Рішення

від 13.07.2015 по справі 905/648/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.2015 Справа № 905/648/15

Господарський суд Донецької області у складі судді МельниченкоЮ.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського», м. Харків

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд», м. Донецьк

про стягнення 15 506грн. 79коп.

за участю представників:

від позивача: Черних Д.О. - представник за довреністю №1-04/669 від 26.06.2015р.

від відповідача: представник не з`явився

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.07.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 312) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського», м. Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд», м. Донецьк, про стягнення заборгованості за договором №24/14 від 17.04.2014р. у сумі 9 000грн., інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 6 506грн. 79коп., всього 15 506грн. 79коп.

До початку розгляду справи по суті позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України надав заяву №1-04/719 від 10.07.2015р. про зміну предмету позову. Остаточно просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №24/14 від 17.04.2014р. у сумі 9 000грн., пеню у сумі 1 204грн. 03коп., 3% річних у сумі 241грн. 89коп. та суму інфляційних втрат у розмірі 5 060грн. 87коп., всього 15 506грн. 79коп.

З урахуванням обізнаності відповідача про зміну предмету позову, справа розглядається судом по суті в обсязі остаточно заявлених позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт. Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 610, 611, 613, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 20, 173, 174, 230, 232 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні 13.07.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням зміни предмету позову, наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр поштових відправлень рекомендованої кореспонденції від 03.07.2015р., розміщене 08.07.2015р. на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет ( www .court.gov.ua/sudy/ ) повідомлення про розгляд справи та телефонограма від 08.07.2015р., однак, у судове засідання 13.07.2015р. представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Національним науковим центром «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» (далі - замовник) був укладений договір №24/14 від 17.04.2014р. (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався створити та передати замовнику науково-технічну продукцію згідно технічного завдання. Провести лабораторно-аналітичні роботи з вихідною сировиною та готовим субстратом міцелію компостним для вирощування грибів. Розробити технічні умови на субстрат міцелію компостний.

Вартість робіт, згідно п. 2.1 договору, складає суму у розмірі 18 000грн., у т.ч. ПДВ 3 000грн., що співпадає з даними протоколу узгодження договірної ціни (додаток №2 до договору).

Розрахунки, згідно п.п. 2.2-2.3 договору здійснюються наступним чином:

- до початку виконання робіт, замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 50% від загальної вартості робіт, що складає суму 9 000грн., у т.ч. ПДВ 1 500грн.;

- остаточний розрахунок за виконання робіт проводиться протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі робіт.

Строк дії договору, згідно п. 5.1, погоджений з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 30.12.2014р.

На виконання умов п. 2.2 договору, відповідачем в якості передплати за договором було перераховано на розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі 9 000грн., що підтверджується відповідною банківською випискою від 28.04.2014р.

При цьому, з наведеної виписки вбачається, що перерахування суми авансу було здійснено за іншим договором, який не стосується спірних правовідносин, однак, позивач у письмових поясненнях №1-04/720 від 10.07.2015р. зазначив, що вказана сума була зарахована позивачем саме в якості авансу за договором №24/14 від 17.04.2014р., оскільки інші договірні відносини між соронами відсутні.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №24/14 від 17.04.2014р. підтверджується актом №1 від 07.07.2014р. на суму 18 000грн., який підписано повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Таким чином, судом встановлено, що зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт за договором відповідачем виконані частково, решта вартості робіт у розмірі 9 000грн. станом на час розгляду справи не сплачена.

Проаналізувавши укладений сторонами договір №24/14 від 17.04.2014р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором на виконання науково-дослідних та технологічних робіт, отже, договірні відносини між сторонами законодавчо врегульовані положеннями Глави 62 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ст. 892 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній Главі Цивільного кодексу України, за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Згідно з приписами ст. 894 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи.

Статтею 898 Цивільного кодексу України також визначений обов'язок замовника прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, остаточного розрахунку за договором відповідно до п.2.3 договору протягом 30 календарних днів після підписання акту про виконання науково-дослідних робіт, тобто, до 06.08.2014р. включно, станом на час розгляду справи відповідачем здійснено не було, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №24/14 від 17.04.2014р. у сумі 9 000грн. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 241грн. 89коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вказаної норми закону нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за період з 08.08.2014р. по 30.06.2015р. у сумі 241грн. 89коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних за вказаний період, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 241грн. 89коп. суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 5 060грн. 87коп. за період з 08.08.2014р. по 31.05.2015р.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 5 060грн. 87коп. суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 1 204грн. 03коп., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але умовами договору №24/14 від 17.04.2014р. відповідальність за порушення строків вартості робіт не встановлена.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 1 204грн. 03коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 610, 612, 625, 629, 892, 894, 898 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» (83001, м. Донецьк, бул. Пушкіна, 9, ідентифікаційний код 36981321) на користь Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» (61024, м. Харків, вул. Чайковська, 4, ідентифікаційний код 00497058) заборгованість за договором №24/14 від 17.04.2014р. у сумі 9 000грн., 3% річних у сумі 241грн. 89коп., суму інфляційних втрат у розмірі 5 060грн. 87коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1685грн. 14коп.

В задоволенні позову Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» в частині стягнення пені у сумі 1 204грн. 03коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 13.07.2015р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2015р.

Суддя Ю.С. Мельниченко