Постанова

від 06.04.2009 по справі 12/152-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

06.04.2009                                                                               

       Справа№  12/152-08

Дніпропетровський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: 

судді Швець В.В. -доповідача

суддів: Головка

В.Г., Євстигнеєва О.С.

при секретарі судового засідання: Марунич

Н.В.

За участю представників  сторін:      

від позивача:  Чіпа Я.М. представник, довіреність №

2996-1/14  від 05.12.08;

від відповідача: представник не

з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

від третьої особи: представник не

з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Міського комунального підприємства

"Дніпропетровський електротранспорт", м.Дніпропетровськна рішення

господарського суду Дніпропетровської області 

від  27.01.209р у справі

№12/152-08

за

позовом:  Відкритого акціонерного

товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в

особі Дніпропетровської філії ВАТ "УСК Дженералі Гарант",

м.Дніпропетровськ

до Міського

комунального підприємства "Дніпропетровський електротранспорт",

м.Дніпропетровськ

третя особа

ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про 

стягнення 8052 грн.83 коп.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2008 року Відкрите

акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі

Гарант" в особі Дніпропетровської філії ВАТ "УСК Дженералі

Гарант", м.Дніпропетровськ звернулось в господарський суд Дніпропетровської

області з позовом до Міського комунального підприємства "Дніпропетровський

електротранспорт", м.Дніпропетровськ 

про стягнення збитків в порядку регресу в розмірі 8052,83 грн.

Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 27.01.2009 р. по справі № 12/152-08 (суддя Жукова

Л.В.) позовні вимоги задоволені повністю.

Не погодившись з зазначеним

рішенням, Міське комунальне підприємство "Дніпропетровський

електротранспорт", м.Дніпропетровськ звернулось до Дніпропетровського

апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення

господарського суду скасувати.

Скаржник вважає, що рішення

прийнято судом першої інстанції з неповним з`ясуванням обставин, що мають

значення для справи, а також з 

порушенням норм  процесуального

права.

Позивач відзиву на апеляційну

скаргу не надав.

Заслухавши доповідь

судді-доповідача, перевіривши відповідність оскаржуваної  ухвали нормам діючого законодавства,

Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна

скарга  не підлягає задоволенню з

наступних підстав:

Як встановлено судом першої

інстанції та вбачається з матеріалів справи 18.10.2007 р. о 22 годині 05 хвилин

на перехресті вул.Леваневського та пр.Калініна в м.Дніпропетровську сталася

дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось зіткнення трамваю “Т-3”

д/н 1253, який належить Міському комунальному підприємству

"Дніпропетровський електротранспорт", м.Дніпропетровськ під

керуванням ОСОБА_1 та автомобіля “Шевроле” д/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2,  під керуванням водія ОСОБА_3 (на підставі

технічного паспорту НОМЕР_2)  та був

пошкоджений автомобіль  “Шевроле” д/н

НОМЕР_1. 

Вищезгаданий автомобіль було

застраховано Відкритим акціонерним товариством “Дженералі Гарант” в особі

Дніпропетровської філії, згідно полісу добровільного страхування № 3374304 від

18.02.2007 р.

Відповідно до умов зазначеного

договору, на підставі заяви страхувальника, страхового акту № 94657 від

06.05.2008 р., експертної оцінки вартості відновлювального ремонту № ZU101107/1

від 10.11.2007 р., Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова

компанія "Дженералі Гарант" в особі Дніпропетровської філії ВАТ

"УСК Дженералі Гарант", м.Дніпропетровськ виплатилоОСОБА_2 страхове

відшкодування у розмірі 8052,83 грн., що підтверджується видатковим касовим

ордером № 1055 від 07.10.2008 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд

першої інстанції виходив з того, що право позивача вимагати від відповідача, як

особи винної у скоєній ДТП, в порядку регресу виплаченого ним страхового

відшкодування страхувальнику, 

передбачене нормами Закону України “Про страхування”, Цивільного кодексу

України, ґрунтується на матеріалах і встановлених фактичних обставинах справи.

Таким чином, предметом спору у

даній справі є наявність або відсутність у позивача права вимагати у

відповідача в порядку регресу відшкодування грошової суми, виплаченої ним

третій особі.

При цьому колегія суддів вважає, що

для правильного вирішення спору слід визначити 

зміст такого поняття, як регрес.

В даному випадку колегія суддів

виходить з того, що регрес (зворотна вимога) - це право кредитора (регредієнта)

вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для

виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), і обов'язок останнього

виконати цю вимогу.

Підставою виплати Відкритим

акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі

Гарант" в особі Дніпропетровської філії страхового відшкодування є

страховий випадок, тобто дорожньо -транспортна пригода, внаслідок якої

відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані

майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом страхування за укладеним з ним

договором.

Право  Відкритого акціонерного товариства

"Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі

Дніпропетровської філії вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті

виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата),

походить зі змісту статті 993 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що

до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового

страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке

страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи,

відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма міститься і в

частині 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка

відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу)

до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не

встановлений законом.

Стаття 27 Закону України „Про

страхування" зазначає, що до страховика, який виплатив страхове

відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат

переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове

відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло

право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Необхідною умовою наявності у

страховика права вимоги є вина особи, яка спричинила збитки, тобто

відповідальність відповідача за шкоду, заподіяну винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи

постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30.01.2008

р.ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 Кодексу

про адміністративні правопорушення, внаслідок порушення нею п.16.11 Правил

дорожнього руху України.

Пунктом 1 статті 1172 Цивільного

кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду,

завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Правовий зв'язок юридичної особи з

працівником втілюється у трудових відносинах. Покладення обов'язку відшкодувати

шкоду на юридичну особу пояснюється тим, що працівник юридично втілює його

волю, тобто юридична особа реалізує свою цивільну дієздатність, через дії своїх

працівників, отже, дії працівників юридично сприймаються як дії самої юридичної

особи.

Під час розгляду справи судом

першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 станом на 18.10.2007 р.

перебувала  з  Міським комунальним підприємством "Дніпропетровський

електротранспорт", м.Дніпропетровськ у трудових відносинах.

Отже, позивач отримав право

звернення до відповідача з вимогою про відшкодування збитків, які позивач

сплатив потерпілій особі -ОСОБА_2

У частині п'ятій статті 1187

Цивільного кодексу України зазначається, що особа, яка здійснює діяльність, що

є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не

доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу

потерпілого

Відповідач не довів факт того, що

шкоду транспортному засобу “Шевроле” д/н НОМЕР_1 було завдано внаслідок

непереборної сили або умислу потерпілого, доказів сплати відшкодування

заподіяної шкоди потерпілій ОСОБА_2 не надав, твердження позивача у

передбаченому законом порядку  не

спростував.

Враховуючи викладене, колегія

суддів вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю

дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального і

процесуального права.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК

України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:         

Апеляційну скаргу Міського

комунального підприємства "Дніпропетровський електротранспорт",

м.Дніпропетровська залишити без задоволення.

Рішення господарського суду

Дніпропетровської області  від  27.01.209р у справі №12/152-08 залишити без

змін.

          Постанова набирає законної сили з

моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого

господарського суду України.

           Головуючий  суддя                                                          

В.В.Швець                                

Суддя                                                                            

В.Г.Головко                                                                                                

           Суддя                                                                                   О.С.Євстигнеєв