Рішення

від 16.07.2015 по справі 903/614/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 липня 2015 р. Справа № 903/614/15

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс", м. Київ

до відповідача Приватного підприємства "Компанія Ескадра", м. Луцьк

про стягнення 85 808,30грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: Попова А.В., дов. від 02.06.2015р. №100

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 15.07.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ескадра" - про стягнення 96 602,30 грн., в тому числі 79 309,32грн.-основного боргу згідно договору поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р., 6 663,12грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання згідно п. 6.2. договору поставки від 01.11.2014р. за період з 22.02.2015р. по 27.05.2015р., 391,67грн.-3% річних за період з 22.02.2015р. по 27.05.2015р. та 10 238,19грн.-суми індексу інфляції за період з березня 2015р. по квітень 2015р. (включно) згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань по оплаті товару, у встановлені договором поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р., строки.

Ухвалою суду від 04.06.2015р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 23.06.2015р. на 10:30год.

15.06.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшов до суду супровідний лист б/н від 11.06.2015р. (вх.№01-54/5752/15), яким він долучив до матеріалів справи розрахунки пені, 3% річних та суми індексу інфляції, копії видаткової накладної №Рбн-0001109 від 21.11.2014р., податкових накладних №1118 від 19.12.2014р., №368 від 21.11.2014р., №1016 від 16.12.2014р. та №1117 від 19.12.2014р.

17.06.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшло до суду клопотання №110 від 15.06.2015р. (вх.№01-54/5820/15 від 17.06.2015р.), в якому він просив відкласти розгляд справи, в зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого його представника в судове засідання 23.06.2015р.

23.06.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача надійшла до суду заява №31 від 22.06.2015р. (вх.№01-54/5972/15 від 23.06.2015р.), в якій він вказав, що позивачем у позовній заяві невірно вказана сума заборгованості, оскільки загалом згідно договору поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р. позивачем було здійснено поставку товару на суму 220 374,30грн., а відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар у сумі 121 014,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Зауважив, що 16.03.2015р. між сторонами був здійснений взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 38 050,98грн., а тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 61 309,32грн. Тому позивачем невірно розраховані і штрафні санкції.

Крім того, клопотанням №30 від 22.06.2015р. (вх.№01-54/6013/15 від 23.06.2015р.) просив відкласти розгляд справи, в зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого його представника в судове засідання 23.06.2015р.

Водночас, долучив до матеріалів справи платіжні доручення №149 від 03.12.2014р., №154 від 04.12.2014р., №180 від 15.12.2014р., №237 від 30.12.2014р., №256 від 09.01.2015р., №386 від 05.03.2015р., №387 від 05.03.2015р., №399 від 11.03.2015р., №400 від 11.03.2015р. та копію статуту ПП "Компанія Ескадра", затвердженого засновником ПП "Компанія Ескадра" рішенням засновника №1 від 24.02.2014р., зареєстрованого 24.02.2014р. за №11981020000008187.

Позивач в судове засідання 23.06.2015р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301033239879 від 10.06.2015р.

Відповідач в судове засідання 23.06.2015р. не з'явився, хоча ухвала суду від 04.06.2015р., направлена на адресу Приватного підприємства "Компанія Ескадра", зазначену в позовній заяві, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Дубнівська, 99а, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою суду від 23.06.2015р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку сторін в судове засідання та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-оригінали, долучених до позову доказів; уточнити період нарахування суми індексу інфляції; пояснення щодо сум нарахування пені за вказані періоди; довідку реєстратора про реєстрацію відповідача та за якою адресою; додаткові пояснення та докази з врахуванням заперечень відповідача (в т.ч. щодо проплати); відповідача -пояснення, щодо посилань в платіжних дорученнях №386 від 05.03.2015р. №387 від 05.03.2015р. та №400 від 11.03.2015р. на оплату за товари згідно договору №76/14-В від 05.11.2014р.; довідку про реєстрацію.

14.07.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача надійшло до суду клопотання №33 від 14.07.2015р. (вх.№01-54/6755/15 від 14.07.2015р.), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, в зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого його представника в судове засідання 15.07.2015р.

Представник позивача, в судовому засіданні 15.07.2015р. звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог №б/н (вх.№01-65/204/15 від 15.07.2015р.), в якій просив стягнути з відповідача 85 808,30грн., в т.ч. 79 309,32грн.-основного боргу згідно договору поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р., 6 107,31грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання згідно п. 6.2. договору поставки від 01.11.2014р. за період з 22.02.2015р. по 27.05.2015р. та 391,67грн.-3% річних за період з 22.02.2015р. по 27.05.2015р. згідно ст. 625 ЦК України.

Крім того, заперечив щодо задоволення судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні та додаткових поясненнях б/н (вх.№01-54/6758/15 від 15.07.2015р.) наголосив на здійснення між сторонами взаємозаліку на суму 38 050,98грн. та на те, що в долучених відповідачем до матеріалів справи платіжних дорученнях №386 від 05.03.2015р. на суму 9 000,00грн., №387 від 05.03.2015р. на суму 4 000,00грн. та №400 від 11.03.2015р. на суму 10 000,00грн. в призначенні платежу зазначено "оплата за товари зг.дог. №76/14-КЕ від 05.11.2014р. у т.ч. ПДВ 20%", а стягнення заборгованості по договору №76/14-КЕ від 05.11.2014р. не є предметом спору в даній справі.

Долучив до матеріалів справи копію рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2015р. у справі №903/530/15.

Заява про зменшення позовних вимог підписана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" в межах повноважень, наданих довіреністю від 02.06.2015р. №100, не порушує законні права та інтереси сторін та приймається судом.

Відповідно до п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Судом приймається заява позивача про зменшення розміру позовних вимог від 15.07.2015р., спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 85 808,30 грн.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду спору справи суд відхилив, як необґрунтоване відповідно до вимог ст. 77 ГПК України, зважаючи на те, що ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника не є підставою для відкладення розгляду справи, крім того, явка відповідача не була визнана обов'язковою, відповідач не позбавлений був права надіслати суду пояснення по справі і своїм правом не скористався.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що розгляд спору відкладався, відповідач вдруге в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301033290327 від 02.07.2015р., явка сторін обов'язковою не визнавалась, відповідач не позбавлений був права надіслати пояснення по справі поштою і правом не скористався, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача ПП "Компанія "Ескадра".

Заслухавши пояснення представника позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України,господарський суд -

встановив:

01 листопада 2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс", в особі заступника директора Савченка О.В., що діє на підставі довіреності №1 від 01.08.2014р. (постачальник) та Приватним підприємством "Компанія Ескадра", в особі директора Гудчак І.В., що діє на підставі Статуту (покупець) було укладено договір поставки №35/14-КЕ, згідно з пунктами 1.1.-1.5. якого, постачальник, на умовах визначених в договорі, зобов'язаний поставляти та передавати у власність покупця товари, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, визначених цим договором. Поставка товару постачальником здійснюється за цінами, зазначеними в видатковій накладній. Загальна сума договору становить загальну вартість товару, який поставлений на виконання умов договору та протягом його дії. Асортимент, кількість та ціна товару зазначаються у видатковій накладній на кожну поставку товару, що є невід'ємною частиною договору. Поставка товару виконується окремими паріями. Партією товару є кількість товару, яка вказана в одній видатковій накладній.

Згідно п. 2.4. даного договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця у момент передачі товару на склад покупця та підписання видаткової (товарно-транспортної) накладної.

В розділі 5 договору поставки від 01.11.2014р. сторони визначили ціну і порядок розрахунків, згідно якого покупець оплачує поставлений товар за ціною, яка вказана у видатковій накладній на кожну партію товару протягом 90 календарних днів з моменту поставки. Платежі за договором здійснюються в безготівковій формі. Оплата грошових коштів проводиться на поточний рахунок постачальника. Датою сплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Ціни на товар, що постачається, є вільними відпускними та вказуються у видаткових накладних. Кожного кварталу постачальником надається покупцю акт звірки взаєморозрахунків. Покупець зобов'язаний підписати та повернути постачальнику акт звірки протягом 10 робочих днів з моменту його отримання, або в такий самий строк надати письмові обгрунтовані зауваження. В разі, якщо постачальник у вищезазначений термін не отримає підписаний акт звірки взаєморозрахунків, обгрунтовані зауваження до нього, акт звірки вважається погодженим покупцем.

У відповідності до п.п. 11.1.-11.3. даного договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014р. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору, жодна із сторін не повідомить іншу про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах. Даний договір може бути змінений, доповнений або достроково розірваний за взаємною згодою сторін, яка оформлюється підписанням додаткової угоди.

Даний договір підписано сторонами. (а.с. 20-23).

Крім того, 01.11.2014р. сторонами був підписаний протокол розбіжностей до договору поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р., згідно якого п. 2.3. договору виклали у наступній редакції: "Покупець завчасно погоджує з постачальником кількість та дату поставки партії товару. Строк поставки не може бути меншим 4 календарних днів з моменту підтвердження замовлення. Зобов'язання по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Покупець передає постачальнику замовлення, в якому зазначає асортимент, кількість та ціну товару. Замовлення передається постачальнику одним із наступних способів: шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним або телефонним зв'язком. Постачальник зобов'язаний погодити замовлення одним із зазначених вище способів протягом 2 днів з моменту його надання. Погоджене сторонами замовлення зміні в односторонньому порядку не підлягає".

Пункт 2.9. договору поставки викладено в наступній редакції: "Перевірка відповідності асортименту та кількості поставленого товару з асортиментом і кількістю, вказаною у видатковій накладній, здійснюється покпцем на його території. Про виявлення невідповідності покупець інформує постачальника не пізніше 2 робочих днів з моменту поставки товару.".

Крім того, даним протоколом розбіжностей сторонами внесено зміни до наступних пунктів договору поставки №35/14-КЕ: 2.12., 2.14., 5.5., 6.2., 6.4., 6.5., 3.3., 3.4., 3.5., 5.3., 5.4., 2.15., 2.16., 2.17., 2.18., 2.19.

Даний протокол розбіжностей підписаний сторонами, підписи скріплені відтиском їх печатки. (24-28)

01.11.2014р. між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р. у відповідності до умов якої сторони дійшли згоди доповнити договір поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р. п. 5.6. наступного змісту: "Товар, що буде поставлений постачальником покупцю за період з 05 листопада 2014 року по 20 листопада 2014р. оплачується покупцем в наступному порядку, а саме: рівними частинами від загальної суми поставленого товару до 20 числа кожного місяця за наступним графіком: 19 175,80грн.-в термін до 20.12.2014р., 19 175,80грн.-в термін до 20.01.2015р., 19 175,80грн.-в термін до 20.02.2015р., 19 175,80грн.-в термін до 20.03.2015р., 19 175,80грн.-в термін до 20.04.2015р., 19 175,80грн.-в термін до 20.05.2015р. Перший платіж покупець зобов'язується перерахувати на поточний рахунок постачальника, що зазначений в договорі поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р. до 20.12.2014р.".

У відповідності до п. 2 додаткової угоди №1 до договору поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р. сторони дійшли згоди доповнити договір п. 5.6.1. наступного змісту: "Оплата за товар, який буде поставлений після 20.11.2014р. здійснюється в строки та в порядку передбаченому п.5.1. договору.".

Дана додаткова угода підписана сторонами, підписи скріплені відтиском їх печатки. (а.с. 29)

На виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 220 374,30грн., що стверджується додатковою угодою №1 від 01.11.2014р. до договору поставки №35/14-КЕ та видатковими накладними №Рбн-0001109 від 21.11.2014р. на суму 71 051,46грн., №Рбн-0002378 від 16.12.2014р. на суму 18 065,34грн., №Рбн-0002477 від 19.12.2014р. на суму 7 956,18грн., №Рбн-0002478 від 19.12.2014р. на суму 8 246,52грн.

Отримання товару відповідачем стверджується підписом відповідача про отримання товару на цих накладних, скріпленим відтиском його печатки.

Відповідач свої зобов'язання за цим договором виконав лише частково на суму 103 014,00грн., що стверджується платіжними дорученнями №149 від 03.12.2014р., №154 від 04.12.2014р., №180 від 15.12.2014р., №237 від 30.12.2014р., №256 від 09.01.2015р., №399 від 11.03.2015р. з призначеннями платежу "оплата за товари зг.дог. №35/14-КЕ від 01.11.2014р. у т.ч. ПДВ 20%" та актом звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2015р. (інших доказів оплати суду сторонами не надано).

Крім того, як встановлено судом 16.03.2015р. та не заперечується сторонами, між ними було здійснено взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 38 050,98грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Договір поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем зобов'язання по передачі товару згідно договору поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р. виконані в повному обсязі, що стверджується додатковою угодою №1 від 01.11.2014р. до договору поставки №35/14-КЕ та видатковими накладними №Рбн-0001109 від 21.11.2014р. на суму 71 051,46грн., №Рбн-0002378 від 16.12.2014р. на суму 18 065,34грн., №Рбн-0002477 від 19.12.2014р. на суму 7 956,18грн., №Рбн-0002478 від 19.12.2014р. на суму 8 246,52грн., які підписані покупцем та скріплені відтиском печатки підприємства.

Підписання покупцем накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони у договорі (п. 5.1.) передбачили, що покупець оплачує поставлений товар за ціною, яка вказана у видатковій накладній на кожну партію товару протягом 90 календарних днів з моменту поставки. Платежі за договором здійснюються в безготівковій формі. Оплата грошових коштів проводиться на поточний рахунок постачальника. Датою сплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Крім того, відповідно до додаткової угоди №1 до договору поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р. товар, що буде поставлений постачальником покупцю за період з 05 листопада 2014 року по 20 листопада 2014р. оплачується покупцем в наступному порядку, а саме: рівними частинами від загальної суми поставленого товару до 20 числа кожного місяця за наступним графіком: 19 175,80грн.-в термін до 20.12.2014р., 19 175,80грн.-в термін до 20.01.2015р., 19 175,80грн.-в термін до 20.02.2015р., 19 175,80грн.-в термін до 20.03.2015р., 19 175,80грн.-в термін до 20.04.2015р., 19 175,80грн.-в термін до 20.05.2015р. Перший платіж покупець зобов'язується перерахувати на поточний рахунок постачальника, що зазначений в договорі поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р. до 20.12.2014р.".

У відповідності до п. 2 додаткової угоди №1 до договору поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р. сторони дійшли згоди доповнити договір п. 5.6.1. наступного змісту: "Оплата за товар, який буде поставлений після 20.11.2014р. здійснюється в строки та в порядку передбаченому п.5.1. договору.".

Пунктом 5.7. додаткової угоди передбачено, що у випадку порушення покупцем строку сплати грошових коштів, який передбачений п. 5.6. додаткової угоди постачальник має право вимагати сплати всієї суми у будь-який момент.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, у встановлені договором поставки строки, в повному обсязі не виконав.

Крім того, як встановлено судом, позивач звертався до відповідача з претензією №60 від 09.04.2015р. з вимогою оплатити борг. (а.с. 60-62)

Проте, дана претензія залишена відповідачем без реагування.

Суд не може погодитися з позицією відповідача, викладеною у заяві №31 від 22.06.2015р. (вх.№01-54/5972/15 від 23.06.2015р.) про наявну у нього заборгованість в розмірі 61 309,32грн., оскільки судом взяті до уваги платіжні доручення №149 від 03.12.2014р., №154 від 04.12.2014р., №180 від 15.12.2014р., №237 від 30.12.2014р., №256 від 09.01.2015р., №399 від 11.03.2015р. на загальну суму 103 014,00грн. з призначенням платежу "оплата за товари зг.дог. №35/14-КЕ від 01.11.2014р. у т.ч. ПДВ 20%" , а платіжні доручення №386 від 05.03.2015р. на суму 9 000,00грн., №387 від 05.03.2015р. на суму 4 000,00грн. та №400 від 11.03.2015р. на суму 10 000,00грн. з призначенням платежу "оплата за товари зг.дог. №76/14-КЕ від 05.11.2014р. у т.ч. ПДВ 20%" не можуть слугувати доказом оплати товарів, отриманих згідно договору №35/14-КЕ від 01.11.2014р.

А тому, враховуючи поставку відповідачу товарів згідно договору №35/14-КЕ від 01.11.2014р. на суму 220 374,30грн., часткову оплату їх на суму 103 014,00грн. та здійснення сторонами взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 38 050,98грн.-заборгованість відповідача згідно договору №35/14-КЕ від 01.11.2014р., по якому позивач просить стягнути заборгованість, становить 79 309,32грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по договору №35/14-КЕ від 01.11.2014р. на день розгляду спору становить 79 309,32грн., відповідачем не сплачена (доказів сплати суду не надано), належними та допустимими доказами не спростована, стверджується договором поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р., протоколом розбіжностей до договору поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р., додатковою угодою №1 до договору поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р., видатковими накладними №Рбн-0001109 від 21.11.2014р. на суму 71 051,46грн., №Рбн-0002378 від 16.12.2014р. на суму 18 065,34грн., №Рбн-0002477 від 19.12.2014р. на суму 7 956,18грн., №Рбн-0002478 від 19.12.2014р. на суму 8 246,52грн., які підписані покупцем та скріплені відтиском печатки підприємства, платіжними дорученнями №149 від 03.12.2014р., №154 від 04.12.2014р., №180 від 15.12.2014р., №237 від 30.12.2014р., №256 від 09.01.2015р., №399 від 11.03.2015р. на загальну суму 103 014,00грн. та актом звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2015р., відповідачем належними та допустимими доказами не оспорена та підлягає до стягнення з нього в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, якими встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 6.2. протоколу розбіжностей до договору поставки №35/14-КЕ від 01.11.2014р. передбачено, що у випадку виникнення заборгованості за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки виконання зобов'язання.

Позивачем нараховано пеню (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог) у розмірі 6 107,31грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за період за період з 22.02.2015р. по 27.05.2015р.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3. і, оскільки розмір нарахувань здійснений в межах сум, зазначених позивачем, суд задовольняє вимоги позивача в межах суми вимог, а саме: 6 107,31грн. пені за період з 22.02.2015р. по 27.05.2015р. згідно ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 391,67грн.-3% річних за період з 22.02.2015р. по 27.02.2015р.

Розрахунок нарахування річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення річних, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Як зазначено в пункті 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону).

На підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу слід повернути з Державного бюджету 421,81грн. судового збору, як зайво сплаченого.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 11, 202, 205, 524, 526, 530, 533, 625, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ЗУ "Про судовий збір", ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія Ескадра" (Волинська обл., м. Луцьк, вул. Дубнівська, 99 А, код 39110196)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" (м. Київ, вул. Магнітогорська, 1Е, оф.4, код 39281080)

85 808,30грн., в т.ч. 79 309,32грн.-основного боргу, 6 107,31грн.-пені, 391,67грн.-3% річних та 1 827,00грн.- витрат по сплаті судового збору.

3 . Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" (м. Київ, вул. Магнітогорська, 1Е, оф.4, код 39281080) 421,81грн. зайве сплачених судових витрат, сплачених по платіжному дорученні №19 від 17.04.2015р. (оригінал платіжного доручення №19 від 17.04.2015р. знаходиться в матеріалах справи (а.с. 11)).

Повний текст рішення складено

16.07.2015

Суддя С. В. Бондарєв