Постанова

від 14.07.2015 по справі 916/422/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р.Справа № 916/422/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів : Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній,

за участю представників:

від прокуратури - прокурор відділу І.П. Закернична, посвідчення №031666 від 26.01.2015;

від позивача - Н.О. Попова, довіреність №52 від 19.05.2015;

від відповідача - Є.А. Куспись, довіреність б/н від 01.09.2013;

розглянувши апеляційні скарги заступника прокурора Одеської області та Ізмаїльської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2015

у справі №916/422/15-г

за позовом: Ізмаїльського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради

до відповідача: приватного підприємства "Оліяр"

про стягнення збитків в розмірі 35838,09 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015р. Ізмаїльський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради звернувся з позовом до приватного підприємства "Оліяр" про стягнення з останнього на користь Ізмаїльської міської ради збитків у сумі 35838,09 грн.

За вказаною позовною заявою ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2015 порушено провадження у справі №916/422/15-г.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2015 у справі №916/422/15-г (головуючий суддя Р.В. Волков, судді: О.В. Цісельський, Ю.М. Щавинська) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, 08.05.2015 заступник прокурора Одеської області та 13.05.2015 Ізмаїльська міська рада звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2015 у справі №916/422/15-г скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що використання земельної ділянки відповідачем без правових підстав, тобто без оформлення договору оренди, позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати (том ІІ а.с.8-12, 17-20).

Відповідач проти задоволення апеляційних скарг висловив заперечення (том ІІ а.с.42-44).

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За умовами нотаріально посвідченого договору про поділ майна від 11.09.2007, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Віват АПК» та приватним підприємством «Оліяр», сторони договору, яким на праві спільної часткової власності належать нежитлові будівлі, розташовані в м.Ізмаїл Одеської області по вул.Болградське шосе, 8е (літера А-корпус №2 площею 6399,4 кв.м, літера Б-корпус №5 площею 8487,9 кв.м, літера В- прохідна площею 8,1 кв.м), домовилися, зокрема, про те, що відповідачеві належить 57/100 часток нежитлових будівель і у його володіння переходить корпус №5 (літера Б), площею 8487,9 кв.м (том І а.с.15).

У пункті 10 зазначеного договору сторони зазначили, що земельна ділянка не приватизована і вони не зверталися до власника земельної ділянки з заявою щодо отримання її у власність; після державної реєстрації права власності на кожен об'єкт нерухомого майна, сторони мають звернутися до Ізмаїльської міської ради з питання врегулювання землекористування.

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.07.2009, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.09.2007, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.07.2014 приватне підприємство "Оліяр" є власником нежитлової будівлі, що розташовані за адресою: м.Ізмаїл, Болградське шосе,буд.8-е (том І а.с.36-на звороті, а.с.56, а.с.118- на звороті).

Рішенням Ізмаїльської міської ради №2443-V від 21.08.2009 приватному підприємству "Оліяр" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4422 га у довгострокову оренду терміном на 49 років для експлуатації та обслуговування адміністративно-офісної будівлі у м. Ізмаїл за адресою: Одеська область, м.Ізмаїл, Болградське шосе, 8-е (том І а.с. 22).

02.02.2010 між Ізмаїльською міською радою в особі в.о. міського голови та приватним підприємством "Оліяр" (землекористувач) в особі Катамадзе І.Ф., що діє на підставі довіреності (том І а.с.222) укладено договір сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, за умовами якого приватне підприємство "Оліяр" зобов'язалось сплачувати за тимчасове користування земельною ділянкою загальною площею 0,4422 га щомісячну плату у розмірі 3% від нормативної оцінки землі в рік на р/р 33215812700014, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23214695, банк УДК в Одеській області, отримувач ВДК в Ізмаїльському районі; нормативно грошова оцінка земельної ділянки складає 2011214 грн (том І а.с. 20).

Рішенням Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №102 від 30.01.2014 створено комісію з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджено її склад, Положення про комісію, форму акту про визначення та відшкодування збитків, форму договору про добровільне відшкодування збитків (том ІІ а.с.63-74).

Згідно з актом про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам №10 від 04.04.2014, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №375 від 23.04.2014, розмір нанесених відповідачем збитків за час фактичного користування земельною ділянкою площею 0,4422 га, яка розташована за адресою: м.Ізмаїл, Болградське шосе, 8-е, у зв'язку з ухиленням від сплати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 становить 35838,09 грн (том І а.с.17-19).

Відповідач у добровільному порядку не відшкодував позивачеві збитків (упущену вигоду) у розмірі 35838,09 грн, що і стало підставою для звернення прокурора із позовом у цій справі.

Предметом спору у даній справі є вимога Ізмаїльського міжрайонного прокурора про стягнення з приватного підприємства "Оліяр" 358386,09 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих відповідачем власнику землі внаслідок ухилення від сплати за користування земельною ділянкою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з підстав відсутності причинного зв'язку між не укладенням договору оренди земельної ділянки та заявленими до стягнення збитками, а також надав правову оцінку діям відповідача, направленим на вчинення передбачених законодавством заходів по оформленню права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належна йому на праві власності будівля, а також бездіяльності позивача щодо вчинення заходів, спрямованих на уникнення збитків. При цьому, місцевий господарський суд також звернув увагу на те, що що перевірка дотримання приватним підприємством «Оліяр» вимог земельного законодавства не проводилась.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо відмови в задоволенні позовних вимог враховуючи наступне.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до пункту 3 вищезазначеного Порядку, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані*. *Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Пунктами 4,5 цього Порядку визначено, що розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості). Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина. При вилученні (викупі) земельних ділянок до земель запасу збитки відшкодовують власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, ради, які прийняли рішення про вилучення (викуп) земель.

Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом правового регулювання норм статей 156,157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вирішуючи цей спір, необхідно брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В силу приписів статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

В силу частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

У пункті 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 зазначено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини). У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Господарським судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем вчинялися передбачені чинним законодавством заходи по оформленню права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належна йому на праві власності будівля, між тим у встановленому законодавством порядку приватне підприємство «Оліяр» право оренди землі не набуло, проте між ним та Ізмаїльською міською радою 02.02.2010 був укладений договір, який не визнаний недійсним та яким між сторонами врегульовані питання внесення плати за користування земельною ділянкою (том І а.с.20- 22).

Із змісту позовної заяви, рішення Ізмаїльської міської ради від 23.04.2014 №375, яким затверджено акт про визначення та відшкодування збитків від 04.04.2014 №10, самого акту вбачається, що позовні вимоги про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку прибутку, який побудований на можливих очікуваннях отримання певного доходу із земельної ділянки площею 0,4422 га.

Місцевим господарським судом підставно зауважено, що перевірка дотримання відповідачем вимог земельного законодавства не проводилась, акт обстеження земельної ділянки не складався. Між тим саме матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства є підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної територіальній громаді, відповідно до пунктів 2.9, 3.7, 3.8 Положення про комісію з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та користувачам, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 30.01.2014 №102 (том ІІ а.с.65-78), оскільки саме вони можуть підтвердити, зокрема, розмір зайнятої земельної ділянки, що є складовою частиною (вихідними даними) розрахунку розміру заподіяної шкоди.

Виходячи із сукупності встановлених обставин справи, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання земельної ділянки, на якій розташовано майно, що належить відповідачеві на праві власності. Однак скаржниками не доведено належними в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, що Ізмаїльска міська рада могла і повинна була б отримати вищезазначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.

Аналогічну правову позицію стосовно того, що покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди, викладено в постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 №5023/9057/11, від 09.12.2014 №5023/4883/12.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що власник земельної ділянки (Ізмаїльська територіальна громада) одержав плату за землю у вигляді земельного податку за 2013 рік (який хоч і відрізняється за своєю правовою природою від орендної плати за землю, однак відповідно до статті 290.1 Податкового кодексу України зараховується до місцевого бюджету), сплаченого приватним підприємством «Оліяр», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (том І а.с.170, 173, 176, 187-195).

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення").

Оспорене судове рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2015 відповідає цим вимогам, а тому підстав для зміни чи скасування зазначеного процесуального акту колегія суддів не вбачає, натомість, доводи, викладені в апеляційних скаргах, вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги заступника прокурора Одеської області та Ізмаїльської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2015 у справі №916/442/15-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2015.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна