Постанова

від 15.01.2007 по справі 71/3-06/19

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

71/3-06/19

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 січня 2007 р.                                                                                   № 71/3-06/19  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                              Карабаня В.Я.

суддів:                                                         Ковтонюк Л.В.

                                                                    Чабана В.В.

за участю представників:

позивача                                          Оберемко Р.А. довіреність № 29/10.2                                                           від 22.03.2006  

відповідача                                      не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Акціонерного товариства закритого типу “Київнафтопродукт”

на  постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду міста Києва від 16.10.2006

у справі

господарського суду № 71/3-06/19

Київської області

за  позовомАкціонерного комерційного банку “Мрія”

до

Акціонерного товариства закритого типу “Київнафтопродукт”

про відновлення положення, яке існувало до порушення права

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2006 року  акціонерний комерційний банк “Мрія” (далі – АКБ “Мрія”) заявив позов до акціонерного товариства закритого типу “Київнафтопродукт” (далі –АТЗТ “Київнафтопродукт”) про відновлення положення, яке існувало до порушення права, шляхом  визнання недійсним рішення спостережної ради  АТЗТ “Київнафтопродукт” від 31.08.2002 про створення ліквідаційної комісії, призначення членів та голови ліквідаційної комісії.

В обґрунтування вимог АКБ “Мрія” вказав наступне:

- рішенням господарського суду Київської області від 09.07.2002 у справі № 206/9-02 скасовано державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності АТЗТ “Київнафтопродукт” та зобов'язано останнього здійснити заходи по ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності у встановленому законом порядку;

- 31.08.2002 спостережною Радою АТЗТ “Київнафтопродукт” було прийнято рішення про створення ліквідаційної комісії, призначення її голови та членів.

АКБ “Мрія”, посилаючись на те, що АКБ “Мрія” є акціонером АТЗТ “Київнафтопродукт” (а тому має право брати участь в управлінні товариства відповідно до ст. 10 Закону України “Про господарські товариства”) просив визнати рішення спостережної ради АТЗТ “Київнафтопродукт” від 31.08.2002 недійсним як таке, що суперечить положенням статті 41 Закону України “Про господарські товариства” щодо віднесення до компетенції загальних зборів прийняття рішень про призначення ліквідаційної комісії.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.06.2006 (суддя Карпечкін Т.П.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.10.2006 (колегія у складі суддів: Агрикової О.В., Фаловської І.М., Мостової Г.І.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення від 31.08.2002 спостережної ради АТЗТ “Київнафтопродукт” про створення ліквідаційної комісії АТЗТ “Київнафтопродукт”, призначення голови та членів ліквідаційної комісії. Судові рішення вмотивовано тим, що, оскільки прийняття рішення про призначення ліквідаційної комісії віднесено статтею 41 Закону України “Про господарські товариства” до компетенції вищого органу акціонерного товариства –загальних зборів, оскаржуване позивачем рішення спостережної ради АТЗТ “Київнафтопродукт” від 31.08.2002 є таким, що прийняте з порушенням прав позивача як акціонера АТЗТ “Київнафтопродукт”.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, АТЗТ “Київнафтопродукт”  звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що судами було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Касаційну скаргу вмотивовано тим, що питання щодо набуття позивачем права власності на прості іменні акції, які емітовано АТЗТ “Київнафтопродукт”, є предметом розгляду Дніпровським районним судом м. Києва справи № 2-234-2005 за позовом Лук'янчикова Дмитра Артемовича до ЗАТ акціонерно-інвестиційної фінансової компанії “Укрпривінвест”, ВАТ УСК “Гарант –Авто”, АКБ “Мрія”, Білоконя Юрія Миколаєвича, третя особа: АТЗТ “Київнафтопродукт” (про поновлення права власності на прості іменні акції; визнання недійсними операцій реєстраторів по вилученню простих іменних акцій; визнання недійсними угод: № 1-в від 26.01.2000, укладеної між АКБ “Мрія” та підприємством “Мрія”, про передачу АКБ “Мрія” 5 686 акцій АТЗТ “Київнафтопродукт”, № 2-в від 01.03.2000, укладеної між ВАТ УСК “Гарант –Авто” і підприємством “Мрія”, про передачу 309 акцій АТЗТ “Київнафтопродукт”; внесення змін до реєстру) та справи

№  2-4428/05, що знаходиться в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва  за позовом АТЗТ “Київнафтопродукт” до АКБ “Мрія”, Колос Володимира Миколайовича, ЗАТ АІФК “Укрпривінвест” (про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій від 18.07.2007, укладеного між Колос Володимиром Миколайовичем  та АКБ “Мрія”; визнання недійсною операції реєстратора  ЗАТ АІФК “Укрпривінвест” стосовно перереєстрації прав власності на акції емітента АТЗТ “Київнафтопродукт” з громадянина Колос В.М. на АКБ “Мрія”; спонукання ЗАТ АІФК “Укрпривінвест” до виконання умов доручення № 30-Р від 11.08.2000). Розгляд даної справи є неможливим до вирішення пов'язаних з нею вказаних вище судових справ. Крім того, судом першої інстанції було ухвалено рішення без участі АТЗТ “Київнафтопродукт”, оскільки відповідач не був у встановленому порядку повідомленим про час і місце судового засідання, що відбулось 20.06.2006.   

 У відзиві на касаційну скаргу АКБ “Мрія” зазначив прохання залишити постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.10.2006  без змін, а касаційну скаргу АТЗТ “Київнафтопродукт” –без задоволення.

В судове засідання 15.01.2007 не з'явився представник АТЗТ “Київнафтопродукт”. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи АТЗТ “Київнафтопродукт”  повідомлено належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за його відсутності.

Вищий господарський суд України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта,  дійшов висновку про задоволення касаційної скарги за таких підстав.

Погодившись з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прийняття рішення від 31.08.2002 спостережною радою АТЗТ “Київнафтопродукт” є перевищенням її повноважень, порушенням прав та законних інтересів позивача.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наведена норма закону свідчить про те, що до суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний інтерес порушено чи оспорюється.

В порушення ст. 43  Господарського процесуального кодексу України щодо повного, всебічного встановлення обставин справи, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо законності укладеної ліквідаційною комісією підприємства “Мрія –1” (яке постановою арбітражного суду м. Києва від 23.12.1999 було визнано банкрутом) угоди № 1-в від 26.01.2000 з АКБ “Мрія” про передачу банку “Мрія” 5 686 акцій АТЗТ “Київнафтопродукт” та щодо законності договору від 18.07.2007 купівлі-продажу простих іменних акцій, емітованих АТЗТ “Київнафтопродукт”, за яким Колос Володимиром Миколайовичем було передано АКБ “Мрія” 5 акцій.

Враховуючи, що дана справа безпосередньо пов'язана із судовою справою № 2-234-2005 (ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25.04.2005 було задоволено апеляційну скаргу АКБ “Мрія” та АІФК “Укрпривінвест” на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02.02.2002, вказане рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду), та судовою справою № 2-4428/05, що знаходиться в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва, ці справи не були вирішеними на час ухвалення рішення суду у даній справі, суд   відповідно до вимог частини першої статті 79 ГПК України (згідно з якою господарські суди зупиняють провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом) зобов'язаний був зупинити провадження у даній справі.

Відмовляючи АТЗТ “Київнафтопродукт” в задоволенні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з процесуальних підстав (скаржник в апеляційній скарзі посилався на те, що рішення було прийнято судом першої інстанції за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце судового засідання, що відбулося 20.06.2006), суд апеляційної інстанції виходив з того, що, як вбачається з протоколу судового засідання, що відбулось 22.05.2006, в цьому судовому засіданні (в якому приймав участь представник АТЗТ “Київнафтопродукт”) суд оголосив ухвалу про відкладення розгляду справи на 20.06.2006 о 14.30, заперечення до  протоколу судового засідання, що відбулося 22.05.2006, відповідачем не подавались; крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Проте такий висновок є помилковим і не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, що встановлює порядок розгляду справ в господарських судах України.

Відповідно до пунктів другого та четвертого частини третьої статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Аналогічні положення закріплено в статтях 4-2, 4-3 ГПК України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Відхиляючи доводи АТЗТ “Київнафтопродукт” про те, що воно не було повідомлено належним чином про час і місце судового засідання, що відбулося 20.06.2006, суд апеляційної інстанції обмежився вказівкою на протокол судового засідання, що відбулося 22.05.2006, але не з'ясував обставин щодо надсилання АТЗТ “Київнафтопродукт” ухвали суду від 22.05.2006, якою було відкладено розгляд справи на 20.06.2006.

Відповідно до ст. 87 ГПК України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Проте ухвалу від 22.05.2006 господарським судом Київської області було надіслано сторонам у справі лише 14.06.2006, про що свідчить відмітка на зворотньому боці ухвали.

Зазначене порушення судом першої інстанції норм процесуального права залишилось поза увагою апеляційного господарського суду.

За таких обставин ухвалені у справі рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню як незаконні, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “Київнафтопродукт”  задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду міста Києва від 16.10.2006 та рішення господарського суду Київської області від 20.06.2006 у справі № 71/3-06/19 скасувати.

Справу № 71/3-06/19  направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя                                                  В.Карабань

                                                                      судді:Л.Ковтонюк       

                                                                      В.Чабан