Постанова

від 21.02.2007 по справі 28/140-06-3896

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

28/140-06-3896

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 лютого 2007 р.                                                                                   № 28/140-06-3896  

  Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого  судді    Кравчука Г.А.,

суддів :Мачульського Г.М.,Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачане з'явився

відповідачів:І- гоІІ -го

не з'явивсяЖукова Т.В. дов. б/н від 20.02.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну  скаргу  Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

на  постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 р.

у справі№28/140-06-3896 господарського суду Одеської області

за позовомДержавної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

до1.          Відкритого акціонерного товариства “Одесахарчореммаш”2.          Товариства з обмеженою відповідальністю “Струм –92”

провизнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомості

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція (надалі ДПІ) у Суворовському районі м. Одеси звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) “Одесахарчореммаш”  та Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) “Струм –92” про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Доповідач: Шаргало В.І.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент укладення спірного договору відчужуване за цим договором майно знаходилось у податковій заставі, а продавець - ВАТ “Одесахарчореммаш” не узгодив проведення операції за договором з відповідним податковим органом, як того вимагає п.п.8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2006 року (суддя Гуляк Г.І.) позовні вимоги задоволено, договір від 06.03.2003 року за №17 укладений між ВАТ “Одесахарчореммаш” та ТОВ “Струм –92” визнаний недійсним як укладений з порушенням норм чинного законодавства. У відповідності з нормами  частини 2 ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР  (в редакції, чинній на момент укладення договору) застосовано двосторонню реституцію, відповідно стягнуті судові витрати.

За апеляційною скаргою ТОВ “Струм –92” судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року (судді: Бойко Л.І., Величко Т.А., Жукова А.М.) скасоване, в позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що норми ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР   передбачають приведення сторін за договором у первісний стан, що не має своїм наслідком стягнення коштів в доход держави, а пунктом 11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено право податкових органів ініціювати лише ті позови, за якими можливе стягнення на користь держави. Крім того, нерухоме майно ВАТ “Одесахарчореммаш” до податкової застави було взяте лише 15.12.2003 року, тобто після виконання спірного договору та погашення податкової заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2006 року залишити без змін. Вимоги касаційної скарги мотивовані посиланням на те, що звертаючись до господарського суду з позовом про визнання договору недійсним на підставі ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР, податкова інспекція не вийшла за межі  своєї процесуальної компетенції, а відтак судом апеляційної інстанції порушено ч.2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ч.2 ст. 124 Конституції України, п.1, п. 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій", та неправильно застосовано п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", а також ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Інші доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів у справі.

За клопотанням представника позивача, ухвалою від 7.02.2007 року розгляд справи було відкладено на 21.02.2007 року.

21.02.2007 року до Вищого господарського суду України надійшло клопотання начальника ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про повторне відкладення розгляду справи через неможливість забезпечення явки представника податкової інспекції в судове засідання.

З врахуванням положень ст. ст.77, 1114, 1115 Господарського процесуального кодексу України колегія вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, а справу може бути розглянуто без участі  представника податкової інспекції, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду касаційної скарги по суті.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача-2, розглянувши  матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

 Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.03.2003 року між ВАТ “Одесахарчореммаш” (Продавець)  та ТОВ “Струм-92” (Покупець)  укладений договір  №17 купівлі-продажу нерухомості, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 197, квартал №1130. Умови договору відповідачами повністю виконані: придбане майно передане Покупцеві відповідно до акта приймання-передачі  від 15.04.2003 року, останній же повністю розрахувався за це майно, перерахувавши на рахунок Продавця  210 000 грн. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що в період з 03.03.2003 року по 17.03.2003 року ВАТ “Одесахарчореммаш” мало податковий борг з ПДВ у розмірі 54,56 грн. На момент підписання відповідачами акта приймання-передачі майна та набуття  за умовами договору ТОВ “Струм –92”права на придбане майно (п.3 договору), останнє не перебувало в податковій заставі і податковий борг Продавця у розмірі 54,56 грн. вже був погашений. У зв'язку з вжиттям Покупцем заходів щодо поліпшення придбаного майна його вартість на даний час становить 419 247,09 грн.

За приписами статті 48 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року, чинній на час укладення спірного договору)  недійсною є  угода, що не відповідає вимогам закону. За правилами частини 2 цієї  статті по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

При цьому під невідповідністю угоди вимогам закону слід розуміти її невідповідність не лише закону, а й іншим вимогам законодавчих актів.

Як зазначалося вище, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси мотивувало свої вимоги тим, що спірний договір укладений відповідачами без письмового погодження з податковим органом, тобто в порушення вимог п.п.8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Однак,  зазначена норма Закону України №2181-ІІІ передбачає отримання такої згоди лише в разі знаходження активів платника податку (в даному випадку ВАТ “Одесахарчореммаш”) в податковій заставі.

За визначенням пункту 1.17 ст. 1 названого Закону податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі непогашення забезпеченого податковою заставою податкового боргу одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому цим Законом.

Проте, апеляційним господарським судом  встановлено, що податковий  борг з ПДВ в розмірі 54,56 грн., у зв'язку з несплатою якого майно  ВАТ “Одесахарчореммаш” в період з  03.03.2003 року по 17.03.2003 року перебувало в податковій заставі,  був сплачений, тобто вимоги податкового органу зі сплати названої суми ПДВ були задоволені.

Докази знаходження нерухомого майна ВАТ “Одесахарчореммаш” у податковій заставі у березні-квітні  2003 року у справі відсутні.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо сплати податкового боргу, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для  визнання спірного договору недійсним та правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Тому доводи касаційної скарги  щодо заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи  та переоцінки доказів не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції.

       З   огляду на викладене  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи   апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року  у справі №28/140-06-3896 залишити без зміни.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.