Рішення

від 19.03.2009 по справі 9/98-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.09

          Справа № 9/98-09.

За

позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми

 до відповідача: Фірми «Трансснаб» (Приватне

підприємство), м. Суми

 про визнання договору недійсним та

зобов'язання вчинити певні дії.

Суддя ЛУЩИК М.С.

          Представники:

Позивач:      не з'явився

Відповідач:  не з'явився.

        У засіданні брали участь: секретар

судового засідання Сидорук А.І.

СУТЬ

СПОРУ: позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого

майна-нежитлового приміщення (підвальне), загальною площею 66,1 кв.м., що

знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, буд. 9, укладений 06 березня

2008 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та фірмою «Трансснаб» (приватне

підприємство); зобов'язати відповідача повернути йому нерухоме майно -

нежитлове приміщення (підвальне), загальною площею 66,1 кв.м., що знаходиться

за адресою: м. Суми, вулю Воєводіна, буд. 9, а також стягнути з відповідача на

свою користь судові витрати по справі.

Відповідач

в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений

належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа

розглядається за наявними в ній матеріалами. В письмовому відзиві відповідач

проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що він набув

спірне майно правомірно та з підстав, встановлених законом.

Розглянувши

матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановив:

06

березня 2008 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 і фірмою «Трансснаб»

(приватне підприємство) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна,

відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати у власність

відповідачу нерухоме майно - нежитлове приміщення (підвальне), загальною площею

66,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, 9,  та складається з: підвального приміщення №1 -

площею 9,8 кв.м.; підвального приміщення №2 - площею 1,9 кв.м.; підвального

приміщення №3 - площею 50,4 кв.м.; підвального приміщення №4 - площею 2,0

кв.м.; підвального приміщення №5 - площею 2,0 кв.м., а відповідач, в свою

чергу, взяв на себе зобов'язання прийняти та сплатити за нього обумовлену в

договорі грошову суму.

Згідно

змісту п. 2.1. Договору продаж нерухомого майна за домовленістю сторін

вчиняється за 10 000 грн. 00 коп., без ПДВ. Відповідач зобов'язується сплатити

вищезазначену суму протягом п'яти календарних днів з моменту укладення цього

договору шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний

рахунок позивача, але не пізніше 10 березня 2008 року.

Позивач

вважає, що  даний договір підлягає

визнанню недійсним, посилаючись на те, що він не був спрямований на реальне

настання правових підстав, які ним обумовлені, оскільки відповідач не сплатив у

повному обсязі на користь позивача повну суму грошових коштів за придбане ним

нерухоме майно. 

Відповідно

до умов п.1.7. Договору позивач передає зазначене вище нерухоме майно

відповідачу на підставі акта приймання-передачі, який складається та

підписується сторонами протягом трьох календарних днів після здійснення

відповідачем повного розрахунку за придбане нерухоме майно.

Так,

в матеріалах справи міститься платіжне доручення №77 від 12 березня 2008 р. на

суму 10 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: проплата за нерухоме майно

згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.03.2008 р.

Крім

того, згідно п. 1.4. акту прийому-передачі нерухомого майна від 12.03.2008 р.,

підписаного належним чином представниками сторін, підписанням цього акту

позивач і відповідач підтверджують передачу нерухомого майна та повну оплату

його вартості.

Позивач

також обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до листа №12/Д від 27.02.2008

р., який міститься в матеріалах справи, відповідачу була запропонована продаж

спірного нерухомого майна за ціною не менше ніж 65 000 грн. 00 коп., на яку

відповідач погодився, але з метою заощадження грошових коштів за нотаріальні

послуги при укладанні та посвідченні вищезазначеного договору, запропонував

вказати в тексті договору ціну, значно меншу від обумовленої.

Згідно

ч.1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка

направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Судом

встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази прийняття

відповідачем пропозиції позивача щодо укладення договору на умовах,

запропонованих в листі №12/Д від 27.02.2008 р.

Частиною

2 ст. 640 ЦК України зазначено, що якщо відповідно до акта цивільного

законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або

вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна

або вчинення певної дії.

Зі

змісту ст. 334 ЦК України вбачається, що право власності у набувача майна за

договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором

або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації,

право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно

до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не

встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Згідно

ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами

першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно

ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим

актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа,

яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній

волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути

спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно

до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі

досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними

умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як

істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо

яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею

657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна

укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідчення та державній

реєстрації.

Так,

договір купівлі-продажу нерухомого майна від 06.03.2008 р. укладений у

письмовій формі, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського

нотаріального округу Ворошиною Л.В. та зареєстровано в Державному реєстрі

правочинів 06.03.2008 р.  за

реєстраційним номером 2739661.

Крім

того, письмовими матеріалами справи повністю підтверджується повне виконання

сторонами умов укладеного договору купівлі-продажу, а саме: копією платіжного

доручення №77 від 12.03.2008 р. та копією акту прийому-передачі нерухомого

майна від 12.03.2008 р.

Пунктом

1.5. Акту прийому-передачі нерухомого майна передбачено, що на момент

підписання даного акту позивач і відповідач претензій матеріального чи іншого

характеру один до одного не мають.

Таким

чином, суд дійшов до висновку про те, що договір купівлі-продажу  нерухомого майна-нежитлового приміщення

(підвальне), загальною площею 66,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Суми,

вул. Воєводіна, буд. 9, укладений 06 березня 2008 року між Приватним

підприємцем ОСОБА_1 та фірмою «Трансснаб» (приватне підприємство) укладений із

додержанням вимог чинного законодавства, тому вимоги позивача в частині

визнання договору купівлі-продажу недійсним є необґрунтованими і такими, що

задоволенню не підлягають.

Згідно

вимог ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи,

яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати

(добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача

лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він

передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він

передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він

передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. 

Суд

дійшов до висновку про те, що відповідач є добросовісним набувачем спірного

нерухомого майна, а у відповідача відсутні будь-які правові підстави для його

витребування від відповідача. 

Відповідно

до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не

заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим

правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття

права власності не встановлена судом.

Враховуючи

те, що судом встановлена правомірність набуття відповідачем у власність

нерухомого майна - нежитлового приміщення (підвальне), загальною площею 66,1

кв.м., що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, буд. 9, відповідно

до умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 06.03.2008 р.,

вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача повернути йому спірне

нерухоме майно є такими, що задоволенню не підлягають.  

Відповідно

до ст.ст. 44, 49 ГПК України  витрати по

сплаті держмита та  витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись

ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити.

СУДДЯ                                                                          М.С.

ЛУЩИК