Ухвала

від 08.07.2015 по справі 750/11769/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 750/11769/14 Провадження № 22-ц/795/1244/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Лямзіна Н. Ю. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А. суддів:Онищенко О.І., Шевченка В.М. при секретарі:Саповець Л.С. за участю:ОСОБА_5, представника позивача - Вольфовського С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „МЖК Чернігів" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.05.2015 року позовні вимоги ТОВ „МЖК Чернігів" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по оплаті житлово - комунальних послуг було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ „МЖК Чернігів" заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг в сумі 1296грн., інфляційні в розмірі 617грн.69 коп., 3% річних в розмірі 25грн.43 коп., а всього, - 1939 грн. 12 коп. Також з відповідача на користь позивача судом стягнуто 243 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що рішення суду є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт вказує, що в порушення статті 10 Закону України „Про захист прав споживачів" та статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" позивач не представив належних доказів щодо надання апелянту відповідних послуг. На думку апелянта, з представлених позивачем документів вбачається, що має місце невиконання ( неналежне) виконання позивачем своїх обов'язків щодо надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій по об'єкту - житловий будинок АДРЕСА_1. Апелянт вважає, що позивач не надав жодного доказу щодо надання ним таких послуг, як прибирання при будинкової території, прибирання сходових кліток, прибирання покрівлі, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення, переважної більшості (18 з 19 видів послуг) по центральному опаленню, по гарячому водопостачанню, по аварійному обслуговуванню, переважної більшості послуг по освітленню місць загального користування, по дератизації та дезінсекції, по обслуговуванню та поточному ремонту димовентиляційних каналів та опалювальних печей, експлуатації номерних знаків, технічного обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, обслуговування систем диспетчеризації. Апелянт вказує, що при вирішенні даного спору по суті суд першої інстанції не взяв до уваги пп.6 п.1 статті 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуга". Апелянт зазначає, що відповідно до вказаної правової норми він має право не сплачувати за житлово-комунальні послуги, оскільки він їх не отримував і не міг отримувати, так як протягом спірного періоду проживає з родиною у м. Києві, про що повідомляв позивача і просив не проводити нарахування оплати за вказані послуги.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статі 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено зобов'язання щодо обов'язкової оплати в установлені строки наданих позивачем послуг за період з 01.03.2014 року по 31.12.2014 року; за даних обставин суд прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог заявленого позову.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог заявленого позову, оскільки вказаний висновок суду узгоджується з нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції нормам матеріального права та фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами , що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.30, том 1). Вказаний будинок знаходиться на балансі ТОВ ''МЖК Чернігів'', яке є виконавцем житлово-комунальних послуг. Між сторонами 20.01.2012 року було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а.с.10-12, том 1), відповідно до положень якого ОСОБА_5 зобов'язувався оплачувати послуги у встановлені договором строки. Позивач у встановленому порядку надає послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, в тому числі, і щодо будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території.

Відповідно до приписів ч.1 статті1 Закону України ''Про житлово-комунальні послуги'', балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно з положеннями ч.2 статті19 Закону України ''Про житлово-комунальні послуги'', учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до статті 382 ЦК України, квартира в житловому будинку є об'єктом права власності, і власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир.

Виходячи з правового аналізу положень статей 319, 360 ЦК України, відповідач ОСОБА_5, як власник квартири, зобов'язаний утримувати майно, що йому належить та брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.

Такий же обов'язок власника квартири в багатоквартирному будинку - брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і його прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку закріплено і в п.1, п.2 статті 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду".

Згідно з п.5 ч.3 статті 20 Закону України ''Про житлово-комунальні послуги'' споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та (або) членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що має місце невиконання (неналежне виконання) позивачем своїх обов'язків щодо послуг з утримання будинків та прибудинкової території по об'єкту - житловий будинок в АДРЕСА_1, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки вказані доводи апелянта не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 60 ЦПК України. Приписи статті 18 Закону України ''Про житлово - комунальні послуги'' регламентують оформлення претензій споживачів до виконавців, проте, як встановлено в ході судового розгляду даної справи, акти - претензії щодо неналежного виконання або невиконання виконавцем умов договору не складались.

Відповідно до приписів ч.1, ч.4 статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт, обгрунтовуючи факт того, що він не проживає в спірній квартирі, посилався на ті обставини, що ним було відправлено на адресу позивача лист, в якому він повідомив про те, що у зв'язку з працевлаштуванням він переїхав до м.Києва. В матеріалах справи міститься довідка ТОВ ''ЖЕК-2617'' за № 8 від 20.03.2015року (а.с.182, том 1), згідно даних якої ОСОБА_5 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2. Згідно матеріалів справи (а.с.183, 184, том 1), за вказаною адресою 10.07.2014року зареєстрована ОСОБА_7 Як вбачається з довідки навчального закладу освіти гімназії ''Європа'' м.Києва за №345 від 25.07.2014року (а.с.185, том 1), ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно навчалась у вказаному навчальному закладі з 2011року по 2014рік. Згідно довідки ТОВ ''Феррекспо петролеум оншор'' №14 від 27.03.2015року (а.с.186, том1), ОСОБА_5 з 21.01.2008року до теперішнього часу працює в ТОВ ''Феррекспо петролеум оншор'' на посаді директора товариства.

Апелянт в доводах апеляційної скарги стверджує, що він не отримує послуги, які надаються позивачем, оскільки не проживає в спірній квартирі. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вищенаведені документи, представлені відповідачем, не можуть бути беззаперечними та допустимими доказами, в розумінні приписів статті 60 ЦПК України, відносно того, що апелянт не проживав в квартирі АДРЕСА_1 у спірний період та не отримував і не користувався послугами, що надаються позивачем. При цьому необхідно зазначити, що довідка ТОВ ''ЖЕК-2617'' № 8 від 20.03.2015року (а.с. 182, том 1), згідно даних якої ОСОБА_5 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, датована 20.03.2015року, і не зазначає, з якого часу відповідач проживає без реєстрації за вказаною адресою. Разом з тим, як вбачається з вимог заявленого позову (а.с.1-3,218-220,том1), позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01.03.2014року по 31.12.2014року, і саме за цей період сума заборгованості була стягнута оскаржуваним рішенням суду першої інстанції. За даних обставин вищезазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.

Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які використовуються для проведення нарахувань за надані послуги, встановлені рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 56 від 12.03.2012 року, яке є прийнятим на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 „Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово - комунальні послуги''.

Також необхідно зазначити, що умовами укладеного між сторонами договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 151а/48 від 20.01.2012 року не передбачено звільнення споживача від оплати за послуги, виходячи з приписів п.10 даного договору.

Згідно розрахунку позивача (а.с.218-220,том1) розмір заборгованості відповідача ОСОБА_5 за період з 01.03.2014року по 31.12.2014 року становить 1939 грн. 12коп. Вказаний розрахунок позивача належними та допустимими доказами в розумінні приписів статті 60 ЦПК України апелянтом не спростовано.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.20, том 2), ОСОБА_5 03.06.2015року було повторно сплачено суму судового збору в розмірі 121 грн.80 коп. за подання апеляційної скарги, що є переплатою судового збору, тому вказана сума підлягає поверненню апелянту.

Згідно з приписами п.1 ч.1 статті 7 Закону України „Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Частиною 2 статті 7 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених п.1ч.1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи вищенаведене, необхідно повернути ОСОБА_5 121 грн. 80 коп. судового збору, надлишково сплаченого при поданні апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 12.05.2015 року.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, п.1ч.1, ч.2 статті 7 Закону України „Про судовий збір", апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2015 року залишити без змін.

Повернути ОСОБА_5 з державного бюджета м.Чернігова кошти на оплату судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп., сплачені за наступними реквізитами:

платник - ОСОБА_5,

адреса платника - АДРЕСА_2,

ідентифікаційний номер клієнта - НОМЕР_1,

отримувач - УК у м. Чернігові (Державний бюджет),

р/р 31210206780002,

код отримувача 38054398,

банк отримувача ГУДКСУ у Чернігівській області

код банку отримувача 853592,

код бюджетної класифікації доходів - 22030001 „Судовий збір",

призначення платежу - Судовий збір, за позовом ОСОБА_5, по справі №750/11769/14, Апеляційний суд Чернігівської області, код ЄДРПОУ 02894527,

сплачені у поштовому відділенні 01042 Київ-42, платіж № 56 від 03.06.2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Строк пред'явлення ухвали до виконання в частині повернення судового збору - до 09 липня 2016 року.

Головуючий:Судді: