Постанова

від 06.02.2007 по справі 53/364-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/364-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

"31" січня  2007 р.                                                             Справа №  53/364-06

                                            Колегія суддів у складі:

головуючого судді  Погребняка  В.Я., суддів : Гончар Т.В.,  Істоміної О.А.

                                     при секретарі  Андросовій О.В.

за участю представників  сторін:

позивача:   Радигіна Є.С., доручення  б/н від  26.01.2007 р., Пшеничного Ю.Л., доручення б/н від 26.01.2007 р.,

відповідача:  Кануннікової Т.М., довіреність № 275 від 12.01.2006 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури  території”, м. Харків (вх. № 4698Х/2-6 від 15.12.2006 р.)  на рішення господарського  суду Харківської  області   від 23.11.2006 р.  по справі №  53/364-06

за позовом Дочірнього підприємства Санаторій “Березівські мінеральні води” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, с. Березівське

до Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури  території”, м. Харків

про  визнання  пункту договору недійсним, стягнення 492566,93 грн.,

встановила:

04.10.2006 р.  позивач, ДП “Санаторій “Березівські мінеральні води” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, с. Березівське, звернувся до господарського суду Харківської області  з позовом до Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури  території”, м. Харків, про визнання ч. 2 п. 10.2 договору про постачання теплової енергії № 96 від 01.10.2005 р. недійсною як таку, що порушує права та законні інтереси позивача та не відповідає змісту діючого законодавства, та про стягнення штрафних санкцій в розмірі 479 604,59 грн. і суми збитків у розмірі 12 962,34 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від  23.11.2006 р.   (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено у повному обсязі. Визнано ч. 2 п. 10.2 договору про постачання теплової енергії № 96 від 01.10.2005 р., укладеного між Харківським обласним КП “Дирекція розвитку інфраструктури  території”, м. Харків та ДП Санаторій “Березівські мінеральні води” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, с. Березівське, недійсною. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури  території”, м. Харків на користь Дочірнього підприємства Санаторій “Березівські мінеральні води” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, с. Березівське 479 604,59 грн. штрафу, 12 962,34 грн. збитків, 4 925,66 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Відповідач  з рішенням суду від 23.11.2006 р. не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою, в якій вважає вищезазначене  рішення  таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2006 р. та  прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що, на думку  апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що  відповідач належним чином не виконав умови  договору про постачання теплової енергії № 96 від 01.10.2005 р., не відповідає дійсності, оскільки  господарським судом  неповно з*ясовані обставини  по справі, а саме :  ХОКП “Дирекція розвитку інфраструктури  території” є не власником тепла, а лише теплотранспортуючою організацією,  яка відповідно до ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” має право відмовити споживачеві у забезпеченні його тепловою енергією при відсутності  наявності технічних можливостей. Також відповідач  у скарзі зазначає, що він дійсно не мав технічної можливості для теплопостачання позивачу по причині відсутності природного газу, а згідно з п. 9.1  спірного договору за часткове або повне невиконання своїх зобов*язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, в тому числі обмеження постачанні енергоносіїв та води, передбачено звільнення сторони від відповідальності. Крім того, апелянт  вважає, що в даному випадку ним були виконані всі вимоги законодавства та прийняті усі можливі засоби запобігання  відключення теплопостачання. Також він зазначає, що судом першої інстанції не була з*ясована правомірність нарахувань п*ятикратної вартості неотриманої теплової енергії, оскільки   вказує на неправомірність застосування позивачем  тарифу на послуги теплопостачання  332,47 грн. за 1 Гкал. при розрахунку розміру штрафу з 15.06.2006 р. по 08.07.2006 р., посилаючись на те, що рішення Пересічанської селищної ради від 19.05.2006 р. про затвердження тарифів на ці послуги, які були запропоновані Харківським обласним комунальним підприємством “Дирекція розвитку інфраструктури території”,  набрало чинності з 08.07.2006 р., тобто з моменту  його офіційного оприлюднення у газеті “Вісті Дергачівщини”.

          Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційний суд  відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Харківської області від  23.11.2006 р. по справі №  53/364-06 залишити без змін, подану апеляційну скаргу позивач вважає необґрунтованою, а рішення таким, що відповідає діючому законодавству та правовідносинам, які склалися  між сторонами по справі.

Ухвалою першого заступника голови Харківського апеляційного господарського суду  від 27.01.2007 р. колегію суддів для розгляду справи № 53/364-06 було сформовано у наступному складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., судді  Гончар  Т.В., Істоміна О.А.

В судовому засіданні  29.01.07 р.  оголошувалась перерва до  12:00 год. 31.01.2007 р. для можливості надання сторонами додаткових документів, необхідних для вирішення справи по суті.

          Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні  суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування  господарським судом норм  матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів  вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2006 р. по справі № 53/364-06 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі мали намір укласти договір про постачання теплової енергії, відповідно до умов якого Енергопостачальна організація (відповідач) бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві (позивачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідачем на адресу позивача був направлений договір № 96 про постачання теплової енергії від 01.10.2007 р.

Як  вбачається  з матеріалів справи, до зазначеного договору № 96 від 01.10.2005 р. Споживачем (позивачем по справі) був підготовлений  протокол розбіжностей  і 15.12.2005 р., (вих. № 640),  направлений на адресу енергопостачальної організації (відповідача).

Відповідач, розглянувши протокол розбіжностей, направив на адресу позивача заперечення.

Позивач 12.01.2006 р. у  відповіді на заперечення, вих. № 20, зазначив, що відповідач, який відповідно до листа Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02-261/1-2225 від 04.09.2006 р. (т. 1, а. с. 42) займає монопольне становище на ринку централізованого постачання теплової енергії, зокрема, у Дергачівському районі, не виконав вимогу п. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, в якій йдеться про те, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона –виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний  монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Оскільки  відповідач цього не зробив, то пропозиції позивача, викладені в  протоколі розбіжностей до договору № 96 від 01.10.2005 р., вважаються прийнятими.

Відповідач з позивачем щодо укладання договору № 96 від 01.10.2005 р. в редакції позивача з протоколом розбіжностей не погоджується, вважаючи, що своєчасно та в передбаченому законодавством порядку врегулював переддоговірний спір і договір № 96 укладений в редакції відповідача.

Судова колегія з огляду на приписи ст.181 ГК України приходить до висновку, що договір № 96 від 01.10.2005 р. на постачання теплової енергії укладений між сторонами в редакції позивача з протоколом розбіжностей, про що свідчить також наявність печатки і підпису уповноваженої особи відповідача на вказаному договорі і додатках до нього та зазначення про підписання цього договору з протоколом розбіжностей.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Правовим наслідком порушення зобов'язання у відповідністю зі ст. 611 ЦК України є відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати заподіяні цим збитки суб'єкту, права і законні інтереси якого порушені

Згідно з актом звірки від 01.07.2006 р.  позивачем  впродовж дії договору  постачання теплової енергії обов'язки, покладені на нього договором,  виконувались.

На відміну від позивача відповідач у порушення договірних умов  неналежним чином виконував умови договору про постачання теплової енергії № 96 від 01.10.2005 року - не поставив обумовлену договором кількість теплової енергії позивачу, а саме: у період з 15.06.2006 р. по 02.07.2006 р. подача теплової енергії позивачу у вигляді гарячої води була зовсім відсутня, а з 03.07.2006 р. подача гарячої води здійснювалась відповідачем частково по графіку (2 години у добу, а саме з ранку 6-30 до 7-30 години та ввечері з 21-00 по 22-00 години) на наступні об'єкти: спальні корпуса №№ 1а,3,4,5,6,8 та клуб-столова; в інші корпуса, а саме: №№ 7, 10. 12, адміністративний корпус, теплова енергія у вигляді гарячої води взагалі відповідачем не постачалась, а також не постачалась теплова енергія у вигляді пару, яка застосовувалась для підігріву води у басейні та для прання білизни у пральній, що підтверджується актом претензією та актом від 20.06.2006 року.

Відповідач проти зазначеного не заперечував, причину відключення позивача від теплової енергії з 15.06.2006 року мотивував відсутністю природного газу, необхідного для підігріву води, що є форс-мажорними обставинами, але доказів наявності форс-мажорних обставин не  представив.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно   до ст. 33  ГПК України кожна  сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що  відповідач в порушення  п. 2 додатку № 3 до договору № 96 (з протоколом розбіжностей), де вказано, що  теплопостачальна організація  повинна повідомити споживача  про причину та дату  припинення подачі теплової енергії за 30 днів до моменту припинення,  повідомив позивача про припинення подачі теплової енергії телефонограмою тільки 15.06.2006 року, тобто в день  відключення  теплопостачання.

Пояснення відповідача про те, що причиною припинення  теплопостачання   позивача є відсутність газу для підігріву не можуть бути взяті до уваги, оскільки  ця обставина  не прописана  у спірному договорі та не  підтверджується  матеріалами справи. Відносно ствердження відповідача про неможливість постачання теплової енергії у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили - то він не надав доказів наявності форс-мажорних обставин. Відповідно до ст. 218 ГК України не вважаються обставинами непереборної сили відсутність у відповідача  необхідних коштів для закупівлі енергоносіїв.

Враховуючи зазначене, колегія суддів  вважає, що  відповідач  виконував свої обов'язки за договором  неналежним чином, а саме:  попередив позивача про відключення теплопостачання в порушення встановлених  для цього строків, не вказав конкретну причину та точний термін припинення теплопостачання, не узгодив у вказаний в договорі термін точну дату перерви у постачанні тепла в зв'язку з  планово-попереджувальними роботами.

     Враховуючи те, що відповідач неналежним чином виконав умови договору, позивачем було повернуто частину отриманих грошових коштів від фізичних осіб за придбані путівки на санаторне лікування з причин відсутності гарячої води у санаторії та ненадання водних процедур, які неможливо було надати без гарячої води та пару. Відповідно до наданих позивачем розрахунків розмір збитків склав суму у розмірі 12 962,34 грн., що підтверджують долучені до матеріалів справи копії заяв відпочиваючих та видаткові касові ордери про повернення позивачем грошових коштів громадянам за неотримані послуги та процедури.

     Відтак, судова колегія погоджується з висновком  суду першої інстанції про задоволення  позову в цій частині  в зазначеному розмірі.

          Згідно з ч.1  ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно п. 7.1.1. договору № 96 (з протоколом розбіжностей) від 01.10.2005 р., відповідач зобов'язався у разі порушення безперебійного постачання теплової енергії у вигляді гарячої води та пару сплатити штраф у розмірі п'ятикратної вартості не отриманої теплової енергії. Розмір штрафу за не отриману теплову енергію з урахуванням розрахунку середньодобового споживання теплової енергії відповідно до наданого позивачем розрахунку складає 479 604,59 грн.

          Відповідач в апеляційній скарзі, поміж іншого, вказує на неправомірність застосування позивачем  тарифу на послуги теплопостачання  332,47 грн. за 1 Гкал. при розрахунку розміру штрафу з 15.06.2006 р. по 08.07.2006 р., посилаючись на те, що рішення Пересічанської селищної ради від 19.05.2006 р. про затвердження тарифів на ці послуги, які були запропоновані Харківським обласним комунальним підприємством “Дирекція розвитку інфраструктури території”,  набрало чинності з 08.07.2006 р., тобто з моменту  його офіційного оприлюднення у газеті “Вісті Дергачівщини”.

          Твердження про незастосування тарифу на послуги теплопостачання в розмірі 332,47 грн. за 1 Ггал. при розрахунку розміру штрафу спростовується матеріалами справи , а саме додатковою угодою до договору на постачання теплової енергії № 96 від 01.10.2005 р. від 19.05.2006 р., затвердженою  сторонами ( 1 том, а.с. 16) та рахунком-фактурою № 196 від 27.06.2006 р., де вказаний тариф у розмірі 332,47 грн. /Ггал. (.т.1, а.с.79).

          Отже, починаючи з 19.05.2006 р., і в тому числі у період, коли теплова енергія не постачалася, або постачалася у невідповідності з умовами договору, позивач розраховувався з відповідачем за послуги з теплопостачання за новим тарифом на підставі  зазначеної додаткової угоди.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів належного виконання своїх договірних зобов'язань по постачанню теплової енергії, колегія суддів  погоджується з висновком суду першої інстанції і в частині  законності  вимог позивача про стягнення  штрафних санкцій  в сумі 479 604,59 грн.

Крім того, згідно зі ст. 5 Закону України «Про природні монополії»відповідач є природною монополією у сфері централізованого постачання теплової енергії (том 1, а.с.42 - відповідь Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02-26/1-2225 від 04.09.2006 р.).

В п. 2 ст. 10 зазначеного Закону  викладено, що суб'єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього Закону.

У відповідності до  ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»відповідач займає монопольне становище у Дергачівському районі Харківської області, де розташований позивач.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про теплопостачання»відповідач не має право припиняти свою діяльність або зменшувати обсяг постачання теплової енергії з метою створення дефіциту теплової енергії.

Згідно  зі п. 2 ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони, зокрема таку, що допускає односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або зміну виконавцем його умов, що стосується також умови одностороннього припинення договору, передбаченої у п. 2 п. 10.2. договору про постачання теплової енергії №96 від 01.10.2005 року, укладеному між позивачем та відповідачем.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. затверджена форма типового договору, на підставі якого повинні надаватися послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення. Згідно предмету договору № 96 від 01.10.2005 р. сторони також повинні керуватися іншими нормативними актами України.

Пунктом 7 ст. 170 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленим Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ст. 630 ЦК України закріплено, що у разі, якщо у договорі є посилання на типові умови, передбачені законодавством, то вони є обов'язковими для сторін.

Таким чином, сторони у договорі № 96 від 01.10.2005 р. повинні керуватися пунктами типового договору, затвердженого постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 р., п. 29 якого не містить односторонньої відмови від договору, що зазначена в ч. 2 п. 10.2. договору про постачання теплової енергії № 96 від 01.10.2005 р.

Відповідно до ст.ст.215, 216 ЦК України недійсною визнається угода, яка не відповідає вимогам закону.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване відповідачем рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2006 р.  прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного  матеріального права, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, тому рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача –залишенню без задоволення.

Щодо доводів відповідача про порушення судом норм процесуального права, судова колегія зазначає, що відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. З матеріалів справи вбачається, що судом було створено належні умови для реалізації сторонами по справі своїх процесуальних права, в т.ч. передбачених ст.22 ГПК України, тому само по собі не зазначення в рішенні стислого викладу заперечень відповідача, при тому, що до справи залучено всі письмові пояснення відповідача, не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

Керуючись  ст.ст. 215, 216, 526, 610, 611, 630 ЦК України, ст.ст. 170, 181, 207, 218, 224, 230 ГК України, ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105,   Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури  території”, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області  від 23.11.2006 р. по справі №  53/364-06  залишити без змін.          

          Головуючий суддя                                                     Погребняк В.Я.

Суддя                                                                          Гончар Т.В.

      Суддя                                                                          Істоміна О.А.