Рішення

від 26.02.2009 по справі 44/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157,

тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

26.02.09

р.                                                                                                      

Справа № 44/199                              

Господарський

суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі

Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за

позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «СоцКом Банк»

(представник Проскурін В.Г., довіреність від 21.01.09 року) до дочірнього

підприємства «Глобус Західний Регіон» (директор ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1,

представник Євтухов С.С., довіреність від 20.05.08 року) за участі третіх осіб

без самостійних вимог на предмет споруОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (представники до судового засідання не з'явилися) про

стягнення суми боргу за кредитним договором, а також процентів та штрафних

санкцій у загальному розмірі 33'448,97 грн., - 

 ВСТАНОВИВ:

Товариство

з обмеженою відповідальністю «СоцКом Банк» (далі - Банк) 03.10.08 року

звернулося до суду з позовом до дочірнього підприємства «Глобус Західний

Регіон» (далі - Товариство) про стягнення за кредитними договорами 42'886,84

грн. заборгованості та про зобов'язання відповідача поповнити гарантійний

депозит на суму 12'939,68 грн. Позовні вимоги Банку ґрунтуються на неналежному

виконанні майновим поручителем Товариством умов кредитних договорів, укладених

з позичальниками-фізичними особами, та договорів поруки в частині повернення

отриманого кредиту та сплати процентів річних за користування кредитом.

Представник

позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та

неодноразово в порядку статті 22 ГПК України змінював розмір позовних вимог,

остаточно вимагаючи стягнення з відповідача заборгованості за кредитним

договором, укладеним з фізичними особами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6та ОСОБА_7 (далі - Громадяни), на суму 25'362,78 грн., стягнення

4'936,19 грн. заборгованості по процентах та 3'150 грн. штрафних санкцій за

несвоєчасне повернення кредиту.

Додатково

позивач висунув клопотання щодо накладення арешту на поточний рахунок

Товариства.

Представники

відповідача заперечили проти позову, вказуючи, що позивачем неодноразово

порушувалися умови генеральної угоди про співробітництво № 20/11-06 від

20.11.06 року (далі - Угода), за яким Банк зобов'язувався інформувати

Товариство про перебіг виконання позичальниками кредитних договорів, у позивача

відсутні докази виникнення зобов'язання Товариства щодо поручительства по

боргах позичальників, окрім того, строк дії поручительства - сплинув, через що

вимоги до Товариства є безпідставними з доказової точки зору. Директором

Товариства було заявлено про втрату примірників кредитних договорів та

договорів поруки, які належали Товариству, що підтверджується постановою про

відмову у порушенні кримінальної справи від 04.05.07 року, прийнятою

оперативним уповноваженим відділу кримінального розшуку Ворошиловського

районного відділу Донецького міського управління Міністерства внутрішніх справ

України в Донецькій області.

Залучені

судом до участі у справі в порядку статті 27 ГПК України треті особи без

самостійних вимог на предмет спору Громадяни до жодного з восьми судових засідань

не з'явилися, не зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце

судового засідання, витребуваних пояснень та документів не надав. Водночас,

судом отримано свідоцтво про смерть ОСОБА_6, яка сталася 27.10.08 року.

Строк

розгляду справи був продовжений за клопотанням сторін та за ухвалою заступника

голови господарського суду Донецької області.

Вислухавши

у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та

оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов

Банку не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Дослідивши

Угоду, з якої виникли цивільні права та обов'язки Банку та Товариства, суд

дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю

правовою природою є складним договором, подібним до договорів спільної

діяльності без об'єднання вкладів учасників та договорів комерційного

посередництва, який підпадає під правове регулювання норм статей 1130-1131 ЦК

України та статей 295-305 ГК України.

Таким

чином, в силу статті 1130 ЦК України, статті 295 ГК України та розділів 1, 2 та

4 Угоди, Банк та Товариство домовилися здійснювати співробітництво у сфері

задоволення потреб населення у придбанні споживчих товарів, шляхом надання

Банком при посередництві Товариства кредитів позичальникам-фізичним особам та

подальшого обслуговування зазначених кредитів, у тому числі через

поручительство Товариства по зобов'язаннях позичальників, з виплатою винагороди

Товариству у розмірі 10% кредитів, залучених під придбання споживчих товарів.

Позовні

вимоги Банку ґрунтуються на простроченні та невиконанні Громадянами зобов'язань

за кредитним договором, через що Товариство, як поручитель Громадян, має

відповідати перед кредитором Банком за порушення зобов'язання боржником.

За

загальними правилами господарського процесу (статті 33 ГПК України) кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог та заперечень. Це стосується в першу чергу позивача, який має

доказати факти та обставини, на яких він ґрунтує позовні вимоги.

В

силу статей 11 та 509 ЦК України цивільні зобов'язання виникають зокрема із

правочинів. Водночас, Банком не доведено суду юридичних фактів існування

договірних відносин щодо кредитування між Банком та третьою особою ОСОБА_4та

договірних відносин поруки між Банком, ОСОБА_4та Товариством. При цьому суд

бере до уваги той факт, що згідно умов розділу 3 Угоди, зокрема, пункту 3.3

Угоди, оригінали договору кредитування з ОСОБА_4, договору поруки, договору

купівлі-продажу товару, під який видається кредит, та договору застави - мають

знаходитися саме у Банку, натомість Банк проігнорував неодноразові вимоги суду

щодо надання завірених копій цих документів.

Інших

правових підстав, які би в силу статті 11 ЦК України могли свідчити про

наявність невиконаних зобов'язань Товариства перед Банком стосовно

правовідносин поруки за кредитом, неповернутим третьою особою ОСОБА_4- суду не

надано, з огляду на що суд позбавлений можливості встановити факт порушення

Товариством господарського зобов'язання, що може тягнути за собою певні

юридичні наслідки у вигляді відповідальності.

Окрім

того, суд враховує й той факт, що згідно наданих Банком відомостей за

позичальником ОСОБА_4та банківської виписки від 12.01.07 року, сума кредиту

5'112 грн. під 19,8% річних була перерахована не ОСОБА_4., а іншій особі -

ОСОБА_8, наявність договірних правовідносин з яким також не є доведеною. У

будь-якому разі, ані картка з відомостями про клієнтаОСОБА_4, ані банківська

виписка не можуть бути належними та допустимими доказами у справі № 44/199, які

би підтверджували факт невиконаного зобов'язання Товариства перед Банком за

поручительствомОСОБА_4

З

урахуванням вказаного, суд має відмовити у задоволенні позовних вимог до

Товариства щодо стягнення суми боргу по кредитуОСОБА_4, а також процентів та

санкцій в сумі 3'776,81 грн.

Наявність

у матеріалах справи № 44/199 договорів кредитування та договорів поручительства

Товариства по третіх особах ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6. таОСОБА_7. - не дає

можливості суду здійснити стягнення сум з Товариства по зобов'язанням

вищенаведених позичальників, оскільки згідно пунктів 4.1 договорів поруки між

Товариством, Банком та вказаними позичальниками, строк дії цих договорів поруки

закінчився до моменту звернення Банку з позовом до господарського суду

Донецької області, тому у задоволенні вимог до Товариства щодо стягнення суми

боргу по кредитах ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6. таОСОБА_7., а також процентів та

санкцій в сумі 26'075,79 грн. - також слід відмовити в силу припинення

зобов'язання поруки згідно вимог частини 4 статті 559 ЦК України.

Дослідивши

кредитний договір № 042/10121-0298 від 22.12.06 року, з якого виникли цивільні

права та обов'язки Банку та ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що укладений між

сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є позиковою

операцією банків (кредитним договором), яка підпадає під правове регулювання

норм статті 49 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, статей

1046-1056 ЦК України та статті 345 ГК України.

Таким

чином, в силу статті 1054 ЦК України та розділів 1-2 кредитного договору №

042/10121-0298 від 22.12.06 року, Банк зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит у

загальному розмірі 7'373,80 грн., а ОСОБА_3 зобов'язалася повернути кредит не

пізніше 12 місяців з моменту отримання кредиту, а також сплатити проценти за

користування кредитом у розмірі 39,6% річних.

З

метою забезпечення виконання означеного зобов'язання, в порядку статей 553-558

ЦК України та у відповідності до пункту 3.4 кредитного договору №

042/10121-0298 від 22.12.06 року, між Банком, ОСОБА_3 та поручителем останньої

Товариством укладено договір поруки від 22.12.06 року № 042/10121-0298, за

змістом розділу 2 якого поручитель Товариство поручився перед Банком за

виконання ОСОБА_3 грошових зобов'язань за кредитним договором № 042/10121-0298

від 22.12.06 року. Згідно пункту 1.1 договору поруки від 22.12.06 року №

042/10121-0298 та статті 554 ЦК України, поручитель Товариство відповідає перед

Банком лише вимогах про стягнення суми боргу за кредитом та по додаткових

вимогах щодо сплати відсотків. Водночас, зміст договору поруки від 22.12.06

року № 042/10121-0298 не передбачає сплати Товариством штрафних санкцій (пені,

штрафу) за ОСОБА_3, тому суд вважає, що поручительство Товариства в силу

частини 2 статті 553 та частини 2 статті 554 ЦК України - є частковим, оскільки

це прямо визначено договором поруки.

Документи,

які б свідчили про незгоду ОСОБА_3 з належністю виконання Банком своїх

зобов'язань по кредитному договору № 042/10121-0298 від 22.12.06 року щодо

видачі кредиту - суду не надавалися.

Грошові

зобов'язання ОСОБА_3 перед Банком за умовами пунктів 1.2  та 4.1 кредитного договору № 042/10121-0298

від 22.12.06 року повинні бути виконаними не пізніше 25.12.08 року, а за

процентами - щомісяця, з 15 до 25 числа поточного місяця, наразі станом на

момент розгляду спору по суті відповідачем та третіми особами не надано жодних

доказів проведення додаткових оплат за Договором та сплати боргу ОСОБА_3 у

розмірі 3'515,54 грн.

З

період дії кредитного договору № 042/10121-0298 від 22.12.06 року утворилася

заборгованість ОСОБА_3 перед Банком в частині сплати процентів за користування

кредитом у розмірі 80,83 грн. Розрахунок несплачених процентів, наданий Банком,

перевірений судом та відповідає умовам та порядку нарахування процентів за

користування кредитом, передбаченим розділами 1 та 4 кредитного договору №

042/10121-0298 від 22.12.06 року.

Зобов'язання

ОСОБА_3 та поручителя Товариства перед Банком повернути кредит та проценти в

сумі 3'596,37 грн. - на момент прийняття рішення суду не виконане, на порушення

норм статей 525-526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України,

інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -

відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться,

причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким

чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в сумі 3'596,37 грн.,

причому причиною виникнення спору є протиправне порушення ОСОБА_3 та

Товариством умов кредитного договору № 042/10121-0298 від 22.12.06 року та

договору поруки, а також норм ЦК України та ГК України, які регулюють загальні

умови виконання зобов'язань та правила виконання кредитних договорів.

Клопотання

Банку щодо накладення арешту на поточний рахунок Товариства - не може бути

задоволене з огляду на те, що приписи статей 66-67 ГПК України не передбачають

права суду накладати арешт на банківський рахунок (лише на грошові кошти та

майно), до того ж, арешт всіх грошових коштів Банку без врахування сум

можливого зобов'язання є протиправним втручанням у господарську діяльність

Товариства, заборонену приписами статті 19 ГК України.

Відповідно

до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру

задоволених вимог.

На

підставі означених норм національного матеріального права, керуючись ст.ст.1,

2, 22, 27, 33, 43, 49, 59, 66-67, 75, 82-85 ГПК України, суд -

                                                 ВИРІШИВ:

Частково

задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю «СоцКом Банк» до

дочірнього підприємства «Глобус Західний Регіон» про стягнення суми боргу за

кредитним договором, а також процентів у загальному розмірі 3'596,37 грн.

В

решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути

з дочірнього підприємства «Глобус Західний Регіон» на користь товариства з

обмеженою відповідальністю «СоцКом Банк» суму боргу  3'515,54 грн. та суму процентів 80,83 грн., а

також суму оплаченого державного мита у розмірі 35,96 грн. та витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 12,68 грн.

Рішення

суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в

апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в

касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної

сили.

               Суддя                                                                                                           

Мєзєнцев Є.І.                              

Надруковано у 9

примірниках:

1 -позивачу;

2 -відповідачу;

3-8 -третім особам;

9 -господарському суду

Донецької області