Постанова

від 17.03.2009 по справі 19/46/09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 17 березня 2009 р.                                                                                   

№

19/46/09 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії суддів:

Овечкін

В.Е., Чернов

Є.В.,  Цвігун В.Л.,

за

участю представників:

ОСОБА_1.

ОСОБА_3.

-(дор. від 06.03.2009)

ОСОБА_2.

ОСОБА_5.

-(дор. від 06.03.2009)

ВАТ

"Запоріжсортнасіннєовоч"

Васильченко

В.С. -(дор. від 04.02.2009)

розглянувши

касаційну скаргу

 ОСОБА_1

на

ухвалу

від 05

лютого 2009

господарського

суду Запорізької області

у

справі

№

19/46/09 господарського суду Запорізької 

області

за

позовом

ОСОБА_2

до

ВАТ

"Запоріжсортнасіннєовоч" ТОВ "ТІЛЛ"

про

визнання

рішення правління товариства  недійсним

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою

господарського суду Запорізької області від 05.02.2009 (суддя Л.Даценко) заява

позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволена. Ухвалено заборонити

ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" здійснювати

дії щодо визначеного нерухомого майна, а саме: проводити інвентаризацію,

реєструвати та видавати витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно;

заборонити КП "Мелітопольське міжміське бюро технічної

інвентаризації" здійснювати дії щодо визначеного нерухомого майна, а саме:

проводити інвентаризацію, реєструвати та видавати витяги з реєстру прав

власності на нерухоме майно.

Ухвалою

цього ж суду від 09.02.2009 внесено виправлення в ухвалу від 05.02.2008 шляхом

її доповнення пунктом про накладення арешту на певне нерухоме майно.    

Ухвала

суду про забезпечення позову мотивована тим, що відповідний спосіб забезпечення

позову, який просить застосувати заявник, визначений у ст. 67 Господарського

процесуального кодексу України, і метою відповідного забезпечення є виконання

рішення суду.

ОСОБА_1.

в касаційній скарзі просить ухвалу місцевого господарського суду про

забезпечення позову скасувати.

Скаржник

посилається на те, що за договорами купівлі-продажу від 30.01.2009 він набув

нерухоме майно, щодо якого судом вжиті заходи забезпечення позову, у власність.

Таким чином його безпідставно обмежено у правах щодо придбаного нерухомого

майна. Спір стосується захисту позивачем своїх корпоративних прав учасника

господарського товариства і тому вжиті судом заходи забезпечення позову не є

адекватними позовним вимогам, тобто не враховують наявність зв'язку між

заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог.  

Позивач

у відзиві на касаційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, просить оскаржувану

ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.

Скаржник

подав додаткові пояснення, проти доводів позивача заперечує, просить скаргу

задовольнити. 

Вищий

господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали

справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, вважає, що

скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як

вбачається з оскаржуваної ухвали від 05.02.2009, вжиті судом заходи полягають у

забороні вчинення дій викладених у резолютивній частині, оскільки такі можуть

мати наслідком утруднення виконання судового рішення щодо корпоративного спору.

Згідно

зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову

допускається, якщо невжиття заходів до такого забезпечення може утруднити чи

зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відтак,

заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія

реального виконання рішення суду. Інших підстав для застосування названих

заходів закон не передбачає.

Приписами

ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено такі заходи

забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, а також накладення арешту

на майно.

Як

зазначено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9

"Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства

при розгляді заяв про забезпечення позову" суд має з'ясувати обсяг

позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду

забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою

заявою, позовним вимогам.

Застосування

конкретних заходів залежить від характеру заявленої вимоги. Умовою їх

застосування є забезпечення ефективного та достатнього захисту інтересів

заявника при дотриманні прав та інтересів інших осіб, в тому числі, протилежної

сторони.

Тобто

господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо

необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між

конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема,

чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в

разі задоволення позову.

Адекватність

заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом,

визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з

урахуванням співвідношення права, про захист якого просить заявник та майнових

наслідків заборони вчиняти певні дії.

Забороняючи

визначеним особам вчиняти дії, місцевий господарський суд правомірно врахував

те, що у разі задоволення позовних вимог, виконання рішення суду може бути

утрудненим, оскільки поновлення порушеного права позивача за результатами

визначених дій відповідача можуть настати несприятливі матеріальні наслідки для

позивача, тобто невжиття заходів до забезпечення позову може негативно вплинути

на майновий стан позивача.

Таким

чином з метою уникнення значних негативних майнових наслідків для сторін,

касаційна інстанція вважає за необхідне погодитися із необхідністю вжиття

заходів забезпечення позову з врахуванням їх адекватності, а також враховуючи

принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Доводи

скаржника щодо порушення його прав не приймаються до уваги, оскільки вжиття

заходів до забезпечення позову носить тимчасовий характер і у спірному випадку

не завдає шкоди інтересам скаржника та не порушує його прав на користування

майном.

Виходячи

з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115,

1117, 1118, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П

О С Т А Н О В И В:

Ухвалу

господарського суду Запорізької області від 05.02.2009 у справі № 19/46/09

господарського суду Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу

-без задоволення.

Головуючий                                                                                                                

В. Овечкін         

судді                                                                                                 

                           Є.

Чернов

В. Цвігун