Постанова

від 18.09.2018 по справі 826/17541/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 вересня 2018 року

справа №826/17541/14

адміністративне провадження №К/9901/9146/18, № К/9901/9147/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробниче Підприємство Гідротерм Інжинірінг та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року у складі судді Скочок Т.О. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 у складі суддів Петрика І.Й., Борисюк Л.П., Собківа Я.М. у справі №826/17541/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробниче Підприємство Гідротерм Інжинірінг до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

11 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-Виробниче Підприємство Гідротерм Інжинірінг (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 16 квітня 2014 року №549/26-55-22-10 та від 11 квітня 2014 року № 52326552206, з мотивів безпідставності їх прийняття.

28 січня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, частково задоволений позов Товариства, визнане протиправним і скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 11 квітня 2014 року № 52326552206, визнане протиправним і скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 16 квітня 2014 року № 549/26-55-22-10 в частині нарахування основного платежу в сумі 50492,00 грн. і штрафних санкцій у розмірі 11 278,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

08 липня 2015 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду частково скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року, пункт третій та четвертий резолютивної частини постанови скасовано частково та в цій частині ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Товариства частково задоволені, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 16 квітня 2014 року № 549/26-55-22-10 в частині нарахованої основної суми платежу - податку на додану вартість у розмірі 1027 (одна тисяча двадцять сім) грн. 91 коп. Пункт другий резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року залишений без змін. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

08 липня 2015 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду задоволене клопотання податкового органу (відповідача у справі) про закриття провадження у справі № 826/17541/14 в частині позовних вимог, внаслідок чого постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 квітня 2014 року № 549/26-55-22-10 щодо порушення податку на додану вартість в частині основного платежу у розмірі 112 269, 00 грн. визнати нечинною та закрити провадження в цій частині у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

10 серпня 2015 року Товариством подано касаційну скаргу, у якій позивач посилаючись на закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу, зазначає, що предметом апеляційного перегляду було рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16 квітня 2014 року №549/26-55-22-10 в частині основного платежу у розмірі 94789 грн., та щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 квітня 2014 року №52326552206.

Досягнення податкового компромісу згідно умов пункту 8 підрозділу 9.2 Розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України сплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань платіжними дорученнями від 15 квітня 2015 року №459, що визначено податковим повідомленням - рішенням від 16 квітня 2014 року №549/26-55-22-10 є підставою для закриття провадження у справі в частині його оскарження, у зв'язку із примиренням сторін внаслідок досягнення податкового компромісу.

Позивач доводить неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Зазначає про відсутність складу податкових правопорушень, які суди попередніх інстанцій визнали доведеними внаслідок недоліків первинної документації покладеної в основу збільшення грошових зобов'язань, без визначення цих недоліків, безпідставно визнали порушення позивачем положень пункту 198.3, абзаців першого та другого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Товариство посилається, на ненадання правової оцінки судами попередніх інстанцій застосуванню штрафних санкцій.

17 грудня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 11 серпня 2015 року.

27 липня 2015 року податковим органом подана касаційна скарга, в якій з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтування касаційної скарги податковим органом стосовно податку на додану вартість є тотожнім тому, що наведено актом перевірки, без врахування рішення про укладення з позивачем податкового компромісу та правових наслідків його досягнення. Первісними доводами, без врахування досліджень та висновків судів є також доводи стосовно збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 2950 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 738 грн., податковим повідомленням - рішенням від 11 квітня 2014 року №52326552206.

29 липня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу № 826/17541/14 з Окружного адміністративного суду міста Києва.

20 серпня 2015 року справа № 826/17541/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

25 січня 2018 року справа №826/17541/14 разом із касаційними провадженнями К/9901/9147/18 та К/9901/9146/18 передані до Верховного Суду.

Заперечення або відзив на касаційні скарги один одного Товариство та податковий орган не надавали, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 35427416, перебуває на податковому обліку податкового органу з 12 вересня 2007 року, є платником податку на додану вартість з 11 жовтня 2007 року.

Податковим органом у березні 2014 року проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за цей же період, результати якої викладені в акті перевірки від 04 квітня 2014 року №303/26-55-22-10/35427416 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 11 квітня 2014 року, згідно з підпунктами 54.3.3, 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення-рішення № 52326552206, яким за порушення Товариством пункту 160.5 статті 160 цього кодексу збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем у сумі 2 950 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 738 грн, при цьому правова підстава застосування штрафу спірним податковим повідомленням - рішенням не визначена.

Оцінюючи спірні правовідносини у цій частині спору, суди попередніх інстанцій установили, що податковим органом під час проведення перевірки встановлено заниження Товариством податку за другий квартал 2013 року в сумі 317,00 грн., за третій квартал 2013 року - 1410,00 грн., і за четвертий квартал 2013 року - 1 223,00 грн.

Суд зазначає, що єдиною нормою покладеною в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є положення пункту 160.5 статті 160 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час спірних правовідносин.

Впродовж розгляду справи податковий орган посилався на норми, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз норм на які посилався відповідач, а саме норми пункту 160.2 статті 160, пунктів 103.2, 103.5, 103.6 статті 103 Податкового кодексу України, з'ясували необхідність та можливість застосування до спірних правовідносин правил міжнародного договору.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що відповідно до статті 8 Угоди між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, підписаної 27 листопада 1996 року та ратифікованої 16 січня 1998 року, встановлено, що прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових, повітряних суден або дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях, оподатковуються лише в цій Державі.

Для цілей цієї статті прибутки від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включають прибутки від використання, утримання або здавання в оренду контейнерів (включаючи трейлери і супутнє устаткування для транспортування контейнерів), використовуваних для транспортування товарів чи виробів, де така оренда, таке використання або утримання, залежно від випадку, є побічними стосовно експлуатації морського або повітряного судна у міжнародних перевезеннях.

Відповідно до пункту 1 цієї статті, якщо прибутки отримуються резидентом Договірної Держави від участі у пулі, спільному підприємстві чи міжнародному транспортному агентстві, прибутки, що відносяться до такого резидента, будуть оподатковуватись тільки в Договірній Державі, резидентом якої він є.

Положеннями пункту 103.2 статті 103 Податкового кодексу України передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт поширення в 2013 році на контрагентів позивача-нерезидентів (компанії HERKUL ULUSLARARASI TASIMACILIK VE DIS TIC. LTD. STI. та TIM TRANS LOJISTIK DIS TIC. LTD. STI. (Туреччина) статусу особи з постійним місцеперебуванням у Турецькій Республіці з метою застосування Угоди між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно підтверджується довідками Управління департаменту доходів Міністерства фінансів Турецької Республіки від 28 січня 2013 року та від 27 травня 2013 року, в яких вказано, що обидві іноземні компанії є платниками податків установ Туреччини щодо свого світового доходу .

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій основаних на приписах міжнародного договору та наданих позивачем довідок, що доходи нерезидентами в межах спірних відносин повинні оподатковуватися в Турецькій Республіці.

Відтак підстави для донарахування позивачу суми податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням відсутні, доводи податкового органу є неприйнятними з огляду на правила пріоритету застосування правил міжнародного договору, як джерела права відповідно до частини п'ятої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (частини 6 статті 9 цього кодексу, що діяла до 15 грудня 2017 року).

16 квітня 2014 року податковим органом згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3, статі 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки, прийняте податкове повідомлення-рішення №549/26-55-22-10, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 207058 грн. за порушення підпунктів 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, пункту 192.1, пункту 192.2 статті 192, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 13543 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 11-2 Розділу 8 Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань зокрема з податку на додану вартість відповідно до підрозділу 9-2 розділу 20 Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року).

Звертаючись із заявою від 15 квітня 2015 року, про намір застосування податкового компромісу по податковому повідомленню рішенню від 16 квітня 2014 року №549/26-55-22-10 (частково), позивач просив про застосування процедури податкового компромісу в частині основного платежу - 112269 грн., зазначивши про те, що інша частина стосується періоду лютий-березень 2011 року, а тому не підпадає під процедуру, що визначена Законом України від 25 грудня 2014 року №63-8 Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу .

15 квітня 2015 року згідно заяви застосування податкового компромісу від 15 квітня 2015 року позивачем здійснена сплата податку на додану вартість у сумі 55551 грн. платіжним дорученням № 459.

Рішенням податкового органу Про застосування та часткову відмову щодо застосування податкового компромісу , прийнятого 28 квітня 2015 року комісією по застосуванню податкового компромісу, щодо погодження застосування податкового компромісу в частині порушення податку на додану вартість в частині основного платежу у розмірі 112269 грн. та щодо відмови застосування податкового компромісу в частині податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податкові періоди лютий та березень 2011 року відповідно в сумах 28991 грн. та 65798 грн.

Виходячи із обсягу застосування податкового компромісу суд апеляційної інстанції прийняв процесуальне рішення визнав нечинною постанову суду першої інстанції та закрив провадження у відповідній частині у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

Пунктом 7 Підрозділом 9-2 Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу Розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України доповненого Законом України від 25 грудня 2014 року №63-8, передбачено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Висновуючись на аналізі наведених норм Суд визнає, що днем узгодження платником податків податкових зобов'язань у межах спірних відносин є 15 квітня 2015 року - день подання заяви про намір досягнення податкового компромісу. З буквального тлумачення норми вбачається, що у таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу.

Відтак, узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні від 16 квітня 2014 року №549/26-55-22-10 відбулося внаслідок досягнення податкового компромісу, визначені ним зобов'язання є узгодженими повністю з 15 квітня 2015 року.

Верховний Суд погоджує доводи позивача стосовно підстав закриття провадження у справі про скасування податкового повідомлення - рішення податкового органу від 16 квітня 2014 року №549/26-55-22-10, у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій спір в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2014 року №52326552206 вирішений з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при ухваленні судового рішення стосовно наслідків досягнення податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення від 16 квітня 2014 року №549/26-55-22-10.

Керуючись статтями 238, 341, 345, 349, 350, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробниче Підприємство Гідротерм Інжинірінг та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11 квітня 2014 року № 52326552206 - залишити без змін.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16 квітня 2014 року № 549/26-55-22-10 - скасувати, закрити провадження у справі у цій частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер