Постанова

від 25.02.2009 по справі 2/390/2006-16/97

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ

МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033,

м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                      

тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С

Т А Н О В А

25.02.09 р.                                                                                         

№ 2/390/2006-16/97         

Київський міжобласний апеляційний

господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                     (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Агрикової  О.В.

                                                  Жук Г. А.

судді-доповідача

при секретарі судового засідання:

Єрмак Л.,

за участю представників сторін:

згідно з протоколом судового

засідання від 25.02.2009р.,

розглянувши матеріали апеляційної

скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Полтавській області, апеляційної скарги колективної виробничо-торгівельної

фірми «ПОЛТАВА»та апеляційного подання Першого заступника прокурора

Полтавської області

на рішення

господарського суду Полтавської області від 04.12.2008 року

та апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «ВіО-Ле»

на ухвалу

господарського суду Полтавської області від 10.12.2008 року,

у справі № 2/390/2006-16/97

(Суддя Босий В.П.),

за позовом:

ОСОБА_1, м.Полтава;

до відповідача-1:

колективної виробничо-торгівельної фірми «ПОЛТАВА», м.Полтава;

до відповідача-2:  Регіонального відділення Фонду державного

майна України по Полтавській області, м.Полтава;

треті особи, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору:

1) товариство з обмеженою

відповідальністю «ВіО-Ле», м.Полтава;

2) Друга державна нотаріальна

контора, м.Полтава;

3) КП «Полтавське бюро технічної

інвентаризації»«Інвентаризатор», м.Полтава;

4) приватний нотаріус Полежаєва

Н.П., м.Полтава;

про:

визнання недійсним договору купівлі-продажу майна та визнання права власності,

та за зустрічним позовом:

колективної виробничо-торгівельної фірми «ПОЛТАВА», м.Полтава;

до відповідача-1:

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області,

м.Полтава;

до відповідача-2:

ОСОБА_1, м.Полтава;

треті особи, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору:

1) товариство з обмеженою

відповідальністю «ВіО-Ле», м.Полтава;

2) Друга державна нотаріальна

контора, м.Полтава;

3) КП «Полтавське бюро технічної

інвентаризації»«Інвентаризатор», м.Полтава;

4) приватний нотаріус Полежаєва

Н.П., м.Полтава;

про: визнання частково недійсним

договору купівлі-продажу майна,

та за позовом третьої особи,

яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: товариства з обмеженою

відповідальністю «ВіО-Ле», м.Полтава;

про:

визнання недійсним договору № 269 від 30.08.1996 року, укладеного між РВ ФДМУ

по Полтавській області та КВТ фірмою «ПОЛТАВА»,

В С Т А Н О В

И В:

30.08.2005 року ОСОБА_1 (далі -

позивач за первісним позовом) звернулась до Октябрського районного суду міста

Полтави з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України у

Полтавській області (далі - РВ ФДМУ у Полтавській області), Колективної

виробничо-торгівельної фірми «Полтава»(далі - КВТ фірмою “ПОЛТАВА”) про

визнання недійсним договору купівлі-продажу № 269 від 30.08.1996 року

нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Полтава, вул. Шевченка, 50,

укладений між РВ ФДМУ у Полтавській області та КВТ фірмою “ПОЛТАВА”, про

визнання права власності за СП «Віо-Ле»як за правонаступником ЗАТ «Хімпластмас»

на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м.Полтава, вул.Шевченка, 50 та

зобов'язання Колективного підприємства «Бюро технічної інвентаризації

«Інвентаризатор»зареєструвати право власності на будівлю за спільним

україно-литовським підприємством «ВіО-Ле»та про визнання незаконними дії РВ ФДМ

України у Полтавській області в частині незаконного вилучення нежитлової

будівлі розташованої за адресою: м.Полтава, вул.Шевченка, 50 та повторної

приватизації.

В процесі розгляду справи позивач

уточнив позовні вимоги і просив суд лише про визнання недійсним договору за №

269 від 30.08.1996 року.

Позов обгрунтовано тим, що згідно з

Сертифікатом акцій Серія А, номер 79, виданим 15.02.1995 року ОСОБА_1 є

власником 2 398 простих іменних акцій ЗАТ «Хімпластмас»на загальну суму 239 775

961 крб., на думку заявниці дії Фонду комунального майна Полтавської області

грубо порушують її права та інтереси, що виражається в зменшенні власності ЗАТ

фабрика «Хімпластмас»та частки, що припадає на належні їй акції, так як, у

зв'язку з вилученням нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Полтава,

вул.Шевченка, 50, акції стали менш ліквідними і втратили в ціні.

10.02.2006 року Колективна

виробничо-торгівельна фірма «Полтава»(далі-позивач за зустрічним позовом, КВТ

фірма “ПОЛТАВА”) звернулась до Октябрського районного суду міста Полтави із

зустрічним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України у

Полтавській області та ОСОБА_1 про 

визнання недійсними підпунктів 1.1, 1.4 Договору купівлі-продажу № 68

від 30.06.1994 року, який укладений між Фондом комунального майна Полтавської

області та організацією орендарів Полтавської фабрики “Хімпластмас”, в частині

придбання дільниці пластмасового цеху № 1, розташованого за адресою: м.Полтава,

вул.Шевченко,50. (том 1 а.с.316)

Позивач за зустрічним позовом

стверджує, що підпункти 1.1., 1.4 Договору № 68 є недійсними в частині продажу

дільниці пластмасового цеху № 1, розташованого за адресою: м.Полтава,

вул.Шевченко,50, з тих підстав, що в 1994 році даний будинок не підлягав викупу

та не міг бути предметом спірного договору купівлі-продажу, оскільки згідно з

п.1.3. програми приватизації комунального майна Полтавської області, яка

затверджена рішенням Полтавської обласної ради народних депутатів від

09.07.1993 року, не підлягають приватизації будинки, які розташовані в зонах

реконструкції міст обласного підпорядкування та районних центрів і в яких

розташовані підприємства, що приватизують окремі адміністративні будівлі, у

даному випадку будинок, що знаходиться за адресою: м.Полтава, вулиця Шевченко,

50.

Рішенням Октябрського районного

суду міста Полтави від 23.11.2006 року 

(Суддя Струков О.М.) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано

недійсним Договір № 269 від 30.08.1996 року купівлі-продажу державного майна

нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Полтава, вул.Шевченко,50.

Рішення мотивовано тим, що КВТ

фірма «Полтава»у 1996 році не мала права на здійснення приватизації спірного

майна через викуп, оскільки приватизацію цілісного майнового комплексу по

вул.Шевченка, 50 було здійснено у 1994 році організацією орендарів Полтавської

фабрики «Хімпластмас», правонаступником майнових прав якої на думку суду є ТзОВ

«ВіО-Ле», м.Полтава, тобто у 1996 році відбулася повторна приватизація спірної

нежитлової будівлі з порушенням законодавства, а тому договір купівлі-продажу

державного майна за № 269 від 30.08.1996 року суд визнав недійсним.

Постановою Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 20.06.2007 року у справі № 2-390/2006

(головуючий суддя -Сибіга О.М., судді: Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В.) рішення

Октябрського районного суду міста Полтави від 23.11.2006 року скасовано

повністю. Прийнято нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постанова суду апеляційної

інстанції мотивована, зокрема, тим, що місцевим районним судом без належних та

допустимих доказів було безпідставно відновлено позивачу строк для звернення до

суду, крім того, зазначено, що позивач не є стороною спірного договору

купівлі-продажу державного майна, що був укладений 30.08.1996 року між

відповідачами. Тобто, за оцінкою апеляційного господарського суду звертаючись

до суду з позовом про визнання угоди недійсною, в якій позивач не є стороною,

акціонером ОСОБА_1 було невірно обрано спосіб захисту своїх майнових прав, у

зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Постановою Вищого господарського

суду України від 01.11.2007 року  у

справі № 2-390/2006 (головуючий суддя -Дерепа В.І., судді: Грек Б.М.,

Стратієнко Л.В.) постанову Київського міжобласного апеляційного господарського

суду від 20.06.2007 року та рішення Октябрського районного суду міста Полтави

від 23.11.2006 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до

господарського суду Полтавської області.

Постанову мотивовано тим, що при

постановленні судового рішення та при перегляді справи в апеляційній інстанції

суди залишили поза увагою вимоги за зустрічною позовною заявою, чим порушили

норми ГПК України щодо судового захисту та розгляду судом всіх заявлених вимог.

При цьому, колегія суддів Вищого

господарського суду України відмітила, що судами попередніх інстанцій не

досліджувалося питання, чи могло спірне майно приватизуватися на підставі

наказів та розпоряджень відповідних органів приватизації, хто був власником

спірного майна та наділений правом ним розпоряджатись і вчиняти дії, направлені

на його відчуження. У судових актах не досліджувалося також питання, хто

використовував майно на час укладення угоди в 1994 році та угоди в 1996 році,

коли оформлене право власності на оспорюване майно, чи оспорювалося це право

власності, якщо так, то коли і ким.

06.11.2008 року товариство з

обмеженою відповідальністю «ВіО-Ле»звернулось до господарського суду

Полтавської області з позовною заявою, в якій просило визнати ТзОВ

«ВіО-Ле»третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі

№ 2/390/2006-16/97 та визнати недійсним Договір № 269 від 30.08.1996 року,

укладений між РВ ФДМУ по Полтавській області та КВТ фірмою «ПОЛТАВА».

Третя особа, яка заявляє самостійні

вимоги на предмет спору стверджує, що 30.06.1994 року організація орендарів

Полтавської фабрики «Хімпластмас»по договору купівлі-продажу державного майна №

68 придбала дільницю пластмасового цеху № 1, яка розташована за адресою:

м.Полтава, вул.Шевченка, 50, а 30.08.1996 року об'єкт нерухомості незаконно

вдруге був приватизований КВТФ «Полтава».

Рішенням господарського суду

Полтавської області від 04.12.2008 року у справі № 2/390/2006-16/97 (суддя

Босий В.П.) відмовлено в задоволенні первісного позову. Відмовлено в

задоволенні зустрічного позову. Задоволено позов третьої особи, яка заявляє

самостійні вимоги на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю

«ВіО-Ле». Визнано недійсним договір № 269 від 30.08.1996 року, укладеного між

РВ ФДМУ по Полтавській області та КВТ фірмою «ПОЛТАВА». Зобов'язано сторони

повернути одна одній все одержане ними за недійсним договором.

Рішення місцевого господарського

суду мотивовано наступним.

ОСОБА_1 невірно обрано спосіб

захисту майнових прав, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення

первісного позову.

Щодо зустрічного позову. На думку

суду першої інстанції, позивач за зустрічним позовом помилково вважає, що в

1994 році будинок по вул.Шевченка,50 не підлягав викупу та не міг бути

предметом договору, оскільки у програмі приватизації вказано, що не підлягав

приватизації будинок по вул. Шевченка, 50 лише у 1993 році. Докази заборони

приватизації вказаного будинку у 1994 році (коли був здійснений продаж) в

справі відсутні.

За оцінкою господарського суду

матеріали справи не містять будь-яких доказів порушення відповідачем за

зустрічним позовом при укладенні договору від 30.06.1994 року норм чинного на

той час законодавства.

В мотивувальній частині рішення суд

зазначив, що приватизація цілісного майнового комплексу по вул.Шевченка,50 в

м.Полтава, розташованого на земельній ділянці 1258,28 кв.м. здійснена на

законних підставах, згідно з діючим законодавством, а КВТФ «Полтава»не мала

права на здійснення приватизації майна через викуп в 1996 році, яка була

проведена з порушенням законодавства, у зв'язку з чим договір № 269 від

30.08.1996 року купівлі-продажу державного майна нежитлової будівлі,

розташованої за адресою: м.Полтава, вул.Шевченка, 50 необхідно визнати

недійсним. Посилаючись на встановлені вище обставини, які суд першої інстанції

визнав доведеними, суд дійшов висновку задовольнити позов третьої особи -ТзОВ

«ВіО-Ле».

Ухвалою господарського суду

Полтавської області від 10.12.2008 року скасовано забезпечення позову.

Господарським судом зазначено, що ухвалою від 21.04.2006 року Октябрський

районний суд міста Полтави забезпечив позов шляхом накладення арешту на

нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м.Полтава, вул.Шевченка,50. В

зв'язку з прийняттям рішення у справі господарський суд дійшов висновку

скасувати заходи забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою

господарського суду Полтавської області від 10.12.2008 року, ТзОВ

«ВіО-Ле»звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду

із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку,

що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що

апеляційну скаргу ТзОВ «Віо-Ле»на ухвалу господарського суду Полтавської

області від 10.12.2008 року має бути залишено без задоволення, оскільки

господарським судом вірно зазначено, що вжиті ухвалою від 21.04.2006 року

Октябрського районного суду міста Полтави заходи забезпечення позову шляхом

накладення арешту на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м.Полтава,

вул.Шевченка,50, в зв'язку з прийняттям рішення у справі мають бути скасовані,

судом встановлено, що потреба у забезпеченні позову відпала.

Не погоджуючись з рішенням

місцевого господарського суду, Регіональне відділення ФДМУ по Полтавській

області звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду

із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати і прийняти нове

рішення, яким відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою

відповідальністю «ВіО-Ле»про визнання недійсним Договору № 269 від 30.08.1996

року, укладеного між РВ ФДМУ по Полтавській області та КВТ фірмою «ПОЛТАВА».

Регіональне відділення ФДМУ по

Полтавській області стверджує, що судом першої інстанції безпідставно визнано

недійсним Договір № 269 від 30.08.1996 року з посиланням на те, що спірна

будівля була приватизована в 1994 році в складі цілісного майнового комплексу

Полтавської фабрики «Хімпластмас» та відбулася її повторна приватизація.

Регіональне відділення ФДМУ по

Полтавській області вважає, що місцевим господарським судом не надано належної

юридичної оцінки обставинам справи, що підтверджують правильність та законність

приватизації спірної будівлі у 1996 році та неможливість такої приватизації у

1994 році через її заборону.

Не погоджуючись з рішенням

місцевого господарського суду, Перший заступник прокурора Полтавської області

звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду із

апеляційним поданням, в якому просить рішення скасувати і прийняти нове

рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТзОВ «ВіО-Ле»про визнання

недійсним Договору № 269 від 30.08.1996 року, укладеного між РВ ФДМУ по

Полтавській області та КВТ фірмою «ПОЛТАВА».

Перший заступник прокурора

Полтавської області вважає, що рішення господарського суду Полтавської області

підлягає скасуванню, оскільки викладені в рішенні висновки не відповідають

фактичним обставинам справи, неповно з'ясовано обставини, які мають значення

для справи, та прийнято з порушенням норм процесуального права. Зокрема,

прокурор зазначив, що судом в порушення ст.43 ГПК України Обласна програма

приватизації на 1996 рік, як доказ у справі належним чином досліджений не був.

Також прокурор вважає безпідставним твердження суду щодо порушення вимог ст.114

ЦК УРСР, оскільки з січня 1992 року по 30 серпня 1996 року (дата нотаріального

посвідчення Договору № 269 від 30.08.1996 року купівлі-продажу), будівля,

розташована за адресою: м.Полтава, вул.Шевченка, 50 не перебувала в спільній

частковій власності, а відносилася до обласної комунальної власності і її форма

власності протягом цього періоду не змінювалася.

Не погоджуючись з рішенням

місцевого господарського суду, Колективна виробничо-торгівельна фірма

«Полтава»звернулася до Київського міжобласного апеляційного господарського суду

із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати і прийняти нове

рішення, яким відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю

«ВіО-Ле»про визнання недійсним Договору № 269 від 30.08.1996 року, укладеного

між РВ ФДМУ по Полтавській області та КВТ фірмою «ПОЛТАВА»та задовольнити

зустрічний позов КВТ фірми «ПОЛТАВА»про 

визнання недійсними підпунктів 1.1, 1.4 Договору купівлі-продажу № 68

від 30.06.1994 року, який укладений між Фондом комунального майна Полтавської

області та організацією орендарів Полтавської фабрики “Хімпластмас”, в частині

придбання дільниці пластмасового цеху № 1, розташованого за адресою: м.Полтава,

вул.Шевченко,50.

ТзОВ «ВіО-Ле»надало відзив, в якому

проти вимог, викладених в апеляційних скаргах заперечує та просить залишити

рішення господарського суду без змін, при цьому, товариством зазначено, що

будинок по вул.Шевченко, 50 в м.Полтава не підлягав приватизації лише у 1993

році, заборон щодо приватизації вказаного будинку у 1994 році (коли він був

проданий) не було. Крім того, ТзОВ «ВіО-Ле»заперечує проти твердження прокурора

про те, що третьою особою пропущено строк позовної давності і що суд мав

відмовити товариству у позові на підставі ч.4 ст.267 ЦК України. ТзОВ

«ВіО-Ле»стверджує, що не пропустило строк позовної давності, оскільки

товариство вступило у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на

предмет спору на підставі ст.26 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши доводи представників сторін, 

дослідивши та перевіривши юридичну оцінку суду першої інстанції  фактичних обставин справи, повноту їх встановлення,

правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та

матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного

господарського суду вважає, що апеляційна 

скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Полтавській області, апеляційна скарга колективної виробничо-торгівельної фірми

«ПОЛТАВА»та апеляційне подання Першого заступника прокурора Полтавської області

підлягають задоволенню враховуючи наступне.

30.06.1994 року між Фондом

комунального майна Полтавської області та організацією орендарів Полтавської

фабрики «Хімпластмас»укладено Договір № 68 купівлі-продажу державного майна.

(том 1 а.с.56-60)

Підпунктом 1.1. пункту 1 Договору №

68, визначено перелік державного майна, яке є предметом договору та підлягає

продажу, серед якого -Дільниця пластмасового цеху № 1, що знаходиться за

адресою: м. Полтава, вул. Шевченко, 50, на земельній ділянці, площею 1258,28

кв.м. (том 1, а.с.56)

Підпунктом 1.4. пункту 1 Договору №

68 передбачено, що приміщення, розташовані по вул. Шевченко, 50, загальною

площею 133,3 кв.м. передаються в оренду.

30.08.1996 року між регіональним

відділенням фонду державного майна України по Полтавські області (за договором

Продавець) та Колективною виробничо-торгівельною фірмою Полтава (за договором

Покупець) укладено Договір № 269 купівлі-продажу державного майна. (том 1

а.с.81-83)

Пунктом 1 Договору № 269 визначено,

що Продавець продав, а Покупець купив державне майно цілісного майнового

комплексу виробничо-торгівельної фірми Полтава, розташованої за адресою:

м.Полтава, вул.Шевченко,50 на земельній ділянці, площею 0,1255 га, виділеної

згідно з рішенням Полтавської міської ради народних депутатів № 550 від

13.06.1953 року. Покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього

ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Майно включає в себе

всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування, частину будівлі,

розташованої за адресою: м.Полтава, вул.Шевченко, 50, та інше майно згідно з

актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу та інвентаризаційних

описів.

Пункт 1.2. Договору № 269, право

власності на майно переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення

цього договору.

Пункт 1.3. Договору № 269: згідно з

актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом

регіонального відділення фонду державного майна України по Полтавській області

№ 504-ПР від 29.07.1996 року, вартість відчужуваного цілісного майнового

комплексу становить 3842076 тис.укр.крб, у тому числі частина будівлі,

розташованої за адресою: м.Полтава, вул.Шевченко, 50, площею 482,4 м., згідно з

інвентарною справою, експертною оцінкою та довідкою-характеристикою.

Передача Об'єкта Продавцем та

прийняття його Покупцем засвідчується актом прийому-передачі, що підписується

сторонами.

Покупець цілісного майнового

комплексу стає правонаступником майнових прав і зобов'язань із моменту

нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (пункт 3 Договору № 269).

На момент укладення спірних

договорів купівлі-продажу державного майна, був чинний ЦК УРСР.

Згідно з законодавством України,

чинним на момент укладення та виконання спірних договорів купівлі-продажу,

угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.

Угода, визнана недійсною,

вважається недійсною з моменту її укладення, виняток з цього правила становлять

угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє,

оскільки неможливо повернути усе одержане за ними.

Загальні підстави і наслідки

недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, за якою

недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило,

встановлене цією нормою застосовується в усіх випадках, коли угода укладена з

порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні

підстави та наслідки недійсності угод, зокрема статей 49, 50, 56, 57, 58

Цивільного кодексу УРСР.

Визнання угоди недійсною як з

моменту її укладення, так і лише на майбутнє тягне, залежно від підстав такого

визнання, майнові наслідки, передбачені статтями 48-58 Цивільного кодексу УРСР.

Відповідно до ст.48 ЦК УРСР від

18.07.1963 року - недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому

числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін

зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості

повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші

наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Угода визнається недійсною при

невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам виданими органами

державної влади та управління в межах наданої їм компетенції, як це передбачено

п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78 року N 3 "Про

судову практику в справах про визнання угод недійсними" в редакції від

25.05.98 року за N 15.

Згідно з Сертифікатом акцій Серія

А, номер 79, виданим 15.02.1995 року - ОСОБА_1 є власником 2 398 простих

іменних акцій ЗАТ «Хімпластмас»на загальну суму 239 775 961 крб. (том 1 а.с.61)

В позовній заяві до Октябрського

районного суду міста Полтави, ОСОБА_1 стверджувала: «діями Фонду комунального

майна Полтавської області грубо порушено мої права та інтереси, що виражається

в зменшенні власності ЗАТ фабрика «Хімпластмас»та частки, що припадає на

належні мені акції, так як, у зв'язку з вилученням нежитлової будівлі,

розташованої за адресою: м.Полтава, вул.Шевченка, 50, акції стали менш

ліквідними і втратили в ціні.».

На підставі вказаного ОСОБА_1

просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 269 від 30.08.1996 року

нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Полтава, вул. Шевченка, 50,

укладений між РВ ФДМУ у Полтавській області та КВТ фірмою “ПОЛТАВА”.

За оцінкою колегії суддів

звертаючись до суду з позовом про визнання угоди недійсною, в якій позивач не є

стороною, акціонером ОСОБА_1 було невірно обрано спосіб захисту своїх майнових

прав, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що

зустрічний позов про  визнання недійсними

підпунктів 1.1, 1.4 Договору купівлі-продажу № 68 від 30.06.1994 року, який

укладений між Фондом комунального майна Полтавської області та організацією

орендарів Полтавської фабрики “Хімпластмас”, в частині придбання дільниці

пластмасового цеху № 1, розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Шевченко,50

має бути задоволений враховуючи наступне.

Відповідно до Закону України від

04.03.1992 року № 2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна», відчуження

майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону,

інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого

самоврядування.

До об'єктів державної власності, що

підлягають приватизації, належать:

майно підприємств, цехів,

виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими

комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна

єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого

вони виділяються;

Державну політику в сфері

приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні

відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в

Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів

приватизації в Україні.

Фонд державного майна України, його

регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи

приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України

"Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших законів

України з питань приватизації.

Продаж майна, що є у комунальній

власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами.

Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими

радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Приватизація державного майна

здійснюється, зокрема, шляхом: продажу об'єктів приватизації на

аукціоні, за конкурсом та шляхом викупу.

У період з 1992 року по 01.01.2005

року управління комунальним майном Полтавської області здійснювалося

Полтавської обласною радою народних депутатів в особі виконавчого органу з

питань управління цим майном -Фондом комунального майна Полтавської області,

який був виконавчим органом, що виконував рішення сесій Полтавської обласної

ради з приводу управління та розпорядження майном обласної комунальної

власності і в своїй роботі керувався виключно рішеннями сесій Полтавської

обласної ради та чинним на той час законодавством.

З січня 1992 року по 30 серпня 1996

року спірна будівля, розташована за адресою: м.Полтава, вул.Шевченко, 50

відносилася до обласної комунальної власності і її форма власності протягом

цього періоду не змінювалася.

Рішення про приватизацію майна

обласної комунальної власності та його склад приймалося виключно сесіями

обласної ради шляхом прийняття відповідних рішень, які доводилися на виконання

Фонду комунального майна Полтавської області.

Згідно з п.1.3 програми приватизації

комунального майна області, затвердженої рішенням тринадцятої сесії двадцять

першого скликання Полтавської обласної Ради народних депутатів від 09.07.1993

року не підлягали приватизації будинки, що знаходилися в зоні реконструкції

міст обласного підпорядкування та районних центрів, зокрема, будинок за

адресою: м.Полтава, вул.Шевченко, 50 (№ 54 в переліку майна обласної

комунальної власності, щодо яких приймалося рішення стосовно приватизації).

Отже, відповідно до вказаної вище

програми приватизації спірне приміщення приватизації не підлягало, а тому до

складу майна, що було приватизовано організацією орендарів Полтавської фабрики

«Хімпластмас»відповідно до договору купівлі-продажу № 68 від 30.06.1994 року,

включеним бути не могло.

Також, відповідно до другого абзацу

пункту 6.14 Обласної програми приватизації на 1996 рік спірний будинок

приватизації не підлягав.

Лише 15 липня 1996 року

розпорядженням Голови Полтавської обласної державної адміністрації № 348

внесено зміни та доповнення до Обласної програми приватизації на 1996 рік,

відповідно до яких спірний будинок був виключений зі складу об'єктів

комунальної власності області, що не підлягали приватизації.

З 01.01.1995 року Фонд комунального

майна Полтавської області був ліквідований. У 1996 році роботи по приватизації

частини будівлі, яка відносилася до обласної комунальної власності проводилися

регіональним відділенням Фонду державного майна по Полтавській області.

Відповідно до ст. 3 Закону України

«Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»,

приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу

на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до п. 3 ст. 7 Закону

України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу

приватизацію)»визначення способу приватизації та включення об'єктів малої

приватизації до переліків об'єктів, які перебувають у комунальній власності і

підлягають викупу, здійснюється відповідно до місцевої програми приватизації чи

з ініціативи органів приватизації.

Пунктом 4.2, п.п. 6.2.1 п. 6.2.

Обласної програми приватизації на 1996 рік, передбачено, що об'єкт приватизації

включається до переліку об'єктів, продаж яких здійснюється на аукціоні або за

конкурсом, лише при надходженні більше однієї заявки, а у разі відсутності двох

і більше заяв на приватизацію об'єкта до нього застосовується такий спосіб

приватизації, як викуп.

В мотивувальній частині оскарженого

рішення вказано, що при приватизації спірної будівлі КВТФ «Полтава»у 1996 році

були порушені вимоги ст. 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних

підприємств»та вказується, як на порушення закону на ту обставину, що спірне

майно не продавалося на аукціоні, конкурс не проводився.

На переконання колегії суддів

твердження суду не відповідає змісту вищевказаної норми закону, так як одним із

способів приватизації в ній вказаний викуп майна, що і відбулося при укладені

спірного договору.

Так, статтею 15 Закону України від

04.03.1992 року № 2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна»та статтею 3

Закону України від 06.03.1992 року № 2171-ХІІ «Про приватизацію невеликих

державних підприємств (малу приватизацію)»встановлено, що Приватизація об'єктів

малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за

конкурсом.

Колегія суддів вважає за необхідне

зазначити, що в справі відсутні докази того, що ТОВ «ВіО-Ле», ЗАТ

«Хімпластмас», Організація орендарів Полтавської фабрики

«Хімпластмас»здійснювали оплату за користування земельною ділянкою, яка

знаходиться в м.Полтава по вул. Шевченко,50, здійснювали амортизаційні

відрахування на спірне нерухоме майно, тобто докази, які підтверджували б, що

приміщення по вул. Шевченко,50 з 30.06.1994 р. перебувало в користуванні

вищезазначених юридичних осіб.

Тоді, як матеріали справи містять

докази, які свідчать про те, що Організація орендарів виробничого об'єднання

«Полтава»та КВТФ «Полтава»сплачувала за оренду земельної ділянки, яка

знаходиться в м.Полтава по вул. Шевченко,50, що підтверджується договорами

оренди земельної ділянки, сплачувала за оренду спірного приміщення до 30.08.1996

р., що підтверджується договором оренди державного майна від 09.12.1991 р. із

змінами та доповненнями від 25.03.1994 р.

Згідно з п.2.1 договору оренди від

25.03.1993р., укладеного між Фондом комунального майна та Організацією

орендарів виконавчого апарату виробничого об'єднання «Полтава», об'єктом оренди

є майновий комплекс по вул. Шевченко,50 в м. Полтаві. Строк дії договору оренди

визначений до 05.08.1996 р., тобто на момент укладення договору від 30.06.1994

р. спірне приміщення знаходилося у користуванні Організації орендарів

виконавчого апарату виробничого об'єднання «Полтава»та не могло бути

приватизовано іншою юридичною особою.

Згідно з розпорядженням виконавчого

комітету Полтавської міської ради народних депутатів № 957-р від 17.08.1993 р.

Організація орендарів виконавчого апарату виробничого об'єднання «Полтава» була

зареєстрована за адресою: м. Полтава, вул. Шевченко,50

Розпорядженням № 989-р від

29.11.1994 р. організація орендарів була перейменована в Колективну

виробничо-торгівельну фірму «Полтава»та зареєстрована за адресою : м. Полтава,

вул. Шевченко,50.

При цьому, встановлено, що саме

Колективна виробничо-торгівельна фірма «Полтава»на час розгляду справи сплачує

орендні платежі за користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою:

м. Полтава, вул. Шевченко,50.

Згідно з п. 5.1 Статуту КВТФ

«Полтава», в редакції від 29.11.1994 р., майно і кошти фірми

«Полтава»складаються за рахунок основних і обігових коштів фірми та майна, що

орендується у фонді комунального майна області згідно з договором оренди від

25.03.1994 р.

Згідно з п.1.1 договору від

30.08.1996 р. КВТФ «Полтава»придбала цілісний майновий комплекс, розташований

за адресою: м. Полтава, вул. Шевченко,50 на земельній ділянці 0,1255 га,

виділеній згідно з рішенням Полтавської міської ради народних депутатів № 550

від 13.06.1953 р. Майно підприємства включає в себе всі активи та пасиви,

Інвентар, устаткування, частину будівлі, розташованої за адресою: м. Полтава,

вул. Шевченко,50.

Предметом договору купівлі-продажу

від 30.06.1994 р. визначено державне майно цілісного майнового комплексу

орендного підприємства Полтавської фабрики «Хімпластмас», що знаходиться за

адресами: м. Полтава, проїзд Красний хімік, 2, вул. Балакіна,87, вул.

П.Мирного,14, вул. Комсомольська, 1, дільниця пластмасового цеху № 1-м.

Полтава, вул. Шевченко,50.

Предметом договору від 30.08.1996

р. не визначена дільниця пластмасового цеху № 1 та державне майно цілісного

майнового комплексу орендного підприємства Полтавської фабрики «Хімпластмас».

Згідно з технічної документації позивач за зустрічним позовом придбав

адміністративні, офісні приміщення, а не виробничі площі.

Згідно з додатком № 3 до Методики

оцінки вартості об'єкта приватизації «Відомість розрахунків вартості будівель,

споруд і передавальних пристроїв»станом на 01.06.1994 р. за Виробничим

об'єднанням «Полтава»за інвентарним №26 рахується будівля з прибудовами (м.

Полтава, вул. Шевченко,50), 1940 р., балансовою вартістю 24 991 276 тис. крб.,

залишковою вартістю 7 516 804 тис. крб.

Згідно з додатком № 3 до Методики

оцінки вартості об'єкта приватизації «Відомість розрахунків вартості будівель,

споруд і передавальних пристроїв»станом на 01.06.1994 р. за фабрикою

«Хімпластмас»під інвентарним № 011001 рахується будівля по вул. Шевченко,50,

1956 р., балансовою вартістю 15 077 450 тис. крб., залишковою вартістю 8 383

062 тис. крб.

Тобто, з зазначених додатків

вбачається, що ВО «Полтава»та фабрика «Хімпластмас»мали у своєму розпорядженні

різні приміщення, які були розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Шевченко,50.

В оскарженому рішенні місцевого

господарського суду вказано, що передача пластмасового цеху №1, розташованого в

м. Полтаві по вул. Шевченко,50, відбулася 29.07.1994 р. згідно з актом передачі

державного майна.

Проте, вказане твердження суду не

відповідає фактичним обставинам справи, так як в акті передачі державного майна

не вказане приміщення по вул. Шевченко, 50, а вказано основні та оборотні

засоби на загальну суму 506033,3 тис. крб.

Згідно з ч.1 ст. 128 ЦК УРСР право

власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі. В

матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують передачу у власність

фабрики «Хімпластмас»спірної будівлі.

В рішенні суду вказано, що з

05.08.1991 р. до 30.08.1993 р. спірне майно знаходилося в оренді в організації

орендарів Полтавської фабрики «Хімпластмас», а до 30.08.1996 року перебувало у

власності організації орендарів Полтавської фабрики «Хімпластмас» та її

правонаступника ЗАТ «Хімпластмас».

Колегія суддів вважає, що вказаний

вище висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки ряд

документів, що містяться в матеріалах справи свідчать про те, що будівля по

вул. Шевченко,50, в якій знаходився апарат управління ВО «Полтава»не

знаходилася в користуванні фабрики «Хімпластмас».

Зокрема матеріалами справи

встановлено, що на початку 1991 року ВО «Полтава»входило до складу концерну

«Укрмісцевпром», отримало право управління майном на підставі постанови Ради

міністрів УРСР від 26.08.90р.,

згідно з наказом № 132 від 04.01.91

р. ВО «Полтава», рішенням Ради директорів ВО «Полтава»від 04.01.91р; рішенням

Виконкому міської Ради народних депутатів №179 від 10.04.91р.; розпорядженням №

734/р від 30.12.91р.; протоколу засідання профспілки керівників цехів ф-ки

«Хімпластмас», створено завод «Авангард», і на баланс якого було передано все

майно ВО «Полтава»;

завод «Авангард»актом

прийому-передачі від 25.06.91р передав на баланс ВО «Полтава» частину будівлі,

яку займав виконавчий апарат управління (482,4м2) по вул.Шевченко,50

в м. Полтаві, частина будівлі, складські приміщення і прибудови, які зведені

незаконно, залишилися на балансі заводу «Авангард»(Дод.№4)

на базі колективу ВО

«Полтава»створено організацію орендарів виробничого об'єднання «Полтава»та

09.12.91р. підписано договір оренди майна, в тому числі, на спірне майно;

рішенням №13 від 17.01.92 р.

Полтавської обласної Ради народних депутатів передано до комунальної власності

майно об'єднання, а також підприємств, які до нього входили;

листом №7/3-738-6/8-92 фонд

Державного майна України дав попередню згоду на укладання договору оренди з

організацією орендарів апарату управління ВО«Полтава»;

при підготовці до приватизації ф-ка

«Хімпластмас»готує наказ №7 від імені ВО «Полтава», про повернення на свій

баланс будівлі за адресою: м Полтава, вул. Шевченка,50, який до виконання не

приймається, що підтверджується службовою запискою, протоколом засідання ради

директорів орендних підприємств ВО «Полтава»з участю голови концерна

«Укрмісцевпром», представника Фонда комунального майна, голови профкома місцевої

промисловості, постановою ради директорів орендних підприємств ВО«Полтава»від

07.04.1993 р. та наказом Полтавського виробничого об'єднання «Полтава»№ 12 від

17.04.1993 р. наказ №7 від 19.03.1993 р. визнаний недійсним;

розпорядженням №536\р від 13.05.93р.

Виконавчий комітет Полтавської міської Ради народних депутатів зареєстрував

організацію орендарів ВО «Полтава» та 25.03.1994 р. внесені зміни до договору

оренди державного майна від 09.12.1991 р., згідно з яким спірна будівля

знаходиться в користуванні у вищезазначеної юридичної особи;

11.05.93р ф-ка «Хімпластмас»за

власним бажанням вийшла зі складу ВО«Полтава», згідно з постановою Ради

орендних підприємств ВО «Полтава»;

01.06.94р ф-ка

«Хімпластмас»здійснює приватизацію державного майна, в тому числі, за адресою:

Шевченко, 50; згідно з п.4 наказу Фонду комунального майна області № 265-п від

20.07.1994 р. приватизовані за окремо визначеними умовами будівлі, розташовані

на подвір'ї вищезазначеного будинку по вул. Шевченко,50 кількістю 12 шт.

(згідно з інвентаризаційного опису № 19-6 від 01.06.1994 р.) загальною площею

243,3 кв.м на земельній ділянці 243,3 кв.м, залишити на балансі Полтавської

орендної фабрики «Хімпластмас», з балансу Полтавського ВО «Полтава) вилучити,

тим же наказом п.2 передано в довгострокову оренду організації орендарів ВО

«Полтава»частину будинку в окремій інвентаризаційній справі від 03.12.1993 р.

(другий поверх, частина першого поверху, підвальні приміщення) площею 482, 4

кв.м па земельній ділянці площею 25519 кв.м та гараж площею 24 кв.м, внести

відповідні зміни в баланс підприємства;

згідно з наказом №38 від 30.12.94 р

майно організації орендарів ВО «Полтава»передано на баланс КВТФ «Полтава»;

згідно з розпорядження Полтавського

міськвиконкому ЗАТ «Хімпластмас було виключено із реєстру 15.12.1995 р.;

згідно з розпорядженням обласної

державної адміністрації від 15.07.96р за № 348 внесені зміни до обласної

програми приватизації на 1996р на виконання указів Президента України від

30.12.94р №287/94, від 19.03.96р №194/96 спірна будівля виключена зі складу, що

не підлягають приватизації.;

згідно з наказом РВ ФДМУ від

29.04.96р № 252-Пр КВТФ «Полтава»провела приватизацію.

Таким чином, позивач за зустрічним

позовом є добросовісним набувачем майна, який повністю виконав умови договору

сплативши вартість приватизованого майна (грошима та приватизаційними

сертифікатами працівників КВТФ «Полтава»).

Згідно з ч.4 ст. 41 Конституції

України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності на майно.

Щодо заявленої позовної заяви

товариства з обмеженою відповідальністю «ВіО-Ле»про визнання недійсним Договору

№ 269 від 30.08.1996 року, укладеного між РВ ФДМУ по Полтавській області та КВТ

фірмою «ПОЛТАВА».

ТОВ «ВіО-Ле»не є належним позивачем

по справі, так як товариство не є стороною оспорюваного договору

купівлі-продажу від 30.08.1996 р. та на дату укладення договору не було

власником спірної будівлі.

В позовній заяві та рішенні суду не

зазначено правових підстав для звернення ТОВ «ВіО-Ле»до суду, які права та

законні інтереси товариства були порушені при укладенні даного договору.

Згідно з статутом ТОВ «ВіО-Ле»(нова

редакція), який зареєстрований 23.09.2005 р.. ТОВ «ВіО-Ле»є правонаступником

Спільного Українсько-Литовського підприємства у виді товариства з обмеженою

відповідальністю «ВіО-Ле»зареєстрованого 28.12.1992 р., тобто ТОВ «ВіО-Ле»не є

правонаступником Організації орендарів Полтавської фабрики «Хімпластмас», ЗАТ

«Хімпластмас».

Згідно з свідоцтвом № 068 від

05.08.1994 р., виданого Полтавською обласною радою народних депутатів фондом комунального

майна - власником державного майна на підставі договору купівлі-продажу від

30.06.1994р., в тому числі дільниці пластмасового цеху №1 по вул. Шевченко,50 в

м. Полтаві, є Організація орендарів Полтавської орендної фабрики «Хімпластмас».

ЗАТ «Хімпластмас»було зареєстровано

16.11.1994 року Полтавським міськвиконкомом на підставі розпорядження № 937-р.

Згідно з п.1.1. Статуту ЗАТ

«Хімпластмас»засновано згідно з рішенням засновників від 29.07.1994 р. №1

шляхом перетворення суб'єкта підприємницької діяльності Полтавської орендної

фабрики «Хімпластмас».

Згідно з п.2.3 Статуту ЗАТ

«Хімпластмас»є правонаступником Полтавської орендної фабрики «Хімпластмас».,

тобто ЗАТ «Хімпластмас»не могло бути власником будь-яких приміщень в м. Полтаві

по вул. Шевченко,50.

Полтавська орендна фабрика

«Хімпластмас»та Організація орендарів Полтавської орендної фабрики

«Хімпластмас», були зареєстровані за однією адресою: м. Полтава проїзд

Кр.хімік,2 та були двома різними юридичними особами, що підтверджується

розпорядженням Полтавського міськвиконкому № 937 - р від 16.11.1994 р., згідно

з яким з державного реєстру були виключені: Організація орендарів фабрики

«Хімпластмас»(реєстраційний № 691) та Полтавська орендна фабрика

«Хімпластмас»(реєстраційний № 1065).

Таким чином, спірна будівля була

придбана юридичною особою, яка не була реорганізована в ЗАТ «Хімпластмас»та ТОВ

«ВіО-Ле».

Крім того, ТОВ «ВіО-Ле»приймало

участь у розгляді справи починаючи з дня порушення провадження Октябрським

районним судом м. Полтави у жовтні 2005 року, позов останнє подало лише у

листопаді 2008 року.

Статтею 257 Цивільного Кодексу

України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у

три роки.

ТОВ «ВіО-Ле»строк позовної давності

пропущено, до того ж відсутнє посилання останнього у позовній заяві на

поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК

України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася

або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Матеріалами справи встановлено, що

23 червня 2005 року одним із акціонерів ЗАТ фабрики «Хімпластмас»ОСОБА_2 було

подано позов до суду про розірвання договору купівлі - продажу майна та

визнання права власності.

Відповідно до даного позову було

залучено в якості третьої особи Спільне україно-литовське підприємство

«ВіО-Ле»в особі Полтавської філії Українсько - Литовського спільного

підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ВіО-Ле»«Фабрика

«Хімпластмас». Однією з позовних вимог по даному позову було визнання права

власності за СП «ВіО-Ле»на нежитлову будівлю розташовану за адресою: м.

Полтава, вул. Шевченко, 50.

У жовтні 2005 року інший акціонер

ЗАТ фабрики «Хімпластмас»ОСОБА_1 - первісний позивач по даній справі - також

звернулася до суду з аналогічним позовом, згідно з яким також було залучено в

якості третьої особи Спільне україно - литовське підприємство «ВіО-ЛЕ»в особі

Полтавської філії Українсько - Литовського спільного підприємства у вигляді

товариства з обмеженою відповідальністю «ВіО-Ле»«Фабрика «Хімпластмас».

Отже, про порушення інтересів

підприємства ТОВ «ВіО-Ле»стало відомо вже у червні 2005року.

У рішенні господарського суду

відсутні обгрунтування щодо поважності причин пропуску строку, посилання на

докази того, коли саме третя особа дізналася, що її право порушено.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ

«ВіО-Ле»без поважних причин пропущено строк позовної давності, що є підставою

згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України у відмові задоволення позову .

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити,

що право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом

задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не

є, тобто, з застосуванням двохсторонньої реституції, незалежно від того чи

відповідає спірна угода Закону.

Результатом задоволення заявленого

позову стало б застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються

сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником

спірного майна, не будучи стороною угоди.

Захист прав такої особи можливий

шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

Крім цього, судом не досліджено ту

обставину, що регіональне відділення ФДМУ по Полтавській області не є

правонаступником Фонду комунального майна Полтавської області і не несе

відповідальності по його майновим правам та зобов'язанням. Приватизація

обласного комунального майна здійснювалася регіональним відділенням ФДМУ по

Полтавській області на користь обласної ради на підставі обласної програми

приватизації, кошти, отримані від приватизації об'єктів комунальної власності

області повністю перераховувалися до обласного бюджету, що призводить до

неможливості виконання рішення суду від 04.12.08р.

Враховуючи вищенаведене, відповідно

до п.2 ст.103, ч.1, ч.4 п.1 ст.104 ГПК України колегія суддів Київського

міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення

господарського суду Полтавської області від 04.12.2008 року у справі прийнято

при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному

застосуванні вищенаведених норм матеріального та процесуального права, тому

підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.2

ст.103, ч.1 п.1, п.4 ст.104, ст.105, ст.106 ГПК України, Київський міжобласний

апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О

В И В:

1. Апеляційну скаргу Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Полтавській області на рішення

господарського суду Полтавської області від 04.12.2008 року у справі №

2/390/2006-16/97 задовольнити.

2. Апеляційне подання Першого

заступника прокурора Полтавської області на рішення господарського суду

Полтавської області від 04.12.2008 року у справі № 2/390/2006-16/97

задовольнити.

3. Апеляційну скаргу колективної

виробничо-торгівельної фірми «ПОЛТАВА»на рішення господарського суду

Полтавської області від 04.12.2008 року у справі № 2/390/2006-16/97

задовольнити.

4. Рішення господарського суду

Полтавської області від 04.12.2008 року у справі № 2/390/2006-16/97 скасувати і

прийняти нове рішення.

5. Відмовити в задоволенні

первісного позову ОСОБА_1 до колективної виробничо-торгівельної фірми

“ПОЛТАВА”, Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Полтавській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна та

визнання права власності.

6. Задовольнити зустрічний позов

колективної виробничо-торгівельної фірми “ПОЛТАВА” до Регіонального відділення

Фонду державного майна України по Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання

частково недійсним договору купівлі-продажу майна.

7. Визнати недійсними підпункти

1.1, 1.4 Договору купівлі-продажу № 68 від 30.06.1994 року, який укладений між

Фондом комунального майна Полтавської області та організацією орендарів

Полтавської фабрики “Хімпластмас”, в частині придбання дільниці пластмасового

цеху № 1, розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Шевченко,50.

8. Відмовити в задоволенні позову

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - товариству з

обмеженою відповідальністю “ВіО-Ле” про визнання недійсним договору № 269 від

30.08.1996 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна

України по Полтавській області та колективною виробничо-торгівельною фірмою

“ПОЛТАВА”.

9. Апеляційну скаргу товариства з

обмеженою відповідальністю “ВіО-Ле” на ухвалу господарського суду Полтавської

області від 10.12.2008 року у господарській справі № 2/390/2006-16/97 залишити

без задоволення.

10. Ухвалу господарського суду

Полтавської області від 10.12.2008 року у господарській справі №

2/390/2006-16/97 залишити без змін.

11. Стягнути з ОСОБА_1, м. Полтава

на користь колективної виробничо-торгівельної фірми “ПОЛТАВА” (код 22518370) 51

грн. 00 коп. сплаченого державного мита за подання зустрічної позовної заяви та

42 грн. 50 коп. державного мита  за розгляд

справи № 2/390/2006-16/97 Київським міжобласним апеляційним господарським

судом.

12. Стягнути з Державного бюджету

України 42 грн. 50 коп. на користь колективної виробничо-торгівельної фірми

“ПОЛТАВА” (код 22518370) зайво сплаченого державного мита за розгляд справи №

2/390/2006-16/97 Київським міжобласним апеляційним господарським судом.

Матеріали справи № 2/390/2006-16/97

повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського

суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського міжобласного

апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105

ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                      Зеленіна  Н.І.

Судді:

Агрикова  О.В.

                                   Жук Г. А.

Дата

відправки