Ухвала

від 26.02.2007 по справі 53/364-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

53/364-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

26 лютого 2007 р.                                                                                   № 53/364-06  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури території”, м. Харків (далі -  ХОКП “Дирекція розвитку інфраструктури території”)

на рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2006 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2007

зі справи  № 53/364-06

за позовом дочірнього підприємства “Санаторій “Березовські мінеральні води” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок країни “Укрпрофоздоровниця”, с. Березівське Дергачівського району Харківської області

до ХОКП “Дирекція розвитку інфраструктури території”

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 492 566, 93 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.11.2006, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2007, позов задоволено.

ХОКП “Дирекція розвитку інфраструктури території” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 14.02.2007      № 150, в якій просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.

Статтею 45  і частиною першою статті 46 ГПК України передбачено, що заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом (крім випадків, встановлених законодавством) у порядку  і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито” (далі –Декрет) та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15 (далі –Інструкція).

Згідно з пунктом 33 Інструкції з позовних заяв, що носять одночасно майновий і немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.

Відповідно до підпунктів “а” та “б” пункту 2 статті 3 Декрету ставку державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із позовних заяв немайнового характеру - на рівні 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету розмір ставки державного  мита, зокрема, із касаційних скарг на рішення і постанови становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі  подання заяви для  розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового  характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Оскільки в даному разі касаційні вимоги скаржника носять одночасно майновий і немайновий характер, причому оспорювана скаржником сума становить 492 566, 93 грн., то з урахуванням розміру неоподатковуваного мінімуму, встановленого пунктом 22.5 статті 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, при поданні касаційної скарги відповідачем у справі мало бути сплачено державне мито в сумі 2 505, 33 грн. (42, 50 грн. + 2 462, 83 грн.), фактично ж за платіжним дорученням від 12.02.2007 № 209 перераховано лише 2 462, 83 грн.

Таким чином, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України є підставою для повернення цієї скарги.

Водночас частиною третьою згаданої статті ГПК України передбачено, що після усунення обставин, зазначених, зокрема, в пункті 4 частини першої цієї статті сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 Декрету сплачене ХОКП “Дирекція розвитку інфраструктури території” державне мито в сумі       2 463, 83 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.

Керуючись пунктом 4 частини першої та частиною другою статті  1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2006 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 зі справи № 53/364-06 повернути Харківському обласному комунальному підприємству “Дирекція розвитку інфраструктури території”.

2. Повернути Харківському обласному комунальному підприємству “Дирекція розвитку інфраструктури території” державне мито в сумі                       2 463, 83 грн. Видачу довідки на повернення державного мита доручити господарському суду Харківської області.

Суддя                                                                                             В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов