Рішення

від 24.02.2009 по справі 31/235

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.

Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

24.02.09                                                                                          

Справа№ 31/235

Господарський суд Львівської

області, розглянувши матеріали справи

за позовом:

 позивач-1:

Прокурора Залізничного району м.

Львова в інтересах держави в особі: Львівська міська рада, м. Львів

позивач-2:

Управління міжвідомчих проектів

Львівської міської ради, м. Львів

позивач-3:

Комунальне підприємство

„Адміністративно-технічне управління”, м. Львів

до відповідача:

Товариства з обмеженою

відповідальністю „Вдача”, м. Львів

про:

стягнення 18300,00 грн.

Суддя

Артимович В.М.

При секретарі

Митник М.Б.

Представники:

від прокуратури:

Топій Т.В. -помічник прокурора;

 від позивача-1:

не з'явився;

 від позивача-2:

не з'явився;

 від позивача-3:

Гораль С.Б. -представник;

 від відповідача:

ОСОБА_1 -засновник.

Представникам сторін роз'яснено

права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право

заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація

судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов прокурора

Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської

ради, м. Львів, надалі -позивач-1, Управління міжвідомчих проектів Львівської

міської ради, м. Львів, надалі -позивач-2, та Комунального підприємства „Адміністративно-технічне

управління”, м. Львів, надалі -позивач-3, до Товариства з обмеженою

відповідальністю „Вдача”, м. Львів, надалі -відповідач, про стягнення 18300,00

грн. штрафу за самовільне встановлення конструкцій зовнішньої реклами. Позовні

вимоги прокурор мотивує тим, що 13.04.2006 р. між Управлінням економіки

Львівської міської ради, функції якого згодом були передані позивачеві-2,

Комунальним підприємством «Інспекція благоустрою та екології м. Львова»,

функції якого згодом були передані позивачеві-3, та відповідачем було укладено

договір № 12 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній

власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, згідно

якого відповідач взяв на себе зобов'язання не встановлювати спеціальні

конструкції зовнішньої реклами без дозволу на їх розміщення. Однак, відповідач

порушив взяті на себе зобов'язання, самовільно встановивши рекламну конструкцію

по вул. Виговського, 100. У зв'язку з чим прокурор просить стягнути із

відповідача штраф.

Ухвалою від 16.09.2008 р. судом

порушено провадження у даній справі та призначено розгляд справи на 07.10.2008

р.

Ухвалою суду від 28.10.2008 р.

судом за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору в даній справі.

Клопотанням від 18.12.2008 р.

представником позивача-3 долучено до справи ряд документів, що вимагались

судом.

Клопотанням, поданим суду

03.02.2009 р., відповідачем також долучено до справи ряд документів. У заяві

від 03.02.2009 р. засновник відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги прокурора визнав

частково в сумі 9000,00 грн.

У письмовому запереченні від

24.02.2009 р. представник позивача-3 заперечив доводи представників

відповідача, що наводились в судових засіданнях, та пояснив, що прокурор

просить стягнути із відповідача штраф лише за період із 10.09.2007 р. по

09.09.2008 р., в той час як порушення відповідачем триває із 19.01.2007 р. і по

день подання заперечення.

В судовому засіданні 24.02.2009 р.

прокурор та представник позивача-3 позовні вимоги підтримали повністю,

мотивуючи їх тим, що відповідачем було самовільно встановлено рекламну

конструкцію, що є порушенням договору № 12 тимчасового користування місцями, що

перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій

зовнішньої реклами від 13.04.2006 р. та підставою для нарахування штрафу.

Позивачі-1,-2 уповноважених представників в судове засідання не направили, хоча

належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи по суті.

Представник відповідача визнав позовні вимоги в сумі 9000,00 грн., факту встановлення

без дозволу рекламної конструкції не заперечив, просив суд відстрочити сплату

визнаної суми штрафу на один рік у зв'язку з важким фінансовим становищем

підприємства та наданням послуг соціальної реклами.

За згодою сторін в судовому

засіданні 24.02.2009 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення,

а повний текст було виготовлено, оформлено та підписано 02.03.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали,

подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно

та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і

заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

Між Управлінням економіки

Львівської міської Ради (функції якого згодом були передані позивачу-2),

Комунальним підприємством «Інспекція благоустрою та екології міста Львова»(яке

згодом перейменовано в позивача-3) та відповідачем укладено 13.04.2006 р.

договір № 12 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній

власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

У відповідності пунктами 2.1, 2.2

цього договору позивач-2 зобов'язався надавати відповідачу у тимчасове платне

користування місця, що перебувають у комунальній власності, для розміщення

спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни відповідно

до виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами в межах міста Львова

згідно з «Правилами розміщення зовнішньої реклами у місті Львові»чинними на час

видачі дозволів, а відповідач зобов'язався використовувати надані місця за

цільовим призначенням, сплачувати вартість користування місцями з дня отримання

дозволу на розміщення зовнішньої реклами та звільнити у триденний термін місця,

на які термін дії дозволу припинений (закінчився).

Згідно пункту 3.4.1 цього ж договору

відповідач зобов'язувався не встановлювати спеціальні конструкції зовнішньої

реклами без дозволу на їх розміщення, а згідно п. 5.5 договору у випадку

самовільного встановлення спеціальної конструкції, несвоєчасного демонтажу

спеціальної конструкції по закінченні терміну дії дозволу або цього договору,

відповідач повинен сплачувати позивачу-2 штраф у розмірі 50,00 гривень за кожен

день самовільного встановлення.

Відповідно до ст. 525 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського

кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться.

Як підтверджується матеріалами

справи, зокрема приписом від 19.01.2007 р., наказом позивача-3 № 124 від

21.09.2007 р., актами обстеження місць встановлення рекламоносіїв від 30.05.2008

р., 09.09.2008 р., 12.12.2008 р., та не заперечується відповідачем останнім

самовільно встановлено рекламну конструкцію по вул. Виговського, 100. Відтак,

позовні вимоги прокурора є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають

задоволенню.

Доводи відповідача про

безпідставність позовних вимог прокурора у зв'язку з ненаданням позивачем

дозволу на встановлення рекламної конструкції не заслуговують на увагу,

оскільки предметом даного спору не є оскарження дій (бездіяльності) позивачів.

У відповідності до ч. 1 ст. 121 ГПК

України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять

його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора

чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий

документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з

викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно

від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення,

ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Аналогічна норма

міститься і в ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження». Слід

зазначити, що вказані вище норми передбачають право боржника звертатись до суду

із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення лише після

видачі виконавчого документу, тобто після набрання рішенням законної сили. У

зв'язку з вищевикладеним судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача

про відстрочення сплати штрафу, що не позбавляє відповідача права на звернення

до суду з відповідним клопотанням після набрання рішенням у даній справі

законної сили.

Враховуючи наведене, керуючись

ст.ст. 1, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського

процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов прокурора Залізничного

району м. Львова задовольнити повністю.

2.Стягнути із Товариства з

обмеженою відповідальністю «Вдача»(79054, вул. Любінська, 101Б, кв. 10, м.

Львів; код ЄДРПОУ 23882391) на користь Комунального підприємства

„Адміністративно-технічне управління” (79008, пл. Галицька, 15, м. Львів; код

ЄДРПОУ 13804591) 18300,00 грн. штрафу.

3.Стягнути із Товариства з

обмеженою відповідальністю «Вдача»(79054, вул. Любінська, 101Б, кв. 10, м.

Львів; код ЄДРПОУ 23882391) в дохід державного бюджету 183,00 грн. державного

мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

4.Накази видати відповідно до ст.

116 ГПК України.

Суддя