Рішення

від 02.12.2015 по справі 916/422/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р.Справа № 916/422/15-г

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Прокурор: Галактіонова О.А. /посвідчення/;

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 19.05.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 01.09.2013р./брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції/;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради до приватного підприємства „ОліярВ» про стягнення 35 838,09 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ізмаїльський міжрайонний прокурор Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради до приватного підприємства „ОліярВ» (далі по тексту - ПП „ОліярВ» ) про стягнення грошових коштів в сумі 35 838,09 грн., обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги необхідністю відшкодування шкоди, завданої внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без належним чином оформлених правовстановлюючих документів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.04.2015р. по даній справі (головуючий суддя Волков Р.В., суддя Цісельський О.В. та суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015р. (головуючий суддя Таран С.В., суддя Будішевська Л.О. та суддя Мишкіна М.А.) у задоволенні позовних вимог прокурора було відмовлено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2015р. рішення господарського суду Одеської області від 24.04.2015р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015р. були скасовані, а справу № 916/422/15-г було передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. Підставами для скасування судових рішень попередніх інстанцій стало неналежне з'ясування обставин справи з приводу того, які саме дії відповідача свідчать або слід вважати належними заходами, спрямованими на своєчасне оформлення правовстановлюючих документів, а також неврахування та неналежне дослідження наявності у діях ПП „ОліярВ» необхідних елементів складу цивільного правопорушення.

Під час нового розгляду справи прокурор та позивач у повному обсязі підтримали заявлений позов.

В свою чергу, відповідач повністю заперечує проти позову, наголошуючи на його безпідставності та необґрунтованості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

За умовами нотаріально посвідченого договору про поділ майна від 11.09.2007, укладеного між ТО «³ват АПКВ» та ПП В«ОліярВ» , сторони договору, яким на праві спільної часткової власності належать нежитлові будівлі, розташовані в м. Ізмаїл Одеської області по вул. Болградське шосе, 8е (літера А-корпус №2 площею 6399,4 кв.м, літера Б-корпус №5 площею 8487,9 кв.м, літера В- прохідна площею 8,1 кв.м), домовилися, зокрема, про те, що відповідачеві належить 57/100 часток нежитлових будівель і у його володіння переходить корпус №5 (літера Б), площею 8487,9 кв.м (том І а.с.15).

У пункті 10 зазначеного договору сторони зазначили, що земельна ділянка не приватизована і вони не зверталися до власника земельної ділянки з заявою щодо отримання її у власність; після державної реєстрації права власності на кожен об'єкт нерухомого майна, сторони мають звернутися до Ізмаїльської міської ради з питання врегулювання землекористування.

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.07.2009, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.09.2007, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.07.2014 приватне ПП В«ОліярВ» є власником нежитлової будівлі, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, Болградське шосе, буд.8-е.

Рішенням Ізмаїльської міської ради №2443-V від 21.08.2009 ПП В«ОліярВ» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4422 га у довгострокову оренду терміном на 49 років для експлуатації та обслуговування адміністративно-офісної будівлі у м. Ізмаїл за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8-е.

02.02.2010 між Ізмаїльською міською радою та ПП В«ОліярВ» (землекористувач) укладено договір сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, за умовами якого ПП В«ОліярВ» зобов'язалось сплачувати за тимчасове користування земельною ділянкою загальною площею 0,4422 га щомісячну плату у розмірі 3% від нормативної оцінки землі в рік на р/р 33215812700014, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23214695, банк УДК в Одеській області, отримувач ВДК в Ізмаїльському районі; нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 2 011 214 грн.

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №102 від 30.01.2014 створено комісію з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджено її склад, Положення про комісію, форму акту про визначення та відшкодування збитків, форму договору про добровільне відшкодування збитків.

Згідно з актом про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам №10 від 04.04.2014, затвердженим рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №375 від 23.04.2014, розмір нанесених відповідачем збитків за час фактичного користування земельною ділянкою площею 0,4422 га, яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8-е, у зв'язку з ухиленням від сплати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. становить 35 838,09 грн.

У зв'язку із відмовою ПП „ОліярВ» у добровільному порядку сплатити суму збитків, завданих територіальній громаді у зв'язку із використанням земельної ділянки без правовстановлювальних документів, прокурор, діючи в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради, звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України).

За змістом ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р., власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р., відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

При цьому, у відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В силу приписів статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, для настання деліктної відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Першочергово суд вважає за необхідне дослідити наявність у діях ПП „ОліярВ» , що випливають із спірних правовідносин, ознак протиправності. Так, виходячи з положень ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

В силу положень ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема: 1) право власності на нерухоме майно, яким в розумінні даного закону є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Отже, на теперішній час, для землекористувачів встановлено обов'язкові вимоги щодо державної реєстрації їх прав на землю, в тому числі і права користування земельною ділянкою. При цьому. попередня редакція ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, що була чинною на час набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці, використати земельну ділянку, до отримання документів, що посвідчують відповідне право (державного акту або договору оренди), його державної реєстрації заборонялось.

У пункті 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини). У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлювальних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

При цьому, у п. 3.4 вказаної постанови наголошено наступне. За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Як свідчить наявне у матеріалах справи рішення Ізмаїльської міської ради від 21.08.2009р. № 2443-V, відповідачу за його заявою було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4422 га у довгострокову оренду терміном на 49 (сорок дев'ять) для експлуатації та обслуговування адміністративно-офісної будівлі у м. Ізмаїл за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8-е.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на час прийняття позивачем вищезазначеного рішення) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розробку проекту відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України. розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки. Відмову органів місцевого самоврядування або органів державної влади в наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду в установлений законом строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову в наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

Проте, доказів вчинення ПП „ОліярВ» будь-яких належних дій, необхідних для реального належного оформлення права користування на умовах оренди щодо спірної земельної ділянки, відповідачем суду надано не було. Так само, в матеріалах справи відсутні докази оскарження з боку ПП „ОліярВ» як зацікавленої особи дій або бездіяльності Ізмаїльської міської ради, що випливає із спірних правовідносин.

У зв'язку із викладеним, суд доходить висновку про доведеність факту протиправної поведінки ПП „ОліярВ» у спірних правовідносинах.

Досліджуючи питання наявності у вищезазначеному порушенні прийнятих на себе зобов'язань вини відповідача, господарський суд зазначає, що згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Проте, всупереч наведеним вимогам закону, ПП „ОліярВ» не спростувало своєї вини у наявності вчиненого ним порушення земельного законодавства, в результаті чого, суд вважає встановленим факт наявності відповідного елементу складу цивільного порушення у діях відповідача.

Що стосується розміру заявлених до стягнення збитків, суд визнає обґрунтованим факт визначення їх розміру як суми річної орендної плати, визначеної станом на 2013 рік відповідно до вимог податкового законодавства та розміру існуючої нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, за вирахуванням фактично сплачених відповідачем платежів, оскільки за умови надання даної земельної ділянки в користування на умовах оренди позивач як уповноважений орган реально міг отримати відповідні грошові кошти, що, в даному випадку, слід кваліфікувати як упущену вигоду. Отже, даний елемент складу цивільного правопорушення у діях ПП „ОліярВ» також підтверджений матеріалами справи.

Розглядаючи наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками, суд, керуючись висновками Вищого господарського суду України, викладеними в постанові від 29.09.2015р., виходить із того, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками полягає у тому, що саме використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів призвело до неотримання позивачем доходу від орендної плати за землю, який Ізмаїльська міська рада отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку .

Таким чином, у діях ПП „ОліярВ» наявні всі чотири елементи складу цивільного правопорушення, наявність яких є підставою для притягнення його до деліктної відповідальності та стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, в сумі 35 838,09 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 123, 125, 126, 152, 156, 157 Земельного кодексу України, п.п. 1, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р., ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 225 ГК України, ст. 2 - 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» позов прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ПП „ОліярВ» на користь Ізмаїльської міської ради збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, в сумі 35 838,09 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судом покладаються на відповідача шляхом їх присудження до стягнення в дохід державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства „ОліярВ» /81118, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани, вул. Шашкевича, 36, код ЄДРПОУ 32461721/ на користь Ізмаїльської міської ради /р/р 33215812700014, код платежу 13050200, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37977316/ збитки, заподіяні використанням земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів, в сумі 35 838 грн. 09 коп. /тридцять п'ять тисяч вісімсот тридцять вісім грн. 09 коп./.

3. Стягнути з приватного підприємства „ОліярВ» /81118, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани, вул. Шашкевича, 36, код ЄДРПОУ 32461721/ до державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22030001, рахунок №31210206783008, отримувач - Управління державної казначейської служби у м. Одеса, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, через Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області судовий збір в сумі 1 218 грн. 00 коп. /одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 07.12.2015р.

Суддя С.П. Желєзна