Ухвала

від 08.07.2015 по справі 2а-9326/10/1870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/9991/3778/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року

у справі № 2а-9326/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регата»

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регата» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 липня 2010 року № 0000612311/0 та № 0000602311/0, від 25 серпня 2010 року № 0000612311/1 та № 0000602311/1, від 21 вересня 2010 року № 0000612311/2 та № 0000602311/2, від 26 листопада 2010 року № 0000612311/3 та № 0000602311/3 (в редакції доповнення до позовних вимог від 13 січня 2011 року вих. № 9-р).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року позов був задоволений. Скасовано податкові повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 20 липня 2010 року № 0000612311/0 та № 0000602311/0, від 25 серпня 2010 року № 0000612311/1, № 0000602311/1, від 21 вересня 2010 року № 0000612311/2, № 0000602311/2, від 26 листопада 2010 року № 0000612311/3 та № 0000602311/3.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Конотопська МДПІ Сумської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Регата», посилаючись на те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Конотопська МДПІ Сумської області провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Регата» щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ПП «Каріна і Ко» м. Кременчук за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року, а також відображення по бухгалтерському та податковому обліку придбання ТОВ «Регата» від ВАТ «Олександрійський авторемонтний завод» установки ТВЧ МГ 3-32 згідно договору № 28/1 від 04 травня 2007 року, за результатами якої був складений акт № 285/23-3/31097498 року від 08 липня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Регата» з ПП «Каріна і Ко»; перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення пункту 1.32 статті 1, пунктів 5.1, 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого дані по витратах, які виникли в результаті проведення операцій з ПП «Каріна і Ко», які відображені у деклараціях з податку на прибуток за період, який перевірявся, є недійсними, що призвело до заниження податку на прибуток, у періоді, що перевірявся, на загальну суму 183031,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2007 року в сумі 16042,00 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 20472,00 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 66772,00 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 29038,00 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 50707,00 грн.; перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги придбання, про податковий кредит по операціях з ПП «Каріна і Ко» за період, що перевірявся, є недійсними, що призвело до заниження податок на додану вартість на загальну суму 97371,00 грн., у тому числі: за квітень 2008 року в сумі 33575,00 грн., за серпень 2008 року в сумі 47797,00 грн., за вересень 2008 року в сумі 15999,00 грн. та до завищення суми бюджетного відшкодування на 49053,00 грн., в тому числі: за листопад 2007 року на 18999,00 грн., за грудень 2007 року на 5045,00 грн., за січень 2008 року на 9959,00 грн., за лютий 2008 року на 11208,00 грн., за березень 2008 року на 3842,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаних у ПП «Каріна і Ко» (згідно договору на виконання робіт від 05 липня 2007 року б/н та додаткових угод до нього від 04 січня 2007 року та від 01 жовтня 2007 року, а також згідно договору на виконання робіт від 03 січня 2008 року б/н та додаткових угод до нього від 01 липня 2008 року та 04 січня 2008 року) послуг щодо виготовлення заготовки пальців ланки гусениці А-34-2-01 підсиленої до тракторів, виготовлення пальців ланки гусениці, комплектування гусениці до тракторів, а сум податку на додану вартість, сплачених у складі такої вартості, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, з огляду на те, що: у ході досудового слідства в рамках розслідування кримінальної справи № 10800008, порушеної Прокуратурою Сумської області по фактам заволодіння державним майном, замаху на заволодіння державним майном та підробки документів службовими особами ТОВ «Регата», було встановлено, що виробництво пальців гусеничних здійснювалось у приміщенні за адресою: м. Конотоп, вул. Батуринська, 26 (ЗАТ «Радуга»), яке належить на праві власності засновнику ТОВ «Регата» ОСОБА_1, про що свідчать протоколи допиту працівників позивача; згідно довідок Кременчуцької ОДПІ від 01 грудня 2008 року № 3551/23-309/34537163 та від 04 березня 2009 року № 796/23-309/34537163 ПП «Каріна і Ко» є посередником, який, в свою чергу, уклав угоду з фізичною - особою ОСОБА_2 для проведення штирьовки ланки гусениці, комплектування гусениці та виготовлення пальців ланки, при перевірці якого було встановлено, що ОСОБА_2 знаходиться у розшуку. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що правочини, укладені позивачем з ПП «Каріна і Ко», є нікчемними у розумінні положень частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України та, як наслідок, не дають позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту. При цьому, реальність господарських операцій податковим органом не заперечувалась.

20 липня 2010 року Конотопська МДПІ Сумської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000602311/0, яким згідно з підпунктом «б» пункту підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Регата» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 274546,50 грн., у тому числі: 183031,00 грн. - за основним платежем, 91515,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

20 липня 2010 року Конотопська МДПІ Сумської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000612311/0, яким згідно з підпунктом «б» пункту підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Регата» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 219636,00 грн., у тому числі: 146424,00 грн. - за основним платежем, 73212,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а Конотопською МДПІ Сумської області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25 серпня 2010 року № 0000612311/1 та № 0000602311/1, від 21 вересня 2010 року № 0000612311/2 та № 0000602311/2, від 26 листопада 2010 року № 0000612311/3 та № 0000602311/3 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість виконаних ПП «Каріна і Ко» робіт (послуг), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання підтверджена первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що вироку суду, постановленого у кримінальній справі, щодо зниження, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, позивачем або ж ПП «Каріна і Ко» податковим органом надано не було.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів, а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з виконання ПП «Каріна і Ко» на користь позивача робіт (послуг) щодо виготовлення заготовки пальців ланки гусениці А-34-2-01 підсиленої до тракторів, виготовлення пальців ланки гусениці, комплектування гусениці до тракторів, мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями (т. 1 арк. справи 198-214, 224-250, т. 2 арк. справи 1-33).

Вказані обставини знайшли також своє підтвердження і у акті перевірки.

Крім іншого, в довідках Кременчуцької ОДПІ від 01 грудня 2008 року № 3551/23-309/34537163 та від 04 березня 2009 року № 796/23-309/34537163, на які також посилався податковий орган у підтвердження правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, було вказано, що перевірками не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими ПП «Каріна і Ко», яке мало правові відносини з платником податків ТОВ «Регата». Крім іншого, у зазначених довідках було вказано, що ПП «Каріна і Ко» являється основним платником та для проведення зустрічної перевірки надало усі первинні, які підтверджують господарські відносини з ТОВ «Регата», а саме: договори, акти приймання-передачі виконаних робіт, акти приймання-передачі продукції на обробку, акти приймання-передачі готової продукції, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, реєстри виданих податкових накладних за період 2006 - 2008 рр., податкові накладні та накладні (т.1 арк. справи 61-63, 123-126).

При цьому, суди обґрунтованого виходили з того, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироків у кримінальних справах щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним сторонами оспорюваних договорів матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Конотопської МДПІ Сумської області залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

Л.В. Ланченко

---

Н.Г. Пилипчук