Рішення

від 09.03.2010 по справі 22ц-33/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-33/10 Провадження № 22ц-33/10 Головуючий у 1 інстанції: Кухтей Р.В. Категорія: 27 Доповідач: Свистун О.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2010 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів Свистун О.В., Подолюка В.А.,

при секретарі Матюхіній О.Г.,

з участю відповідача - ОСОБА_1С .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ « ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 19 жовтня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

ЗАТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок заборгованості за кредитним договором покликаючись на те, що між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 27 липня 2007 року було укладено договір кредиту № 262/с, згідно якого ОСОБА_1 видано 28 500 доларів США зі сплатою 20.10 % річних. Оскільки відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань утворилася заборгованість, яка станом на 26 травня 2009 року становить 21 481.64 доларів США. Просили звернути стягнення на заставлене майно для повернення наданого кредиту.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 19 жовтня 2009 року позов задоволено частково.

Передано в заклад банку шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно, а саме автобус пасажирський «Мерседес-Бенц-413 СДІ», 2000 року випуску, реєстраційний номер AC 6831 АЕ та автобус пасажирський «Мерседес-Бенц-313 СДІ», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 262/с від 27 липня 2007 року в розмірі 20 427.44 доларів США звернуто стягнення на автобус пасажирський «Мерседес-Бенц-413 СДІ», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автобус пасажирський «Мерседес-Бенц-313 СДІ», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця зі зняттям вказаних транспортних засобів з обліку в органах Державтоінспекції, а також наданням ЗАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ЗАТ КБ «Приватбанк» сплачений судовий збір в розмірі 1555 грн. 29 коп. та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 вказує на незаконність рішення суду із-за невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом не вірно зазначено назву банку, оскільки позивач надав документи про зміну назви. Вважає, що у відповідача немає заборгованості станом на травень 2009 року так як оплата боргу та відсотків проводилася з більшою сумою оплати основного боргу. Крім того, зазначає, що судом не вказано початкової ціни предмета застави при зверненні стягнення на це майно та не застосував ст..20 Закону України «Про заставу».

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній зазначених.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, згідно якого відповідачу було надано кредит. Останній не виконує взятих на себе зобов'язань, а тому позивач вправі вимагати дострокового повернення кредиту шляхом звернення стягнення на заставлене майно боржника.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 27 липня 2007 року було укладено договір кредиту, згідно якого ОСОБА_1 видано 28 500 доларів США зі сплатою 20.10 % річних. В рахунок забезпечення виконання кредитних зобов'язань між цими ж сторонами 30 липня 2007 року укладено договір застави на автомобілі, які належать ОСОБА_1 на праві власності, а саме - автобус пасажирський «Мерседес-Бенц-413 СДІ», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, та автобус пасажирський «Мерседес- Бенц-313 СДІ», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Задовольняючи позовні вимоги кредитора та звертаючи стягнення на обидва автомобілі, суд першої інстанції виходив з того, що боржник не виконує взятих на себе зобов'язань і станом на 26 травня 2009 року утворилася заборгованість, яка становить 21 481.64 доларів США.

Однак, з даним висновком суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримав від кредитора кошти в сумі 28 500 доларів США. Згідно графіку повернення основної суми кредиту та погашення відсотків останній проводив оплату. З наданих відповідачем ОСОБА_1 суду квитанцій слідує, що на його рахунок, який відкритий у ЗАТ КБ «Приватбанк» надходять кошти і банк самостійно переводить їх в рахунок погашення взятого відповідачем кредиту № 262/с від 27.07.2007 року.

З наданої позивачем суду довідки про розрахунок суми заборгованості по кредиту № 262/с від 27.07.2007 року вбачається, що станом на травень 2009 року за боржником значиться заборгованість на суму 20 427.44 дол.США, а не 21481.64 дол. США, як зазначено в позовній заяві /а.с. З/. Однак, при звірці квитанцій та довідки-розрахунку встановлено, що зараховані кошти в рахунок погашення даного кредиту не співпадають як сумами перерахунку, так і датами надходження коштів. Зокрема, із довідки-розрахунку від 26.01.2010 року, наданою на вимогу суду позивачем, не вбачається, яка сума і в якій грошовій одиниці надійшла від боржника, дати валютування гривні та дати зарахування в рахунок погашення кредиту.

Таким чином, станом на день ухвалення судом першої інстанції рішення позивач не надав суду розрахунку дійсної суми заборгованості боржника по даному кредиту. Отже, позивач не спростував доводів відповідача, що останній сплатив більшу суму кредиту, а відтак сума заборгованості є значно меншою як вказана в розрахунку станом на травень 2009 року. Відповідач надав свої розрахунки, які підтверджуються квитанціями, долученими до справи, що сума заборгованості станом на травень 2009 року становить 18264.76 дол.США.

Крім того, з довідки Волинського головного регіонального управління ' «Приватбанк» від 15 грудня 2009 року вбачається, що станом на грудень 2009 року заборгованість становить 16 576.11 дол.США, а станом на 26 січня 2010 року -заборгованість становить 16076.98 дол.США, або 128744.46 грн.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що відповідач постійно

здійснював повернення кредиту, однак в менших сумах як встановлено кредитним

договором.

Відповідно до ст..1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику (кредит) частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики (кредиту), що залишилася , та сплати відсотків. Таким чином, суд першої інстанції відповідно до вимог вищезазначеної норми права повинен був з'ясувати у позивача залишок кредиту, який підлягає поверненню.

Під час розгляду справи апеляційним судом з'ясовано, що сума не поверненого кредиту станом на травень 2009 року за боржником значиться заборгованість на суму 20 427.44 дол.США, на грудень 2009 року заборгованість становить 16 576.11 дол.США, на 26 січня 2010 року - становить 16076.98 дол.США, або 128744.46 грн.

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Згідно з ст..590 цього ж Кодексу звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ, але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі, які є предметом застави.

Отже, кредитор вправі вимагати звернення стягнення на предмет застави в рахунок повернення кредиту, оскільки боржник не в повному об'ємі повернув кошти, встановлені кредитним договором.

Підпунктом 17.10 договору застави від 30 липня 2007 року встановлено, що у випадку порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, заставодавці зобов'язуються передати предмет застави заставодержателю в заклад за актом прийому-передачі, що підписується сторонами. Пунктом 22 цього ж договору встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється з додержанням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів, зокрема шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладення заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога підлягає до часткового задоволення.

Відповідач надав суду звіти про оцінку транспортних засобів, згідно яких вартість автобуса пасажирського «Мерседес-Бенц-313 СДІ», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 06.03.2010 року становить 120 557 грн., а - автобуса пасажирського «Мерседес-Бенц-413,СДІ», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 - 88 616 грн.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що звернути стягнення слід на автобус пасажирський «Мерседес-Бенц-313 СДІ», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Крім того, відповідно до ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, із-за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-315, 317, 319,218 ЦПК України, ст..589, 590, 1050,1054 ЦК України, колегія суддів

ВИРІШ И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 19 жовтня 2009 року в даній справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Передати в заклад Публічному акціонерному товариству КБ « ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно, а саме: автобус пасажирський «Мерседес-Бенц-3 13 СДІ», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 262/с від 27 липня 2007 року звернути стягнення на автобус пасажирський «Мерседес-Бенц-313 СДІ», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № кузова WDV9036631R136405, вартістю 120557 грн. шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ « ПриватБанк» - 1205.57 грн. судового збору та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді