Рішення

від 28.01.2010 по справі 22ц-33/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В .

При секретарі: Панчук І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2009 року та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2009 року та додаткове рішення цього ж суду від 27 травня 2009 року ,-

встановила:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, Третя Львівська державна нотаріальна контора, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання недійсними Свідоцтва про право на спадщину, визнання права на спадкове майно.

Визнано недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 березня 1998 р. за реєстровим номером 3-1550, видане після смерті ОСОБА_6 на ОСОБА_4 на майно: приватизаційний майновий сертифікат серії ВВ №0964583, виданий на ім'я ОСОБА_6 12.06.1996р. Ощадним банком м. Львова №6321/091, грошові вклади разом з відповідними процентними нарахуваннями та всіма видами належних до них виплат, що знаходяться в Ощадному банку м. Львова №6381/08 на рахунку №22346, в Ощадному банку м. Львова № 6330/08 на рахунку №3662, які належали померлій на підставі ощадних книжок.

Визнано недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 березня 1998р. за реєстровим номером 3-1520, видане після смерті ОСОБА_7 на ОСОБА_4 на майно: житловий будинок №30-а по вул. Шеремети в м. Львові.

Визнано недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 берези 1998р. за реєстровим номером 3-1521, видане після смерті ОСОБА_7 на ОСОБА_4 на майно: приватизаційний майновий сертифікат серії ВВ №096582, виданий на ім'я ОСОБА_7 31.05.1996р. Ощадним банком м. Львова №6321/091, грошові вклади разом з відповідними процентними нарахуваннями та всіма видами належних до них виплат, що знаходяться в Ощадному банку м. Львова №6321/018 на рахунку №14926, в Ощадному банку м. Львова № 6318/085 на рахунку №3573, які належали померлому.

Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 право власності на 1/3 приватизаційного майнового сертифікат серії ВВ №0964583, виданого на ім'я ОСОБА_6 12.06.1996р. Ощадним банком м. Львова №6321/091, на 1/3 грошових вкладів разом з відповідними процентним нарахуваннями та всіма видами належних до них виплат, що знаходяться в Ощадному банку м. Львова №6381/08 на рахунку №22346, в Ощадному банку м. Львова № 6330/08 на рахуйте №3662.

Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 право власності на 1/3 приватизаційного майнового сертифікату серії ВВ №096582, виданого на ім'я ОСОБА_7 31.05.1996 Ощадним банком м. Львова №6321/091, на 1/3 грошових вкладів разом з відповідними процентними нарахуваннями та всіма видами належних до них виплат, що знаходяться Ощадному банку м. Львова №6321/018 на рахунку №14926, в Ощадному банку м. Львова. 6318/085 на рахунку №3573, які належали померлому ОСОБА_7.

Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 право власності на 1/3 будинку по вул. Шеремети, 30а м. Львові.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 81 грн. судових витрат, в дохід держави 11, 55 грн. судового збору.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 27 травня 2009 року визнано нечинним Реєстраційне посвідчення від 21.08.1998 року за №11183 про право власності ОСОБА_4 на будинок по вул. Шеремети, 30 а в м. Львові на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою 20 березня 1998 року за реєстровим номером 3-1520, видане Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду змінити та визнати за ним право власності на ? частину спадкового майна, покликаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Стверджує, що судом при визначенні розміру частки в спадковому майні не було взято до уваги те, що третя особа - ОСОБА_5 відмовився від належної йому згідно із законом частки. А тому спадкове майно повинно бути розподілено по ? частки між ним та відповідачем.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Покликається на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Так стверджує, що він своєчасно, подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батьків та його брати висловили бажання оформити всі спадкові права після смерті батьків на його ім'я відмовившись від спадщини про що подали до нотаріальної контори відповідні заяви. Після смерті батьків він повістю займався домашнім господарством, оплачував комунальні послуги та платежі по утриманню будинку, за власні кошти провів капітальний ремонт будинку. Позивач по справі знав, що спадщина оформляється на нього, та жодних претензій і заперечень не висловлював, участі в утриманні будинку та його капітальному ремонті не приймав. І після спливу великого терміну, а також як будинок був ним відремонтований, та піднялися ціни на нерухомість та земельні ділянки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Тому стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки про порушені права він знав ще в 1997 році. Однак і дана обставина не була взята до уваги судом при ухваленні оскаржуваного рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення на підтримання апеляційних скарг, заперечення вимог останніх, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити в повному обсязі.

Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, що законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року №11 "Про судове рішення", також містить роз'яснення про те, що обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони по справі та третя особа ОСОБА_5 є рідними братами, які станом на 1997 рік проживали разом зі своїми батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в будинку по вул. Шеремети, 30а у м. Львові. 7/10 частини будинку на праві власності належали батькам.

20 лютого 1997 року померла ОСОБА_6

02 вересня 1997 року помер ОСОБА_8

Після смерті батьків з заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору звернувся ОСОБА_2

20 березня 1998 року йому були видані свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно: житловий будинок №30а по вул. Шеремети в м. Львові, приватизаційний майновий сертифікат виданий на ім'я ОСОБА_6 12.06.1996 року Ощадним банком м. Львова, грошові вклади з відповідними відсотковими нарахуваннями, що знаходяться в Ощадному банку м. Львова №6381/08 на рахунку №22346, та №6330/08 на рахунку №3662.

В жовтні 2006 року ОСОБА_9 звернувся в суд з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 20 березня 1998 року та визнання за ним права власності на ? частину спадкового майна.

Задовільняючи частково позов ОСОБА_1 та визнаючи недійсним свідоцтва про право на спадщину видані відповідачу ОСОБА_2 на спадкове майно після смерті батьків та визнаючи за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку спірного майна, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановленому законом порядку прийняв спадщину, і як один з трьох братів - спадкоємців має право на 1/3 частину спадкового майна. А оскільки на час відкриття спадщини позивач був неповнолітнім і про оспорювані свідоцтва про право на спадщину, від 20 березня 1998 року, довідався лише в 2005 році, то ним не пропущено строк позовної давності.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна погодитись в повному обсязі.

Судом достовірно встановлено, що на час смерті батьків, з ними проживали троє їх синів, наймолодший з яких ОСОБА_1 був неповнолітнім. 18 років йому виповнилося 27 квітня 1999 року.

Для здійснення права спадкоємства недостатньо відкриття спадщини і закликання спадкоємців до спадкування, необхідно ще й бажання спадкоємця прийняти спадщину.

З матеріалів спадкової справи №762/97 заведеної після смерті ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_5 звернувся в державну нотаріальну контору з заявою в якій зазначив, що йому відомо про відкриття спадщини після смерті батьків, ним пропущено строк для прийняття спадщини, на оформлення своїх спадкових прав не претендує, за продовження строку на прийняття спадщини звертатися не буде. Що свідчить про відсутність у нього бажання на прийняття спадщини.

А тому суд першої інстанції прийшов до невірного висновку, що подача такої заяви після спливу шестимісячного терміну після відкриття спадщини не може прийматися до уваги.

Неповнолітні ж у віці від 15 до 18 років приймають спадщину за згодою батьків або піклувальників.

Після смерті батьків ОСОБА_2 був призначений піклувальником брата - ОСОБА_1

При цьому ОСОБА_2 не довів в судовому засіданні, що його неповнолітній брат ОСОБА_1 подавав в нотаріальну контору заяву про відмову від спадщини після смерті батьків, як і того що дозвіл на таку відмову давав орган опіки і піклування - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради.

Згідно ст. 71 ЦК України (в редакції 1963р.) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

У відповідності до ст. 76 ЦК України (в редакції 1963р.) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Статтею 80 ЦК України (в редакції 1963р.) передбачено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Поважними причинами пропуску позовної давності вважаються такі обставини за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим. Неподання зацікавленою особою позову умисно або з необережності не може бути підставою для захисту права за законом, поданим з пропуском строку позовної давності.

Позивачем оспорюються свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 березня 1998 року видані після смерті ОСОБА_6В, ОСОБА_8 на спадкове майно на ім'я ОСОБА_2

Судом достовірно встановлено, станом на час видачі спірних правовстановлюючих документів позивач був неповнолітнім. Повноліття він досяг 27 квітня 1999 року, коли і виникло в нього право на позов, якщо він вважав що його права порушені.

З позовом про оскарження свідоцтв про право на спадщину позивач звернувся в суд в жовтні 2006 року, тобто через 8 з половиною років після видачі таких і через 7 з половиною років після досягнення ним повноліття.

Покликання ОСОБА_1 на те, що про оформлення відповідачем всієї спадщини на своє ім'я і отримання ним оспорюваних свідоцтв, йому стало відомо лише в 2005 році не можуть прийматися до уваги, оскільки матеріалами справи встановлено, що на початку 2003 року між сторонами виникали конфлікти з приводу користування спадковим майном: будинковолодінням по вул. Шеремети 30а у м. Львові (Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.04.2003 року (а.с. 178). Також позивачем в цей період часу (14.04.2003 року) в ЛКП "Балатон 409" видавалась довідка Ф.2, про правовий статус спірного будинку, із зазначенням його власника.

Вищенаведене свідчить про те, що на той час позивач не міг не знати, що право власності на спадкове майно, в яке входить спірний будинок, оформлено на відповідача. А отже претендуючи на частину спадкового майна, не вчиняв жодних дій по оспоренню права власності відповідача на дане майно.

З пояснень третьої особи ОСОБА_5 вбачається, що позивачу було відомо про оформлення спадщини, після смерті батьків на старшого брата ОСОБА_2, оскільки таке рішення приймалося їхньою сім'єю після смерті батьків. Навчаючись після школи у ВУЗі позивач неодноразово подавав туди довідки з місця проживання, в яких зазначався власник будинку.

Крім того, відповідач провів капітальний ремонт спірного будинку, фактично змінивши його, та вклавши в нього значні кошти. Позивачу було відомо про це, і жодної участі в ремонті він не брав. Вважає, що збільшена вартість спірного будинковолодіння та земельної ділянки стало причиною звернення позивача з даним позовом до суду.

Вищенаведене свідчить про те, що позивачем пропущено строк позовної давності на оскарження правовстановлюючих документів без поважних причин, питання про поновлення такого він не ставив і у суду не було правових підстав вважати, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.

А отже суд першої інстанції всупереч ст. ст. 213, 214 ЦПК України неповно з'ясував обставини справи, і висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи

З врахуванням наведеного, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з причин пропуску позовної давності.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 1-4, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2009 року та додаткове рішення цього ж суду від 27 травня 2009 року, скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Третя Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5 про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 посвідчене Третьою Львівською державною нотаріальною конторою від 20.03.1998 року на житловий будинок №30а по вул. Шеремети в м. Львові, визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 посвідчене Третьою Львівською державною нотаріальною конторою від 20.03.1998 року на приватизаційний майновий сертифікат та грошові вклади разом з відповідними процентними нарахуваннями, визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 посвідчене Третьою Львівською державною нотаріальною конторою, визнання недійсним та скасування реєстраційного посвідчення виданого Львівським обласним державним комунальним "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 21 серпня 1998 року на житловий будинок №30а по вул. Шеремети в м. Львові на ім'я ОСОБА_2, визнання за ОСОБА_1 права власності на ? спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_6 - відмовити

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: