Постанова

від 08.07.2015 по справі 826/17541/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17541/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й. Суддів:Борисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретарі:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гідротерм Інжинірінг» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гідротерм Інжинірінг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гідротерм Інжинірінг» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2014 року № 549/26-55-22-10 та від 11.04.2014 року № 52326552206.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач та відповідач звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким: позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, відповідач просить у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти вказують, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

22 квітня 2015 року позивачем через канцелярію суду подано клопотання про зупинення провадження у справі для досягнення сторонами податкового компромісу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року провадження у справі зупинено та надано строк до 05 травня 2015 року для досягнення між сторонами податкового компромісу.

22 травня 2015 року від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 квітня 2014 року № 549/26-55-22-10 в частині порушення податку на додану вартість в щодо основного платежу у розмірі 112 269, 00 грн. у зв'язку із досягненням податкового компромісу в цій частині та поновлення провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 квітня 2014 року № 549/26-55-22-10 в частині основного платежу у розмірі 94789, 00 грн., та щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2014 року № 52326552206.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 квітня 2014 року № 549/26-55-22-10 щодо порушення податку на додану вартість в частині основного платежу у розмірі 112 269, 00 грн. визнано нечинною та закрито провадження в цій частині у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

Таким чином, колегія суддів переглядає оскаржуване судове рішення в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 квітня 2014 року № 549/26-55-22-10 в частині основного платежу у розмірі 94789, 00 грн., та щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2014 року № 52326552206.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню в частині з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 17.03.2014 року по 28.03.2014 року працівниками ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 28.02.2014 року № 750 та направлень на перевірку від 17.03.2014 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «НВП «Гідротерм Інжинірінг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складений Акт від 04.04.2014 року № 303/26-55-22-10/35427416 (надалі - акт перевірки).

В тексті акта перевірки містяться висновки працівників податкової інспекції про заниження позивачем в порушення норм п. 160.5 ст. 160 Податкового кодексу України податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 2 590,00 грн. (а саме: за 2-ий квартал 2013 року в сумі 317,00 грн., за 3-ій квартал 2013 року - 1 410,00 грн. і за 4-ий квартал 2013 року - 1 223,00 грн.), та завищення ТОВ «НВП «Гідротерм Інжинірінг» податкового кредиту за місяці лютий-липень і вересень 2011 року, березень, серпень і грудень 2012 року на загальну суму податку на додану вартість 207 058,00 грн., - в порушення норм пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 і пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) і пп. 192.1.1 п. 192.1 , п. 192.2 ст. 192 , п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 , п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України .

11 квітня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 52326552206, яким визначило ТОВ «НВП «Гідротерм Інжинірінг» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 3 688,00 грн., в т.ч. 2 950,00 грн. за основним платежем, 738,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

16 квітня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 549/26-55-22-10, яким визначило ТОВ «НВП «Гідротерм Інжинірінг» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 220 601,00 грн., в т.ч. 207 058,00 грн. за основним платежем, 13 543,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції погоджується, проте не в повній мірі із огляду на те, що сторонами в частині позовних вимог досягнуто податкового компромісу.

Щодо стосується правомірності податкового повідомлення-рішення від 11.04.2014 року № 52326552206 колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності норм до п. 160.2 ст. 160 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до ст. 8 Угоди між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, підписаної 27.11.1996 року та ратифікованої 16.01.1998 року, встановлено, що прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових, повітряних суден або дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях, оподатковуються лише в цій Державі.

Для цілей цієї статті прибутки від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включають прибутки від використання, утримання або здавання в оренду контейнерів (включаючи трейлери і супутнє устаткування для транспортування контейнерів), використовуваних для транспортування товарів чи виробів, де така оренда, таке використання або утримання, залежно від випадку, є побічними стосовно експлуатації морського або повітряного судна у міжнародних перевезеннях.

Якщо прибутки, відповідно до пункту 1 цієї статті, отримуються резидентом Договірної Держави від участі у пулі, спільному підприємстві чи міжнародному транспортному агентстві, прибутки, що відносяться до такого резидента, будуть оподатковуватись тільки в Договірній Державі, резидентом якої він є.

Згідно з п. 103.2 ст. 103 ПК України , особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103цього ж Кодексу ).

Нормами п. 103.5 ст. 103 ПК України визначено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів (п. 103.6 ст. 103 ПК України ).

Судом встановлено, що факт поширення в 2013 році на контрагентів позивача-нерезидентів (компанії «HERKUL ULUSLARARASI TASIMACILIK VE DIS TIC. LTD. STI.» та «TIM TRANS LOJISTIK DIS TIC. LTD. STI.» (Туреччина) статусу особи з постійним місцеперебуванням у Турецькій Республіці з метою застосування Угоди між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно підтверджується довідками Управління департаменту доходів Міністерства фінансів Турецької Республіки від 28.01.2013 року та від 27.05.2013 року. (том 5, а.с. 87-91).

Зокрема, в даних довідках також вказано, що обидві іноземні компанії є «платниками податків установ Туреччини щодо свого світового доходу».

Виходячи із приписів вказаного міжнародного договору та наданих позивачем довідок, колегія суддів зазначає, що зазначені доходи нерезидентами повинні оподатковуватися в Турецькій Республіці відповідно та приходить до висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції щодо його скасування.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2014 року у справі № К/800/24052/13 та від 03 березня 2015 року у справі № К/800/8338/14.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 квітня 2014 року № 549/26-55-22-10 щодо порушення податку на додану вартість в частині основного платежу у розмірі 94789, 00 грн. (податкові зобов'язання з ПДВ за податкові періоди: лютий 2011 року в сумі 28991,00 грн.; березень 2011 року в сумі 65 798,00 грн., за яких 1027 грн. 91 коп. нараховано за порушення пп.. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПКУ) слід зазначити наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України )

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, протягом 2011 - 2012 років між ТОВ «НВП «Гідротерм Інжинірінг» (Покупець, Замовник) і підприємствами ТОВ «Конструктив Україна», ТОВ «Монтажбудхолдинг», ТОВ «Лібеті Стайл» (Постачальник) були укладені усні угоди про закупівлю товарів, а з ТОВ «БК-21» (Виконавець) - письмові договори про виготовлення продукції з давальницької сировини від 02.02.2011 року № БК -020212, від 14.03.2011 року № БК -140311, від 09.03.2011 року № БК -90311, від 01.04.2011 року № БК -10411, від 22.02.2011 року № БК -220211, від 23.02.2011 року № БК -230211, від 21.02.2011 року № БК -210211.

За умовами цих Договорів про виготовлення продукції з давальницької сировини (п. 1.1 - п. 1.2) Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника виконати роботи по збиранню насосних станцій та по доробці теплообмінників (без окреслення кількості таких), а Замовник, в свою чергу, прийняти і оплатити роботи на умовах визначених такими Договорами.

Результати робіт передаються Замовнику Виконавцем за актами приймання виконаних робіт, що підписані уповноваженими представниками сторін (п. 4.1 зазначених Договорів). При цьому за умовами п. 5.1 Договорів виконання таких робіт з матеріалів Виконавця не передбачається.

Розрахунки за вказаними Договорами проводяться в безготівковій формі та на умовах передоплати (п. 2.2 і п. 2.4 цих Договорів).

На підтвердження фактів отримання товарів (робіт і послуг) від перелічених вище контрагентів-постачальників (-виконавця) та проведення розрахунків за такі поставлені товари, виконані роботи (надані послуги) позивач надав до суду копії рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних; актів виконаних робіт, актів прийому-передачі, кошторисів на виготовлення насосної станції, звітів про використані матеріали, прибуткових накладних та актів здачі-прийняття обладнання по господарських операціях з ТОВ «БК-21».

Дослідивши наявні в матеріалах справи вищевказані первинні документи, колегією суддів встановлено велику кількість недоліків в їх змісті, а саме: відсутність необхідної при заповненні інформації та/або невідповідність зазначеної інформації, що також встановлено судом першої інстанції та наголошено в оскаржуваній постанові, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначені первинні документи не підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Конструктив Україна», ТОВ «Монтажбудхолдинг», ТОВ «Лібеті Стайл», ТОВ «БК-21».

Позивачем також не надано суду інших первинних і розрахункових документів, оформлених на підставі вказаних вище усних угод і письмових договорів з підприємствами ТОВ «Конструктив Україна», ТОВ «Монтажбудхолдинг», ТОВ «Лібеті Стайл», ТОВ «БК-21, зокрема: податкові накладні від 21.04.2011року№ 33 на суму 18 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 100,00 грн.) та від 12.04.2011року№ 14 на суму 28 620,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 770,00 грн.) - по операціях з ТОВ «БК-21»; прибуткових накладних (по операціях з ТОВ «Конструктив Україна», ТОВ «Монтажбудхолдинг», ТОВ «Лібеті Стайл»); довіреності ТОВ «НВП «Гідротерм Інжинірінг» щодо уповноваження своїх працівників на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальників згідно певних договорів та/або витягів з журналів обліку таких довіреностей за відповідні періоди; оборотно-сальдових відомостей та журналів рахунків бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 281 «Товари на складі», 20 «Виробничі запаси», та ін.; рахунків-фактур, виставлених ТОВ «Лібеті Стайл», ТОВ «БК-21» що були підставою для перерахування позивачем сум безготівкових коштів на користь названих підприємств-контрагентів; актів списання матеріалів (за наслідками господарських операцій з ТОВ «БК-21»), документів на підтвердження наявності у власності позивача певної офісної техніки, для функціонування якої здійснювалася закупівля витратних матеріалів.

Додатково ТОВ «НВП «Гідротерм Інжинірінг» надано суду копії первинних документів, оформлених в ході здійснення протягом 2011 - 2012 років поставок товарів на користь третіх осіб-покупців обладнання згідно усних угод, а саме: видаткових і податкових накладних, довіреностей покупців на отримання ТМЦ від позивача.

Однак, колегія суддів зазначає, що з їх змісту не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірними господарськими операціями та наведеними первинними документами, оформленими (отриманими) ТОВ «НВП «Гідротерм Інжинірінг» в ході здійснення звичайної господарської діяльності, оскільки такі документи не містять жодних відомостей про поставку контрагентами ТОВ «Конструктив Україна», ТОВ «Монтажбудхолдинг», ТОВ «Лібеті Стайл», ТОВ «БК-21» будь-яких товарів (робіт, послуг) на користь позивача.

Крім того, позивач не надав суду доказів щодо наявності в користуванні ТОВ «НВП «Гідротерм Інжинірінг» на момент укладення спірних правочинів складських приміщень, необхідних для зберігання придбаних товарів і обладнання.

Податковий орган також наголошував, що актами перевірки контрагентів не підтверджено реальність господарських операцій з придбання та продажу на користь позивача такими підприємствами товарів (робіт, послуг).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій з придбання та отримання товарів і результатів робіт (послуг), передбачених усними угодами і письмовими договорами з підприємствами ТОВ «Конструктив Україна», ТОВ «Монтажбудхолдинг», ТОВ «Лібеті Стайл», ТОВ «БК-21» належними первинними і розрахунковими документами, а тому віднесення податку на додану вартість з вартості таких товарів, робіт (послуг) до складу податкового кредиту за звітні (податкові) періоди: лютий, березень 2011 на підставі вище описаних документів, є безпідставним, з огляду на що висновки Акта перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту на суму податку на додану вартість у розмірі 93 761, 00 грн. є обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «Монтажбудхолдинг» та ТОВ «Конструктив Україна» не декларували податкові зобов'язання по взаємовідносинах із позивачем за податкові періоди лютий, березень 2011 року. Свідоцтва платників ПДВ зазначених підприємств анульовані, що унеможливлює сплату даними підприємствами відповідних сум податку на додану вартість у наступних податкових періодах.

Крім того, колегія суддів не погоджується із висновками акта перевірки про порушення ТОВ «НВП «Гідротерм Інжинірінг» вимог пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України в частині не проведення коригування сум податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Еволюкс», у зв'язку із чим позивачу нараховано суму ПДВ у розмірі 1027, 91 грн. (період березень 2011 року) по податковому повідомленню-рішенню № 549/26-55-22-10, оскільки з тексу Акта перевірки позивача не вбачається суть та вид такої помилки та коригувань показників податкового кредиту з посиланням на конкретні докази та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 192.1 . ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з пп. 192.1.1 п. 192.1 . ст. 192 цього Кодексу якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п. 192.3 ст. 192 ПК України ).

Відповідно до п. п. 18, 19, 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 , у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів/послуг. Копія залишається у продавця. На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

Аналогічну норму містить Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10.

Заперечуючи спірне податкове повідомлення-рішення від 16.04.2014 року № 549/26-55-22-10 в частині нарахованої основної суми податку на додану вартість у розмірі 1027, 91 грн. позивач вказує на ненадходження до нього розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних на суми податку, що наведені в акті перевірки.

Оскільки, підставою для проведення коригування податкового кредиту для покупця є розрахунок коригування кількісних і вартісних показників, а будь які розрахунки позивачем не отримувались, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для коригування податкового кредиту шляхом його зменшення.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.11.2014 року у справі № К/800/8018/14.

Натомість, зі сторони відповідача жодних нормативно та документально обґрунтованих заперечень, додаткових документів - матеріалів перевірки у вигляді податкових накладних і податкової звітності з податку на додану вартість (зокрема, відповідних розрахунків коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної), що підтверджують факт виявлення порушення норми пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України суду не надано.

Що стосується нарахованих штрафних санкцій по податковим зобов'язанням з ПДВ у розмірі 1027, 91 грн. по податковому повідомленню-рішенню від 16.04.2014 року № 549/26-55-22-10, відповідачем повідомлено, що при підрахунку штрафних санкцій по вказаному рішенню в цілому інспектором податкового органу допущено помилку, а тому вирахувати нараховані штрафні санкції по окремим епізодам порушень податкового законодавства позивачем, а саме у спірному податковому повідомленні рішенні та саме в частині 1027, 91 грн. не є можливим, з огляду на що, колегія суддів не має можливості встановити, яка сума штрафних санкцій нарахована по податковому зобов'язанню з ПДВ у розмірі 1027, 91 грн. для її скасування в частині.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв обґрунтоване рішення, проте враховуючи, що сторонами в частині позовних вимог досягнуто податкового компромісу, вбачаються підстави для часткового скасування постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гідротерм Інжинірінг» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року скасувати частково.

Пункт третій та четвертий резолютивної частини постанови скасувати частково та в цій частині ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гідротерм Інжинірінг» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16.04.2014 року № 549/26-55-22-10 в частині нарахованої основної суми платежу - податку на додану вартість у розмірі 1027 (одна тисяча двадцять сім) грн. 91 коп.

Пункт другий резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року залишити без змін.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.