Рішення

від 17.07.2006 по справі 6/91

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/91

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

17.07.2006 р.                                                                                       Справа  № 6/91

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОКС”, м. Ужгород

до відповідача –Ужгородського комунального автотранспортного підприємства –072801, м. Ужгород

про стягнення суми 132597,60 грн.

СУДДЯ    Й.Й.КАДАР

Представники:

Від позивача –Греца Я., представник за дорученням;

Від відповідача –Любович О.В., юрисконсульт (доручення №183 від 17.07.2006р.),

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „ВОКС”, м. Ужгород заявлено позов до Ужгородського комунального автотранспортного підприємства –072801, м. Ужгород про стягнення суми 132597,60 грн.

      Представником позивача позовні вимоги підтримано. В судовому засіданні представником позивача подано в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України письмову заяву про уточнення позовних вимог зокрема щодо збільшення розміру пені, що підлягає стягненню, станом на 17.07.2006р. в розмірі 4975,94 грн. згідно з розрахунком та зменшення основного боргу у зв'язку із частковим погашенням заборгованості на суму 5000 грн. Таким чином, просить суд стягнути з відповідача 124999,00 грн. заборгованості за поставлені нафтопродукти, 4975,94 грн. пені та 354,36 грн. 3% річних, а всього 130329,30 грн. з покладенням судових витрат на відповідача.

     Відповідач  повторно  письмового відзиву на позовну заяву не подав, однак представник відповідача позов визнав частково, а саме суму 124999,00 грн.  заборгованості за поставлені позивачем нафтопродукти, проти задоволення вимог щодо стягнення пені 4975,94 грн. та 3% річних в розмірі 354,36 грн., заперечує з огляду на те, що: підприємство є комунальним,  надмірна ціна на нафтопродукти та можливість укладення мирової угоди.

      Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

  ВСТАНОВИВ:

              Між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВОКС”, м. Ужгород (позивач по справі) та Ужгородським комунальним автотранспортним підприємством –072801, м. Ужгород (відповідач) укладено договір купівлі - продажу нафтопродуктів від  01.12.2004р. за № 01/12-04, за умовами якого позивач брав на себе зобов'язання продати нафтопродукти, а відповідач зобов'язувався оплатити їх вартість.

                    На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу нафтопродукти, в тому числі відповідно до видаткових накладних № РН-000026 від 18.04.2006 року на суму 50285,10 грн., № РН-0000027 від 26.04.2006 року на суму 50542,14 грн., № РН-0000030 від 05.05.2006 року на суму 17979,0 грн., № РН-000460 від 11.05.2006 року на суму 18374,4 грн.

                    Із поданого позивачем на вимогу суду розрахунку боргу вбачається, що внаслідок несплати вартості нафтопродуктів, відповідно до вищевказаних накладних, долучених до матеріалів справи, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 129999,00 грн. з урахуванням уточнених вимог станом на 17.07.2006р. у зв'язку із частковим погашенням відповідачем (5000 грн.) заборгованість складає 124999,00 грн.

                    Відповідно до п.З. договору № 01/12-04 від 01.12.2004 року відповідач повинен був проводити попередню оплату за товар, або по узгодженню сторін - на протязі трьох банківських днів з моменту відвантаження товару.

                    Заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.05.2006 р.

                    Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських  відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони  або  утриматися  від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

                    З пояснень і доводів позивача та матеріалів справи вбачається, що позивач, який виступив продавцем, свої зобов'язання виконав та передав відповідачу, який виступає покупцем нафтопродуктів. У свою чергу відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо сплати грошей. Неналежне виконання зобов'язання відповідачем полягає у неповній оплаті за отриманий товар та прострочені сплати повної вартості товару –нафтопродуктів.

                    Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

                    За прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті за отриманий товар за період 01.05.2006р. по 26.05.2006р. відповідачу нараховано 3% річних від простроченої суми в розмірі 354,36 грн. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки в розмірі 2244,26 грн. (п. 3.2 Договору), а з урахуванням збільшення вимог станом на 17.07.2006р.  –в розмірі 4975,94 грн.

                    17.07.2006р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду усні пояснення по суті заявлених вимог та зазначив що не заперечує позовні вимоги, щодо основного боргу, однак висловив припущення про можливість врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди. Однак, позивач проти укладення мирової угоди заперечує.  Разом з тим судом береться до уваги особливий статус відповідача як комунального підприємства, часткове виконання ним зобов'язань і, в порядку п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, обмежує розмір нарахованої пені до 2000 грн., яка підлягає стягненню. Решту вимог в частині пені суд відхиляє.

                    Таким чином, беручи до уваги, що відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, суд вважає, що, з урахуванням уточнених позивачем вимог, позов підлягає до часткового  задоволення у сумі127353,36 грн., в т.ч. 124999,00  грн. основного боргу, 2000грн. пені та 354,36 грн. 3% річних.

                    Вказана сума заборгованості доведена позивачем відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

                    Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 1272,96 грн. державного мита, 113,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно до задоволених вимог.

                    На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                    ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Ужгородського комунального автотранспортного підприємства –072801, (м. Ужгород, вул. Погорєлова, 3, код ЄДРПОУ 03344680; р/р 2600030012129 в „Укрсоцбанку” МФО 312011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОКС”, (м. Ужгород, вул. Перемоги, 187/6, код ЄДРПОУ 30506833; р/р 26008301200156 в АКБ „Національний кредит”,  МФО 312624)  127353,36 грн. ( в т.ч. 124999,00 грн. основного боргу, 2000,00грн. пені та 354,36 грн. 3 % річних ),  а також 1386,24 грн. відшкодування судових витрат.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.

               Суддя                                                                      Й.Й. Кадар