначення, тобто  мають використовуватись виключно для виконання функцій (робіт), для яких вони стягуються.

Отже, твердження позивача про те, що Положення № 1544 визначає ДП «Дельта-лоцман» як безумовного отримувача канального збору за проходження суден БДЛК та ХМК, не відповідає дійсності, оскільки Кабінет Міністрів України відповідно ст. 84 КТМ України у Положенні № 1544  установив лише розмір канального збору.

Проте, ДП «Дельта-лоцман» був визначений отримувачем канального збору у п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №2098 від 30.12.1998р., оскільки у  відповідності  до п.3 цієї постанови БДЛК та ХМК передавались на баланс ДП «Дельта-лоцман».

           Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. № 953 внесені зміни до постанови №2098, внаслідок яких п.3 постанови № 2098 втратив чинність, а функції з утримання судноплавних шляхів, які здійснюються за рахунок канального збору, були покладені на державні підприємства, які належать до сфери управління МТЗУ. Для БДЛК та ХМК до 02.10.2006 р. таким підприємством було ДП «ДБМТП».

03.05.2006 р. наказом Міністра транспорту та зв'язку України № 422, що виданий у відповідності з Порядком розпорядження майном підприємств, установ та організацій, які входять до сфери управління Міністерства транс порту та зв'язку України, ДП «Дельта-лоцман» зобов'язане передати, а ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт» прийняти на баланс означені канали.

04.05.2006 р. згідно акту прийому-передачі канали прийняті на баланс ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт» і, таким чином останнє отримало пра во господарського відання об'єктами державної власності - Бузько-Дністровсько-Лиманським та Херсонським морськими каналами.

На підставі зазначеного, 11.05.2006 р. між третьою особою та відповідачем укладено договір № 112 про агентування на комплексне обслуговування суден. Відповідно до п. 2.2.3. зазначеного договору саме третя особа надає з моменту укладення договору відповідачу послуги з безпечного проходу суден під агентуванням відповідача по цих каналах та проводить з ним розрахунки. Отже, господарським судом вірно встановлено на підставі наданих відповідачем та третьою особою доказів, що за спірний період, послуги по безпечному проведенню суден під агентуванням відповідача по Бузько-Дніпровсько-Лиманському та Херсонському морському каналах надавала саме третя особа. Зазначені послуги повністю оплачені відповідачем саме третій особі.

Також, відповідно до трьохсторонньої угоди, укладеною позивачем, третьою особою та ДП «Устьдунайводшлях» 04.09.2006р. позивач передав третій особі право бути замовником робіт по підтриманню експлуатаційно - безпеч ному стану внутрішніх водних шляхів на Бузько-Дністровсько-Лиманському та Херсонському морських каналах, тобто саме третя особа  прийняла на себе  обов'язок  надання послуг з безпечного проведення суден каналами.

Отже, третя особа  правомірно справляла канальний збір з відповідача за надання послуг при проходженні суден каналами з 06.09.2006 р. по 15.09.2006 р. включно, за що отримала  від останнього вказані платежі.

Інші  доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що висновки господарського суду відповідають обставинам справи та при прийнятті господарським судом першої інстанції  оскаржуваного рішення не були порушені норми  процесуального та матеріального права, а тому не вбачається підстав для скасування цього рішення.

За таких обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати за позовом  та апеляційною скаргою  відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 99, 101-105  Господарського процесуального кодексу  України, Запорізький апеляційний господарський  суд

            ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дельта-лоцман», м. Миколаїв  залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 22.02.2007 року у справі  № 4/52-07 – без змін.

Постанову оформлено та підписано 03.05.2007р.