Постанова

від 22.03.2010 по справі 2а-6699/09/0870

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2010 року 11:58 Справа № 2а-6699/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

при секретарі судового засідання - Марченко І.В.,

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Графі - Січ»

до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі

м.Запоріжжя

про: визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від

22.07.2004 №0000752305/23-313/22417

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.10.2009 постанову господарського суду Запорізької області та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.02.2007 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2009 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6699/09/0870, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 23.12.2009. У судових засіданнях оголошувались перерви до 20.01.2010 та 04.02.2010.

Ухвалою суду від 04.02.2010 провадження у справі зупинено до отримання відповіді від Голосіївського районного суду м.Києва на запит суду щодо набрання законної сили рішенням від 19.03.2003 по справі №2-1463/16 2003р.

02.03.2010 на адресу Запорізького окружного адміністративного суду надійшла зазначена вище відповідь, а тому ухвалою суду від 22.03.2010 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 22.03.2010 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач підтримав вимоги позовної заяви, та, з урахуванням прийнятих судом уточнень, просить визнати нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 22.07.2004 №0000752305/23-313/22417 про зменшення суми бюджетного відшкодування в картці особового рахунку платника податків ТОВ «Графі - Січ» на загальну суму 603 305 грн. Посилається на безпідставність висновку акта перевірки про завищення суми бюджетного відшкоду вання ПДВ з посиланням на п.п. 7.7.1 та 7.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97- ВР. Просить позов задовольнити.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у наданих запереченнях та додаткових поясненнях по справі. Вказує, що проведеною на підставі п.3 ст. 10, п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п. 2 Поста нови КМУ від 25.12.2003 № 2014, ст.12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», п. 34 Наказу ДПАУ № 538 перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1 ст. 7, п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97- ВР. Законом України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97- ВР чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету України. Матеріали справи свідчать про ненадходження до бюджету ПДВ, задекларованого позивачем до відшкодування у перевіряємих періодах. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи та надані додаткові докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

В період з 19.07.2004 по 20.07.2004, на підставі посвідчення №29245819070343, уповноваженими фахівцями ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя проведена позапланова документальна перевірка ТОВ «Графі-Січ» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за період: березень, травень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2002 року, січень, березень 2003 року, лютий 2004 року на виконання вимог ст.12 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003 №1344-ІV. За наслідками перевірки складений Акт від 20.07.2004 № 249/23-321-30201447.

В Акті перевірки вчинено записи:

- березень 2002 року - позивачем придбано металопрокат у ПП ВКФ «Евіс-М», яке не є виробником металопрокату, на суму 3 000 000 грн., за який підприємство розрахувалось векселем. Постачальником металопрокату підприємства ПП ВКФ «Евіс-М» є ПП «Аверс-Інформ», яке не звітує до ДПІ, за юридичною адресою не знаходиться. Перевіркою постачальників по ланцюгу: ПП ВКФ «Евіс-М» - ПП «Аверс-Інформ» встановлено, що розрахунок між ними здійснено також в вексельної формі. В порушення п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 позивач безпідставно включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 203 353 грн.;

- травень 2002 року - по взаємовідносинам з ТОВ «Південукріндустрія» та СУПР ТОВ «Сілікон», відповідь від ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя станом на 20.07.2004 про проведення зустрічної перевірки не отримана, позивач безпідставно включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 30 068 грн.;

- серпень 2002 року - по взаємовідносинам з ПП «Метизпостач» та ТОВ «Дніпроенергоресурс» оплата здійснена в вексельної формі, відповідь від Полтавської МДПІ станом на 20.07.2004 про проведення зустрічної перевірки не отримана, позивач безпідставно включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 149 131 грн.;

- жовтень 2002 року - по взаємовідносинам з ПП «Авто Пак» відповідь від ДПІ у Печерському районі м.Києва станом на 20.07.2004 про проведення зустрічної перевірки не отримана, позивач безпідставно включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 45 519 грн.

- листопад 2002 року - підприємством придбано товарно-матеріальні цінності у ПП «Акцепт-СВ», яке, за відповіддю ДПІ в Голосіївському районі м.Києва, останню звітність до ДПІ подало без показників фінансово-господарської діяльності, має ознаки фіктивності, а тому це підприємство податку на додану вартість не нараховувало і до бюджету не сплачувало. Позивач безпідставно включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 23 258 грн.;

- грудень 2002 року, січень, березень 2003 року - по взаємовідносинам з КП «ЗТМК» від Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі отримана відповідь, що підприємство є посередником, його постачальник ВАТ ЗЦЕМ «Запоріжжяобленерго» також не є виробником відвантаженої електроенергії; по постачальнику відповідь про проведення зустрічної перевірки не отримана, позивач безпідставно включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість, відповідно, у розмірах 13 663 грн., 38 192 грн., 100 121 грн.

Бюджетна заборгованість по ТОВ «Графі-Січ» станом на 20.07.2004, яка підлягає погашенню облігаціями складає 603 305 грн.

Згідно з п.п.4.2.2 б) п. 4.2 ст.4, п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, Товариству з обмеженою відповідальністю «Графі-Січ» зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, у тому числі: березень 2002 року - 203 353 грн., травень 2002 року - 30 068 грн., серпень 2002 року -149 131 грн., жовтень 2002 року - 45 519 грн., листопад 2002 року - 23 258 грн., грудень 2002 року - 13 663 грн., січень 2003 року - 38 192 грн., березень 2003 року - 100 121 грн.

На підставі Акту перевірки від 20.07.2004 №249/23-321-30201447 ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя 22.07.2004 прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000752305/23-313/22417 про зменшення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 603 305 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням ТОВ «Графі-Січ» у серпні 2004 року звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 22.07.2004 №0000752305/23-313/22417, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 603 305 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.10.2004, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.02.2005, позов задоволено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.05.2005 рішення господарського суду Запорізької області та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.02.2005 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

За наслідками нового розгляду постановою господарського суду Запорізької області від 10.11.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.02.2007, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.10.2009 постанову господарського суду Запорізької області та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.02.2007 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Матеріалами справи також встановлено, що загальна сума податкового кредиту, зазначена у податкових деклараціях позивача за березень, травень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2002 р., січень та березень 2003 року складає 844 879 грн.; при цьому загальна сума податкових зобов'язань за цей же період визначена позивачем у сумі 241 574 грн.

Крім того, 22.06.2005 ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя було надано висновок про відшкодування ПДВ №56 по декларації за січень 2003 року в сумі 34 096 грн. до ВДК у м.Запоріжжя.

Таким чином, відшкодування ПДВ у сумі 275 670 грн. (241 574 грн. в рахунок сплати податкових зобов'язань + 34 096 грн. на розрахунковий рахунок) позивачем вже отримано.

При цьому, встановлено надходження до державного бюджету 151 976 грн., сплачених ТОВ «Графі-Січ» у грудні 2002 року, січні та березні 2003 року у ціні придбання електричної енергії у ВАТ «ЗТМК». Крім того, до теперішнього часу не доведено надходження до бюджету 30 068 грн., сплачених позивачем у травні 2002 року СУПР ТОВ «Сілікон», та 45 519 грн., сплачених позивачем ПП «Авто Пак» у жовтні 2002 року, у зв'язку з неотриманням відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Таким чином при прийнятті рішення по справі суд враховує висновки, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.10.2009 по даній справі.

Щодо господарських операцій з ПП «Авто - Пак», СУПР ТОВ «Сілікон» та ВАТ «ЗТМК».

Як встановлено матеріалами справи, спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу було зменшено суми від'ємного значення, які утворилися в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), зокрема, у наступних постачальників:

1) жовтень 2002 року - 45 519 грн., включених до ціни придбання продукції у ПП «Авто - ПАК». Відповіді на запити про проведення зустрічних перевірок не надходили.

2) травень 2002 року - 30 068 грн. , включених до ціни придбання продукції у ТОВ «Південукріндустрія» та СУПР ТОВ «Сілікон». Відповіді на запити про проведення зустрічних перевірок не надходили.

3) грудень 2002 року -13 663 грн., січень 2003 року - 38 192 грн., березень 2003 року -100 121 грн., сплачених у ціні придбання електричної енергії у ВАТ «ЗТМК».

Згідно Довідки про результати позапланової перевірки структурної одиниці ВАТ «Запоріжжяобленерго» «Запорізькі центральні енергетичні мережі» з питання взаємовідносин з ВАТ «ЗТМК» від 30.04.2005, суми ПДВ по операціям з постачання електроенергії включено до податкових зобов'язань.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі; на момент перевірки дебіторська заборгованість ВАТ «ЗТМК» перед ЗЦЕМ ВАТ «Запоріжжяобленерго» складає 50 897 644,53 грн.

Підприємство, що перевіряється, не є виробником відпущеної продукції. Електричну енергію отримано від ДП «Енергоринок» згідно договору № 54/01-ЕР від 04.08.1999. Рішенням комісії зі спірних питань ДПА у Запорізькій області було вирішено вважати ЗЦЕМ ВАТ «Запоріжжяобленерго» виробником електричної енергії в цілях оподаткування.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97- ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.4. п.7.4 ст.7 зазначеного Закону передбачено, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент проведення перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відсутність результатів зустрічних перевірок згідно із Законом України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97- ВР не є підставою для висновку про не підтвердження податкового кредиту та зменшення від'ємного значення податку на додану вартість, оскільки порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначено у п.7.7 цього Закону:

п.п.7.7.1 - суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'яжу з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата, податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що нас гає за звітним періодам.

п.п.7.7.3 - у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковім декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством. Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.

Доказів порушення позивачем п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97- ВР, якою передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використані кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) по постачальникам ПП «Авто Пак» та СУПР ТОВ «Сілікон» ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя суду не надала.

Згідно з цією нормою податковий кредит ТОВ «Графі-Січ» формується саме на підставі первинних документів, які свідчать про його операції з безпосередніми постачальниками (ПП «Авто Пак» та СУПР ТОВ «Сілікон»), а не за первинними документами, якими опосередковано відносини його постачальників з третіми особами.

Будь-яких порушень порядку формування ТОВ «Графі-Січ» податкових зобов'язань та податкового кредиту вказаних норм відповідач в акті перевірки не встановив.

Крім того, згідно наданих відповідачем пояснень підтверджено правомірність віднесення ТОВ «Графі - Січ» сум податку на додану вартість до податкового кредиту по постачальнику ВАТ «Запорізький титано - магнієвий комбінат» на загальну суму 151 976 грн., у тому числі по періодах: грудень 2005 року - 13 663 грн., січень 2003 року - 38 192 грн. та березень 2003 року - 100 121 грн.

На підставі викладеного у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення - рішення від 22.07.2004 №0000752305/23-313/22417 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 227 563 грн. (151976,00грн.+ 45519,00грн.+30068,00грн.) слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо господарських операцій ТОВ «Графі - Січ» з ПП ВКФ «Евіс - М», ТОВ «Дніпроенергоресурс» та ПП «Акцепт СВ».

Як вбачається з матеріалів справи, спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу було зменшено суми від'ємного значення, які утворилися в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), зокрема, у наступних постачальників:

1) березень 2002 року - ПП ВКФ «Евіс-М» на суму податку на додану вартість 203 353 грн. Товар було придбано на суму податку на додану вартість 500 058 грн. 40 коп.; до податкового кредиту березня 2002 року включено 203 353 грн. Розрахунок між ТОВ «Графі-Січ» та ПП ВКФ «Евіс-М» проведено у вексельній формі, номінальна вартість векселя 3000 000 грн.

ПП ВКФ «Евіс-М», у свою чергу, було придбано зазначену продукцію у березні 2002 року у ПП «Аверс-Інформ», розрахунки проводились у вексельній формі шляхом видачі векселя номінальною вартістю 3 000 000 грн. (у т.ч. ПДВ - 500 058 грн. 40 коп.). Як повідомила ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, ПП «Аверс-Інформ» відсутнє за юридичною і фактичною адресою. Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2002 рік, загальний обсяг продажу складає 1 189 500 грн. (що свідчить про те, що описану операцію підприємство у податковому обліку не відображало).

2) серпень 2002 року - ТОВ «Дніпроенергоресурс» на суму ПДВ 94 000 грн.

- ТОВ «Дніпроенергоресурс», у свою чергу, придбавало продукцію (кремній) у ПП «Метизпостач», розрахунки проводились у вексельній формі шляхом передачі простих векселів № 6931359232408 від 16.07.2002 та № 6931358232406 від 16.07.2002 на загальну суму 564 004 грн. (у т.ч. ПДВ - 94000 грн.)

Як повідомило Диканське відділення Полтавської МДПІ, підприємства з індивідуальним податковим номером 319861316102 (номер свідоцтва платника ПДВ, зазначений у податкових накладних ПП «Метизпостач») не існує; ПП «Метизпостач» як платник податку у ДПІ не зареєстроване;

- ПП ВКФ «Евіс-М» на суму ПДВ 55 131 грн. (частина вартості товарів, придбаних у березні 2002 року).

3) листопад 2002 року - 23 258 грн., включених до ціни придбання продукції у ПП «Акцепт СВ».

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 19.03.2003 за №2-1463/46 визнано установчі документи ПП «Акцепт СВ» недійсними з часу реєстрації підприємства. Останню звітність подано до ДПІ у Голосіївському районі за листопад 2002 року без показників фінансово-господарської діяльності. Директор та засновник підприємства помер у липні 2002року - до дати видачі податкових накладних.Згідно наданої Голосіївським районним судом м.Києва відповіді, рішення від 19.03.2003 по справі №2-1463/16 набрало законної сили 14.06.2006 на підставі Ухвали Верховного Суду України.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97- ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За визначенням п.1.8 ст.1 Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Виходячи з поняття платника податку згідно п.1.3 ст.1 Закону, як особи, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету, що базується на самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України).

Тобто, Законом України В«Про податок на додану вартістьВ» встановлено прямий звязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку і потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Згідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.

Враховуючи те, що підприємство заявляє суму бюджетного відшкодування , а в п.1.8 ст.1 Закону № 168 визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобовязань по сплаті ПДВ в ціні товару.

Висновок щодо права платників податків на відшкодування сум податку на додану вартість виникає лише за умови наявності фактичної надмірної сплати податку на додану вартість, знайшли своє підтвердження у висновках Верховного суду України, які викладені в постановах ВСУ від 19.04.2005р. у справі № 3-2088к05 та від 09.08.2005р.

При дослідженні правильності формування податкового кредиту позивача, шляхом проведення зустрічних документальних перевірок постачальників податковою встановлено, що в ланцюгу поставок позивачу продукції продавцями, їх безпосередні постачальники, здійснювали господарську діяльність з порушенням встановлених правил щодо надання інформації контролюючим органам в разі зміни місця знаходження, звітування перед органами державної служби, сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), наслідком чого стало скасування їх статутних документів, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Крім того, віднесення до податкового кредиту 500 058 грн. 40 коп. за наслідками придбання продукції у ПП ВКФ «Евіс - М» суперечить п.4.8 ст.4 Закону «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97- ВР.

Так, відповідно до абз.3 п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97- ВР векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Отже, при отриманні податкової накладної за умови проведення розрахунку з продавцем шляхом видачі йому простого векселя у відповідному звітному періоді в покупця не виникає права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, зазначених в такій податковій накладній.

Таким чином, позивач по зазначеним підприємствам не довів наявність надмірної сплати податку на додану вартість за звітний період.

Отже, податкове повідомлення - рішення від 22.07.2004 №0000752305/23-313/22417 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 375 742 грн. є правомірним, висновки податкової обґрунтованими, а тому в цій частині в позовних вимогах слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково,судові витрати,здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Згідно ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 3 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України встановлено, що судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита. Розмір судового збору визначається відповідно до підпункту В«бВ» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту (щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів).

Тобто, розмір судового збору в даному випадку повинен складати 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, або 3, 40 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, слід присудити на користь позивача обґрунтовані та підтверджені документально судові витрати з Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 грн. 29 коп.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Графі - Січ» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя №0000752305/23-313/22417 від 22.07.2004 в частині завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 227 563 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Графі - Січ» (69057, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 158, код ЄДРПОУ 30201447) 1 (одну) грн. 29 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови не у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя І.В.Садовий

Постанова складена у повному обсязі 29.03.2010