Постанова

від 13.07.2015 по справі 913/28/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.07.2015 справа №913/28/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів при помічнику суддіСгара Е.В Будко Н.В. Агапов О.Л. Фенченко Б.М.

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Забашта О.О. - довір. не прибув розглянувши апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського судуЛуганської області від 26 травня 2015 р. у справі№ 913/28/15 (суддя Смола С.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю компанія "Оріяна" м. Сєвєродонецьк Луганської області до Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області провизнання недійсною угоди б/н від 07.02.2012 по договору оренди землі від 29.08.2006р., державна реєстрація від 06.09.2006 №040641900352

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.05.2015 р. задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Оріяна", м. Сєвєродонецьк Луганської області до Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області та визнано недійсною додаткову угоду б/н від 07.02.2012р., державна реєстрація від 14.03.2012р. №441290004000734, до договору оренди землі від 29.08.2006р., державна реєстрація від 06.09.2006 №040641900352, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Оріяна" та Сєвєродонецькою міською радою.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Сєвєродонецька міська рада, м. Сєвєродонецьк Луганської області звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2015р. по справі №913/28/15 та відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду від 26.05.2015р. по справі №913/28/15 є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Вважає, що рішення №431 від 29.03.2011р. є скасованим з дати набрання законної сили ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014р. по справі №2а/1227/3807/2012, таким чином на момент укладання спірної додаткової угоди рішення №431 від 29.03.2011р. було чинним та діяло.

Позивач у судовому засіданні 13.07.2015р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення місцевого суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Відповідач у судове засідання 13.07.2015р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.08.2006р. між Сєвєродонецькою міською радою (далі Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Оріяна" (далі Орендар) на виконання рішення Сєвєродонецької міської ради № 2901 від 23.03.2006р. було укладено договір оренди землі, державна реєстрація від 06.09.2006р. №040641900352.

Відповідно до п.1 договору Орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №2901 від 23.03.2006р. надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі промисловості (під 76/100 часток будівель та споруд), яка знаходиться за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул.Єгорова, б.11, кв.32.

В п.2 договору сторони визначили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,7441 га, у тому числі: капітальна одноповерхова - 0,1025 га, капітальна трьох і більше поверхова - 0,2048 га, тимчасова - 0,0259 га, під спорудами - 0,0186 га, під проїздами та площадками - 0,2794 га, під зеленими насадженнями - 0,1129 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 905941 грн 75 коп. (п.5 договору).

Згідно п.8 договору він укладений на 25 років строком по 28.08.2031р. включно, починаючи з дати державної реєстрації договору оренди. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.9 договору орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 9965 грн 36 коп. на рік.

Розмір орендної плати переглядається у разі: зміни розмірів земельного податку, зміни індексації грошової оцінки земельної ділянки; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавством (п.12 договору).

Згідно п.14 договору земельна ділянка передається в оренду: під 76/100 часток будівель та споруд.

17.04.2008р. між сторонами була укладена додаткова угода №1, якою сторони внесли зміни в п.п.5, 9, 11 договору оренди землі, зокрема, п.5 змінили на "Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: 1072917 грн 79 коп.".

19.05.2009р. між сторонами була укладена додаткова угода №2, якою сторони внесли зміни в п.п.5, 9, 11 договору оренди землі, зокрема, п.5 змінили на "Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: 1235950 грн 10 коп.".

07.02.2012р. між сторонами була укладена додаткова угода б/н, державна реєстрація від 14.03.2012р. за №441290004000734.

В цій угоді від 07.02.2012р. зазначено, що вона укладена на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011р. "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" та керуючись рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради "Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради" від 28.04.2011 за №516, відповідно довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 25.05.2011р.

Згідно з п.1 вказаної додаткової годи п.5 розділу "Об'єкт оренди" змінено на "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №4412900000:05:026:0044 становить: 1952592 грн 81 коп.".

Пункти 9, 11 договору оренди землі змінено на: "Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі з 01.07.2011 по 31.12 2011 - 68340 грн 75 коп. на рік, що складає 3,5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 87866 грн 68 коп. на рік, що складає 4,5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 97629 грн 64 коп. на рік, що складає 5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 107392 грн 60 коп. на рік, що складає 5,5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2015 - 117155 грн 57 коп. на рік, що складає 6% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01.07.2011 по 31.12.2011 - 5695 грн 06 коп., з 01.01.2012 по 31.12 2012 - 7322 грн 22 коп., з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 8135 грн 80 коп., з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 8949 грн 38 коп., з 01.01.2015 - 9762 грн 96 коп. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до п.3 додаткової угоди б/н від 07.02.2012р., державна реєстрація від 14.03.2012р. №441290004000734, вона є невід'ємною частиною договору і діє з 01.07.2011р.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012р. у справі №1227/3807/2012, яка залишена в силі Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014р. №К/9991/65360/12, визнано протиправним та скасовано вищезазначене рішення Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011р.

При розгляді позовних вимог про визнання додаткової угоди недійсною колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У пункті 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що у розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, для надання оцінки відповідності спірної додаткової угоди вимогам законодавства на момент її вчинення має бути з'ясовано питання щодо дійсності на вказаний момент, тобто станом на 07.02.2012р., рішення №431 від 29.03.2011р., яке скасоване постановою суду в адміністративній справі, що набрала чинності 01.04.2014 року.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Також за підпунктом 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з пунктами 288.1., 288.4. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з пунктом 288.4., підпунктами 288.5.1., 288.5.2. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів-чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, до частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, з наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

За частиною 2 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років; частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

У відповідності до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Сєвєродонецька міська рада прийняла рішення №431 від 29.03.2011р., яке, як вже зазначалося вище, було визнане протиправним та скасоване постановою суду в адміністративній справі, що набрала чинності 01.04.2014р.

Колегія суддів враховує, що у п.10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Оскільки рішення №431 від 29.03.2011р. було скасовано як протиправне, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Таким чином, місцевим господарським судом правомірно визнано недійсною додаткову угоду від 07.02.2012р. державна реєстрація від 14.03.2012 №441290004000734, до договору оренди землі від 29.08.2006р., державна реєстрація від 06.09.2006р. №040641900352, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Оріяна" та Сєвєродонецькою міською радою.

При цьому, апеляційний суд враховує, що пунктом 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. №11 визначено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону , тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

З огляду на вищезазначене, судова колегія не заперечує, що саме зобов'язання за визнаною недійсною додатковою угодою до договору оренди припиняються на майбутнє (ст.207 ГК України), проте недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України), та в разі визнання його недійсним судом, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України по справі №922/4505/14 від 31.03.2015 року та по справі №922/4130/14 від 14.04.2015 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що доводи відповідача стосовно застосування строку позовної давності є необґрунтованими з огляду на те, що відповідно до положень ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відтак, днем початку перебігу вказаного строку є дата набрання законної сили постановою суду, якою скасовано рішення №431 від 29.03.11р., що було підставою для укладення спірної додаткової угоди, а саме - 01.04.2014р. (дата прийняття Вищим адміністративним судом України відповідної ухвали), отже позовну заяву було подано до місцевого господарського суду 16.04.2015р. в межах встановленого ст.257 Цивільним кодексом України трирічного строку позовної давності про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2015 р. по справі №913/28/15 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2015р. по справі №913/28/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2015р. по справі №913/28/15- залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: О.Л. Агапов

Н.В. Будко