Постанова

від 20.02.2007 по справі 25/423-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/423-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2007                                                                                   Справа № 25/423-06  

    Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючого  Павловського П. П. (доповідач),

суддів: Логвиненко А.О.,Чус О.В

Секретар судового засідання Шваб О.А.

Представники сторін:

від позивача:  Циганенко І. О. представник, довіреність №161  від 10.10.06;

від відповідача:  Папірний О.В. адвокат, довіреність №05/1  від 07.12.06;

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного підприємства “Техно”, м. Дніпропетровськ на  рішення  господарського суду  Дніпропетровської  області від 19.12.06 р.   у справі № 25/423-06

за позовом :  Приватного підприємства “Техно”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного підприємства “Агрофірма “Приорілля”, с. Гупалівка Магдалинівського  району Дніпропетровської області

про  стягнення 64700,30 грн

встановиВ:

          В липні 2006 року приватне підприємство  “Техно”, м. Дніпропетровськ ( далі –позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства “Агрофірма “Приорілля”, с. Гупалівка Магдалинівського  району Дніпропетровської області ( далі –відповідач) про повернення грошових коштів у розмірі 64 700, 30 грн.

          Рішенням  господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.06р. у справі

№ 25/423-06 (суддя Чередко А.Є.) в позові відмовлено.

          Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у позивача були відсутні підстави для відмови від зобов'язання внаслідок прострочки відповідача, враховуючи не настання строку виконання зобов'язання останнім та відповідно відсутності порушення зобов'язання.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає , що рішення господарського суду було винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і тому підлягає скасуванню.

          Відповідач в своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що зобов'язання відповідача з постачання кукурудзи за договором від 04.11.2004р повинні бути відстрочені до моменту надходження вимоги позивача про постачання товару.

          Розглянувши клопотання про залучення до матеріалів справи вимоги на поставку кукурудзи в кількості 118 тон та поштову квитанцію про її відправлення, колегія суддів ухвалює задовольнити клопотання.

          Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вивчивши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, визнала апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями сторін  04 листопада 2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу кукурудзи. Договір було укладено сторонами в усній формі. Згідно вимог зазначеного договору відповідач зобов'язувався поставити кукурудзу в кількості 118 тон., що підтверджується рахунком №25 від 04.11.2004 p., а позивач зобов'язувався сплатити за зазначену кукурудзу 64 700, 30 грн. Зазначені кошти було перераховано позивачем згідно виставленого рахунку №25, на розрахунковий рахунок відповідача платіжним дорученням № 461 від 04.11.2004 p., як передоплату за кукурудзу.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не застосував до правовідносин сторін норму ст. 538 ЦК України, стверджуючи, що між сторонами згідно усної домовленості мало бути зустрічне виконання зобов'язання, відповідно до якого позивач повинен був оплатити вартість кукурудзи, а відповідач повинен був поставити кукурудзу.

Суд приходить висновку, що  зустрічне   виконання    зобов'язання повинно бути прямо передбачене договором. Дійсно, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо  інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, але під час укладання усного договору купівлі - продажу кукурудзи між сторонами не було домовленостей, щодо того, що відносини з виконання договору будуть носити характер зустрічного зобов'язання.

   Згідно ч.І ст. 613 ЦК України „кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку."

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 16.10.2006 року про поставку кукурудзи у кількості 118 тонн, а відповідач (боржник) повинен був виконати обов'язок поставити кукурудзу у семиденний строк від дня пред'явлень вимоги,   як це передбачено ст. 530 ЦК України.

Оскільки поставка кукурудзи не було зроблено, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів від 24.10.06 року, що не заперечується відповідачем.

Згідно ч.3 ст. 612 ЦК України передбачено, що, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується актом взаємних розрахунків за період з 04.11.2004 року по 24.07.06 року.

Посилання відповідача на те, що він не отримав вимоги про поставку 118 тон кукурудзи спростовується тим, що він за більш ніж дворічний період не прийняв ніяких дій для виконання своїх обов'язків, отримавши узгоджену суму грошей за виставленим рахунком, а також не вчинив ніяких дій після отриманих вимог та звернення позивача до суду, проводжуючи користуватись отриманими від позивача коштами.

Відповідно до ст. 615  ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що це є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.101-105 ГПК Україні          

Постановив:

Апеляційну скаргу приватного підприємства “Техно”, м. Дніпропетровськ -  задовольнити.

Рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.06 року  у справі

№ 25/423-06 –скасувати.

Позов задовольнити та стягнути 64 700,30 грн з приватного підприємства “Агрофірма “Приорілля”, с. Гупалівка Магдалинівського  району Дніпропетровської області на користь   приватного підприємства “Техно”, м. Дніпропетровськ на банківські реквізити р/р 26006033663901 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005.

          Судові витрати покласти на відповідача, стягнути 970 грн держмита  та 118 грн за інформаційне технічне забезпечення на користь ПП” Техно”, м. Дніпропетровськ

          Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду може бути оскаржена у місячний термін в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

    Головуючий                                                                                                П.П. Павловський       

    Суддя                                                                                                           А.О. Логвиненко

    Суддя                                                                                                           О.В.Чус