Рішення

від 12.03.2009 по справі 17/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12

березня 2009 р.  

Справа

№ 17/16  

Господарський

суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі

судового засідання   Нижник О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу     

за

позовом  Товариства з обмеженою

відповідальністю "Дарсі", 

вул.Гната Хоткевича, 44, корп.3, м.Івано-Франківськ, 76022

до

відповідача  Приватного підприємця

ОСОБА_1АДРЕСА_1, 76018

про стягнення 40 019 грн.

13 коп.

За участю представників:

Від

позивача:  Сікун Ю - директор ТзОВ

"Дарсі", 

Від

відповідача:  не з'явився, 

встановлено:

заявлено позов про стягнення 40 019 грн. 13 коп., в тому числі 39094 грн. 15

коп. основного боргу та 924 грн. 98 коп. пені.

       Представник позивача в судовому

засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач

в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 05.02.09р. повернулась з

відміткою про те, що за зазначеною адресою відповідач не проживає. Проте,

згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців місце проживання відповідача відповідає адресі зазначеній в

ухвалі. Повідомлення про те чи відповідач отримав ухвалу від 17.02.09р. суд не

одержав.

Зважаючи

на вищевказані обставини, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами

відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши

матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд  прийшов до висновку про обґрунтованість

позовних вимог, враховуючи  наступне.

27.11.2008

року між ТзОВ "Дарсі", надалі "Постачальник", з однієї

сторони та  приватним підприємцем Дерун

М.Д.,  надалі "Покупець", з

другої сторони, уклади договір поставки товарів 

№172.

Відповідно

до п.1.1 договору постачальник зобов'язується 

передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець

зобов"язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову

суму.

Згідно

п.6.2 договору встановлено, що покупець здійснює розрахунки за товар на умовах,

визначених сторонами у додатку №1, який є невід"ємною частиною даного

договору. Пунктом 1 додатку №1 до договору поставки сторони домовились, що

покупець здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до договору,

протягом 14 календарних днів з дати прийому-передачі товару.

На

виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно  видаткових накладних:

- №

ДАР - 029832 від 11.12.2008р. на суму 616 грн. 99 коп.;

- №

ДАР - 029831 від 11.12.2008р. на суму 38 129 грн. 10 коп.;

- №

ДАР - 029834 від 11.12.2008р. на суму 321 грн. 80 коп.;

- №

ДАР - 029833 від 11.12.2008р. на суму 26 грн. 26 коп.;

на

загальну суму  39 094 грн. 15 коп.

Всупереч

умовам п.6.2 договору поставки відповідач не сплатив вартість поставленого

товару за вищевказаними видатковими накладними.

Згідно

з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання

та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські

зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,

договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До

виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення

Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим

Кодексом.

Відповідно  до ст.265 ГК України за договором поставки

одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені

строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець

зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У

відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням

є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на

користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу,

надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор

має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею

526  Цивільного кодексу України

передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме  зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як

вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов'язання

згідно договору  №172 від 27.11.2008 року

належним чином не виконав, не сплатив 

вартість поставленого позивачем товару у строк встановлений договором

поставки..

За

таких обставин,  суд прийшов до висновку

про задоволення  вимог  позивача 

в частині  стягнення  боргу в сумі 

39 094 грн. 15 коп. 

Статтею

ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть

господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання

шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в

порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно

до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються

господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку

учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав

здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання

господарського зобов'язання.

В

силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема

неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є

грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі

порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється

у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен

день прострочення виконання.

Пункт

6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових

зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою

ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір

відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно

п. 8.4 договору  за порушення грошових

зобов"язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні

пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового

зобов"язання за кожний день порушення виконання зобов"язання.

Позивачем

відповідачу нарахована пеня  за

період  з 

25.12.08р.  по  30.01.09р. в сумі 924 грн. 98 коп., яка

підлягає стягненню.

За

таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог і

наявність підстав для задоволення позову.

Державне

мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у

відповідності із ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи

викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11,509,526, 546,549

Цивільного кодексу України, 

ст.ст.20,193,216,230,231,265 Господарського кодексу України 49,83, 82-84

Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

         Стягнути з  Приватного підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1,

(ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю "Дарсі", вул.Гната Хоткевича, 44, корп.3,

м.Івано-Франківськ, 76022, 

(ідентифікаційний код 31789804) 

39094 грн. 15 коп.  основного

боргу,  924 грн. 98 коп. пені, 400 грн.

19 коп.  витрат по сплаті державного мита

та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

покласти на відповідача, про що видати наказ після набрання рішенням законної

сили.

Рішення господарського

суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

прийняття підписання.

Суддя                                                           

Неверовська Лариса Миронівна

рішення підписане 13.03.09

Виготовлено в АС

"Діловодство суду"

Олена Григорівна