Постанова

від 05.04.2011 по справі 2а-9326/10/1870

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2011 р. Справа № 2а-9326/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Регата" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Регата» (далі по тексту - позивач, ТОВ "Регата") звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської МДПІ (далі по тексту - відповідач), в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 20 липня 2010 року № 0000612311/0, № 0000602311/0, від 25 серпня 2010 року № 0000602311/1, № 0000612311/1, від 21 вересня 2010 року № 0000602311/2, № 0000612311/2, від 26 листопада 2010 року № 0000612311/3 та № 0000602311/3. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Конотопською МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку TOB "Регата" за результатами якої були надіслані податкові повідомлення-рішення від 20 липня 2010р. №0000612311/0 та №0000602311/0 про сплату ПДВ та штрафних фінансових санкцій у сумі 219636,00грн. і податку на прибуток та штрафних фінансових санкцій у сумі 274546,50 грн. застосованих за порушення податкового законодавства. Дані податкові повідомлення-рішення TOB "Регата" вважає незаконними.

В акті вказано, що договори № б/н від 05.07.2007р., № б/н від 01.03.2008р. та додаткові угоди до них, укладені з ПП "Каріна і Ко" є нікчемними. ОСОБА_3, не вказано яким чином перевіряючими встановлено, що ці договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже згідно ст. 204 ЦК України, в Україні діє презумпція правомірності правочину.

Безпідставним позивач також вважає твердження, що TOB "Регата" є тією особою, що самостійно виготовляла заготовки та пальці ланки гусениць, комплектування гусениць тракторів, і що цей факт доведений досудовим слідством. Цей факт буде вважатись доведеним лише при наявності рішення чи вироку суду, до винних буде застосоване відповідне покарання, при цьому будуть вжиті відповідні заходи і до TOB "Регата". Для виконання вказаних перевіряючими робіт необхідно мати штат висококваліфікованих спеціалістів, великі витрати електроенергії та інші технічні умови, чого TOB "Регата" не мало. А в приміщенні, де нібито виготовлялись заготовки і пальці ланки гусениці, навіть не підключена електроенергія. В TOB "Регата" ніколи не існувало штатних посад, зазначених в акті перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на наступне.

Причиною донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток стало зменшення перевіркою валових витрат та податкового кредиту TOB «Регата» на суму витрат, понесених товариством по нікчемних правочинах, а саме по операціях придбання у ПП «Каріна і Ко» послуг на загальну суму 878548,79 грн. Згідно листа Кременчуцької ОДПІ від 04 березня 2009 року до Конотопської МДПІ про взаємовідносини ТОВ «Регата» з ПП «Каріна і Ко», підприємство є посередником. При цьому, зазначено, що ПП «Каріна і Ко» уклало угоду з ФОП ОСОБА_4 про проведення штирьовки ланки гусені комплектування гусениці та виготовлення пальців ланки. Щодо ФОП ОСОБА_4, то згідно інформаційної довідки Кременчуцької ОДПІ від серпня 2009 року №11461/7/17-312 місцезнаходження даного суб'єкта господарської діяльності не встановлено і він знаходиться у розшуку. Також, у ході розслідування кримінальної справи №10800008 було встановлено, що виробництво пальців гусеничних здійснювалось у приміщенні за адресою м. Конотоп, вул. Батуринська, 26, яке належить на правах власності засновнику TOB «Регата» ОСОБА_3, про це свідчать протоколи допитів свідків (працівників TOB «Регата»). Таким чином, відповідач, вважає, що документи первинного, бухгалтерського та податкового обліку з боку ПП «Каріна і Ко» на адресу TOB «Регата» були виписані без наміру створити реальні правові наслідки, тобто дані правочини завідомо суперечили інтересам держави і суспільства і були нікчемними.

Суд, заслухавши, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Конотопської міжрайонної державною податковою інспекцією на виконання постанови від 12 березня 2010 року старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Сумській області про призначення позапланової документальної перевірки TOB Регата» (а.с. 108-110), була проведена вказана перевірка, за результатами якої складено акт від 08 липня 2010 року №285/23-3/31097498 (далі - акт перевірки а.с. 13-37). В акті перевірки встановлені порушення ТОВ «Регата» вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статті 3, статті 4, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про додаток на додану вартість» , недотримання статті 203 Цивільного Кодексу України, внаслідок чого товариству було донараховано податок на прибуток у загальній сумі 183031,0 грн., у тому числі за III квартал-2007 року в сумі 16042,0 грн., за IV квартал 2007 року в сумі 20472,0 грн., за І квартал 2008 року в сумі 56772,0 грн., за II квартал 2008 року в сумі 29038,0 грн., за III квартал 2008 року в сумі 50707,0 грн., додаток на додану вартість у загальній сумі 97371,0 грн., у тому числі за квітень 2008 року в сумі 33575,0 гри., за серпень 2008 року в сумі 47797,0 грн., за вересень 2008 року в сумі 15999,0 грн., та встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі 49053,0 грн., у тому числі за листопад 2007 року в сумі 18999,0 грн., за грудень 2007 року в сумі 5045,0 грн., за січень 2008 року в сумі 9959,0 грн., за лютий 2008 року в сумі 11208,0 гри., за березень 2008 року в сумі 3842,0 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 липня 2010р. №0000612311/0 та №0000602311/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ та штрафних фінансових санкцій у сумі 219636,00 грн., податку на прибуток та штрафних фінансових санкцій у сумі 274546,50 грн. Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження передбаченою ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та звернувся зі скаргами до Конотопської МДПІ, ДПА в Сумській області та ДПА України, але його скарги були залишені без задоволення.

Підставою донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток стали висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів по операціях виконання робіт ПП «Каріна і Ко» (м. Кременчук код за ЄДРПОУ 34537163) з вересня 2007 року по вересень 2008 року на загальну суму 878548,79 грн., де ПДВ - 146424,79 грн.

З зазначеними в акті перевірки висновками податкового органу суд не погоджується та вважає їх таким що суперечать нормам законодавства виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між даними суб'єктами господарювання були укладені договори № б/н від 05.07.2007р., № б/н від 01.03.2008р. та додаткові угоди до них (а.с. 117-122), згідно яких ПП «Каріна і Ко» зобов'язується виконати роботи по виготовленню пальців гусеничних, проведенню штирьовки ланки гусениць Т-150, виготовленню заготовок пальців ланки гусеничної, комплектуванню гусениці ДТ - 75.

На виконання умов зазначеного вище договору ПП «Каріна і Ко» було виписано в адресу позивача податкові накладні (т. 1 а.с. 204 - 214) . Як зазначено в акті перевірки, оплата проводилась ТОВ «Регата» в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Каріна і Ко», що також підтверджується платіжними дорученнями переліченими в акті перевірки.

Виконання вказаних робіт підтверджується актами приймання - передачі виконаних робіт (т.1 а.с 202-203, 224-242, т.2 а.с. 21-33).

Факт транспортування товару підтверджується товарно - транспортними накладними (т. 1 а.с. 243-250, т.2 а.с. 1 - 19). Тобто, суд вважає, що перелічені вище первинні документи свідчать про фактичне виконання договорів по виконанню робіт.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і варт виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здій господарської операції і складання первинного документа.

Суд вважає, що документи (акти приймання передачі виконаних робіт, податкові накладні, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення) щодо операцій по виконанню робіт між ТОВ «Регата» та ПП «Карина і Ко» мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинною на момент вчинення операцій) об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для зарахування вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту. Пункт 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.,7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинною на момент вчинення операцій) податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинною на момент вчинення операцій) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинною на момент вчинення операцій) свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних ТОВ «Регата» та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Отже, зважаючи, що підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена ТОВ «Регата» до податкового кредиту.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинною на момент вчинення операцій), передбачено, що валові витрати виробиництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинною на момент вчинення операцій) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами.

Суд зауважує, що витрати по оплаті робіт виконаних ПП «Каріна і Ко», що віднесені ТОВ "Регата" до складу валових витрат, підтверджені належним чином оформленими розрахунковими та платіжними документами (платіжними дорученнями, актами приймання - передачі виконаних робіт), а отже, суд вважає, що ці дії позивача є такими що відповідають вимогам законодавства.

Також, суд зазначає, що санкції, передбачені ст. 208 ГК України не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, та ч. 1-3 ст. 180 ГК України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України та абзацу 2 ч. 1 ст. 631 ЦК України, крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, договори укладені ТОВ «Регата» та ПП «Карина-Ко» відповідають вимогам, встановленими статтею 638 ЦК України та статтею 180 ГК України і вважаються укладеними.

По Договорам виконання робіт також було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина підтверджується актом податкової перевірки діяльності ТОВ "Регата"), що доводить реальність здійснених операції. Також було фактично отримано виконані роботи та підписані акти приймання - передачі, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Згідно ч.1 ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між ТОВ "Регата" і ПП "Каріна і Ко" є дійсними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган як на одну з основних підстав висновку про нікчемність угод між ТОВ «Регата» та ПП «Каріна і Ко» посилається на те, що у ході розслідування кримінальної справи №10800008 було встановлено, що виробництво пальців гусеничних здійснювалось у приміщенні за адресою м. Конотоп, вул. Батуринська, 26, яке належить на правах власності засновнику TOB «Регата» ОСОБА_3, про це свідчать протоколи допитів свідків (працівників TOB «Регата»). Також, згідно довідки Кременчуцької ОДПІ довідка від 04 березня 2009 року №796/23-309/34537163 про взаємовідносини ТОВ «Регата» з ПП «Каріна і Ко», останнє є посередником. При цьому, зазначено, що ПП «Каріна і Ко» уклало угоду з ФОП ОСОБА_4 (і.к. НОМЕР_1) про проведення штирьовки ланки гусені комплектування гусениці та виготовлення пальців ланки. Щодо ФОП ОСОБА_4, то згідно інформаційної довідки Кременчуцької ОДПІ від серпня 2009 року №11461/7/17-312 місцезнаходження даного суб'єкта господарської діяльності не встановлено і він знаходиться у розшуку.

Вказані факти не знайшли свого підтвердження, так згідно матеріалів справи, а саме згідно довідки Кременчуцької ОДПІ довідка від 04 березня 2009 року №796/23-309/34537163 (т.1 а.с 123-126), на яку посилається податковий орган, підтверджується фактичне виконання робіт ПП «Каріна і Ко» згідно угод з ТОВ «Регата», а також зазначено, що суми податку на додану вартість, по податкових накладних виписаних на адресу ТОВ «Регата», включені ПП «Каріною і Ко» до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображені у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ. Також, цією ж довідкою підтверджуються і господарські взаємовідносини ПП «Каріна і Ко» з ПП ОСОБА_4 Також, в матеріалах справи є довідка Кременчуцької ОДПІ №3551/23-309/34537163 від 01.12.2008 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ПП «Каріна і Ко», якою не встановлено розбіжностей щодо правовідносин з ТОВ «Регата» а також встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських операцій з ТОВ «Регата» (т.1 а.с 61-63).

Крім того, як пояснив представник позивача, підприємство не мало технічних можливостей для здійснення вказаних робіт самостійно, що підтверджується і листом ТОВ «Інга», яке орендувало у позивача установку ТВЧ МГ 3-32, на якій, на думку відповідача, позивач і здійснював виготовлення пальців гусеничних. Відповідно до вказаного листа (т.1 а.с. 158) ТОВ «Інга» для виготовлення пальців гусеничних установка ТВЧ МГ 3-32 була доукомплектована закалочним станком, пристроєм для висадки голівок пальців, також по технічним умовам виготовлення пальців гусеничних на дільниці також було встановлено наступне обладнання: комбіновані ножиці, сверлільні станки, заточний станок, твердомір, виготовлена система оборотного водоохолодження. Тобто, без переліченого вище обладнання здійснення вказаних вище робіт є неможливим. Крім того, згідно довідки Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, приміщення за адресою м. Конотоп, вул. Батуринська 26/4 централізованим водопостачанням та водовідведенням не обладнане. Згідно довідки, Конотопського районного відділення Енергозбуту ВАТ «Сумиобленерго», приміщення за адресою м. Конотоп, вул. Батуринська 26/4 станом на 24.02.2011 не підключене та раніше не підключалось до розподільчих мереж Конотопської РЕМ, з січня 2007 по лютий 2011 фактів самовільного приєднання струмоприймачів до мереж ВАТ «Сумиобленерго» встановлено не було.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено факту чи навіть можливості здійснення позивачем самостійно вказаних вище робіт.

Також суд зазначає, що стаття 72 КАС України передбачає - тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Для ст. 207 ГК України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили податковою інспекцією не наведено.

Отже, судом встановлено, що оскаржені правочини були товарними, роботи були отримані, факт його транспортування в ході перевірки підтверджений відповідними товарно-транспортними накладними, та як встановлено перевіркою оплата робіт здійснена через банк, операція відображена в обліку обох підприємств, факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про нікчемності договорів між ТОВ "Регата" та ПП "Каріна і Ко" ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Згідно, ч.2. ст.71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже суд приходить до висновку, що податковий орган не довів суду правомірність висновків викладених в акті перевірки та прийнятих на підставі акту податкових повідомлень - рішень.

Крім того, відповідно до пп. 5.3. п.5 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01 №253, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 06.07.01 за №5758, у разі подання платником податків скарги щодо визначеного в податковому повідомленні податкового зобов'язання з дотриманням вимог Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.96 N 29, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання скарги уносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень Після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та:

а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане по повідомлення вважається відкликаним;

б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишаєте змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, де номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язані Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Відтак, стосовно податкових повідомлень рішень з дріб'ю 1, 2 та 3, (а саме від 25 серпня 2010 року № 0000602311/1, № 0000612311/1, від 21 вересня 2010 року № 0000602311/2, № 0000612311/2, від 26 листопада 2010 року № 0000612311/3 та № 0000602311/3) суд вважає, що вони також підлягають визнанню протиправними, так як виносяться з метою встановлення граничного строку сплати податкового зобов'язання, а відтак впливають на права та обов'язки позивача.

Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Регата" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції від 20 липня 2010 року № 0000612311/0, № 0000602311/0, від 25 серпня 2010 року № 0000602311/1, № 0000612311/1, від 21 вересня 2010 року № 0000602311/2, № 0000612311/2, від 26 листопада 2010 року № 0000612311/3 та № 0000602311/3.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2011 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек