Постанова

від 21.02.2007 по справі 11/250-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/250-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 лютого 2007 р.                                                                                   № 11/250-06  

                       Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід 07.12.2006

у справігосподарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Родон"

простягнення 62535 грн. 58 коп.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Клемєнтьєва О.В дов. б/н від 01.01.2007

від відповідача:не з'явились

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням від 25.07.2006 господарського суду Дніпропетровської області позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю "Родон" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія" 6198грн. 16коп. пені,

629грн.34коп.- річних, 2371грн.44коп. - інфляція грошових коштів, 91грн.99коп. - держмита та 16грн. 52коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою від 07.12.2006 Дніпропетровського  апеляційного господарського суду рішення від 25.07.2006 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Розрахунок пені  позивачем здійснено без врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ст.3 якою передбачає, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТзОВ "Гірничотранспортна компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема,  неправомірно застосовано для даних правовідносин ст. 343 Господарського кодексу України і не застосовано ч.2

ст. 551 Цивільного кодексу України, яка, як вважає скаржник підлягає застосуванню і передбачає, що розмір неустойки, встановлений Законом, може бути збільшений в договорі.  

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 01.11.2005 на підставі договору купівлі-продажу № 25/10-04 від 25.10.2005 ТОВ "Гірничотранспортна компанія" передало  ТОВ "Родон" у власність автомобіль БелАЗ –75485 шассі № 11529, двигун № 12032, 1991 року випуску, за який відповідно до п.5.1 договору покупець повинен був розрахуватися  протягом 75 банківських днів з моменту підписання договору, тобто не пізніше 09.02.2006.

Як встановлено судами попердніх інстанцій відповідач неналежним чином виконав своє зобов'язання, повна оплата вартості автомобіля проведена лише 31.05.2006. За несвоєчасну оплату сторони передбачали відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми боргу, за кожний день прострочки (п.7.2 договору). Виходячи з цієї умови договору ТОВ" Гірничотранспортна компанія”  нарахувало та пред'явило до стягнення пеню в сумі 59 535, 00грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

В силу частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розрахунок пені позивачем здійснено без врахування вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.3 якого передбачає, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, то господарські суди правомірно задовольнили позов в сумі 6198,16 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що  господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають  чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її  скасування  немає.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 07.12.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду  зі  справи 11/250-06 залишити без змін.

Головуючий                                                 В.С. Божок

          Судді                                                             Т.Ф. Костенко

                                                                                                Г.П. Коробенко