Постанова

від 20.01.2011 по справі 11/176-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2011 р. Справа № 11/176-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Петухов М.Г. , суддя Бригінець Л.М.

при секретарі Риштун О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автомир Вінниця" на рішення господарського суду Вінницької області від 30.11.10р. у справі №11/176-10

за позовом Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автомир Вінниця"

про стягнення в сумі 13 640 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Вінницької області №11/176-10 від 30.11.2010 року позов задоволено та стягнуто з ТОВ «Автомир Вінниця»на користь Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Державного бюджету України на рахунок Управління Державного казначейства м.Вінниці штраф в розмірі 8000грн. та пеню в розмірі 5 640 грн., 136 грн. 40 коп. - державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду Вінницької області мотивована тим, що рішенням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 42-рш від 05.08.2010р. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»- зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з технічного обслуговування автомобілів марки «КІА»в період гарантійного строку їх експлуатації, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, на товариство з обмеженою відповідальністю «Автомир Вінниця»накладено штраф в розмірі 8000 грн..

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автомир Вінниця" подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 30.11.10 по справі №11/176-10.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що в період з 07.06.2010 року по 30.06.2010 року Вінницьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було проведено планову виїзну перевірку додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ «Автомир Вінниця»за 2009 рік та 1 квартал 2010 року.

За результатами проведеної перевірки Адміністративною колегією Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було складено Розпорядження від 19.07.2010 року, справа №06-26.20.2/35-10, відповідно до висновків якого було вирішено розпочати розгляд справи проти ТОВ «Автомир Вінниця»за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до висновків Розпорядження адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.07.2010 року, справа №06.26.20.2/35-10, нібито ТОВ «Автомир Вінниця»було допущено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч.1 ст.13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», що полягає у зловживанні монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з технічного обслуговування автомобілів марки «КІА»в період гарантійного строку їх експлуатації, що призвело до ущемлення інтересі споживачів, як було б неможливим за умов існування значної конкуренції.

Так, у зазначеному розпорядженні визначено, що протягом 2009 року та І кварталу 2010 року Товариство було офіційним дилером автомобілів марки "КІА" (виробництво: Луцьк, Іллічевськ, Запоріжжя) на території м. Вінниці та Вінницької області. Автомобілі марки "КІА" продаються Дилером з відповідною гарантією, умови якої наведені в сервісній книжці. На нові автомобілі, продані через офіційну дилерську мережу в Україні, виробником встановлюється гарантійний термін експлуатації - термін, протягом якого за умови дотримання споживачем вимог експлуатаційної документації на автомобіль гарантується його використання за призначенням і протягом якого виробник (продавець) виконує гарантійні зобов'язання. Протягом гарантійного строку експлуатації для збереження гарантії покупці повинні чітко дотримуватись положень, вказаних в сервісній книзі, та договорі, укладеному між ОСОБА_1 та покупцем автомобіля. Одним з таких положень є те, що технічне обслуговування автомобіля марки «КІА»необхідно проводити тільки на станціях технічного обслуговування уповноважених дилерів.

Тобто, здійснюючи придбання автомобілів марки «КІА»саме у ОСОБА_1 покупець відповідного автомобіля для збереження гарантії зобов'язаний протягом гарантійного терміну експлуатації проходити сервісне технічне обслуговування на станції технічного обслуговування ОСОБА_1 або на станціях технічного обслуговування інших суб'єктів господарювання, які також є дилерами вказаної марки автомобіля.

В 2009 році та 1 кварталі 2010 року послуги з технічного обслуговування автомобілів марки «КІА»в період гарантійного строку їх експлуатації в межах Вінницької області надавалися окрім ОСОБА_1, ще й ВАТ "Вінниччина-Авто" та Вінницькою філією ТОВ «Український Автомобільний Холдинг».

За результатами проведеного дослідження у відповідності з Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 .№ 49-р та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605, встановлено, що протягом 2009 року та 1 кварталу 2010 року становище ТОВ «Автомир Вінниця»на ринку послуг з технічного обслуговування автомобілів марки «КІА»в період гарантійного строку їх експлуатації у територіальних межах Вінницької області має ознаки монопольного (домінуючого).

До такого висновку Адміністративна колегія дійшла з огляду на те, що ОСОБА_1 нібито при виконанні робіт з технічного сервісного обслуговування автомобілів марки «КІА»в період їх гарантійного строку експлуатації не дотримувалося нормативів часу, необхідних для виконання певного виду робіт, визначених автовиробником.

Зважаючи на наведене, Адміністративна колегія дійшла до хибного висновку щодо того, дії ТОВ «Автомир Вінниця»стосовно застосування нормо-годин на технічне обслуговування автомобілів марки «КІА»в період гарантійного строку їх експлуатації, які перевищують встановлені нормативи, призвело до стягнення з окремих споживачів завищеної плати за вказані послуги, і нібито містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною 1 статті ІЗ Закону України «Про захист економічної конкуренції»-зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з технічного обслуговування автомобілів марки «КІА»в період гарантійного строку їх експлуатації, що нібито призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

З таким висновком Адміністративної колегії неможливо погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Одночасно ч.2 ст.13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»визначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2)застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3) обмовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових

зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у

підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4)обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6)суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

7)створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Враховуючи висновки викладені в Розпорядженні від 19.07.2010 року, можна дійти обґрунтованого висновку щодо того, що жодного з перелічених у ч.2 ст.13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»порушень Адміністративною колегією не встановлено.

Посилання Адміністративної колегії щодо того, що перевищення ТОВ «Автомир Вінниця»встановлених нормативів застосування нормо-годин на технічне обслуговування автомобілів марки «КІА»в період гарантійного строку їх експлуатації містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною 1 статті ІЗ Закону України «Про захист економічної конкуренції»є абсолютно безпідставним, оскільки такі дії, відповідно до ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»не визнаються на зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Одночасно наголошую на тому, що ч. 2 ст. 13 «Про захист економічної конкуренції»містить вичерпний перелік дій, які можуть визнаватися як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

Зважаючи на наведене, висновки, викладені в Розпорядженні Адміністративної колегії від 19.07.2010 року є безпідставними та необґрунтованими, а зазначені вище дії ТОВ «Автомир Вінниця»не можуть бути визнані як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

Додатково наголошую на тому, що відмінності фактично застосованих і рекомендованих ТОВ «КІА Моторс Україна»норм часу на проведення технічного обслуговування автомобілів марки «КІЛ»в період їх гарантійного строку експлуатації є те, що додатково враховуються додаткові (підготовчі) роботи, які необхідні для здійснення регламентних робіт з врахуванням їх складності, зокрема монтаж, демонтаж захисту двигуна, технологічна мийка автомобіля, тощо. Тим більше, ТОВ «КІА Моторс Україна»застосування певних нормо-годин лише рекомендовано, що не позбавлене права ТОВ «Автомир Вінниця»додатково враховувати підготовчі (додаткові) роботи для здійснення регламентних робіт.

Однак наведені вище обставини не були досліджені Господарським судом Вінницької області, а, відтак висновок суду 1-ої інстанції щодо того, що ТОВ «Автомир Вінниця»було допущено порушення вимог ЗУ «Про захист економічної конкуренції»не відповідає дійсним обставинам справи.

Тим більше, судом 1-ої інстанції вирішено також стягнути пеню в розмірі 5640,00 грн. Однак до такого висновку суд 1-ої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до абз. 3 ч.5 ст.56 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

Так у матеріалах справи міститься відповідна ухвала Вінницького окружного адміністративного суду про залишення позову ТОВ «Автомир Вінниця»до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення без розгляду. Оскаржуване рішення суду 1-ої інстанції містить відповідне посилання на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду. Як вбачається з даної ухвали, ТОВ «Автомир Вінниця»в жовтні 2010 року звернулося до суду з відповідним позовом про скасування рішення, яким і було нараховано відповідний штраф.

Тобто з матеріалів справи чітко вбачається, що рішення оскаржувалося до суду, а відтак нарахування пені на цей період повинно було б зупинитися, чого не було зроблено Позивачем у справі та не враховано судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Зважаючи на наведене вище, при прийнятті рішення від 30.11.2010 року Господарським судом Вінницької області було неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи; має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушено норми матеріального права.

Позивачем подано суду відзив на апеляційну скаргу. У своєму відзиві позивач посилається на те, що згідно з ст.24 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.

Рішення від 05.08.10 № 42-рш надіслано для виконання з супровідним листом територіального відділення від 05.08.10 р. № 06-26.2/1602 і отримано Відповідачем 12.08.10, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №50894464 (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до ч. З ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Таким чином, штраф необхідно було сплатити до 13.10.10.

Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу, суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.

Станом на дату подання цього відзиву територіальне відділення не отримало інформації про сплату штрафу.

Згідно з ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожен день прострочення сплати штрафу, стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу, але її розмір не може перевищувати розміру самого штрафу.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Однак, у відповідній нормі Закону йдеться Тіро розгляд справ (перегляд рішень) саме господарськими, а не іншими судами.

Така ж позиція підтримується Вищим господарським судом України: "Абзацами третім-п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції*" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися" (п. 19.2 Рекомендацій Президії ВГСУ від 29.10.08 №04-5/247).

ТОВ "Автомир Вінниця" не зверталося з позовом до господарського суду про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 05.08.10 № 42-рш. Тому посилання Відповідача на те, що "рішення оскаржувалося до суду, а відтак нарахування пені на цей період повинно було б зупинитися", є безпідставним.

На підставі наведених положень за прострочення сплати штрафу Позивачем була нарахована пеня з 14.10.10 по 29.11.10 (включно) - 47 днів у сумі 5640 (п'ять тисяч шістсот сорок) грн.

Також слід зазначити, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.11.10 по справі № 2-а-З988/10/0270 позовну заяву ТОВ "Автомир Вінниця" до Відділення про визнання протиправнім та скасування рішення залишено без розгляду (копія ухвали наявна в матеріалах справи). Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.11.10 по справі № 2-а-4593/10/0270 адміністративний позов ТОВ "Автомир Вінниця" до Відділення про визнання протиправним та скасування рішення № 42-рш від 05.08.10 залишено без розгляду. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.12.10 по справі №2-а-4593/10/0270 ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (станом на дату подання цього відзиву ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.12.10 по справі № 2-а-4593/10/0270 до Відділення не надійшла, на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень відсутня, відтак. Відповідач не може надати копію зазначеної ухвали).

У постанові Вищого господарського суду України від 29.01.08 по справі №11/206-07 зазначено: "провадження у адміністративній справі про скасування рішення територіального органу Антимонопольного комітету України по перше, порушено за позовом поданим відповідно до КАС України, по-друге, названий спір не є тотожний спору у даній справі (про стягнення штрафу та пені у примусовому порядку). За певних обставин скасування рішення територіального органу Антимонопольного комітету України може бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, але не підставою для зупинення провадження у справі".

Доводи Відповідача в частині неправомірності Розпорядження адміністративної колегії Відділення від 19.07.10 не є предметом розгляду у даній справі, оскільки предметом спору є виконання чинного рішення адміністративної колегії Відділення від 05.08.10 № 42-рш, а саме: сплата штрафу та пені за прострочення сплати штрафу.

В судовому засіданні 20.01.2011 року колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвала господарського суду Вінницької області без змін, виходячи з наступного.

Рішенням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 42-рш від 05.08.2010р. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»- зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з технічного обслуговування автомобілів марки «КІА»в період гарантійного строку їх експлуатації, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, на товариство з обмеженою відповідальністю «Автомир Вінниця»накладено штраф в розмірі 8000 грн..

Рішення від 05.08.2010р. № 42-рш надіслано для виконання супровідним листом за № 06-26.2/1602 від 05.08.2010р. та отримано відповідачем 12.08.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 50894464.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Тобто, відповідач зобов'язаний був сплатити штраф до 13.10.2010р..

Додатково відповідачу направлялась вимога про сплату штрафу від 21.09.2010р. за № 06-29.3/2032, яка отримана останнім 21.09.2010р. та зареєстрована за вх. №11.

Згідно з ч. 8 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не сплатив розмір штрафу. При цьому оскаржив рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 42-рш від 05.08.2010р. до Вінницького окружного адміністративного суду. Ухвалою Вінницькою окружного адміністративного суду від 03.11.2010р. № 2-а-3988/10/0270 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир Вінниця»залишено без розгляду з підстав пропуску встановленого місячного строку звернення до суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 8000 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення 5 640 грн. пені.

Згідно з ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожен день прострочення сплати штрафу, стягується пеня у розмірі 1,5% від суми штрафу, але її розмір не може перевищувати розміру самого штрафу. Всього за час прострочення сплати штрафу позивачем нараховано пеню в розмірі 5640 грн..

Згідно з ч. 7 ст. 56 цього Закону у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Зважаючи на наведене, позивачем правомірно заявлено до стягнення 5 640 грн. пені.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34. 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

А тому, рішення господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2010р. №11/176-10 відповідає вимогам закону, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2010р. №11/176-10 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автомир Вінниця" на рішення господарського суду Вінницької області від 30.11.10р. у справі №11/176-10 - залишити без задоволення.

2. Справу №11/176-10 надіслати до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Бригінець Л.М.