Рішення

від 14.07.2015 по справі 918/673/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 липня 2015 р. Справа № 918/673/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Заступник прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МЕГАПОЛІС"

про стягнення в сумі 50 350 грн. 83 коп.

За участю представників сторін:

від позивачів: представник Бородавко А.П., дов.№03-05/1/1 від 05.01.2015 року

від відповідача: представник не з"явився

від органу прокуратури: Ковальчук Л.В.

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводів з підстав визначених статтею 20 ГПК України не заявлено.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі- позивач) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МЕГАПОЛІС" (далі-відповідач) про стягнення в сумі 50350,83 грн., з яких: 33911,42 грн. сума основного боргу, 5944,75 грн. пеня, 317,70 грн. 3% річних, 10176,96 грн. збитки від інфляції.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином умови укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії від 01 жовтня 2013 року №1395 в частині оплати наданих послуг.

Відповідач надав суду відзив на позов в якому проти позову заперечує і вважає, що заступник прокурора м.Рівне неправомірно, всупереч чинному законодавсту та рішенню Конституційного Суду України звернувся з позовом в інтересах господарюючого суб"єкта -ТОВ "Рівнетеплоенерго". Просить позов залишити без розгляду.

Представники позивача та прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №330130667457 0.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що представник відповідача не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

До винесення рішення у справі представник Відповідача надав суду платіжні доручення №70 від 07.07.2015 року на суму 8000 гривень, №70 від 07.07.2015 року на суму 8000 гривень, №76 від 13.07.2015 року на суму 14000 гривень про сплату Позивачу основного боргу у розмірі 33911,42 грн.. Крім того, факт оплати Відповідачем основного боргу підтверджено представником Позивача у заяві № 03-05/186/898 від 13.07.2015 року.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

01 жовтня 2013 року між ТОВ "Рівнетеплоенерго" та ТзОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МЕГАПОЛІС" укладено Договір №1395 на постачання теплової енергії (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Підприємство зобов'язалося відпускати Споживачеві теплову енергію, а Споживач, у свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п. 1.4. Договору теплова енергія подається Споживачу за адресою: вул. Кн.Володимира,82а.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом згідно з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" та даними вказаними у додатку №2 до цього Договору (далі - розрахунковий спосіб).

Відповідно до п. 4.4. Договору Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 20 числа поточного місяця. В разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим способом.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін, вказана в додатку № 1 до Договору, не може бути змінена в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №6 від 04.01.2011 року "Про тарифи на послуги теплопостачання" визначено, що тарифи на послуги теплопостачання (централізоване опалення, підігрів води), що надаються позивачем для бюджетних установ та інших споживачів, встановлюються в розмірі, визначеному постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 14.12.2010 року № 1767 "Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплотрансервіс", згідно з додатком до даного рішення, і вводяться в дію з моменту набрання чинності цієї Постанови та коригуються у встановленому порядку (а.с.17).

Згідно з додатком №1 до рішення виконкому від 04 січня 2011 року №6 вартість 1 Гкал з ПДВ склала 1056, 96 грн., місячна вартість опалення 1 м.кв. опалювальної площі в опалювальний період - 16, 22 грн. (а.с. 18).

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що Споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, при цьому Споживач самостійно отримує рахунок.

Згідно п.5.4. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Підпунктом 3.2.1. Договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Однак, відповідач свої договірні зобов'язання не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 33911,42 гривні коп., що виникла за грудень 2014 року- квітень 2015 року.

Судом встановлено, що станом на 19.06.2015 року сума основного боргу Відповідача складала 33911,42 грн.

Після порушення провадження у справі Відповідач сплатив Позивачу 33911,42 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №70 від 07.07.2015 року на суму 8000 гривень, №70 від 07.07.2015 року на суму 8000 гривень, №76 від 13.07.2015 року на суму 14000 гривень. Крім того, факт оплати Відповідачем основного боргу підтверджено представником Позивача у заяві № 03-05/186/898 від 13.07.2015 року.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 33911,42 грн. підлягає припиненню в зв"язку з відсутністю предмету спору.

Доводи відповідача на те, що у відповідності до частини 3 статті 2 ГПК України прокурор не мав права звертатися до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради суд вважає безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Господарський суд відповідно до приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, як вказав Конституційний суд України у своєму рішенні від 08.04.99 р. у справі №3-рн/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, прокурором було визначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Рівненську міську раду.

При цьому прокурор визначив підстави позову, зазначив в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтував необхідність їх захисту.

Так, заступник прокурора м.Рівне зазначив, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" та Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради уклали договір оренди будівель котелень та теплопунктів від 29.10.2009 р. з метою надання послуг теплопостачання споживачам м.Рівне, на підставі якого та згідно ліцензії на постачання теплової енергії від 10.11.2009 р., серія АВ № 500681, яка видана Міністерством з питань житлово-комунального господарства України з 11.11.2009 р. ТОВ "Рівнетеплоенерго" надає послуги теплопостачання споживачам м.Рівне (юридичним особам та населенню).

При цьому котельні, індивідуальні теплові пункти, тепломережі, які є власністю територіальної громади м.Рівне, передані на баланс та обслуговування ТОВ "Рівнетеплоенерго".

Відповідно до п.9.1. договору Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду ТОВ "Рівнетеплоенерго".

ТОВ "Рівнетеплоенерго", надаючи послуги теплопостачання, виконує фактично функції держави по забезпеченню життєво-необхідних прав і свобод людини, які гарантовані статтею 48 Конституції України, статтею 293 Цивільного кодексу України, згідно яких кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, належні, безпечні і здорові умови.

Суд прийшов до висновку про помилковість доводів відповідача про недоведеність прокурором порушення державних інтересів.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5944,75 грн. пеня, 317,70 грн. 3% річних, 10176,96 грн. збитки від інфляції.

Підпунктом 6.3.3. пункту 6.3. договору передбачено, що за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого пунктом 5.4 договору, споживач сплачує пеню в розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 ГК України).

У силу вимог частин 1, 2 статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, прийшов до висновку що наданий позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 5944,75 грн. ( за період з 11.01.2015 по 11.06.2015 року), 317,70 грн. 3% річних ( за період з 11.01.2015 по 11.06.2015 року,) та 10176,96 грн. інфляційних втрат ( за період з 01.01.2015 по 01.06.2015 року), є законними обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак такими що підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач довів несвоєчасність виконаня відповідачем зобов"язань по оплаті, наявність заборгованості з послуг по теплопостачанню, а відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ МЕГАПОЛІС" (33000, Рівненська область, м.Рівне, вул.Кн.Володимира,82-А, код ЄДРПОУ 32413395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м.Рівне, вул.Д.Галицького,27, код ЄДРПОУ 32413395) пеню у сумі 5944,75 грн., інфляційні втрати в сумі 10176,96 грн., три відсотки річних у сумі 317,70 грн.

3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 33911,42 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 17 липня 2015 року.

Суддя Марач В.В.